Тексти для аудіювання

   Тексти для аудіювання.

 

 Уважно прослухайте текст.

 

       КИЛИНА-КАЛИНА

День стояв над землею, як дзвін, — ясний та погожий. Старий Свирид, йдучи
по дорозі до лісу, радісно дивився на буйні, ще не дозрілі хліба. 3а ним весело дріботіли його онука Надійка та її подружка Василинка. Обом гарно було вибратися з
дідом Свиридом на прогулянку. Знали, що обов’язково дід розкаже щось цікаве про природу, переповість дивні легенди й перекази, яких не прочитаєш у жодній книжці.

— Так чого ж таки, дідусю, килина, а не калина?

— Е, було то дуже давно. На нашу землю хто тільки не нападав: ординці
лихі, турки, німці. Ось налетіли якось турки. А сталося те на київській
землі. Поширилась тоді чутка, що ватажка їхнього поранено отруйною
стрілою, а отрута в ній смертельна. Тому, хто вилікує, обіцяли таку винагороду, яку загадає. Понаїхало тих лікарів, знахарів та шептунів видимо-невидимо, але ніхто вилікувати не міг. Отоді й прийшла до табору, де жив воєначальник, одна дівчина. Хоч одежа на ній була убога, та дівчина така гарна, що й не сказати. Коса дівоча аж до землі сягала, а з лиця — хоч воду пий. Доповіли воєначальникові про красну дівицю, і він звелів пропустити и. Увійшла вона до його шатра. Не вклонилася. Через перекладача запитав воєначальник:

— Скажи, красуне, чому мені не вклонилася? Я завоював півсвіту мені царі вклоняються, а ти ні.

— Ти мені повинен вклонитися, бо прийшов у мій дім, на рідну землю мою. Більше тобі скажу: ти повинен через два дні вмерти. Твоє життя в моїх руках. Ніхто тебе не врятує, крім мене. Це я тобі кажу, Пелагея...

Воєначальник зблід. 

— Скажи, дівчино, чим доведеш своє пророцтво? А не доведеш — відрубають тобі голову.

— Рвала я отруйне зілля — цикуду. Сіла відпочити, задрімала й побачила вві сні орла. Та орел не простий. На тебе схожий. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство до своєї держави. І так йому щастило триста сім днів, а на триста дев’ятий він має померти, бо вразила його стріла, отруєна цикудою — злим зіллям.  Зібрав він своїх кращих учених, і стали вони все життя воєначальника обраховувати. День у день усе зійшлося!

— Що ти хочеш від мене, дівчино?

— Перш за все вклонися мені до самої землі святої, а заодно нехай вклоняться і твої люди. Упав грізний завойовник ниць перед Пелагеєю, а за ним і всі їй вклонилися до самої землі.

— А тепер слухай, — сказала Пелагея. — Життя я тобі поверну за умови, якщо відпустиш усіх полонених в оселі їхні. Їм орати, сіяти, дітей ростити треба. І залиш мою землю з військом своїм. Заприсягнися і напиши кров'ю своєю, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ.

— Зроблю, як ти кажеш, красуне, не прийду більше на землю твою і твоїх людей відпущу. Тільки й ти мусиш обіцяти мені, що підеш зі мною.

— На все піду за свій народ! ..

Дід Свирид замовк, сумно дивився на кущ калини.

— Дідусю, а що далі було? Чи врятувала вона його?

— Кажуть люди, що рвала вона одне зілля. Зветься воно кипарисним молочаєм. Його в нас багато росте. Заварювала чай і туди вичавлювала молочко з того молочаю, Тому воно, те зілля й називається молочаєм — молоко з чаєм. Так і вигнала з тіла отруту. Завойовник швидко одужав і залишив нашу землю, Забрав з собою і Пелагею.

Та була в неї сестра Килина. Прощаючись з сестрою, Пелагея їй сказала: твоїм ім’ям, сестро, назву рослину, красу якої оспівує найспівучіший птах, соловейко, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих нібито самою кров’ю щедрої нашої землі.         

(За Л.Павленком; 554 сл.)

Дайте відповіді на запитання.

              1. Як звали старого дідуся:

                   а) Демид;   б) Свирид;     в) Мирон?

     2.  Ким доводилася йому Марійка:

          а) донькою;    б) онукою;   в) правнучкою?

     3. Про напад яких ворогів розповів дід:

          а) ординців;    б) турків;     в) німців?

     4.  Яка чутка тоді поширилася:

       а) що ватажок смертельно хворий; б) що ватажка поранено отруйною стрілою;  в) що ватажка напоєно отруйним зіллям?

      5.  Що обіцяли за спасіння ватажка:

           а) багато грошей;    б) силу золота;       в) винагороду, яку загадає?

      6.  Що збентежило воєначальника, коли дівчина йшла до його шатра:

           а) дівчина не привіталась; б) дівчина не вклонилась;

           в) дівчина закрила обличчя хустиною?

      7.  Як звали дівчину:

           а) Параска;   б) Пелагея;     в) Катерина?

   8. Що пообіцяв зробити воєначальник, якщо дівчина не доведе своє пророцтво:

           а) відрубати їй голову;    б) забити нагайками;  в) втопити в болоті?

      9.  Кого побачила дівчина уві сні:

           а) яструба;   б) коршуна;     в) орла?

     10. Скільки часу він палив міста і села, людей гнав у рабство:

           а) 307 днів;   б) 307 тижнів;    в) 307 місяців?

     11. На який день він мав померти:

           а) на 307;    б) на 308;       в) на 309?

     12. Як кликали сестру Пелагеї:

           а) Клавдія;  б) Катерина;    в) Килина?

 

Уважно прослухайте текст.

 

СВЯТИЙ ВЕЧІР У РІДНІЙ ХАТІ

3 давніх-давен на Україні величальним словом і магічною дією створювали у цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.

Ще вдосвіта господиня розпалювала піч дванадцятьма полінами і заходжувалася готувати дванадцять свят-вечірніх страв. Наставляла узвар, варила горох, квасолю, смажила капусту, рибу, ліпила вареники, готувала  бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном,  коржі з маком та кутю з товченої пшениці.

Доки господиня поралася біля печі, господар уважно оглядав господарство. Усе живе і мертве повинно зустріти Свят-вечір на своєму місці:
ніщо не може бути поза домом, у чужих руках — позичене чи десь забуте.
        Сім’я теж повинна бути вдома. Боже сохрани, казали люди, десь
заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світу, боронь Боже і
сваритися в цей день.

Коли сонце заходило, починали готувати домашній вівтар. Господар
вносив «дідуха» — гарно сплетений сніп жита, що є символом врожаю, і
вітався з господинею, ніби вперше бачив и цього дня:

— Дай Боже здоров’я!

— Помагай Боже, — відповідала вона, — а що несеш?

— Злато, щоб увесь рік ми жили багато!

Господар хрестився і віншував родину:

— Віншую вас щастям, здоров’ям, з цим Святим вечором, щоб ви в
щасті і здоров’ї ці свята провели та інших дочекалися — від ста літ до ста
літ, поки пан Біг назначить вік!

Сходила вечірня зоря, батько сповіщав родині, що Свят-вечір настав.
Перш ніж приступити до вечері, він годував худобу і «запрошував гостей».

Надворі з мискою куті та бичем у руках господар кликав:

— Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!

Вслухався, іще закликав, а після третього разу погрожував бичем і
промовляв:

— Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, всяку пашницю. Іди краще
на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби.

Потім господар зазивав чорні бурі та злі вітри:

— Чорні бурі та злі вітри, приходьте до нас на Святу вечерю! А коли
тепер не прийдете на дари Божі, на страви ситі, на горілки палені, на все
велике добро, на яке ми вас просимо, то не приходьте до нас і влітку та не
робіть нам шкоди на ярині й на житі,

Свята вечеря — це спільна вечеря всього роду. Господар запрошував
усіх родичів — навіть мертвих і тих, що пропали безвісти.

Господиня брала з рук господаря кутю, ставила її на стіл, і родина
вечеряла. Розпочиналися забави. Малі діти тішилися ялинкою, залазили під
стіл і там «квоктали» — «щоб квочки сідали». За це мати кидала їм у солому
горішки, цукерки та дрібні гроші.

На Середній Наддніпрянщині, Полтавщині, Поділлі діти носили вечерю
до близьких родичів: онуки — до баби і діда, хрещеники — до хрещених
батьків, На Гуцульщині, Буковині та Покутті заможніші ґазди йшли з
вечерею до бідних.

Наприкінці Свят-вечора, при свічці, вся родина тихими голосами
колядувала «Бог предвічний народився», мовила молитви.

                                                                                 -
(Р. Кобальчинська; 447 сл.)

 

Дайте  відповіді на запитання.

1. Господиня розпалювала піч:

         а) 11 полінами;   б) 12 полінами;     в) 13 полінами.

     2. Потім заходжувалася готувати:

          а) 11 свят-вечірніх страв;   б) 12 свят-вечірніх страв;    

          в) 13 свят-вечірніх страв.

     3. З чого готувала господиня кутю:

          а) з товченого жита;  б) з товченого проса;     в) з товченої пшениці?

      4. Усе живе і мертве повинно зустріти на своєму місці:

           а) Новій рік;  б) Свят-вечір;    в) Великдень.

      5. Коли сонце заходило, починали готувати:

          а) стіл;   б) святковий одяг;     в) домашній вівтар.

      6. Що вносив господар у хату:

          а) їжу;    б) «дідух»;    в) святу воду?

      7. Перш, ніж приступити до вечері, господар:

         а) перевдягався;  б) відпочивав (молився);     в) годував худобу.

      8. Кого кликав господар з мискою куті:

          а) сусідів;    б) родичів;   в) мороза?

      9. Хто брав з рук господаря кутю й запрошував вечеряти:

          а) найстарші у родині;    б) господар;    в) господиня?

     10. Малі діти в цей час тішилися:

          а) бубликами;    б) іграшками;     в) ялинкою.

     11. Діти залазили під стіл і там:

           а) співали;     б) «мекали»;     в) «квоктали».

     12. Що робила вся родина наприкінці Свят-вечора:

           а) прибирала оселю;   б) лягала спати;     в) мовила молитви?

 

Уважно прослухайте текст.

 

ВЕЛИКДЕНЬ

Воскресіння Ісуса Христа всі християни святкують у Великодню неділю. Раненько, переважно перед сходом сонця, люди ідуть до церкви. Після короткого богослужіння над гробом, священик кладе плащаницю на престіл. Потім відбувається обхід довкола церкви. По обході співають перед зачиненими церковними дверима пісню «Христос воскресе», після чого священик відчиняє хрестом церковні двері: всі входять до церкви і там відправляється воскресна утреня.

Після Служби Божої освячують паски. Цей акт є чи не найкрасивішим з усіх великодніх: навколо церкви розставлені сотні різноманітних кошечків зі святковою їжею (паскою, ковбасою, шинкою, маслом, сиром, хріном тощо). На різноколірних рушничках розставлені усякого роду крашанки та писанки. Кожен з нетерпінням дочікується освячення свого кошика. Після цього усі, радісні та веселі, повертаються до своїх домівок.

Вдома господар зі свяченим обходить тричі хату та обійстя, щоби все стало повне благодійності Воскресіння. Тоді зі свяченим в руках іде в хату, бажає добра всій родині і кладе свячене на стіл.

Великоднє снідання розпочинається поділом свяченого яйця поміж членами родини із взаємними побажаннями. На Великодні свята, як і на Різдвяні, повинна зібратися вся родина, адже це — «Великий День».

В Україні є звичай «христосування» — обрядового великоднього поцілунку та прощення всіх ворогів. У цей день, так само як і на Різдво, діти бігають по хатах, щоб першими привітати родичів словами «Христос Воскрес» та дістати писанки й ласощі.

Великдень — це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто ставлять на могили трохи свяченого, «щоб птахи забрали та занесли покійним».

Усі люди тішаться, коли настають Великодні свята. Адже це пам’ять про подію, коли Ісус Христос, якого за невірних людей розп’яли на хресті, воскрес. Всі діти повинні знати, що від Великодня до Вознесення люди вітаються словами: «Христос Воскрес!», а відповідають: «Воістину Воскрес!».

                  (Із журналу; 287 сл.)

 

Дайте  відповіді на запитання.

1. Воскресіння Ісуса Христа всі християни святкують:

         а) на Різдво;     б) у Великодню суботу;      в) на Святого Миколая.

     2. Люди ідуть до церкви:

          а) ввечері;  б) по обіду;   в) вранці.

     3. Що кладе священик після богослужіння на престіл:

          а) ікону;   б) хрест;    в) плащаницю?

     4. Що відбувається після богослужіння:

         а) освячення прихожан;     б) обхід довкола церкви;

         в) виконання пісні «Христос воскрес»?

     5. Після Служби Божої освячують:

          а) воду;     б) сіль;      в) паски.

     6. Скільки разів обходить господар зі свяченим своє обійстя:

         а) раз;     б) двічі;  в) тричі?

     7. Куди потім іде господар зі свяченим:

          а) на город;   б) у сарай до худоби;     в) у хату до родини.

     8. З чого розпочинається Великоднє снідання:

         а) питтям свяченої води;   б) поділом свяченої паски;

         в) поділом свяченого яйця?

     9. Хто збирається в цей день за столом:

         а) вся родина;       б) господарі запрошують сусідів;

         в) запрошують усіх, хто завітає в цей день?

  10. Який звичай в Україні існує на Великдень:

        а) обмінювання  пасками;     б) виконання великодніх пісень.

         в) «христосування»?

  11. Де поминають на Великдень померлих:

        а) у церкві;    б) вдома за поминальним столом;   

        в) на могилах померлих?

  12. Навіщо залишають трохи свяченого на могилах:

        а) щоб пом’янули ті, хто підійде до могили;

        б) щоб задобрити дух небіжчика;

        в) щоб птахи забрали та занесли покійним?