ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНКОМУ ГЛОБИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

ГЛОБИНСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТ. № 5

ГЛОБИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

ТЕКСТОЦЕНТРИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ У ФОРМУВАННІ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ

 

Н.Й.ШВАРЦ, УЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ,

УЧИТЕЛЬ-МЕТОДИСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Глобине – 2017 р.

 

З М І С Т

 

Вступ...................................................2

Формування мовної компетенції учнів через застосування текстоцентричної технології .....4

Матеріали до уроків мови у 9 класі ..............................11

• Вступ. Розвиток української мови.............................11
• Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі й типи мовлення.....13
• Повторення вивченого у 8 класі. Види простого речення.............14
• Речення ускладнені звертаннями і вставними словами..............16
• Речення ускладнені однорідними і відокремленими членами..........18
• Пряма і непряма мова.....................................21
• Складне речення і його  ознаки. Складні речення сполучникові і безсполучникові, із сурядним і підрядним зв’язком              22
• Складносурядне речення, його будова, засоби зв’язку в ньому.........26
• Складнопідрядне речення, його будова, засоби зв’язку. Основні види складнопідрядних речень за значенням              28
• Складнопідрядні речення з підрядними означальними і з’ясувальними...31
• Складнопідрядні речення з підрядними обставинними причини і мети...33
• Складнопідрядні речення з кількома підрядними..................36
• Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами              41
• Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення              42
• Кома і крапка з комою у безсполучниковому складному реченні.......44
• Двокрапка у безсполучниковому складному реченні................46
• Тире у безсполучниковому складному реченні....................48
• Різні види зв’язку у складному реченні: безсполучниковий і сполучниковий. Розділові знаки у багатокомпонентних реченнях              50
• Розділові знаки у складних речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку              53

Література ...............................................56

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 У сучасних умовах модернізації освіти велику увагу слід приділяти особистісній орієнтації, демократизації та гуманізації навчання мови, практичній спрямованості знань, органічному поєднанню навчання мови й мовлення, забезпеченню наступності змісту освіти та ін.

Основними підходами до навчання у мовній освіті є:

• антропоцентричний
• функціонально-комунікативний
• особистісно зорієнтований
• текстоцентричний.

Це повністю відповідає меті шкільної мовної освіти, яка на сучасному етапі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє виражальними засобами рідної мови, усіма її видами, стилями. Формування мовної особистості неможливе без роботи з текстом, який допомагає реалізувати всі зазначені підходи. На жаль, роботі з текстом у школі приділяється незначна увага. Вчителі відчувають труднощі у проведенні систематичної роботи з текстом за браком науково-методичних вправ з теми та відсутністю розробленої системи вправ, дидактичних матеріалів на текстовій основі. Отже, актуальність обраної технології зумовлена низьким рівнем мовної культури школярів, важливістю застосування тексту, перспективністю вивчення усіх розділів мовознавства на текстовій основі, нерозробленістю цього питання у лінгводидактичній літературі.

Особливо важливим у шкільній мовній освіті є формування граматичних умінь і навичок, застосування знань у мовній практиці. Цю проблему аналізували українські мовознавці: М.Я.Плющ, Н.Я.Грипас, О.І.Леута, Н.П.Гальона, Т.М.Розумик, Н.Ф.Венжинович, І.М.Бабій, Т.П.Вільчинська; лінгводидакти: О.М.Бєляєв, М.І.Пентилюк, Л.В.Скуратівський та ін.

Отже, дидактичні матеріали (системність текстів) та завдання до них мають відповідати комунікативній, пізнавальній, інтелектуальній, емотивній функціям мови, розвивати логічне мислення.

Серед основних ознак тексту, з методичної точки зору, можна назвати

наступні:

1. Текст — це комунікативна одиниця, оскільки він відображає певну прагматичну установку того, хто його створює.
2. Текст може відтворюватись у різних умовах, має цілісність і змістову завершеність.
3. Текст є соціально-зумовленим або детермінованим: одне і те ж комунікативне завдання реалізується однією і тією ж особою по-різному, в залежності від ситуації спілкування.

Сучасна лінгвістика тексту передбачає перехід від вивчення текстової

структури до аналізу тексту як комунікативної системи, детермінованої такими її складовими, як особистість мовця (автора) у сукупності його психологічних, ментальних, соціально-культурних особливостей. Аналізуючи стан справ у галузі лінгвістики тексту, А.А.Акишина кілька років тому висловила слушну думку: «Якщо всяка наука переживає три періоди: а) хаотичне накопичення матеріалу; б) класифікацію та накопичення безлічі дрібних законів; в) узагальнення і зведення до небагатьох загальних, то вчення про текст нині починає входити в другий період — тобто, продовжуючи накопичувати матеріал, піддає його першим класифікаціям і зводить до безлічі дрібних законів». Проте стає дедалі очевиднішим, що назріла необхідність прискорення цього процесу, важливого для наукового пізнання сутності мовної комунікації, котра являє собою один із дійових заходів розвитку суспільної свідомості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ЧЕРЕЗ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕКСТОЦЕНТРИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

 

Зважаючи на швидкий розвиток наукової та суспільної думки, на необхідність застосування інноваційних технологій, на нові підвищені вимоги до рівня якості знань учнів,  вирішення проблеми формування мовної компетенції учнів є необхідною умовою їх соціальної і життєвої компетентності. Текстоцентрична технологія допомогає якнайкраще реалізувати ці необхідності. 

Текст є явищем мовної та позамовної дійсності, виконує найрізноманітніші функції і зумовлений загальною моделлю світу.

Основними функціями навчального тексту (за Мединською Н.) є :

1. Функція поповнення знань учнів про систему мови, функціонування мовних явищ, переважно лексичних. Практичну реалізацію ця функція знаходить у завданнях до тексту, що охоплюють різні мовні рівні і спрямовані на те, щоб звернути увагу школярів на мовні елементи тексту (знайти незнайомі слова, знайти і виписати однорідні члени речення, підкреслити дієслова тощо).
2. Функція тренування. Мета цієї функції — формування мовних умінь і навичок. Вона також реалізується на основі завдань до тексту, зорієнтованих на часткове чи повне відтворення його змісту.
3. Функція розвитку усного мовлення (формування на основі тексту навичок говоріння). З цією метою використовуються різні форми відтворення змісту прослуханого чи прочитаного тексту (переказ своїми словами, драматизація окремих епізодів, доповнення тексту деталями, продовження тексту, побудова діалогів на базі тексту тощо).
4. Функція розвитку смислового сприйняття тексту: розуміння прослуханого або прочитаного тексту. Реалізація цієї функції залежить від характеру завдань, які насамперед мають бути спрямовані на перевірку розуміння сприйнятого тексту або на виділення в ньому різних смислових чи формальних елементів, які допомагають правильному розумінню змісту тексту.

За комунікативно-орієнтованим навчанням саме третя і четверта функції є основними, а перші дві — допоміжними, оскільки їх можна реалізовувати і без тексту.

Соціокультурні, розвивальні, дидактичні та виховні функції тексту (за Варзацькою Л.) можна визначити так:

1. Текст як спосіб прилучення дітей до духовної культури народу, розширення їхнього кругозору, формування особистісного бачення краси , добра, істини.
2. Текст як засіб унаочнення мовних явищ з метою активізації пізнавальних процесів; як спосіб укрупнення навченої інформації та активізації евристичної бесіди – провідного методу пізнання мовних знань.
3. Текст як інструмент оволодіння узагальненими вміннями сприймати, відтворювати, будувати й поліпшувати текст; як спосіб збагачення словника і граматичної структури учнівського мовлення; як засіб формування авторського задуму.

Основними критеріями відбору текстів є:

• країнознавчий (соціальної і хронологічної гомогенності, соціологічної компетентності, культурної репрезентативності), тобто наповненість тексту відомостями про злободенні проблеми сучасного світу, тематична і жанрова їх різноманітність, достовірність інформації;
• лінгвістичний або мовний (соціально-групової репрезентативності,

стилістичної гетерогенності, хронологічної гомогенності). Дібрані тексти повинні давати повне уявлення про основні функціональні стилі сучасної української мови, а кожен текст — характеризуватись основними ознаками наукового, художнього і публіцистичного стилів. Крім того, текст має бути насиченим комунікативно-значущою лексикою відповідної тематичної групи (для збагачення словникового запасу дітей), мовними явищами, які вивчаються на уроці (для лінгвістичного аналізу);

• едукаційний (виховний). Найкращі зразки художніх творів не можуть не зворушити дитячого серця своїми чистими помислами, любов’ю до всього живого, почуттям милосердя, докором людям за їх жорстокість і бездуховність. Використання дидактичних текстів екологічного спрямування допоможе учням усвідомити себе частинкою природи і Всесвіту;
• комунікативний (можливість формування комунікативних умінь на базі дібраних текстів). Добір «предметних» текстів, зміст яких базується на ситуаціях, що входять до предметно-тематичних галузей із чітко окресленими межами — науково-технічні і художні тексти, казки, легенди, публіцистичні замітки тощо.

Текст, з одного боку, повинен легко читатися і сприйматися на слух (читання, аудіювання) для формування умінь у рецептивних видах мовленнєвої діяльності, а з іншого — легко переказуватись, стимулювати учнів до складання діалогів і монологічних висловлювань на базі цього тексту (продуктивні види мовленнєвої діяльності: говоріння і письмо). 

 Тексти проблемного характеру добираються з тією метою, щоб школярі вчилися  мислити, аргументовано доводити свою точку зору.

Текстоцентрична технологія навчання відповідає основним завданням вивчення української мови та літератури, бо епіцентром уроку стає текст як засіб виховання всебічно розвиненої, творчої, національно свідомої, духовно багатої особистості, яка комунікативно виправдано вміє користуватися мовними засобами в усіх сферах суспільної діяльності. На уроках із застосуванням текстоцентричних технологій учитель може якнайтісніше поєднати навчання з вихованням, опираючись на багатство рідного слова. Саме виходячи з відібраного на урок тексту, учитель формує виховну мету.

Наведемо приклади організації роботи з текстом.

Наприклад, на вступних уроках мови у 10-11 класах використовую такі глибоко емоційні тексти, як “Молитва до мови” К.Мотрич та “Слово рідної мови” В.Сухомлинського, а домашнє завдання -  написати твір-мініатюру на тему “Що я можу зробити для рідної мови” або “Мова – дзеркало душі”.

          Розглядаючи в 11 класі тему “Розділові знаки у простому реченні”, використовую текст:

        Юність – це вік, коли людина робить одне з найвеличніших своїх відкриттів – відкриває саму себе. Відкриття самої себе – найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, доти незнані можливості. Щоб виявити і використати їх, треба знайти себе – тобто вивчити й зуміти оцінити. Це дасть змогу “вибудувати” себе для життя на багато років уперед.

      Здавалося б, приватне питання твого життя. Але ні! Це актуальні питання сучасного суспільного життя, оскільки людині необхідна не лише оцінка самої себе з позицій соціального ідеалу, а й всемірне прагнення до нього.

           Твоєму вікові притаманна віра в ідеальне, романтична відданість  винятковому й  незвичайному. Від народження й до останніх днів своїх людина так чи інакше розв”язує безліч завдань, які ставить перед нею життя, намагаючись здійснити мрію: навчитися керувати своїм життям, своєю долею.

          А для цього слід озброїтись системою сучасних знань про розвиток особистості, знати форми  й механізми самовдосконалення у трьох сферах: у фізичному вихованні, в інтелектуальному розвитку, в моральному оновленні. Звичайно, самовдосконалення – надзвичайно складна річ. Тобі доведеться мобілізувати все: здібності, волю, енергію, добряче потрудитися.

          Бесіда за змістом тексту:

• Яка тема цього тексту? До яких роздумів спонукає нас автор?
• На вашу думку, чи важливо вивчати самого себе? Чи потрібно це вам особисто?
• Які методи ви можете запропонувати для самовдосконалення?

Потім групи, на які розділений клас, отримують завдання:

1. Виписати із тексту речення, ускладнені однорідними членами речення, пояснити розділові знаки.
2. Виписати із тексту речення, ускладнені відокремленими членами речення, пояснити розділові знаки.
3. Виписати із тексту речення, у яких є тире між підметом і присудком, пояснити умови його постановки.

Так само проводжу і урок в 11 класі, на якому повторюємо види складних речень. Пропонується робота з таким текстом:

Важко бути щасливим, якщо реальність твого життя далека од твоїх бажань. Оте твоє ”хочу” і “можу” повинні узгоджуватися, і це залежить від тебе самого, від твоєї життєвої активності. Але над усім цим – над бажанням і реальністю – височіє владне, вимогливе й мужнє слово “треба”. Воно єднає тебе з тими, хто живе поряд. Воно робить тебе часточкою великої спільності – твого народу. Воно підкоряє тебе і водночас підносить тебе, диктує тобі свої вимоги і дарує радість від свідомості того, що ти живеш не тільки для себе – для всіх.

Після бесіди групи одержують завдання:

1. Виписати прості речення, довести, що вони є простими.
2. Виписати складносурядні речення, довести, що вони є такими.
3. Виписати складнопідрядні речення, довести, що вони є такими.

Добираючи тексти для диктантів, аудіювання, переказів, на перший план ставлю роль інформації, яку несуть ці тексти, і чи вплине вона на почуття учнів, чи спонукатиме їх замислитись. Часто використовую для цього тексти про видатних людей, зокрема українських письменників, на прикладі життя яких учні вчаться мужності, сили волі, краси почуттів. Наприклад, для контрольної тематичної роботи в 10 класі з теми “ Система частин мови, спільне і відмінне в них” пропоную текст диктанту “Безсмертний полтавець” про моральний подвиг І.П.Котляревського; в 11 класі з теми “Види складних речень” – текст “Феномен Довженка” про своєрідність світобачення “поета світового кіно”. З метою розвитку вміння відчувати красу природи і красу художнього слова добираю тексти “Мальви”, “Вечір”, “Лебеді”, “Українські степи” та ін.

Текст. Наша Батьківщина, наш народ – це тисячолітнє дерево, що пустило коріння в глибину віків і гордо розкинуло свої віти. Земля українська не просто годувальниця, а вічно жива скарбниця, на яку так чуйно відгукується кожне наше серце і душа. Ми дужі своєю землею, любимо її, пишаємося нею, бо тут народилися,живемо.

Можливі форми роботи з текстом на цьому уроці.

Дослідження:

• загальнокласна робота:

- Які думки і почуття викликав текст?

- Довести, що це текст.

- Визначити тему та ідею.

- Визначити стиль мовлення.

- Визначити тропи, їх роль.

• індивідуальні завдання:

- Поставити розділові знаки, пояснити їх вживання.

- Вставити пропущені букви,пояснити їх вживання.

- Підібрати синоніми до слів.

- Пояснити значення слів.

На основі цього тексту учитель пояснює і тему уроку в 9 класі:  «Актуальне членування речень у висловлюванні: відоме і нове?».

Цей текст може слугувати початком важливої перспективної мети, а саме: написання контрольного твору на тему «Україно, я для тебе живу!» У системі уроків підготовки до цієї контрольної роботи текст відіграє вирішальну роль, бо несе на собі пізнавальну, смислову, емоційну, естетичну функцію. У ході уроку учитель з учнями буде працювати:
– над тематичним словом, вживаючи його в переносному значенні, підбираючи до нього різноманітні синоніми, метафори;

- над утворенням словосполучень, які потім стануть основою для написання нових речень;
- учні будуть перетворювати розповідні, питальні, спонукальні речення в окличні; доповнюватимуть речення звертаннями, однорідними членами.

Таким чином, такий текст стане основою для створення нового на цю ж тему. Домашнє завдання передбачає складання нового варіанту тексту або складання окремих речень.

Залежно від мети уроку, до головного тексту можуть бути поставлені різні завдання:

- До якого типу мовлення належить текст? Доведіть.

- Виділіть прості, складні речення.

- Перебудуйте речення в складне.

- Доберіть синтаксичні синоніми до речення.

- Запишіть речення, ускладнивши його однорідними членами, відокремленими членами речення і т.д.

Інший варіант завдань:

- знайти тематичне речення, тематичне слово;

- перебудувати речення з прямою мовою в непряму;

- знайти слова за поданою схемою будови;

- знайти слова, в яких кількість букв і звуків однакова;

- до підкресленого слова підібрати тропи, замінити епітети, метафори власними.

Текст може бути російськомовний.

Текст. Дружба, как известно,- это великое чувство. Дружба познаётся в беде, работе, учении. Иногда дружба связывает людей навеки. Даже если ты далеко, ты чувствуешь плечо любимого друга.

Завдання:

- Виправити лексичні, граматичні помилки.

- Розставити розділові знаки, зробити висновок про постановку розділових знаків у російській і українській мовах.

- Знайти слова , які по-різному пишуться в українській і російській мовах.

- Які ще властивості даного тексту свідчать, що наші мови споріднені?

Якщо узагальнити можливі варіанти роботи над  текстом на уроках мови, то можна їх звести до трьох основних груп:

• комунікативні завдання, які передбачають визначення теми, головної думки, типу та стилю тексту, проведення бесіди за його змістом чи аудіювання, складання діалогу на тему, пов’язану із текстом, висловлення власної позиції щодо проблем, піднятих у ньому, інформування про особу автора тексту і т.ін.;
• лінгвістичні завдання, які передбачають спостереження над мовними явищами, формулювання  висновків, редагування, творче конструювання і т.ін.;
• творчі завдання, які передбачають створення учнями власних різножанрових висловлювань на тему, пов’язану з текстом, з використанням мовних явищ, вивчених на уроці.

Ефективність текстоцентричного методу досягається застосуванням мультимедійних засобів навчання, за допомогою яких на уроці створюється
атмосфера напружених творчих розумових і креативних зусиль учнів. Використання мультимедійних технологій передбачає корисну зміну вражень, емоційний вплив художнього тексту, ілюстрацій, музики, живопису, інсценізації, співу, а також аудіо- та відеозаписи, фрагменти діафільмів, телепередач, відео-кліпів.

Мультимедійні технології вдало доповнюють центральний текст уроку певної тематики, вони розширюють знання учнів, спонукають до творчих пошуків. Важливо вдало використати увесь спектр мультимедійних засобів для досягнення дидактичної і виховної мети уроку. Часто такі уроки бувають інтегрованими.

Текстоцентрична технологія вимагає значної праці вчителя по підготовці до уроків. Бо дуже непросто добирати тексти, які б відповідали усім критеріям, визначеним вище, а саме:

• інформативність
• насиченість необхідними мовними явищами
• наявність виховного потенціалу.

Але така робота обов’язково дає результат.

З метою активізації пізнавальної діяльності учнів, крім зазначених технологій, постійно використовую на уроках такі методи і прийоми:

• робота в групах
• створення проблемних ситуацій
• дослідження мовних та літературних явищ
• робота в парах
• ігрові елементи
• «гронування»
• асоціювання
• робота із структурними схемами
• складання порівняльних схем і таблиць
• цифрове кодування
• творчі роботи

Усі ці методичні засоби дозволяють викликати інтерес до вивчення мови,  а потім на основі інтересу розвивати свідоме, осмислене сприйняття мовних і літературних явищ і врешті формувати вміння застосовувати знання на практиці, тобто досягати головної мети – формування освіченої, мовно компетентної особистості.

Урахування лінгвістичних, психологічних, педагогічних засад роботи з текстом, перцептивна і продуктивна діяльність з навчальними текстами сприяє формуванню мовної особистості учня, здатної спілкуватися у різних сферах і життєвих ситуаціях. Текстоцентричний підхід до навчання мови спонукає учня до творчого вираження власної індивідуальності засобами української мови, що і є однією з головних ознак сформованості україномовної особистості. Аналіз науково-методичної  літератури та шкільна практика доводять, що система тематично об’єднаних текстів та комплексні різнорівневі завдання до них є основою навчання української мови.

Приклад застосування текстоцентричної технології подаємо у матеріалах до уроків мови у 9 класі

 

 

 

 

 

МАТЕРІАЛИ ДО УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 9 КЛАСІ

 

Тема:   Вступ. Розвиток української мови

 

Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Українська мова своєю красою і багатством давно привертала увагу вчених.

Коли йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених сприймає цю проблему як походження сучасної української мови, тобто тієї, яку вони чують щодня по радіо й телебаченню і використовують у щоденному спілкуванні між собою, яку вивчали в школі, якою читають книжки, газети й часописи. Проте слід пам'ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок: спільної для всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова, і мови народної, яка досить відрізняється в різних діалектних ареалах.

Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років.

Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов’янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, і так званої “праруської” спільної мови не існувало.

Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ, що нема насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти у народу спадщину, створену численними поколіннями його предків. Ці Кобзареві думки перегукуються з роздумами визначного педагога К.Ушинського:"Відберіть у народу все – і він усе може повернути; але відберіть мову – і він ніколи вже більш не створить її; вимерла мова в устах народу – вимер і народ. Та якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової особистості народу?".

Чого тільки не застосували губителі нашої мови! І офіційно забороняли, і оголошували неіснуючою чи придуманою німцями, і вважали діалектом російської чи польської мови, і тримали в мовних гетто, й оцінювали як "хлопську", "колхозну", і підлаштовували її під іншу мову з метою прискорення її злиття в і'мя світлого майбутнього всього людства, і прославляли її "небувалий розквіт" завдяки дружнім впливам, - а вона таки живе. "Не вмирає душа наша!".

Нашому поколінню випало складне, але почесне завдання - відродження української мови, держави, нації. І виконати його - наш громадянський обов’язок.

Hy що б здавалося слова?

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує! Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!..

                                                               Т. Шевченко

Комунікативне завдання

• Прочитайте текст, доберіть до нього заголовок.
• Словникова робота: гетто -  (італ.  «нова ливарня») — райони міст, де добровільно або примусово, в більш-менш жорстких умовах проживають етнічні меншини. Слово має чіткий негативний відтінок і застосовується саме до районів з поганими умовами проживання, зрідка навіть без зв'язку з меншинами.
• Визначте тему та головну думку тексту, його тип та стильову приналежність. Свою думку обґрунтуйте.
• Розкрийте зміст третього речення із першого абзацу. Висловіть власну думки з проблеми, піднятої у цьому тексті. Які шляхи відродження української мови запропонували б ви?

Лінгвістичне завдання

• У реченні третього абзацу визначте приналежність слів до частин мови, зробіть його синтаксичний розбір.
• Поясніть написання виділених слів, об’єднайте їх в групи за правилами написання.

 

 

 

 

 

Тема:     Повторення відомостей про мовлення, текст,стилі й типи мовлення

Формування мовної особистості

Формування мовної особистості можливе за умови доброго знання навколишнього світу і доброго знання виробленої попередніми поколіннями носіїв системи даної мови (її історії, стилістики, у тому числі емоційно-експресивних засобів), а також наявності мотивів та цілей, які зумовлюють використання мовцем усієї цієї сукупності знань. Незліченні мотиви людського спілкування і забезпечують розвиток мовної особистості, керують її поведінкою, зумовлюють добір засобів для досягнення передбачуваних результатів спілкування.

Своєрідність мовної особистості формується мовою, в першу чергу, мовою рідною, за допомогою якої людина здобувала перші знання про навколишній світ і про закони, що керують його розвитком. Тобто мовець стане мовною особистістю тоді, коли він знатиме психологію, культуру й етнографію народу, мовою якого він говорить, і коли знання ці будуть органічно пов’язані з його життєвою і розумовою діяльністю, оскільки поряд зі спільністю мови народ (націю) визначає спільність культурних цінностей і традицій.

Отже, національну мовну індивідуальність визначає національна культура, білінгвістичну мовну індивідуальність – дві національні культури: без знання психології, культури (та історії) народу, мовою якого можеш говорити, особистістю щодо цієї мови стати не можливо (За Н.Бабич).

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Словникова робота: етнографія - суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. 
• На основі тексту дайте власне визначення мовної особистості. Чи вважаєте ви себе такою особистістю? Свої міркування запишіть.

         Лінгвістичне завдання

• Зробіть синтаксичний розбір  виділеного  речення.
• Розберіть за будовою слова зумовлюють, використання, передбачуваних.
• Визначте кількість букв та кількість звуків у словах діяльністю, пов’язані, спілкування.

 

 

Тема:  Повторення вивченого у 8 класі. Види простого речення.

«Земля на зерняткові стоїть»

"Земля на зерняткові стоїть..." Так кажуть у народі, бо на колосках споконвіку трима­лася людська доля, саме людське існування. Сотні ти­сяч слів у нашій мові, одні з'являються, інші зникають, а є слова вічні: це мати, Батьківщина, хліб.

У всі часи слово хліб люди вимовляли шанобливо, бо він - основа людського життя.

 Легенда розповідає таке. Колись у давнину синові царя Елівсина юному Триптолему богиня родючості та хліборобства Деметра да­ла насіння пшениці й наказала висіяти його. Тоді він перший на землі зорав поле й кинув у ріллю золоте зерно. А потім за велінням богині на колісниці, запря­женій крилатими кіньми, проїхав усі країни й навчив людей вирощувати хліб. Відтоді з'явилися хлібороби.

Це - легенда. А як же насправді зачиналося хлібо­робство? Хто вперше почав випікати хліб? У всіх кінцях світу вчені-археологи знаходили стародавні сто­янки первісних людей. І скрізь було зерно. У країнах Сходу - рис, у Південній Америці - кукурудза... Коли ж людина відкрила злакові рослини? Було це дуже давно.

...У закіптюженому склепінні печери полум'я освітило похмуре обличчя хранительки вогню - старійшини племені. Чоловіки вкотре повернулися з полювання ні з чим. Невдача за невдачею переслідува­ли плем'я. На світанку старійшина сама вирушила шу­кати їжу. Поблизу стоянки всі їстівні корінці було зібрано. Довелося йти далеко. Зупинилась у видолин­ку, по якому протікав струмок. Але й там не було нічо­го. І раптом побачила незнайомі рослини. На їхніх стеблах погойдуватися колоски. Що в них? Жінка схилилася над рослиною, на долоню впали золотисті зерна. Вона кинула кілька до рота, розжувала. Це - харч! Ось де порятунок!.. З того часу, хоч би які зла­кові рослини відкривача людина, знахідка виявлялася щасливою й корисною. Борошнисті зерна давали відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зиму.

 Зарості рослин-годівниць траплялися нечасто. А вирощувати їх ще не вміли. Як же цього навчилися?

... Поранений мисливець присів край дороги. Біля стежки зеленів паросток хлібної рослини. Неподалік - ще один. "Де вони тут узялися? - подумав мисливець. - Може, виросли з покинутих збирачами зернин?" Він (як і його одноплемінники) вважав, що рослини про­буджуються до життя з волі богів, думка, що промайну­ла в голові, не давала спокою... Наступного ранку він роздобув трохи насіння й розкидав його у відлюдній місцині на галявині. Минуло кілька днів, паростків не було. Мисливець уже й не сподівався, що вони з'яв­ляться... Та ось три зернини проросли. Вони потрапили в м'яку, розпушену землю. "Ось воно що!" - зметику­вав мисливець. Він розпушив ділянку палицею, розки­дав насіння. Що вийде? Цього разу проросли всі зерна. "Сіяч" дивився на крихітні рослини й очам своїм не вірив. Йому здавалося, що сталося диво. Хліб скорився людині, виріс там, де вона захотіла! Так хлібне зернят­ко прив'язало людину до землі. Вона вже не блукала лісами в пошуках їжі, а осідала біля хлібного поля - пшеничного, рисового, житнього чи ячмінного.

Близько семи тисяч років тому поселення хлібо­робів з'явилися на берегах Дністра, Південного Бугу, Дніпра. У незапам'ятні часи на лісових галявинах і лу­ках буйно квітували всілякі злаки, зокрема дикі попе­редники проса, жита і пшениці, розсіваючи під осінь зерно. Наші предки могли вже варити страву з цього зерна, спершу розмочуючи його у воді.

Випікати хліб первісні люди ще не вміли. Та якось... Важкі хмари облягли небо, пішов дощ. Хлібо­роби повернулися з поля рано. Жінки заходилися ва­рити борошняну юшку. А готували її з розтертого ка­менями зерна. Одна жінка, поспішаючи, розлила його на розпечений камінь. Густа юшка, потрапивши на камінь, перестала розтікатися, стала коржем. Старша з-поміж жінок схопила з каменя борошняне кружаль­це й хотіла викинути його. "Згоріло зерно!" - подума­ла вона. Але ж кожна жменька борошна була така до­рога. До того ж від маленького плаского кружальця, якому ще не було назви, так принадно пахло. Треба покуштувати! Жінка відщипнула шматочок. Смачно! Запропонувала чоловікам - сподобалося. Тоді, з ост­рахом позираючи на розпечений камінь, вона виріши­ла повторити те, що вийшло випадково...

Під час розкопок стародавніх поселень учені-археологи багато разів знаходили камені - деки, на яких колись випікали хліб - круглі, як сонце, коржі. Учені засвідчують, що було це в мезоліті, тобто в середині кам'яного віку. Звідти й бере початок слово хліб, таке дороге для нас сьогодні. А утвердилося воно в пра­слов'янських і близьких до них мовах у пізню добу кам'яного віку. За 5-6 тисяч років до нашої ери люди­на винайшла кам'яну зернотерку, почала розмелювати злаки й випікати на розжареному камінні плескачі, коржі, балабушки. Саме відтоді й запахло на нашій землі свіжоспеченим хлібом...

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Пригадайте прислів’я, крилаті вислови про хліб.
• Розкажіть про ставлення до хліба у вашій родині. Складіть про це діалог, розіграйте його в парах.

 

Лінгвістичне завдання

• Пригадайте види простих речень.
• Заповніть схему. Доберіть приклади різних видів простих речень із тексту і запишіть їх.

 

Види простих речень

 

 

Тема:   Повторення вивченого у 8 класі. Речення, ускладнені

                                  звертаннями і вставними словами

Хліб на столі, то й стіл - престіл

"Хліб на столі, то й стіл - престіл, а як хліба тільки трошки, то й стіл - дошка", - так кажуть у народі. Як же з'явилося дріжджове тісто? Адже прісне тісто використовували дуже довго. Готували їжу ввечері, коли вже ніхто нікуди не поспішав. Та якось один із рабів вирішив уранці приготувати їжу на вечір. Замісив тісто. А тут чує: "На роботу!" Коли повернувся, тісто прокисло, бо дуже жаркий видався день. Чоловік хотів викинути тісто, та пошкодував, додав його до свіжого. Не пропа­дати ж добру! Ось тут і почалося...

Замішували тісто здебільшого на воді. Інколи  на олії медові залежно від достатку. Воно завжди лежа­ло спокійно не пузирилося і не намагалося "втекти". А це неймовірно! мов живе піднімалося росло. Вже не вміщалося в мисці частину його відклали в іншу посудину. Хай мовляв утихомириться проте воно і там росло. Диво! І раб став на коліна. За ним опустились інші. У тісто вселився якийсь дух. Добрий дух. Він вирішив нагоду­вати бідняків допомогти їм. А якщо це "живе" тісто спекти? Хліб спекли на розжарених каменях. Він ви­йшов особливий пухкий духмяний. Звичайно безіменний бідняк і не думав про відкриття закваски приготування дріжджового тіста. Та значення відкриття від цього не стає меншим.

 Нині мало хто з моло­дих уміє випікати хліб. Забувається це давнє ремесло. Але, може, все ж повернеться воно до нас? Від літніх людей ще можна почути рецепти випікання хліба. Зачинок робили раз на тиждень у четверговий вечір, а випікали хліб у жіночий день, у п'ятницю. За давнім звичаєм у цей час, хоч би якими були родинні стосун­ки, у хаті має панувати злагода - ні прокльонів тобі, ні сварок. Інакше хліб не вдасться.

Руками легко випліскували круглу, наче сонце, хлібину і лишали її на рушнику. Потім на ясенову лопа­ту клали капустяний листок, притрушували борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Ловко шугали лопату в гарячу утробу печі, потім другу, третю... Вихо­дити з хати під час випікання хліба не можна було, ри­пати дверима - теж. А яким дивовижним дійством було витягання хліба з печі! Витягнуть, зважать у руці: якщо важкуватий - ще не готовий. А коли від легкого посту­кування спід паляниці відгукується дужим передзво­ном, починають виймати рум'яні хлібини. Кожен буха­нець конче треба видмухати, зішкребти нижню скорин­ку від залишків капустяного листя.

"За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки - коли він зни­кав, неодмінно приходило лихо". Так писав відомий дослідник-народознавець Василь Скуратівський.

Тяжко діставався хліб насущний. Зга­даймо Шевченкове: "А я стою похилившись, думу га­даю, як то тяжко той насущний люди заробляють".

1933 року був в Україні Великий Го­лод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моро­виці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в мо­гилу - старих, молодих, і дітей, і ще не народжених - у лонах матерів". Це – мільйони українських людей, які за­гинули мученицькою смертю від голоду.

А як голодно і холодно було в кожній оселі після війни. Найтяжче - пережити довгу зиму. Сім'ї були багатодітні, і кожному треба було дати хоч малесенький шматочок хліба. А де взяти? Немож­ливо дістати борошна, а коли й діставали, то не меншою трудністю було спекти хліб. У хаті холодно, тісто не підходить. Піч не топилася, та всі дітки сідали навколо діжі й годинами зігрівали її своїми тілами. Хоч і малі бу­ли, та розуміли, що в тому хлібові - їхній порятунок.

А ще в часи війни, коли палали міста й села, нерідко серед згарищ стояла, як монумент, хатня піч. Вона, як рідна ненька, рятувала людей від холоду й го­лоду. А на Рівненщині в селі Межиріччя споруджено єдиний у світі пам'ятник печі. Василь Земляк у романі "Зелені млини" писав: "Для справжнього українця піч - однаково, що вівтар для віруючого, і тепло, і зати­шок, і спочинок, і лікарня, а якщо іще гарно змайстро­вана, то й насолода для ока".

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Чи доводилось вам спостерігати процес випікання хліба? Розкажіть про це.
• Що ви знаєте про голодомор на Україні? Як ми мусимо ставитися до тих подій?

Лінгвістичне завдання

• Що таке звертання? Які це вставні і вставлені конструкції? Чи є звертання і вставні слова членами речення? Які розділові знаки ставимо при них?
• Знайдіть у другому абзаці речення із вставним словом. Поясність, з якою метою вставні слова вживаються у мовленні.
• Запишіть виділений абзац, розставивши розділові знаки.
• Зробіть синтаксичний розбір передостаннього речення із виділеного абзацу. Визначте приналежність слів цього речення до частин мови.
• Складіть невелику пам’ятку для однолітків «Як треба ставитися до хліба», використовуючи звертання.

 

Тема:  Повторення вивченого у 8 класі. Речення, ускладнені

                           однорідними і відокремленими членами

 

Хліб у звичаях і обрядах українців

 

 Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Він символізує гос­тинність, доброзичливість, щирість нашого народу. Хліб був мірилом життя, культури. Жоден обряд не обходився без хліба.

Народжувалася дитина - йшли з хлібом; виряджа­ли сина в далеку дорогу - мати загортала в рушник житній окраєць; справляли весілля - пекли коровай; ішли на поминки - несли з собою паляничку; в новозбудовану хату теж неодмінно приходили з хлібом; до­рогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

Селяни вірили в магічну силу хліба. Починаючи оранку, його чіпляли до хомута або клали на плу­га - тоді буде добрий урожай. У новорічну ніч посипа­ли житом, пшеницею, всякою пашницею.

Хліб таїть у собі тепло серця й душі, тепло сонця. Хліб ясний, мудрий, вічний, святий.

У кожній сільській хаті була така традиція: заселяючи нове житло, родина переносила зі старого стіл і діжу. "Без столу, печі і діжі, - каже прислів'я, - немає тепла і їжі". Усе можна було пози­чити в сусідів, а от пікну діжу ніколи не виносили з ха­ти: у ній народжувався хліб.

Пікна діжа - це родинний оберіг. Її не годилося ви­користовувати для якихось інших цілей, окрім її безпо­середнього призначення. Тільки розплітаючи косу молодій на весіллі, її садовили на діжу. У цьому обряді був глибокий зміст: відтепер молода господиня мала забезпечувати майбутню родину печеним хлібом.

 Обід зі свіжим хлібом - справжнє свято. Відрізуючи окраєць, батько казав си­нові: "Це щоб дівчата любили", а доньці: "Щоб хлопці любили». «Цілушку дамо корові, щоб молоко прибувало". Дуже багато народних прикмет і вірувань пов'яза­но з хлібом:

•            якщо додолу впала скибочка, неодмінно підніми і, поцілувавши, поклади на стіл;
•            хліб ріжуть тільки в руках - лівою тримають хлібину, притиснувши її до грудей, а правою - ножа;
•            краяти хліб треба тільки до себе, тому що він святий;
•           з хлібом, кажуть, і пісня миліша, і хата тепліша;
•            паляниця має неодмінно лежати на столі дном. Не можна класти її догори.

Хліб і рушник - одвічні українські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові - ознака гостинності на­шого народу. Кожному, хто приходив з чистими по­мислами, підносили хліб. Прийняти рушник, поцілу­вати паляницю - означає виявити повагу до госпо­дарів. Цей звичай пережив віки, став доброю тра­дицією і в наш час. Є народні повчання: "Доїж шмато­чок хлібця, бо в ньому твоя сила"; "Якщо залишив не­доїдений шматок, то цілу ніч снитимуться старці".

  Українська народна казка розповідає таке. Якось у родині пекли хліб. Одна паляниця скотилася з лави й покотилася дорогою. Прикоти­лася до воріт багатія й просить: "Прийміть мене до себе, завжди будете ситі". "У нас і калачів досить", - мовив багатій. Покотилася хлібина далі. Докотившись на край села, зупинилась перед бідною хатою. Саме у дворі гратися голодні діти. Побачивши хліб, зраділи йому й весело понесли до хати. Тут же почали їсти його. Коли зали­шився тільки окраєць, сталося диво: виросла з окрайця нова паляниця. І хоч скільки її краяли, завжди цілою була. У хаті бідняка постійно був хліб.

  А то якось із ви­сокої гори покотилося золото. Зупинилося воно перед бідною хатою, постукало у двері, щоб пустили. Вийшов бідняк і сказав: "Тебе нам не треба, у нас є хліб!" Поко­тилося золото далі, стало перед хоромами багатія. Тільки заблищало у дворі – метнувся багатій, ухопив обіруч і поклав на почесному місці. 1 почалися в багатія злидні. Земля перестала родити, сади повсихали. Не стало хліба. Хоч як шкодував багатій, а змушений був понести за хліб шматок золота. Півпаляниці відкраяв бідняк, а золота від багатого і не взяв. Родина багатія весь хліб з'їла відразу і знову була голодна, а бідняків окра­єць перетворився на нову запашну паляницю. Ось така сила хліба, випещеного сонцем і людськими руками, осяяного святістю і глибокою повагою.

Першим був не Господь і не геній,

першим був простий чоловік.

Він ходив по землі зеленій

і між іншим хлібину спік.

І не зміг заробить монумента,

цей наївний франк чи дуліб,

бо не зміг він найти момента,

шоб узяти патент на хліб.

Постаріла вже мудрість Божа,

розтрощив її грізний час.

 Хлібом геній живився кожен,

щоби розум його не погас.

Та нехай над землею година

чи негода лютує і рве, -

вічна мудрість простої людини

в паляниці звичайній живе.

(В.Симоненко)

 

Комунікативне завдання

• Пригадайте, що таке текст. Доведіть, що запропоноване висловлювання є текстом.
• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Як ви зрозуміли останні рядки з вірша В.Симоненка: «Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе»?

Лінгвістичне завдання

• Знайдіть у тексті речення, ускладнені однорідними і відокремленими  членами речення. Поясніть розділові знаки, умови відокремлення.
• Запишіть 2-3 ускладнені прості речення з тексту, які ви запам’ятали.
• Перебудуйте 2-3 речення з однорідними чи відокремленими членами  так, щоб розділові знаки стояли по-іншому (усі слова повинні бути збережені).
• Зробіть синтаксичний розбір речення Ось така сила хліба, випещеного сонцем і людськими руками, осяяного святістю і глибокою повагою.
• Орфографічна хвилинка. Запишіть 10 слів із тексту із орфограмами, які викликають у вас труднощі, поясніть їх написання.

Творче завдання

• Складіть твір-мініатюру на тему «Хліб? Хліб!»

 

Тема:                            Пряма і непряма мова

 

Честь

 

Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм треба було розійтись.

 Вогонь сказав:

• Якщо загубите мене і захочете знайти, то йдіть у той бік, де відчувається тепло.
• А коли загубите мій слід, - промовила Вода, - то шукайте разом з тими, хто хоче вгамувати спрагу.

Честь стояла мовчки, слухаючи своїх друзів.

• А тебе як знайти, коли загубимо? – запитали Вогонь і Вода.
• Той, хто загубив мене, - тихо відповіла Честь, - уже ніколи знайти не зможе, я буваю тільки з тими, хто мене не втрачає.

 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Який жанр цього твору?
• Як ви вважаєте, що таке честь, гідність? Що значить «берегти честь»?

Довідка:

Честь – 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці; 2. Добра, не заплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім^,я; 3. Повага, пошана, визнання когось чи чогось;

Берегти честь – дотримуватися морально-етичних правил гідності, боротися, захищаючи гідність когось чи чогось;

Гідність – 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості, честь, достоїнство; 2. Усвідомлення людиною своєї громадянської ваги, громадянського обов’язку, самоповага, власне Я.

 

Лінгвістичне завдання

• Запишіть розмову героїв спочатку використавши пунктуаційні правила при прямій мові, потім при діалозі. Порівняйте, зробіть висновок.
• Перебудуйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою, розставте відповідні розділові знаки.
• Зробіть висновок про побудову речень з непрямою мовою, визначте вид таких речень.

 

     Творче завдання

• Розкрийте (письмово) зміст одного з народних прислів’їв: «Бережи честь змолоду», «Чесному всюди честь», «Честь честі шлях прокладає», використовуючи речення з прямою та непрямою мовою.
• Складіть діалог дискусійного характеру на од­ну з тем: "Що дає інтелігентність"; "Що забезпе­чує душевну гармонію і щастя".

 

Тема: Складне речення і його ознаки. Складні реченні сполучникові та безсполучникові, із сурядним і підрядним зв’язком

Свята Софія — мудрість Божа

Храм святої Софії (1017-1037), заснований і побудо­ваний великим князем Ярославом Мудрим, вінчав собою весь архітектурний ансамбль великокняжої столиці, гор­до звівшись над навколишніми будовами. Він завершував адміністративну частину Києва, піднявшись у вись навіть над палацом великого київського князя.

Зводили Софійський собор найліпші, добре обізнані з иізантійською архітектурою майстри. Виконуючи таке відповідальне завдання великого князя й застосовуючи у будуванні національні форми на той час уже високороз- ниненого українського мистецтва, вони створили чудову споруду в українсько-візантійському стилі.

У храмі відбувались висвячення єпископів та церковні церемонії при вступі українських князів на великокня­жий престол, тут приймали і послів християнських дер­жав, одружували княжих синів і доньок, хрестили кня­жат. Крім того, храм святої Софії був місцем поховання великих князів і митрополитів. У ньому поховані вели­кий князь Ярослав Мудрий, його син — великий князь Всеволод, онуки — великі князі Володимир Мономах, Ростислав Всеволодович. (1)У бічній південній наві спочи­вають київські митрополити з часів великокняжої доби, а у наш час біля дзвіниці святої Софії знайшов останній спочинок патріарх Київський і всієї Руси-України Воло­димир Романюк.

Софійський собор не зберігся до нашого часу в його первісному вигляді. За майже десять століть свого існування він був свідком багатьох подій і безнастанної бо­ротьби українського народу за свою незалежність. Внаслідок численних воєн і незгод храм зазнавав грабу­вань і руйнацій, часом подовгу стояв порожнім і в за­пустінні. Велику відбудову розпочав митрополит Петро Могила. Остаточно оновлено церкву щедротами велико­го мецената українського мистецтва — гетьмана Івана Мазепи в 1690-1707 рр. З того часу собор святої Софії зберіг (за винятком західної частини) свій зовнішній ви­гляд у стилі українського бароко. План собору святої Софії має незаперечне київське, а не константинопольсь­ке чи якесь інше, скажімо, малоазійсько-візантійське по­ходження.

Особливу цінність і мистецьку вартість становлять неперевершеної краси мозаїки та фрески XI ст. Особливо треба відзначити мозаїчне зображення Оранти та сцени Євхаристії у вівтарній частині храму. (2) Поєднання мозаїк і фресок у єдиному ансамблі — характерна риса Софії, во­ни органічно поєднані єдиним задумом і виконанням. Особливу цікавість викликають розписи, зокрема групо­вий портрет сім'ї Ярослава Мудрого, а також унікальне зображення скоморохів, яке дає візію тогочасного життя в київській столиці. Велику роль в ансамблі собору відігравала мозаїчна та керамічна підлога.

Сакральні розписи собору відтворювали містичну ідею безмежності божественного начала і сутність вічності людського життя. (3)Загальномистецька єдність інтер'єру кафедри святої Софії ще й зараз вражає своїм чарівним співвідношенням архітектурних форм та різноманіт­ністю ефективних перспектив, що відкриваються з кож­ного місця. Мальовниче поєднання двоярусних тридільних аркад, склепінь, луків, суворих рядів колон-пілонів, глибин вівтарних апсид, горизонтальних опасань хорів з різьбленими парапетами, широких шиферних імпостів, яке в кожному перспективному повороті й у кожному ра­курсі довершується шляхетною кольоровою гамою фре­сок і блиском величних мозаїк — усе це в своїй логічній єдності являє собою неперевершену й ніде не запозичену синтезу давньоукраїнського самобутнього мистецтва, втілену в найдорогоціннішій перлині нашої національної культури — святій Софії в Києві (За О. Кучеруком).

 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• У якому столітті і хто побудував храм святої Софії?
• Яку роль виконував храм за часів князювання Ярослава Мудрого?
• Чи змінювався вигляд Софіївського собору протягом існування і чому?
• З’ясуйте значення виділених слів за словником.

 

Лінгвістичне завдання (виконується в трьох групах, які досліджують речення з відповідним номером)

• Визначте граматичні основи та кількість частин у складному реченні.
• Встановіть змістові зв’язки між частинами складного речення. Якщо можливо, поставте питання від однієї частини до іншої. Дослідіть: частини рівноправні чи залежні одна від одної?
• За допомогою сполучників чи без них поєднуються частини складного речення? Визначте вид сполучників.
• Сформулюйте визначення складного сполучникового (складнопідрядного, складносурядного), безсполучникового речення. Звіртеся з підручником.

     Творче завдання

• Які великі храми в Україні ви знаєте? Коротко опишіть один з них, використовуючи різні види складних речень.

 

 

 

 

Тема:  Складне речення і його ознаки. Складні речення сполучникові та безсполучникові, із сурядним та підрядним зв’язком

Україна – одна з найбагатших за природними ресурсами країн світу, але й одна з найзруйнованіших і найзанедбаніших в екологічному відношенні. Антропогенний вплив на довкілля наприкінці ХХ століття сягнув таких масштабів, що поставив під загрозу саме життя на планеті.

 Загальновідомо, щоб жити, людина дихає повітрям. Раніше  повітря нашого краю було чистим, прозорим і люди насолоджувалися його прозорістю і блакиттю неба. Чадний газ, що міститься у вихлопних газах автомобілів, забруднює повітря. Це є дуже небезпечним для здоров’я, а інколи навіть людина гине.

 Підприємства скидають у воду і повітря тонни шкідливих речовин, але природа не завжди може витримати такі надмірні навантаження, і в результаті з’являються занедбані кар’єри, мертві ріки, купи сміття, вирубані ліси.

 Як важливо знати землю, на якій живеш, розуміти квітку, пташку, кожну маленьку комашку, чути, як дихає природа. Давайте спробуємо бачити те, що досі проходило повз нашу увагу. Кожен людський вчинок має супроводжуватися турботою про чистоту навколишнього середовища, щоб ожили річки й потоки, щоб вони перестали бути звалищами сміття.

 Культура людини складається з багатьох чинників, серед яких важливе місце займає наше ставлення до природи.

 

Комунікативне завдання:

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Висловіть власну позицію стосовно думки, що міститься у реченні: «Антропогенний вплив на довкілля наприкінці ХХ століття сягнув таких масштабів, що поставив під загрозу саме життя на планеті».

Лінгвістичне завдання:

• Запишіть текст під диктовку. Перевірте написане в парах. Оцініть диктант товариша.
• Знайдіть складні речення, обґрунтовано визначте їх вид (визначте граматичні основи, межі частин складного речення, засоби зв’язку), поясніть розділові знаки.

Творче завдання:

• Напишіть твір-мініатюру в художньому стилі «Я – частинка природи!»

 

 

Тема:     Складносурядне речення, його будова, засоби зв’язку в ньому

Вогонь і сміх

1.               Сміх і вогонь – суттєво подібні, рідні. Ось глянь, як радісно, легко вогонь прагне у тайну. Вогонь танцює на видимих речах, оцінює їх, спопеляє ілюзорне, а потім він суттєве забирає з собою і летить далі, далі – у диво, у небувалість. Так і правдивий сміх – грайливо вирізьблює, виявляє мізерне, ганебне, відстале, брудне, убоге, потворне, закликає до оновлення, до полум’яного Преображення. І вогонь, і сміх – зброя радості. (За О.Бердником)
2.               Вогонь – це, за найдавнішими космогонічними уявленнями слов’ян, первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись із водою та світлом, утворила все на землі; божество давніх слов’ян; атрибут української обрядовості; персонаж фольклору. В уявленні первісної людини вогонь – стихія могутня й незрозуміла: то вона світить і гріє, підтримує життя, одганяє хижаків, то сама наступає, все нищить, спопеляє. Лише жертвами, танцями, піснями її можна задобрити, умилостивити. Так вогонь став богом, і йому почали поклонятися в різних країнах. Вогонь уважався живою, вічно голодною й очищувальною силою. За народними повір’ями, вогонь – це багатство, і не можна було віддавати його з дому. Слов’яни використовували вогонь під час весільного обряду. Молоді переступали підпалені снопи пшениці чи жита або перестрибували через нього – і йшли в життя чистими і багатими. (За О.Потапенком)
3.               Сміх – символ життя. Національні стереотипи мислення, зафіксовані в явищах сміхової культури, сягають до хліборобської доби. Магія сміху ґрунтувалася на уявленні, що мертві позбавлені здатності сміятися: це можуть тільки живі. Якщо до царства мертвих потрапив живий і якщо він хоче повернутися, то він має пройти своєрідне випробування, стимулюючи смерть: не спати, не їсти, не говорити і не сміятися. Розмаїттям форм сміхової культури було сповнене повсякденне життя українців, а їхнє спілкування завжди було пересипане дотепами і влучними слівцями. Побутові казки, жартівливі пісні, анекдоти, коломийки відображали своєрідну українську ментальність, і визначальними її рисами є гумор та оптимізм. (За В.Войтовичем) 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль текстів, свою думку обґрунтуйте.
• Робота в парах: спираючись на матеріал текстів, доведіть по черзі один одному, що вогонь і сміх – подібні поняття, і навпаки: вогонь і сміх – несумісні поняття.

 

Лінгвістичне завдання (виконується в трьох групах, які досліджують текст з відповідним номером)

• Знайдіть і випишіть складні речення, частини яких поєднані сурядними сполучниками.
• За допомогою яких саме сполучників поєднуються частини складного речення? Визначте вид сполучників.
• Визначте граматичні основи та межі частин складного речення.
• Встановіть змістові зв’язки між частинами складного речення. Якщо можливо, поставте питання від однієї частини до іншої. Дослідіть: частини рівноправні чи залежні одна від одної?
• Сформулюйте визначення складносурядного речення. Звіртеся з підручником.
• Проаналізуйте залежність розділових знаків між частинами складносурядного речення від смислових зв’язків між ними.

 

     Творче завдання

• Складіть діалог між вогнем і сміхом про їхнє значення в житті людей і розіграйте його за ролями.

 

Тема: Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень за значенням

 

Дуб

Плечистий, ошатний дуб стоїть на околиці села самотиною. Але тому, що він так гарно навчився розуміти самого себе та все те, щоо його оточує, дуб почуває себе щасливим. Найбільшої втіхи йому завдають птахи. Можливо, якби йому не поталанило народитися на цей світ дубом, то він хотів би народитися птахом. А проте про крила він замислювався рідко, бо не так уже й кепсько стояти йому в рідній землі. І, крім того, він достеменно знає, що відбувається за обрієм, а що — за рікою. Бо птахи, які сідають на його гілля перепочити, не втримуються, щоб не розповісти, не проспівати, щоб із властивою їм безтурботністю не повідати про все, що бачили.

Коли прилітають ластівки, то дуб, слухаючи їхні голоси, веселішає і наче молодшає. А сов він не любить. Коли вночі над ним пролетить сова, то дуб ще дужче нахму­риться, в ньому пробудиться щось темне й земляне, по листю пробіжить дрож. А зозулі!.. Вони б йому подобались, якби не підкидали свої яйця в гнізда іншим. Але вони  — як знахарі. Люблять побріхувати, скільки тобі років зосталося жити.

Нікому не розказував дуб про зозулине гадання, але чи сорока підслухала, і рознесла всім на своєму довгому хвості, чи, може, сам вітер переповів, але незабаром про це знали всі. 1 поле, яке вмивалося цвітом білих гречок, і стежки, що текли поміж житами, обплутані березкою та позначені синіми спалахами цикорію, і кожна грудочка землі. Приходили до нього стурбовані звірі — лисиця, яка колись під дубом ховалася від метелиці; прибігав заєць, поскакав навкруг,  поприсідав, наче збирався про щось попросити, але так і не зважився; навіть вовк прибігав –  та так сумно завив, що все живе перелякалося; і ховрахи, і суслики, і польові миші також табунами навідувалися. Прилітали хмарами горобці — лящали, як весняний дощ об нерозталу кригу; і сова навідувалась —присунула похмуро, страшним війнуло од її польоту, незрозумілим; і шпаки віддали дубові свою шану — пришуміли зграєю,  прилітала й горлиця — лагідно-сумовита, ласкаво-співчутлива.

Дуб нічого їм не розповідав, але по тому, як важко й пригіркло пахла його кора, як похмуро здіймалося вгору сучкувате гілля, як неквапно й відчужено зітхало його листя, всі: і заєць, і лисиця, і вовк, і ховрахи, і польові миші, і горобці, і шпаки, і горлиці, — всі починали вірити, що на цей раз зозуля не помилилася. Вони розбіглися в свої виярки, в ліси та чагарники, вони розлетілися, і ско­ро про дуба вже знали всі: вістка поширювалася так швидко, як швидко заходить сонце.

І незабаром у гості до дуба прилетіли журавлі.

І журавлям, і крячкам, і кропив'янкам дуб встигав щось повідати про своє життя. Журавлі, наприклад, довідали­ся від нього про далеку синю весну. І кропив'янки про щось довідалися — може, дуб сказав їм про те, що чекає на нього в майбутньому.

Стояв дуб — і не стомлювався стояти (За Є. Гуцалом).

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Які художні засоби використані для характеристики дуба?
• Чому не любить дуб сов і зозуль? А як ви ставитеся до цих птахів, що ви про них знаєте?
• Яким символом у народній творчості є дуб і чи показано це в тексті?
• Чому про крила дуб замислювався рідко?

Лінгвістичне завдання

• Знайдіть складні речення, частини яких поєднані підрядними сполучниками. Поставте питання від головної частини до підрядної.

Спробуйте сформулювати правило про те, які речення називаються складнопідрядними. Звіртеся з підручником.

• Визначте вид складнопідрядних речень, користуючись схемою. Доведіть свою позицію.
• Замініть складнопідрядні речення реченнями іншої структури (простими, складносурядними), якщо це можливо. Зробіть висновок про роль складнопідрядних речень у мовленні.
• Зробіть синтаксичний розбір виділених речень (за рядами, по одному для кожного ряду)
• Орфографічна хвилинка. Випишіть слова з не. Поясніть їх написання.

     Творче завдання

• Складіть  твір-мініатюру «Слухаючи дерева», використавши різні види складнопідрядних речень.

 

 

Тема : Складнопідрядні речення з підрядними означальними і з’ясувальними

Що таке Червона книга?

Червона книга — це кілька товстих томів, і червоний колір їхніх палітурок немовби попереджає: "Стійте! Необхідно вжити термінових заходів!".  Він попереджає про небезпеку, яка нависла над 600 видами тварин, серед яких майже над 300 видами ссавців.

Червона книга складається з п'яти частин або, точ­ніше, тварин, занесених до цієї книги, розбито на п'ять категорій.

До першої категорії належать види, які зникають. Цих тварин лишилося на землі дуже мало, і врятувати їх можна, тільки вживши якихось термінових і екстраординарних заходів.

Другу категорію складають особини видів, кількість яких скорочується. Вона ще не наблизилася до фатальної риски, однак з різних причин швидко скорочується. І щоб тварини ці не зникли зовсім, також потрібні рішучі заходи.

Третя категорія — тварини, які взагалі рідко зустрі­чаються (мають природну низьку чисельність або меш­кають на обмежених територіях). Звичайно, вони також підлягають суворій охороні.

Четверту категорію складають так звані невизначені види, тобто тварини, про яких ми маємо мало відомостей (очевидно, тому, що їх узагалі мало або вони рідкісні, а тому також можуть зникнути).

Категорія п'ята — ті тварини, які були на межі повного зникнення, але тепер урятовані людиною і їм не загрожує загибель.

Аркуші в книзі можуть мінятися. Наприклад, із другої категорії тварини можуть бути переведені до першої — це свідчить, що становище різко погіршало. Або, навпаки, — із першої, другої або третьої можуть бути переведені до п'ятої — отже, тваринам перестала загрожувати небез­пека. Людина врятувала їх.

Однак у своїй благородній діяльності люди зустрі­чаються з величезними й, здавалося б, нездоланними труднощами. Справді, людина будує й розширює міста, споруджує аеродроми, прокладає дороги, газопроводи. Вона не може жити без деревини, без кам'яного вугілля і нафти, не може обійтися без безлічі інших речей. А це означає наступ на дику природу. Людина не може не розорювати землі і не осушувати болота. І це — натиск на дику природу взагалі й наступ на диких тварин зокрема. Менше й менше лишається місць, де можуть жити звірі. Менше й менше дістається їм тиші і спокою. І навіть туризм серйозно впливає на багатьох  тварин та їхню кількість. У науці з'явився навіть спеціальний термін: "фактор неспокою".

Але чи є вихід? Виявляється, є, і не один.

По-перше, чимало тварин мають так звану пластичну форму поведінки, тобто призвичаюються до нових умов існування, до присутності людини, до її господарської діяльності. Досить, наприклад, назвати лисиць, які у нас чудово вживаються поряд з людиною.

По-друге, на Землі все-таки збереглося чимало місць, де тварини можуть існувати, не заважаючи людині. І якщо вона не знищуватиме їх (не тільки безпосередньо, а й із багатьох побічних причин) — зникне небезпека втрати цього виду. І навіть дуже можливо, що врятовані тварини відіграватимуть помітну роль в економічному житті країни (3 журналу).

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Чи актуальною є проблема, піднята в тексті?
• Які види тварин, занесених у «Червону книгу», живуть на території України, області, району?
• Поясніть значення слів екстраординарний, фатальний.

Лінгвістичне завдання

• Знайдіть складнопідрядні речення, спробуйте визначити їх види.
• Випишіть складнопідрядні речення з підрядними означальними.
• Проведіть спостереження над виписаними реченнями:

• підкресліть граматичні основи
• виділіть головне та підрядне речення
• визначте сполучники та сполучні слова, якими пов’язані частини складнопідрядних речень
• поставте питання від головного речення до підрядного
• яке слово в головній частині пояснює підрядне речення
• чи є в головній частині вказівні слова
• визначте місце підрядного речення відносно головного.

• На основі проведеного дослідження сформулюйте визначення складнопідрядного речення з підрядним означальним.

• Зробіть синтаксичний розбір одного з виписаних речень.

     Творче завдання

• Напишіть твір-роздум «Що я можу зробити для рідної природи»

 

Тема:        Складнопідрядні речення з підрядними обставинними причини і мети

• Музей Заповіту Шевченка

Переяслав-Хмельницький - місто унікальне. Тут переплелись історія і сучасність. Тут тво­рилися духовність і державність України. Власне, у зв'язку з Переяславом уперше вжито слово Україна в літописі "Повість минулих літ".

Переяслав - земля, якою ходили князі Володимир Мономах, Володимир Глібович, Юрій Долгорукий, гетьмани України Богдан Хмельницький та Іван Ма­зепа, філософ-просвітник Григорій Сковорода.

Волею історії ім'я Тараса Шевченка ототожнено з Україною і водночас із Переяславом. Свя­тими місцями України є Моринці, де народився Шевченко, і Канів, де він дістав останній прихисток і вічний спочинок. Таким же святим є і Переяслав - місце його творчого злету, де поет, на думку літературознавців, написав низку найкращих своїх творів, зокрема й за­кличний "Заповіт".

 

Можливо, через таку пов'язаність із Переяславом ідея створення музею Заповіту Т.Шевченка в ме­моріальному будинку його друга Андрія Йосиповича Козачковського була така органічна й незаперечна, що її палко підтримали як науковці заповідника, гро­мадськість, так і творчі, патріотично налаштовані меш­канці міста, всієї України.

Українцям саме тепер такий необхідний музей Заповіту Т.Шевченка, тому що в наш розвихрений суспільни­ми подіями час "нам потрібно голосу Тараса". Голосу люблячого, ласкавого, доброго - до простого українця, стомленого непевністю, ідеологічним розбратом, несправдженими надіями, і голосу гнівного - до політикантів і бюрократів, байдужих до долі країни й народу, перейнятих своїми власними інтересами. Нам треба на­полегливості Тараса, бо це приклад в обстоюванні людського добра, щастя і справедливості. Нам конче треба полум’я Шевченкового слова в серці кожної людини,  щоб його знали й шанували в кожній родині, кожній оселі. Нам треба пам’яті Шевченка, щоб покоління українців жили за Тарасовими заповітами й пам'ятали, "чия правда, чия кривда і чиї ми діти".

Ми захоплюємося високим образом Кобзаря, подивовуємо його громадянську несхитність і моральну чи­стоту, загострене почуття соціальної та національної справедливості, безнастанне тяжіння до волі, оприявлені у Слові. Щоб збагнути  прозріння думки і спа­лахи духу, треба пізнати  самого Шевченка. Треба збагнути  історичну реальність, у якій жив і творив поет, знаходив душевний спокій і міг бути самим собою. Таким місцем для нього стала "друга Батьківщи­на" – Переяславщина. "Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші", - писав Т.Шевченко своєму другові Козачковському.

У творчості Т.Шевченка історична тема посідає провідне місце. Вже від перших кроків у літературі він звертається до історичного минулого, теми козацтва ("Тарасова ніч", "Іван Підкова", "Гайдамаки", "Гамалія"). Ця тема звучить і в поезіях, написаних на Пе­реяславщині. Це "Кавказ", "І мертвим, і живим...", "Хо­лодний Яр", "Єретик", "Давидові псалми". У минуло­му України його приваблювали героїка боротьби на­роду проти поневолювачів, а також козацька вольниця – Запорозька Січ. Тож до козаків та їхніх нащадків звертається поет своїм "Заповітом", бо лише вони мог­ли розірвати кайдани ганьби, напоїти ворожою кров'ю нашу землю. Лише козаки  могли плем'я рабів вивищити до вільної нації, де була б "своя правда, і сила, і воля».

Саме тому в концепції музею червоною ниткою проходить ідея представлення Переяслава і його історії крізь призму творчості Т.Шевченка.

 

 

 

 

 

 

 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Чи доводилось вам відвідувати музей Заповіту Шевченка у Переяславі-Хмельницькому?
• Заслуховування повідомлення учня про музей Заповіту (супроводжується презентацією).

 

Лінгвістичне завдання

• Повторення вивченого: знайдіть складнопідрядні речення у перших чотирьох абзацах тексту, визначте їх види, побудуйте структурні схеми.
• Випишіть складнопідрядні речення з підрядними обставинними причини і мети
• Проведіть спостереження над виписаними реченнями:

• підкресліть граматичні основи
• виділіть головне та підрядне речення
• визначте сполучники, якими пов’язані частини складнопідрядних речень
• поставте питання від головного речення до підрядного
• що пояснює підрядне речення – слово у головній частині чи усю головну частину?
• визначте місце підрядного речення відносно головного.

• На основі проведеного дослідження сформулюйте основні ознаки складнопідрядних речень з підрядними причини і мети.

• Зробіть синтаксичний розбір одного з виписаних речень.

     Творче завдання

• Напишіть твір-враження про музей Заповіту Шевченка.

Тема:  Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Розділові знаки 

у складнопідрядному реченні з кількома підрядними

 

ДИВО-РУШНИК

(1)Хто приніс у нашу церкву ве­ликодній рушник, мабуть, залишиться таємницею назавжди. Пошуки майстрині-вишивальниці поки шо не увінчалися успіхом. Відомо лише, що принесено його в церкву років вісім тому і він довго лежав у «запасі», поки не з'явилась ікона відповідного розміру, яку й оповиває тепер рушник.

Жінка, яка створила таке диво, - людина, безперечно, талановита. Рушник вишивали або на початку XX століття, або перед самою війною. Матеріал, на якому виспіву­ють мовчазну пісню незвичайні ор­наменти, - лляне полотно. Воно до­моткане. На ньому вручну вибито мережку. На обох кінцях пришито червоні смужки тканини, посередині яких (через усю ширину) йде біле ручне плетиво. Великодній рушник має довжину метрів шість.

Саме шитво - багате і яскраве, складається з восьми рядів. Над­звичайно складний щодо техніки виконання центральний - четвер­тий ряд, який не повторюється, але має дуже багато християнської символіки, як, до речі, й інші ряди.

(2)Якщо вважати, що хрест - це символ спасіння, то можна сказати, що процес вишивання був для невідомої майстрині своєрідною молитвою, в якій вона благала Бога про спасіння своєї душі та душ своїх рідних.

Вишито хрестик. «Спаси, Госпо­ди, мою душу!» Вишито другий, п'ятий, сотий... «Спаси, Господи, ду­шу мого чоловіка (сина, брата, наре­ченого?), якого немає вдома. Нехай омине його сліпа куля чи ворожа шабля. Щоб живим і неушкодженим повернувся додому». А рука мно­жить і множить хрестики... Надворі глупа ніч, і місяця серп, заглядаючи у вікно, так і заснув на плечі виши­вальниці.

Дивлячись на другий ряд, бачу коріння древа наших пращурів, які давно уже відійшли в інші світи, дав­ши життя новим поколінням, - ось вони, ці покоління, це ми з вами, наші діти, внуки, - про це свідчить такий самий ряд, що повторюється, але має дзеркальне зображення гілок.

Над усією цією красою - квіти. Вони ніби й не вписуються в за­гальний мотив рушника. Та це тільки здається.

(3)Я думаю, що майстриня, маючи дуже багату уяву, витворила-виспівала гімн життю, його всеперемагаючій силі.

Квіти - це краса. І хоч яке важке життя випадає (чорні кольори), але доля кожній людині посилає хвили­ни одухотворення, хвилини висо­ких і чистих почуттів, викликаних чи то коханням, чи несподіваною радістю, чи захопленням від роз­квітлого соняшника, чи буйноцвіттям трав у лузі... І ці високі почуття асоціюються на рушнику з квітами: червоними, як жар серця, і чорни­ми, як темна ніч.

Нижній і верхній ряди - це якісь небесні знаки, ще не прочи­тані мною, але вони, безперечно, щось означають. Я ще маю ці знаки колись відчитати.

Запитання, яке не дає мені спо­кою: де майстриня взяла узор для вишивання? Та ще й так розрахува­ла довжину рушника, що на ньому вмістила слова великодньої пісні-молитви: «І воскрес Христос із мерт­вих, смертю смерть поправ, і всім, су­щим во гробе, жизнь даровал»!

Побачивши цей диво-рушник, я не могла діждатися Посту, коли все церковне вбрання знімають, перуть, щоб потім прикрасити храм перед Великоднем.

...Шилося швидко, з натхнен­ням, і хотілося шити. Робота трива­ла майже чотири місяці, прихватками, в дощову погоду, під час об­ридливих реклам по телевізору, ве­чорами.

Оте вечірнє сидіння переплута­ло темно-червоні нитки з нитками кольору вина... Довелось розплуту­вати. Але ж вишила!

Перегорнуто ще одну сторіночку, хоч і невеличку, історії мого села, його талановитих людей, творіння рук яких ще довго-довго буде милу­вати очі своєю неповторною красою. Вічною красою.

                        (4)Великодній рушник - то мовчазна поема

І радість ота, що захоплює всіх.

То пісня душі невгасимо-вогненна

Чи сповідь, що тихо спокутує гріх.

Вернули для нас його давні літа,

Що плоскінню врунились в полі,

Щоб стати пречистим шматком полотна,

Краплиною чистою смутку чи долі.

Як дівчина нитку виводить свою

І хрестики шиє, червоні і чорні.

Шитво розбентежило душу мою

І думи снує невгамовні.

Про те, що вродилось колись при свічі,

Як зорі-чаклункн в вікно заглядали,

Як місяця серп спочивав на плечі,

Як квіти узори снували.

Здається мені, що у ньому лунає

Мелодія та, що на крилечках висне.

Ой рушник-рушничок, я таки розгадаю,

Я таки проспіваю твою диво-пісню.

Молитву творю майстровитим рукам,

Що вміють красу передати.

Вклоняюсь доземно отим рушникам,

Що вічні без імені й дати.

                                                                                                                    Ольга СИДОРЕНКО

 

 

 

 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Чи є у вас вдома вишиті рушники? Хто їх вишив? Чи вважаєте ви за необхідне зберігати такі реліквії?
• Складіть про це діалог, розіграйте його в парах.

Лінгвістичне завдання (виконується в 4-х групах, які працюють над відповідною частиною тексту)

• Знайдіть складнопідрядні речення. Визначте головну і підрядну частини, поставте питання. Підкресліть граматичні основи.
• За схемою спробуйте визначити вид складнопідрядного речення і доведіть свою позицію.
• Поясніть розділові знаки, побудуйте схему одного з речень.                                

                                                         «Україна танцює»                  Узор з рушника 1917 р.

Ольга Іванівна СИДОРЕНКО

Народилася 25 січня 1950 року в селі Куковичі Менського району Чернігівської області. Закінчила філологічний факуль­тет Ніжинського пед­інституту. Останні 27 років працює вчи­телем словесності у школі рідного села.

Спеціаліст вищої категорії, відмінник освіти України, заслу­жений учитель України, учасник бага­тьох обласних та все­українських освітніх конкурсів, на яких неодноразово займа­ла перші місця.

Друкувала свої літе­ратурні твори в аль­манасі «Вітрила», жур­налах «Дивослово», «Берегиня», газетах «Освіта України», «Сільська школа» та ін.

Ольга Іванівна кохається у вишивці, червоними і чорними нитками вимережує диво-рушники. Випур­хує у світ чарівне білокрилля – більшає у світі краси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Узор з рушника 1913 р.                    Мамин рушник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Стрункий букет»                      Рушник із давнини

 

 

 

 

 

 

Тема:      Розділові знаки у складнопідрядному реченні

з кількома підрядними частинами

 

Легенда про білу орхідею

 

На одному з островів, що на краєчку землі, неподалік океану сидів на траві малий пастух, який пильнував імператорських кіз, і з тугою дивився в небо. Він сумував, що ніколи не зможе бути самураєм – відважним великим воїном, бо походить з незаможної родини. І міркував собі пастушок, що життя, мабуть влаштоване неправильно, бо одні живуть у багатстві і, якщо навіть не бажатимуть, все одно стануть самураями. А інші приречені на злидні, мусять багато й тяжко працювати. Коли й заощадять якісь гроші, це аж ніяк не допоможе здійснити свою мрію. Через смуток хлопчик мимохіть вдався до філософських розмірковувань про дивовижну і непотрібну соціальну нерівність людей, хоч і походжають вони одними шляхами під спільним небом , п’ють таку саму воду, бачать тих самих птахів… І раптом справді побачив у небі двійко птахів. То були білі чаплі, та такі гарні, що пастушок умить забув про свій сум. Він невідривно дивився в синє небо, аж поки птахи не зникли за обрієм, а далі опустив очі вниз. І помітив серед трави білу квітку, неймовірно схожу на щойно побачених чапель, що ширяли    

в  синьому небі. Він обережно вирив квітку з товстим дивним корінням, приніс додому і посадив у землю, аби завжди нею милуватися. Хлопчик зрозумів, що Будда підказав йому просту істину: все на світі скороминуще, мов політ птахів, і лише краса – вічна.

Відтоді японці масово вирощують білу орхідею в своїх садах – не лише як данину красі й гармонії, а й як нагадування про цю життєву мудрість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Комунікативне завдання:

• Визначте тему, головну думку, тип і стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Розкажіть легенду про квіти, яку ви знаєте.

 

Лінгвістичне завдання:

• Запишіть частину тексту під диктовку (ця частина тексту підкреслена).
• Звірте написане в парах, оцініть роботу товариша.
• Знайдіть складнопідрядні речення з кількома підрядними, знайдіть головне, підрядні речення, визначте тип підрядності, побудуйте схеми.
• Поясніть, від чого залежить розстановка розділових знаків у складнопідрядних реченнях з кількома підрядними.

 

Творче завдання:

• Складіть твір-роздум на тему «Краса - це світло в серці».

Тема: Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення

Материнська любов – найсвятіша

 Є старовинна українська легенда.

 У матері був єдиний син – дорогий, ненаглядний. Душі мати в ньому не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком шила сорочки. Виріс син – ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».

 Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, сину, роби так, як велить серце».

 Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…».

 Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. Величезною й невичерпною була любов материнська, всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним. І ожило серце, загоїлась рана. Підвелася мати і притисла кучеряву синову голову до грудей.

 Осоружною йому стала дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не повернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими,  стали двома могилами високими.

  То ж недаремно в народі кажуть: материнська любов – найсвятіша!

                                                                                     За В.Сухомлинським

 

 

 

 

 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Оцініть дії сина і матері в легенді.

Лінгвістичне завдання

• Знайдіть у тексті складні речення.
• Серед них визначте такі, частини яких поєднуються без сполучників. Випишіть їх, підкресліть граматичні основи.
• Сформулюйте визначення безсполучникового складного речення. Звіртеся з підручником.

• Встановіть змістові зв’язки між частинами безсполучниковий складного речення. Якщо можливо, поставте питання від однієї частини до іншої.
• Визначте безсполучникові речення з однорідними і неоднорідними частинами. Спробуйте зробити висновок про залежність розділових знаків у безсполучниковому складному реченні від смислових відношень між його частинами.

     Творче завдання

• Напишіть твір-мініатюру (ескіз) на тему «Розкажу вам про мамину любов». Використовуйте в ньому безсполучникові складні речення.

 

Тема : Кома і крапка з комою у безсполучникових складних реченнях

Безсмертні «Лебеді материнства» Василя Симоненка

Василь Симоненко — поет, патріот, він понад усе любив рідну Україну, український трудовий народ. Для поета Україна — святиня, відданість їй — його обов'язок і щастя. 
Любов до рідної землі, до Вітчизни, матері як найвища морально-духовна цінність відбивається в багатьох творах В. Симоненка. Зворушливі і задушевні слова знайшов поет, звертаючись до матері, образ якої стає уособленням рідного краю, всієї Вітчизни. Колискова матері, білі лебеді на стіні рідної хати, вишневий садок, тополі все життя супроводжували поета, були разом з ним, стали часткою його духовного багатства. 

Ці образи навіяли йому такий шедевр інтимної лірики, яким стала відома пісня «Лебеді материнства». Мати щиро зустрічає сина, вона завжди ділиться з ним своїми роздумами, вона дає йому свої материнські поради і вірить, що син розуміє її: 

Вибрати не можна тільки Батьківщину.
                    Можна вибрать друга і по духу брата,
                    Та не можна рідну матір вибирати. 
          Образи матері і Вітчизни недаремно ставляться у пісні поряд;  для кожної людини мати і батьківщина священні, наповнюють її почуттями гордості і гідності, роблять її сильною і непереможною. Патріотичний мотив вірша звучить як материнський заповіт. 
                  Можна все на світі вибирати, сину,
                  Вибрати не можна тільки Батьківщину! 
          Слова В. Симоненка — справжнє коштовне надбання, над його поезією навіть час не владний.

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють  крилами  з  туману  лебеді  рожеві,  
Сиплють  ночі  у  лимани  зорі  сургучеві.  

Заглядає  в  шибку  казка  сивими  очима,  
Материнська  добра  ласка  в  неї  за  плечима.  

Ой  біжи,  біжи,  досадо,  не  вертай  до  хати,  
Не  пущу  тебе  колиску  синову  гойдати.  

Припливайте  до  колиски,  лебеді,  як  мрії,  
Опустіться,  тихі  зорі,  синові  під  вії.  

Темряву  тривожили  криками  півні,  
Танцювали  лебеді  в  хаті  на  стіні,  

Лопотіли  крилати  і  рожевим  пір'ям,  
Лоскотали  марево  золотим  сузір'ям.  

Виростеш  ти,  сину,  вирушиш  в  дорогу,  
Виростуть  з  тобою  приспані  тривоги.  

У  хмельні  смеркання  мавки  чорноброві  
Ждатимуть  твоєї  ніжності  й  любові.  

Будуть  тебе  кликать  у  сади  зелені  
Хлопців  чорночубих  диво-наречені.  

Можеш  вибирати  друзів  і  дружину,  
Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину.  

Можна  вибрать  друга  і  по  духу  брата,  
Та  не  можна  рідну  матір  вибирати.  

За  тобою  завше  будуть  мандрувати  
Очі  материнські  і  білява  хата.  

І  якщо  впадеш  ти  на  чужому  полі,  
Прийдуть  з  України  верби  і  тополі.  

Стануть  над  тобою,  листям  затріпочуть,  
Тугою  прощання  душу  залоскочуть.  

Можна  все  на  світі  вибирати,  сину,  
Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину.  

 

Комунікативне завдання

• У якому стилі написаний текст, доведіть вашу позицію
• Визначте тему, головний мотив поезії, свою думку обґрунтуйте.
• Знайдіть художні засоби, якими створюється образ материнської любові.

Лінгвістичне завдання

• Запишіть виділені курсивом речення, розставте в них розділові знаки, поясніть їх, опрацювавши правила підручника.
• Знайдіть безсполучникові складні речення у тексті поезії. Поясніть розділові знаки в них. З’ясуйте змістові відношення між їх частинами.
• З якою метою автор використовує так багато безсполучникових речень? Яка їх стилістична роль?
• Зробіть синтаксичний розбір одного із безсполучникових речень.

     Творче завдання

• Напишіть твір-враження «Сподобались «Лебеді материнства»?»

 

 

Тема:        Двокрапка у безсполучниковому складному реченні

Першоджерела історичної пам’яті

 Було літо 1113 року, теплий вітерець проник у вузьке віконце келії, приголубив стомлені повіки ченця, ворухнув довгою бородою. День за днем, місяць за місяцем, рік за роком старий чернець Києво-Печерського монастиря Нестор опису­вав минувшину. Він не помічав, як спливає час: історія запо­лонила Несторове серце. Тільки для короткого сну і скромної трапези підводиться він з-за столу. А відтак продовжував роботу над великим задумом: описати події від всесвітнього потопу до сьогодення.

Літа зігнули спину, посріблили волосся, висушили колись здорове й сильне тіло. Від довгого сидіння, від скромного харчу (хліб, овочі й вода) слабнуло серце, зросталися суглоби. Але Не­стор зневажав поклик плоті: прагнув завершити літопис. Про події за межами келії дізнавався від молодого монаха-послушника, який приносив йому хліб і воду. Невтішними були відомості: влада, гординя і багатство роз'їдають душі лю­дей. Скрізь чвари і неспокій. І ще одна новина: на великокня­жому київському престолі новий князь - Володимир Мономах.

Історик і письменник Київської Русі, Нестор, мабуть, не до кінця усвідомлював, який неоціненний дар зробив він наступ­ним поколінням! «Повість минулих літ» стала першоосновою вивчення історії нашого народу. Було чимало інших літописів тієї пори (за часів Ярослава Мудрого було закінчено найдавні­ше літописне зведення), але жоден з них своєю універсальністю, послідовністю не може зрівнятися з «Повістю минулих літ» Нестора.

Літописець розповідає про східних слов'ян, про землі, які вони заселяли. З особливою ретельністю описує Подніпров'я, зокрема, подорож по Дніпру апостола Андрія в І столітті н. е., коли він уподобав гори, на яких згодом виник Київ. Викорис­товуючи джерела про ранні слов'янські племена, про засну­вання Києва, утворення могутньої держави на Сході Європи - Київської Русі, автор «Повісті минулих літ» витлумачив їх з позицій історика. Він не був апологетом князівської влади, тому на багатьох князів у нього критичний погляд. Звичайно, засновник Києва князь Кий, а також Аскольд і Дір, Ольга, Володимир і Ярослав, Борис і Гліб - гідні похвали. Передусім за їхнє служіння вітчизні. Нестор вважає: кожен прави­тель має бути патріотом і миротворцем. Він високо цінує вмін­ня монарха помиритися з ворожою країною (як це робив князь Олег, підписавши договір між Київською Руссю і Візан­тійською імперією 907 і 911 років), помирити князів, відвер­нути шляхом переговорів вторгнення ворожих племен на те­риторію держави.

Упродовж віків історична хроніка киянина Нестора була прикладом єднання, патріотизму і поваги до інших народів. Літописець прагнув, щоб його читачі не тільки поринали в минуле, а й узяли з історії урок на майбутнє.

«Повість минулих літ» справила значний вплив на станов­лення історичної науки в Україні, Росії й Білорусії. Добре відома була вона в країнах Заходу. З XIV до XVIII століття було зроблено понад двісті списків літопису з незначними пе­реробками й доповненнями. Інтерес до одного з найповніших літописів Київської Русі супроводжувався зростанням уваги до особи його автора. А мешканці Києво-Печерської лаври від покоління до покоління берегли пам'ять про Нестора - одного з найвизначніших діячів Київської Русі (За Д. Степовиком).

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку тексту, його тип, стиль, свою думку обґрунтуйте.
• Що виражає заголовок – тему чи головну думку тексту.
• Розкажіть, які інші відомості ви знаєте про Нестора-літописця?
• Чи потрібна нації історична пам’ять?
• Поясніть значення слова апологет.

 

Лінгвістичне завдання

• Словниковий диктант (слова з тексту, «ланцюжком» учні пояснюють орфограми):

Києво-Печерський монастир, Нестор-літописець, з-за столу,всесвітнього, сьогодення, монах-послушник, невтішними,роз’їдають, великокняжий київський престол, неоціненний, найвизначніший, країни Заходу, упродовж, передусім, миротворець, найдавніший, Київська Русь.

• Запишіть виділені курсивом речення. Визначте їх вид.
• Встановивши смислові зв’язки між частинами складних речень, спробуйте сформулювати правила вживання двокрапки у безсполучникових реченнях. Звіртеся з підручником.
• Перебудуйте безсполучникові складні речення на складнопідрядні. Чи доцільна така синонімія?
• Зробіть синтаксичний розбір одного із безсполучникових речень.

     Творче завдання

• Напишіть продовження тексту про значимість діяльності Нестора та збереження пам’яті про нього (5-7 речень), використовуючи безсполучникові складні речення.

 

Тема:              Тире у безсполучниковому складному реченні

Легенда про матерів

Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята (співали, танцювали), ігри, які закінчувалися пус­канням стріл щастя.

Дивитися на ці ігри виходив з морських глибин цар морів та океанів Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

• Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь! — говорив він, сміючись.

Одного разу вийшли до вогнища юнаки і, повер­нувшись у бік моря, всі як один пустили туди стріли.

Як же розгнівався Нептун!

• Я всіх вас поховаю у безодні морській! — за­ревів він.

Жінки, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морський і справді може похоронити їхніх дітей у морі. А жінки були тут сильні, вродливі і ніколи не старіли. Думали, думали жінки і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега моря.

Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув ве­личезний вал, але юнаки встояли. А матері після цього стали слабкими.

Ти бачив будь-коли слабких жінок? Зустрін­еш – не насміхайся: всю свою силу вони віддали таким самим дітям, як ти.

Коли Нептун побачив, що юнаки витримали натиск важкого валу, він люто вигукнув жінкам:

      –  Ваші сини вистояли проти мене на березі – в морі я порву їм руки!

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому і сказали:

• Жінки, віддайте нам свою красу — за це ми дістанемо з морського дна трави, зів'ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки будуть у них такі ж, як у нашого батька.

Жінки погодилися і віддали дочкам морського царя свою красу.

Побачиш будь-де некрасиву жінку – не відвертайся від неї. Знай:  вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

Коли цар Нептун дізнався про вчинок дочок, стра­шенно розгнівався, викинув їх з моря і перетворив на пташок чайок.

Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому –  жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть –  чайки носять красу їхніх матерів. Нарешті юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли вони і зникли. Чекають-чекають матері — не повертаються сини.

З'явився знову перед жінками Нептун і голосно-голосно зареготав:

• Не діждатися вам тепер синів! Вони заблукали. Вони забули, що на морі нема доріг.

Тоді жінки вигукнули:

• Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше горять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів!

Сказали це  – у небі зразу ясно-ясно забли­щали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо поверну­лися додому. Ось чому моряки сильні й непереможні:  матері віддали їм усе краще, що мали. (За І. Панківом.)

Комунікативне завдання

• Визначте тему, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Чи сподобалась вам легенда?
• Чому моряки стали сильними і непереможними?
• Оповідання оповите казковістю, проте у кожній казці прихований глибокий смисл. Яка головна думка цієї легенди?

Лінгвістичне завдання

• Словниковий диктант (слова із тексту легенди):

Узбережжя, восени, не насмілився, ніколи не старіли, материнська, величезний, будь-коли, не насміхайся, віддали, некрасиві, зів'ємо, будь-де, не відвертайся, принесла, страшенно, надивитися не можуть, ясно-ясно, додому, непереможні, голосно-голосно, зареготав.

• Поясніть розділовий знак двокрапку у реченнях тексту.
• Випишіть виділені речення. Які смислові відношення існують між їх частинами? Чи пов’язана із смисловими відношеннями розстановка розділового знака тире?
• Звірте свої висновки із матеріалом підручника.
• Перебудуйте ці речення у складні сполучникові – складносурядні чи складнопідрядні. Як змінюється стилістичне забарвлення висловлювання?
• Зробіть синтаксичний розбір речення:  А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть –  чайки носять красу їхніх матерів.

     Творче завдання

• Напишіть стислий переказ легенди, використавши безсполучникові складні речення.

 

Тема:                       Різні види зв’язку у складному реченні:

безсполучниковий і сполучниковий.

Розділові знаки у складному багатокомпонентному реченні

 

Унікальний українець

 Патріот і меценат Петро Яцик належав до того рідкісного типу людей, які вже з першого погляду викликають глибоку довіру. (1)Ще не знаєш, хто і яка ця людина, та навіть і приблизно не здогадуєшся про те, але вже відчуваєш: вона не прагне видаватися кимось кращим чи значнішим, аніж є насправді. Спокійний, самозосереджений і доброзичливий, Яцик справляє враження чоловіка справді надійного. (2) Як кажуть, на таких можна покластися; вони мають тверде слово, не щедрі на всякі обіцянки й запевнення, але, пообіцявши щось, неодмінно виконають, хоч би яких зусиль це їм коштувало. (3) Шкода, що ця обов’язковість поміж нас не менш рідкісна, аніж талант; такої внутрішньої дисципліни і справді повсякденного, повсякчасного ворожіння своїм реноме нам бракує і бракує.

 Передумуючи  багате на складні перипетії життя Петра Яцика, не раз допевнювався: він – людина, яка не губиться за несправедливих чи критичних ситуацій, а навпаки – змобілізовується, збирає всі свої інтелектуальні й моральні сили для рішучих дій. (4) Слабший нітиться, деморалізується, що й може стати початком програшу, внутрішньої готовності примиритися з поразкою тоді, коли об’єктивно зберігається шанс виграти, - але він уже опустив у безнадії руки. Яцик же не припускав і думки про капітулянтство. Він боровся до кінця, прагнув скористати кожен – бодай і найменший – шанс. І, певно, саме тому здебільшого перемагав.

 Отже, Петро Яцик – це яскравий індивідуум суспільства. Змагання до висот він вважав єдиним здоровим виправдання на існування. Змагання за життя – єдиним реальним виправданням життя.

 Ті люди чи народи, які неспроможні змагатися до висот, підсвідомо перестають боротися за своє місце на землі, за своє місце між людьми. Вони нидіють, втрачають право на життя і помирають. Порожні розмови про змагання не є змаганням. Адже тільки те, що кожний з нас окремо і всі ми разом здобудемо і залишимо по собі, принесе добро  Україні в країнах нашого поселення, а також і на рідних землях.

За М.Слабошпицьким

 

 

 

 

 

 

Комунікативне завдання

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.
• Розкажіть, що ви знаєте про діяльність П.Яцика як мецената і благодійника, охоронця рідної мови.
• З’ясуйте за словником значення слів реноме, капітулянтство, індивідуум.
• Яку головну рису характеру П.Яцика виділяє автор?
• Обґрунтовано з’ясуйте свою позицію щодо думки, висловленої в останньому абзаці тексту.

Лінгвістичне завдання

• Якими за будовою є виділені речення – простими чи складними? Доведіть свою думку, підкресливши граматичні основи та встановивши способи зв’язку частин.
• Сформулюйте висновок про будову багатокомпонентних складних речень, звіртеся з підручником.
• Робота в групах: перебудуйте речення (одне з виділених) на прості. Зробіть висновок про стилістичну роль складних речень з різними видами зв’язку.
• Робота в парах: перебудуйте одне із запропонованих речень так, щоб були використані інші засоби зв’язку між його частинами, розставте відповідні розділові знаки. Зробіть висновок про основні принципи розстановки розділових знаків у багатокомпонентному складному реченні.

     Творче завдання

• Складіть речення про діяльність П.Яцика, які б відповідали таким схемам:

 

1. [      ],  (          ): [        ],   (         )

 

 

2. [      ],  (          ), [         ] –  і  [       ]

 

 

 

 

 

Петро́ Дми́трович Я́цик  (7 липня 1921, Верхнє Синьовидне,  Сколівський район, Львівська область — 8 листопада 2001) — канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим вкладом у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

Серед найголовніших проектів, профінансованих Яциком:

• Український науковий інститут Гарвардського університету
• Енциклопедія українознавства
• Канадський інститут українських студій
• Міжнародний конкурс знавців української мови

Народився у заможній селянській родині, закінчив 7-річну сільську школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. Під час війни співпрацював з українськими партизанами.

1944 — виїхав на Захід, проживав у Німеччині. Закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі (1947), в якому вивчав економіку.

З 1949 року — у Канаді: власник і президент приватної будівельної фірми. Фундатор Міжнародного благодійного фонду «Ліга українських меценатів», був його почесним президентом.

Петро Яцик — один із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П.Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

Пожертвував мільйон доларів на історичні досліди при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки внесеним П.Яциком 750 тисяч доларів відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевського англійською мовою), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 мільйонів доларів.

Міжнародному конкурсу знавців української мови, меценатом якого був П.Яцик, надано його ім'я.

За багатолітню меценатську діяльність нагороджений «Почесною відзнакою Президента України» (1996), а до свого 80-ліття —орденом князя Ярослава Мудрого.

 

 

     Тема:          Розділові знаки у складному реченні з різними видами    

                     сполучникового і безсполучникового зв’язку

 

Ріка п’яти кольорів

Уявіть собі річку, вода якої має одразу п’ять різних, дуже яскравих і виразних  кольорів: червоний, блакитний, чорний, жовтий і зелений. Вражений погляд фіксує справжній феєрверк барв і відтінків, немов на картині імпресіоніста.

Вся ця краса утворюється довгими стеблинами водоростей, які забарвлені в різні та яскраві кольори і встеляють річище, немов ніжний пухнастий килим та ще й коливаються під тиском води. Але якщо прибути на це місце в сухий сезон, річки взагалі не побачиш – тільки висохле річище: вода наче зникає. Коли починається сезон дощів, знову ж таки нічого особливого: побачите бурхливий потік, що все змиває на своєму шляху. Отже, слід потрапити сюди на самому початку весни: водорості вже встигнуть дістати необхідну їм кількість вологи й сонця – і розквітнуть чарівною веселкою, якою неможливо досхочу намилуватися.

Незвичайна ця річка протікає в Колумбії і справедливо вважається найкрасивішою на планеті. Одного разу відвідавши її, вже ніколи не забудеш. До того ж вода настільки чиста, що навіть у найглибшому місці можна побачити дно. Тож недаремно це диво природи називають Каньо Крісталес, тобто Кришталева ріка. Дно річки має численні заглибини, які видаються загадковими: вони нагадують сліди якоїсь величезної тварини. Кажуть, що скупатися в цій воді – ні з чим незрівнянне задоволення, бо вода чиста й приємно прохолодна, вона нагадує різнокольоровий кришталь. У цій місцині є ще й казково гарні водоспади, що приховують позаду себе печери; у них мешкають колумбійські водяники й чарівниці, які нібито приховують незліченні скарби.

Річка Каньо Крісталес невелика: лише 20м завширшки та 100м завдовжки. Проте її внесено до об’єктів Природоохоронної спадщини ЮНЕСКО. І, звісно, Ріка п’яти кольорів, як її здебільшого називають, є головною пам’яткою національного парку Колумбії. (З газети)

 

Комунікативне завдання:

• Визначте тему, головну думку, тип, стиль тексту, свою позицію обґрунтуйте.
• Коротке повідомлення учня про країну Колумбію (супроводжується презентацією)

 

Лінгвістичне завдання:

• Запишіть частину тексту під диктовку (ця частина підкреслена).
• Звірте написане в парах. Оцініть роботу товариша.
• Знайдіть у тексті складні багатокомпонентні речення, побудуйте їх схеми, зробіть висновок, які види синтаксичного зв’язку поєднані в них.
• Поясніть розділові знаки у цих реченнях. Від чого залежить їх розстановка?
• Зробіть синтаксичний розбір одного з речень.

 

Творче завдання:

• Обміняйтеся враженнями від Кришталевої ріки в діалозі.
• Складіть твір-мініатюру «Річка мого дитинства».

ЛІТЕРАТУРА

1. Мединська Н. Текст як засіб формування мовної особистості. – www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../medins.pdf
2. Варзацька Л. Дидактичні цілі, типи, структура уроків української мови і мовлення. – «Дивослово», 2011, №6. – С. 9-14
3. Донченко Т. Лінгвістичний аналіз тексту під час підготовки до переказу у 5-9 класах. Посібник. – К.: «Форум», 2002. – 175 с.
4. Мельничайко В. Лінгвістика тексту у шкільному курсі української мови. Посібник для вчителів. – К.: «Радянська школа», 1986. – 168 с.