Тема уроку: Економічний зміст і функції ціни

План уроку

 

Тема уроку: Економічний зміст і функції ціни.

 

Мета уроку:

•        ознайомити здобувачів освіти з поняттям “ціна”, сформувати практичні вміння та навички щодо ціноутворення;
•        розвивати у здобувачів освіти підприємницькі здібності   щодо оцінки впливу основних напрямків цінової політики підприємства на встановлення ціни;
•        прищепити культуру економічного мислення, почуття відповідальності  щодо вибору політики ціноутворення.

 

Тип уроку: комбінований

Вид уроку: лекція з елементами бесіди, аналіз конкретних ситуацій

Форма організації навчальної роботи: робота в малих групах, індивідуальна, фронтальна.

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно-рецептивний

- словесні (розповідь,бесіда,повідомлення учнів);

- наочні: ілюстрація, демонстрація.

2. Пошуково- досліднецькі: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка  проблемних запитань, практичне завдання, ситуаційне завдання, активізація уваги та мислення.

    3.Інтерактивні: робота в малих групах,  вправи “Знайди помилку”, “Економічне доміно”,”Найди відповідність.”    

   Матеріально технічне обладнання: комп’ютер, екран, проектор.

Дидактичне забезпечення:  роздатковий матеріал із завданням, презентація.

Міжпредметні зв’язки: “Бухгалтерський облік “:

Тема: “Облік реалізації товарів   підприємствами торгівлі”

Тема: “Облік доходів та  витрат”

“Громадянська освіта”:

Тема: “Ринкова економіка. Принципи ринкової економіки”.

Тема: “Підприємництво. Підприємницька діяльність”.

 Внутрішньопредметні зв’язки: „Економіка підприємства”

Тема: “Витрати підприємства

 

 

Хід уроку:

1. Організаційний момент.

Привітання викладача та здобувачів освіти. Перевірка готовності до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

На минулому уроці ми вивчили тему “Собівартість промислової продукції”.

Давайте перевіримо чи добре ви її засвоїли.

Вправа “Знайди помилку”( у наведених твердженнях знайти помилки щодо формулювання).

1. Собівартість продукції - це виражені в натуральній формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.
2. Виробничі витрати в залежності від обсягів виробництва продукції поділяться  на прямі і змінні.
3. До змінних витрат підприємства відносяться заробітна плата адмінперсоналу, відсотки за кредит, орендна плата, комунальні платежі.
4. Собівартість продукції розраховується тільки за елементами витрат.

Вправа “Економічне доміно”(здобувачі освіти мають  рознести виробничі витрати підприємства відповідно до понять “елементи витрат” і “статті калькуляції”(роздатковий матеріал)).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності  здобувачів освіти

Розвиток  підприємницької компетентності, формування  умінь та  навичок самостійно приймати оптимальні рішення за результатами розрахунків, обґрунтовувати ту чи іншу цінову  політику, з метою  підвищення ефективності господарювання підприємства відіграє особливо важливу роль при підготовці здобувачів освіти зі спеціальності - обліковець. Темою нашого уроку є - ціна, її економічний зміст, структура, методи та стратегії ціноутворення.

ІV. Вивчення нового матеріалу (проводиться у вигляді лекції з елементами бесіди)

Записуємо в зошит тему і план лекції.

План лекції:

1. Ціна та їх функції
2. Види цін
3. Формування гуртових і роздрібних цін на продукцію
4. Методи ціноутворення
5. Стратегії ціноутворення

 

1. Ціна та її функції

 

У ринковій економіці важко переоцінити роль такої економічної категорії, як ціна. Ціна лежить в основі товарно-грошових відносин, через неї формується більшість економічних взаємозв’язків у суспільстві.

Ціна - це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, яка сплачується  за одиницю товару або послуги.

Функції ціни:

 

•        обліково-аналітична - забезпечує облік результатів діяльності та їх прогнозування;
•        стимулююча - сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, оновленню асортименту, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу;
•        розподільча - впливає на розподіл ресурсів, доходів, фінансів у суспільстві;
•        регулююча - забезпечує баланс між попитом і пропозицією, між окремими виробництвами, галузями.

 

Ціна є нормою обміну товару на гроші, але, разом з тим, вона відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції на ринку, вплив держави на ринок та поведінку економічних суб’єктів на ньому.

Ціни узгоджуються з вимогами закону вартості і закону попиту  і пропозиції. Вони дозволяють порівнювати витрати і результати виробництва, забезпечують еквівалентний обмін товарами, дозволяють використовувати вартісні показники для встановлення правильних господарських пропорцій тощо.

Закон України “Про ціни і ціноутворення”,  “Господарський кодекс” (глава 21) визначають основні засади цінової політики і регулюють відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю   у сфері ціноутворення.

 

2. Види цін

 

Усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі.

Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям (гуртові, закупівельні, кошторисні  ціни, тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги).

Споживчі ціни - ціни на товари і послуги, які реалізуються населенню (роздрібні ціни, ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на  комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло).

За різними ознаками класифікації ціни поділяються на певні види:

 

1. За обслуговуванням конкретних галузей або сфер економіки: світові, гуртові, закупівельні, кошторисні, роздрібні, транспортні тарифи, тарифи на платні послуги.

2. За способом встановлення: державні (фіксовані або регульовані), комунальні, вільні, контрактні, ввізні ціни.

3. За територією дії: загальнодержавні, регіональні

4. За видами ринків: біржові, комісійні, аукціонні.

5. За врахуванням транспортних витрат: ціна на місці виробництва продукції, єдина ціна з включенням витрат на доставку товарів, зональні ціни, ціни базового пункту, ціни «франко».

6. За часом дії: постійні, тимчасові, разові.

 

Наведемо характеристику деяких найчастіше використовуваних видів цін.

Світові ціни - це ціни, за якими товари реалізуються на світовому ринку;

визначаються рівнем цін країни-експортера, біржовими та аукціонними цінами,  цінами провідних фірм-виробників світу.

Гуртові (відпускні) ціни - це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові  ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

Закупівельні ціни - ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, вторинної сировини.

Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення  вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

Роздрібні ціни - ціни, за якими здійснюється продаж товарів населенню торговельними підприємствами або закладами ресторанного господарства.

Транспортні тарифи - це плата за перевезення пасажирів або вантажів, яка сплачується транспортним підприємствам населенням, відправниками або одержувачами вантажів.

Тарифи на платні послуги - це розмір оплати житлових, комунальних, побутових, туристичних, банківських, юридичних та інших послуг, які надаються фізичними або юридичними особами.

Державні ціни (можуть бути фіксованими або регульованими) встановлюються на продукцію державних підприємств, на деякі ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, соціально  значимі товари та послуги. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до чинного законодавства  державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) природних  монополістів, на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розмір державних фіксованих цін визначається рівнем рентабельності виробництва продукції у певних галузях і полягає у встановленні гранично високих рівнів цін на окремі товари. Державні регульовані ціни є перехідною ланкою від адміністративного встановлення цін до ринкових договірних та вільних цін. Регулювання здійснюється шляхом встановлення граничних рівнів торговельних надбавок і постачальних винагород, граничних рівнів рентабельності або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.

Комунальні ціни встановлюються на продукцію та послуги, які виробляються комунальними підприємствами. Їх державне регулювання здійснюється в такий самий спосіб, як і державних цін.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін з врахуванням попиту  і пропозицій на ринку товарів. Вільні ціни формуються виходячи з вартості закупівлі продукції за гуртовими цінами і торговельних надбавок.

Контрактні ціни (зовнішньоторговельні) - використовуються при здійсненні експортно-імпортних операцій в розрахунках з іноземними контрагентами. Такі ціни формуються відповідно до цін та умов світового ринку та індикативних цін.

Ввізні ціни - встановлюються на імпортні підакцизні товари, які оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладенню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів,  виражена в національній валюті. Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги, наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.

Ціни «франко» - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Існують різновиди цін «франко», кожен з яких показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця додаткові витрати включаються в ціну за угодою купівлі-продажу. Ціни «франко» часто використовуються при укладанні

зовнішньоторговельних угод. В такому випадку сторони використовують базисні умови постачання, які наведені у спеціальній збірці Міжнародної торгівельної палати «Інкотермс».

Крім того, в сучасній практиці господарювання застосовуються різні види ринкових цін, які класифікуються без певної ознаки: демпінгові, дискримінаційні, паритетні, престижні та інші. Наприклад, дискримінаційна ціна - це ціна, яку застосовує підприємство з монопольним становищем на ринку.  Рівень такої ціни для окремих суб’єктів господарювання та покупців має різну величину без об’єктивних на це причин, що може призвести до  обмеження або недопущення конкуренції. Демпінгові ціни - це штучно занижені ціни товарів з метою витіснення конкурентів.

 

3. Формування гуртових і роздрібних цін на продукцію.

 

В основі формування гуртових та роздрібних цін лежить собівартість продукції. При формуванні гуртових цін підприємства до собівартості продукції, поданої у формі калькуляції, додаються: сума прибутку, податок на додану вартість, акцизний податок (АП).

 

Сума прибутку визначається виходячи із норми рентабельності продукції. Сума прибутку визначається виходячи із норми рентабельності продукції за формулою:

П = Сп * Р%/100%,

де Сп - повна собівартість продукції;

Р - норма рентабельності,%

 

Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень до державного

 

 

Собівартість продукції	Прибуток	ПДВ	Гуртова ціна підприємства
Собівартість продукції	Прибуток	ПДВ	ПЗН	Гуртова ціна промисловості
Собівартість продукції	Прибуток	ПДВ	ПЗН	ТН	Роздрібна ціна
Собівартість продукції	Прибуток	АП	ПДВ	ПЗН	ТН	Ціна на високорентабельні монопольні товари

 

Рис. 1. Структура цін.

бюджету. ПДВ встановлюється як процентна надбавка до цін.  В Україні на законодавчому рівні встановлені єдині ставки ПДВ, які можуть періодично переглядатись( 20%, 7%). ПДВ розраховується за формулою:

ПДВ = (Сп + П+Аз) ПДВ %/100%,

де Сп - повна собівартість;

П - прибуток підприємства;

ПДВ - відсоток податку на додану вартість.

 

Акцизний податок є непрямим податком, яким обкладаються високорентабельні і монопольні товари. Такі товари не належать до товарів першої необхідності. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного податку затверджуються згідно чинного законодавства України. Ставки податку встановлюються у відсотках або «твердих» розмірах для кожного виду товарів. Платниками АП є національні виробники підакцизних товарів (наприклад, автомобілів, пального, алкоголю, тютюнових виробів тощо) та суб’єкти, які імпортують або реалізують підакцизні товари. В кінцевому підсумку сплата АП «лягає на плечі» покупців товарів, а не їх виробників чи імпортерів. Акцизний податок розраховується за формулою:

А = Цгурт* Аз% / 100% +Аз%

 

Гуртова ціна промисловості є сумою гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової надбавки (ПЗН). Постачальницько-збутова надбавка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій (наприклад, гуртово-посередницьких фірм).

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торговельну надбавку (ТН). Торговельна надбавка (націнка) покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку.

Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки, наприклад, за наявність сертифіката відповідності міжнародним системам оцінки якості, за додаткові послуги продавця та ін.

Охарактеризований метод формування гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки ґрунтується на даних про всі витрати на виробництво і збут продукції.

 

4. Методи ціноутворення

Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.  Ціноутворення в умовах ринку ґрунтується на факторах - витратах, попиті, конкуренції та впливу держави на ціни.

Враховуючи перелічені чинники впливу на рівень цін, обрану підприємством ринкову стратегію, з метою встановлення оптимального рівня цін використовуються такі методи ціноутворення:

1. Метод «витрати + прибуток». За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:

Ц = С + П, грн.,

де

С - собівартість продукції, грн.;

П - величина прибутку в ціні, грн.

 

2. Отримання цільової норми прибутку - метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Підприємства намагаються встановити таку ціну, яка б забезпечувала прибуток, запланований у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості. Ціна за цією методикою формується виходячи із залежності між загальними витратами, виручкою та обсягом продажу:

Ц= Взм +(Впост.+ П)/N

 

 

де Взм - величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.

Впост - постійні витрати на виробництво даної продукції за певний період (рік), грн.;

Пзаг - загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N - обсяг продажу продукції, нат.од.

 

3. Оцінка споживчої вартості - метод, який ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, одержаного споживачем від використання товару. Цей метод ціноутворення пов’язаний з певними ризикам через невиправдане завищення або заниження ціни.

4. Пропорційне ціноутворення (його ще називають «за рівнем конкуренції») - метод, за якого фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц = f(Ц1,Ц2,.... Цn) грн.,

де n - кількість продавців аналогічної продукції.

5. Метод «очікуваного прибутку» найчастіше застосовується тоді, коли підприємство планує підписати контракт і, пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші виробники, має шанси виграти боротьбу за нього.

6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.

Існують ще й інші методи ціноутворення, але при використанні будь - якого з них ціна коригується на величину певних знижок або доплат, наприклад, за оплату готівкою, за величину придбаної партії товару, доставку, сезонні знижки тощо.

У середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

ціни зі знижками, ціни стимулювання покупок, пільгові ціни та інші.

 

5. Стратегії  ціноутворення

Цінова стратегія – це конкретний напрям дій компанії відносно ціноутворення з метою досягнення певної мети в конкретній ринковій ситуації впродовж конкретного періоду.

Стратегія ціноутворення в умовах ринку ґрунтується на  факторах - витратах, попиті,  конкуренції, впливу держави на ціну . Підприємства в цих умовах мають широкі можливості у формуванні цін на товари, послуги.

Залежно від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до стратегії ціноутворення:

виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для забезпечення життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись на чутливість ринку до них;

максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирається та з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

 наслідування лідера передбачає, що фірма у визначенні ціни орієнтується на ціну фірми лідера. Ця стратегія використовується, коли на ринку домінують кілька фірм, які умовно поділили його між собою.У цій ситуації одна з фірм, частка якої є найбільш значною, визнається основним ціновим лідером;

лідерство щодо якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати підприємства на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

Ринкові умови господарювання вимагають впорядкування системи ціноутворення. Вона повинна відповідати законам ринкової економіки.

 

 

V. Закріплення  нового  матеріалу

 Практичне завдання. Розрахувати ціну за одиницю продукції, якщо підприємство планує виготовляти 5 тис. одиниць продукції на рік. Витрати на це складатимуть 95 тис. грн. Рівень рентабельності підприємство планує у розмірі 20%. Який метод встановлення ціни в даному випадку має місце? Відповідь обґрунтуйте.

Давайте пригадаємо основні поняття теми ( усне фронтальне опитування):

1. Що таке ціна?

2.За якими ознаками класифікують ціни?

3. Перерахуйте ціноутворюючі фактори.

4. Які цілі мають стратегії ціноутворення?

5. Яку роль в ціноутворенні грає попит? Поясніть свою думку.

6. Які ви знаєте методи формування ціни?

Вправа “Склади ціну” - робота в парах. Здобувачі освіти складають  з роздаткового матеріалу структуру ціни: гуртової підприємства, гуртової промисловості, роздрібної.

Вправа “Знайди відповідність” (здобувачі освіти визначають відповідність між видами цін та їх характеристиками).

Ситуаційне завдання  з елементами ділової гри (створюються три команди по 4 здобувача освіти. Виходячи із запропонованих даних кожній команді необхідно правильно обрати цінову політику підприємства, встановити та  обґрунтувати ціну за  одиницю продукції, використовуючи  метод ціноутворення “Витрати + прибуток”.

 

 

 

 

Ситуаційне завдання

 

          На ринок  з новим  товаром планує вийти підприємство “Стимул”.

 Структура  ринку та умови, які впливають на  вид   цінової стратегії підприємства різні  для кожної команди :

І. Продукція підприємства  унікальна, не має своїх аналогів серед конкурентів. Підприємство становить  перед  собою  мету – отримати максимальну суму прибутку;

ІІ. Позиції підприємства у конкурентній боротьбі слабкі,  тому  воно орієнтується  на    лідера на ринку. В ціні лідера  закладена  рентабельність  на  рівні 20 %;

ІІІ. Підприємство  виходить на  ринок ,  де існує велика  кількість конкурентів, середній розмір рентабельності яких  15 % . Товар,  який  виготовляється  не має особливих та унікальних якостей. Мета  підприємства орієнтована на  збут своєї продукції та  знаходження  своїх споживачів.

   

Вихідні дані щодо  витрат на   одиницю продукції :

- витрати на  сировину    та  матеріали                              120 грн.

- основна заробітна плата працівників                              100,5 грн.

- додаткова  заробітна плата (від основної заробітної плати)    10 %                                                          

- відрахування на соціальні заходи (від загальної  заробітної плати) 22 %                               

 - витрати на експлуатацію та утримання обладнання(від основної заробітної плати)                                                             80  %

- загально - виробничі витрати (від основної заробітної плати)             60  %         

 - загально – господарські витрати   (від основної заробітної плати)      70  %.  

 

Викладач надає здобувачам освіти ситуаційне завдання, яке  буде  проводитися з елементами ділової гри. Створенні команди самостійно розподіляють ролі: керівник  підприємства, керівник маркетингового та  планового відділів, економісти підприємств.

Здобувачі освіти  вирішують  поставлені перед ними завдання, розігрують певні ролі та вступають у взаємовідносини один з одним, при цьому кожен виконує  покладені на  нього функції.

 Після проведення  усіх розрахунків кожен керівник підприємства повідомляє встановлену ціну на свою продукцію та  обґрунтовує її згідно з  обраною підприємством ціновою політикою.

 

 VI.  Підведення підсумків уроку

 Аналіз діяльності здобувачів освіти у процесі всього уроку:

        - повідомлення та обгрунтування оцінок;

         - роз’яснення незрозумілих питань.

VII. Рефлексія

Як ви думаєте, чим корисний був цей урок?
Де можна застосовувати одержані на уроці  знання?

VIII.  Повідомлення домашнього завдання

1. Методичний посібник з предмету «Економіка підприємства»(частина 2), укл. Сімахіна А.М.,2015. -  с.5 - 13.
2.  Тести для самоконтролю (платформа Human).

 

Використані джерела

 

1. Господарський кодекс України від 16.січня 2003 року № 436-ІV
2. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 (із змінами і доповненнями)// Закони України Т1. – К.: 1996 р.
3. Постанова КМУ «Про Державну інспекцію  контролю за цінами» від 13.09.2000р №1432 //Офіційний вісник України. – 2000 р. - №38 – с.24.
4. Бойчик І.М. Економіка підприємства: підручник. / І.М.Бойчик. – К.:

Кондор -Видавництво, 2016. – 378 с.

5. Методичний посібник з предмету «Економіка підприємства»(частина 2), укл. Сімахіна А.М.,2015. - 72 с.