Тема уроку:

Втілення краси весняної природи у вірші Г.Гейне “Задзвени із глибини …”

Мета: удосконалювати навички виразного читання та аналізу поетичного твору, пошуково-дослідницької діяльності, підвести учнів до розуміння краси весняної природи, гармонійної єдності природи і людини у вірші “Задзвени із глибини …”,  логічно висловлювати свою думку, робити аргументовані висновки, розвивати творчу уяву, вчити малювати словом, виховувати естетичні смаки та любов до природи.

Обладнання: портрет Г.Гейне, комп’ютер, презентація сюжетних ілюстрацій-слайдів “Пейзажні етюди Дюссельдорфа”.

Тип уроку: засвоєння знань та формування умінь і навичок; урок-мандрівка.

ОБЛАДНАННЯ: текст поезії “Задзвени із глибини”, портрети Генріха Гейне, репродукції картин ХVІІІ ст. із зображенням німецьких пейзажів, Дюссельдорфа.

ХІД УРОКУ.

 Мотивація навчальної діяльності.  Повідомлення мети, теми уроку.

Вступне слово учителя: Звернення до епіграфа

   Німецький поет Генріх Гейне вважав, що кожна людина - це світ, який з нею народжується і з нею помирає. Разом із Гейне народився світ його поезії. Коли поет помирає, то тільки його тіло залишає цей світ, а поезія живе. Ми познайомимося з нею!

Короткі відомості про автора.

 Німецький  поет, прозаїк, есеїст Крістіан Йоганн Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 року в родині єврейського торговця Самсона Гейне й Бетті Ван Гельдерн у місті Дюссельдорфі, на Рейні. Довга суперечка про рік народження остаточно не розв’язана ще й сьогодні. Сам Гейне, особливо наприкінці свого життя, наполегливо і неодноразово заявляв, що народився 13 грудня 1799 року, але це твердження викликає законні сумніви. Цілком імовірно, що він з’явився на світ двома роками раніше.

   Генріх був старшим сином у єврейській родині зі скромним достатком. Його батько працював провіантмейстером у ганноверській армії, потім оселився в Дюссельдорфі й оженився на дочці лікаря. Він був добродушною, скромною, інтелектуально не розвинутою людиною. Мати була більш освіченою. Свого старшого сина вона хотіла бачити практичною людиною, відтак його бажання стати поетом вважала хибним. Рейнська область була економічно більш розвиненою, ніж інші. Тут уже 1805 року з приходом французьких військ були скасовані феодальні повинності й уведене більш прогресивне законодавство. Отож з раннього віку Гейне мав змогу бачити не лише феодальну відсталість країни, але й паростки нової Німеччини. З 1810 по 1812 рік Генріх навчався у Дюссельдорфському ліцеї. Єврейське походження зробилося для Гейне і щастям, і нещастям усього життя. Воно позбавило молодого чоловіка впевненості, і молодий Гейне, закінчивши Дюссельдорфський ліцей, не мав можливості зробити чиновницьку кар’єру, про яку мріяла для нього мати. Вона вирішила, що син повинен піти в комерцію, незважаючи на те, що до такого фаху в нього не було ніяких здібностей. Наступний рік Гейне провів у конторі багатого банкіра у Франкфурті-на-Майні. 1816 року Генріх продовжив заняття комерцією у Гамбурзі в торговій фірмі дядька — мільйонера Соломона Гейне.

    Перші вірші Гейне були надруковані 1817 року в журналі «Гамбурзький страж» і були відгуком на перше нерозділене кохання до кузини Амалії. На кошти дядька 1819 року Генріх вступив до Боннського університету, звідки 1820 року переїхав до Геттінгенського університету, але змушений був полишити його у зв’язку з участю в дуелі. Він вивчав юридичні науки, філософію, літературу. 1821 року вступив до Берлінського університету, де слухав лекції філософа Гегеля, одного з найосвіченіших людей свого часу. Пізніше Гейне виступив з глибоким аналізом німецьких філософських систем. У грудні 1824 року Генріх повертається до Геттінгенського університету. У цьому ж році його приймають у будинку Ґете у Веймарі. 1825 року Гейне отримав у Геттінгенському університеті ступінь доктора права, а напередодні прийняв лютеранство.

    Потім він багато подорожує, відвідуючи Англію, Італію. Враження від цих поїздок відбились у його дорожніх нарисах. Під час літнього відпочинку Гейне прочитав у газетах про Липневу революцію, що підштовхнуло його поїхати до Франції. Гейне прибув до Парижа 14 травня 1831 року. Усе подальше життя поета пройшло в столиці Франції. До Німеччини він боявся повертатися, адже йому загрожував арешт за гострі політичні твори. Упродовж життя Гейне побував у Німеччині двічі, щоб відвідати матір й улаштувати справи з видавцем (1844). У подальшому поїздки до Німеччини були неможливими через стан здоров’я: поет не міг рухатися через параліч спинного мозку. У травні 1848 року вінвостаннє вийшов з дому, щоб відвідати Лувр. Решту років, які він називав «матрацною могилою», він був прикутий до ліжка. Один з друзів розповідав: «Він лежав, простягнувшись на залізному ліжку, і міг трохи піднятися за допомогою спеціальних пристосувань. Десять грубих шнурів звисали зі стелі над ним, щоб йому було зручно вхопитися за них, коли він бажав підсунутися або змінити положення.

   Найважче було дивитися на те, як колись прекрасне обличчя із бездоганно правильними рисами було спотворене виснаженням та свинцевою блідістю». Біля Гейне постійно перебувала дружина Матільда. Гідною подиву видається працездатність поета протягом цих важких років. Ледь чутно, пошепки (губи та язик уже його не слухалися) диктував Гейне свою прозу, пронизану язичницькою повнотою почуттів, іскристими веселощами та іронією. Проживаючи в Парижі, Генріх Гейне зустрічався з багатьма видатними людьми: Оноре де Бальзаком, Жорж Санд, Гансом Крістіаном Андерсеном, Ріхардом Вагнером, Карлом Марксом та Фердинандом Лассалем. Незадовго до смерті раптово спалахнула в ньому любов до Камілли Сельден, яку він обезсмертив у декількох віршах під ім’ям «мушки». Переживаючи нестерпні фізичні страждання, поет болісно дживав останні дні. Ще 13 лютого 1856 року він писав свої мемуари; 16-го після обіду сказав: «Папір і олівець»,— але то були останні його слова, почалася агонія. 17 лютого 1856 року Гейне не стало. Він похований на Монмартрському цвинтарі, згідно із заповітом — без релігійних обрядів і промов. За труною йшли друзі поета — письменники, журналісти; над могилою його дружина поставила пам’ятник, на плиті якого вирізані всього два слова: «Henri Heine». «Це один з найвидатніших людей Німеччини»,— сказав про Гейне Ференц Ліст.

Актуализація опорних знань.

Випробовування:

- Згадайте, чим віршована мова відрізняється від прозаїчної? (Прозаїчна мова не має впорядкованої форми, слова і речення розташовуються вільно. Відсутні будь-які обмеження.

Поетична віршована мова впорядкована. Має особливу організацію (ритм, рима, які надають поетичній мові особливої милозвучності та стрункості))

- Що таке ритм і рима?

(Рима – співзвучність закінчень віршів, що позначають межі рядків і поєднують їх між собою.

Ритм – періодичне повторення окремих елементів у тексті твору, впорядковане за певною схемою)

- Що називаємо пейзажем? (Пейзаж – це опис природи у художньому творі. Він допомагає реалізувати ідею авторського задуму; допомагає розкрити внутрішній стан ліричного героя; спонукає читача до естетичного милування красою природи)

- Назвіть відомі вам засоби художньої виразності.

-Яка їхня роль у поетичному тексті?

(Це епітети, метафори, уособлення, порівняння. Поети використовують їх для змалювання внутрішнього світу ліричного героя (думки,емоції, почуття, переживання), зображення мальовничих картин природи. Засоби художньої виразності дають можливість поезії заграти “живими” барвами. Лише справжньому майстру поетичного слова вдається уміло використовувати тропи, не переобтяжуючи ними поезію)

- Навіщо нам необхідні знання про особливості поетичного твору?

(Смисл поетичного твору не завжди відкривається читачеві відразу. Лише знаючий і вдумливий зрозуміє поезію, оцінить майстерність автора. Поезію слід читати уважно, вдумуючись в кожний образ, слово. Обов’язково перечитуючи, якщо потрібно, і декілька разів)

 У житті й творчості Г.Гейне віддавав перевагу трьом найважливішим для себе поняттям – Коханню, Німеччині і Природі. І хоча у цьому ряду Природа названа останньою, вона незмінно присутня в усіх поетичних творах митця. Поет любить дерева, їхню горду красу. Кожне дерево для нього – не просто краса, а й символ. Улюблений місяць Гейне – травень. У нього у віршах ніби живуть весняні звуки зеленого лісу, дерев, пробуджених від зимового сну. Ці звуки перетворюються на неповторну і чарівну музику. Улюблені квіти – лілеї, фіалки, троянди. Цілком традиційні фольклорні квіткові символи поет прагне наповнити новим змістом, сповненим ніжності і натхнення)

Мало кого в світі залишають байдужими вірші Гейне. Твори поета українською мовою перекладали І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, А.Кримський, Л.Первомайський. Чимало його поезій поклали на музику композитори Р.Шуман, Берліоз, Шопен, Чайковський музичну композицію якого ми щойно прослухали. Серед них і М.Лисенко, завдяки якому пісня на слова Гейне “Коли розлучаються двоє” сприймається нами як українська народна пісня.

- Як ви гадаєте, яке значення має природа в житті людини? - Улюблена пора року Г.Гейне – весна. Які асоціації викликає у вашій уяві це слово?

3.(Створення асоціативного куща до слова весна) Висновок: все співає, радіє, живе.

Виразне читання тексту.

За бажанням учні виразно читають поезію.

Задзвени із глибини
Тихої печалі,
Мила пісенько весни, -
Линь все далі й далі!
Линь, дзвени, знайди той дім,
В квітах сад зелений,
І троянду перед ним
Привітай від мене.
Переклад Л.Первомайського

 Бесіда (за змістом)

 Робота над поезією Г.Гейне “Задзвени із глибини …”

- Про що ця поезія? (Про природу)

- Яке враження справив на вас вірш?

- Що в ньому особливо захоплює? (Велич і краса весняної природи. Її магічна здатність розтоплювати не лише кригу й сніг, а й смуток і відчай у серцях людей)

- Який настрій навіює твір?

- Як поет змальовує світ ліричного героя?

-Що його хвилює? (Душа ліричного героя сповнена смутку й печалі. Він самотній, і від того страждає. Але прихід весни сповнює душу новими відчуттями, відроджує світлі, милі серцю спогади, дарує надію)

- Кому ліричний герой просить передати привіт?

(Троянді, що росте в квітучому зеленому саду)

- Чому саме троянді?

- Що символізує ця квітка?

(Це багатозначний образ-символ. Троянда є символом краси, кохання, вірності, дружби (Кай і Герда))

- Чи можна стверджувати, що образ троянди в поезії Г.Гейне набуває нового символічного значення?

(Троянда – велична і красива квітка, є символом самої весни. Можливо, спогади саме про цю квітку допомагають героєві боротися з відчаєм та самотністю)

- Як, на вашу думку, потрібно читати вірш, щоб точніше передати його настрій і сенс? - Чи є у тексті слова, які потрібно виділити підвищенням голосу?

 Підсумок уроку.

Запишіть закінчення речень, вставте потрібні поняття.

А) Вірш Г. Гейне «Задзвени із глибини…» за своєю мелодикою близький до …………. (народної пісні).

Б) Німецький поет використав давньонімецьке віршування, яке називається …………….(тонічним).

В) Образ коханої у цьому вірші передано через ……………..(троянду).

Г) Вірш «Задзвени із глибини…» є поетичним ………………. до природи (звертанням).

Д) Основний художній засіб, який використав поет у цьому вірші – це вид метафори ……………….(уособлення).

Домашнє завдання:

Вивчити напам’ять вірш Г.Гейне “Задзвени із глибини …”