Безсполучникове речення (кома, крапка з комою, двокрапка), 9 клас

 у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

 у якому прості речення рівноправні за змістом і пов’язані підрядними сполучниками

 у якому прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

у якому частини поєднані лише змістом та інтонацією, без сполучників і сполучних слів

А сонечко неначе запитало, чи тепло у душі моїй сьогодні.

Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Десь там моя Вітчизна неземна, де пахнуть зорі, ніби євшан-зілля.

Доростай, мій сину, до Людини, бо життя дається лише раз.

Коли сумління винесеш на сміття, його вже не придбаєш за купон.

Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну.

Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця замріяла.

Гаснуть у плавнях летючі комети, тихо вмирає на заході ніч.

Минають дні, минає літо, настала осінь.

Ще сонячні промені сплять - досвітні вогні вже горять.

На годину спізнишся - за рік не доженеш.

Виглянуло сонце - озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

Хмара виплакала сльози, ними вмилися гаї.

Зима без снігу - літо без хліба.

На Михайла ніч ясна - буде зима сніжна й красна.

З природою найкраще навзаєм слід за любов платити їй любов'ю.

Ревуть вітри суворі сніги покрили гори.

Посієш вчинок виросте звичка.

Минула нічка день зробився.

Повернулись додому лелеки будуть люди на щастя багаті.

Я в давню істину увірував глибоко найвища мудрість в простоті високій.

Найтепліший спогад із дитинства мама вишиває рушники.

Заходить сонечко за гори лягла в долині темна тінь.

Сонце червоно граючи сідало захід палав наче пожежею.

Снігами вкрились кілометри в заметах горбиться земля.

Сідає сонце на спочинок синіє обрій тануть тіні дарує казку хтось дитині.

Гілка не трісне листок не шелесне пахне незлежаний сніг.

Розвидняється світять каштани усміхається обрій з-під брів.

Знову закипіло синє море вздовж байдака знову походжає пан отаман та на хвилю мовчки поглядає.

Вечірня хмарина розтанула в небі упала зоря за крутий небосхил.

Здригнувся дуб збудилася зі сну осика трепетлива.

Земля багата народ багатий.

А прийде ніч болить душа словами.

Простої істини не забувай людина й слово то світи космічні.

Сіло сонце почали вечеряти.

Замкнув вовка межи вівці нехай тюрму знає.

Бабиних груш не руш свої тряси і бабі неси!

Рідна мова не полова її за вітром не розвієш.

Про землю піклуєшся золотим зерном милуєшся.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.