Безсполучникове складне речення

А ти трошки мене обійми, і я не змерзну (У. Самчук)

Свіча затріпотіла – й світло, мов голуба, пустила в лет… (В. Стус).

Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді (Л. Костенко).

Така собі, всього у ній потроху (Л. Костенко).

даруючи красу

несе тепло, радість, енергію

люди милуються красою

і сонце дарує свої промінці

Черемха і мята, і чебреці пахнуть під вікном.(Б.Лепкий)

А за вікном коротке літо, і пахне кава полином (Г.Овсієнко)

Лунко гриміли громи, і злі блискавиці змигували (І.Корсак)

Ще не вмерла України і слава, і воля, ще нам браття молодії усміхнеться доля (П.Чубинський)

Лягло сонце за горою зірки засіяли.

Умовк кобзар сумуючи щось руки не грають.

Закон життя один вірно служити своїй державі.

Поглянь вуалі білосніжні смагляві вишні надягли.

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину... над водою гне з вербою червону калину.

Любіть книгу... вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас поважати людину.

Роса блищить на сонці... чисте срібло.

Продержало з тиждень морозом...земля заклякла як кістка.

Оксані радість мати дала полотна на хустку.

Сойка – підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Нас кличе у мандри дорога нам грає чарівна струна.

Пам'ятай смак визначається не по шкарлупі, а по ядру.

Грім гримить хліб буде родить.

Мотори гули все далі голоси все глибшали десь у степу клекіт ворожих кулеметів долітав усе глухіше.

Сонце шукаючи броду сторожко зупинилося посеред ріки на моторному

човнику зі сміхом пропливали дівчата у вінках.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Я чув легенду Прометей добув огонь для всіх людей.

Посієш зерно золоте забринить пшениця як струна. 

Вітер війнув листя з клена жовте жовтаво-золоте полетіло. 

Бачу здалеку хвиля іскриста грає вільно на синьому морі.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Знаю з попелу сходять квіти.

Не кидай іскри в солому і сама згорить, і село спалить.

Іде весна, іде красна — земля оживає.

Стихла пісня — тихо стало над степом.

Вас попросив би я зразки ліпити - ви чоловік тямущий. 

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

Ударили козаки веслами у воду - одскочив дуб од берега.

Кажуть: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу.

Прийде осінь – у засіках буде хліб золотий.

Знаю я: моє ім’я не згасне на прийдешнім сонячнім путі.

Зайде сонце - Катерина по садочку ходить.

Не буде птахів – серце людське стане черствим.