Пряма мова, непряма мова, діалог

Не на тебе ждать я буду поет відповідає.

Лицар крикнув От спасибі.

Тут поет запитав Хто там.

Кинув суворим поглядом батько й сказав За свої вчинки кожен відповість

Я йду до міста а ти залишайся вдома нагадав брат

Вгамуйся думко не літай так буйно.

 Усе іде але не все минає над берегами вічної ріки.

Лелеки щовесни прилітали виводили діток знову відлітали.

А: “П?”

 “П?” – а.

 “П”, – а.

"п?"- а.

Син у захопленні спитав у матері: «Звідки взялися ці квіти в нашому саду?»

«Гарно і затишно на серці стало», стиха мовив хлопчик.

Жінка спитала, чого він мовчить.

«Яка ти розкішна, земле», - думала Маланка. – «Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітками».

Дівчина грайливо запитала, невже я й справді мавка лісова.

Дівчина грайливо запитала, що вона й справді мавка лісова?

Дівчина грайливо запитала, невже вона й справді мавка лісова.

Невже вона й справді мавка лісова, дівчина грайливо запитала.

-- «Як ти учишся, Семене» – «„Трійки в табелі у мене...» – 

 – Як ти учишся; Семене?

– «Трійки в табелі у мене..»

– Як ти учишся, Семене?

– Трійки в табелі у мене... 

– Як ти учишся, Семене? – Трійки в табелі у мене.

«П, - а , - П».

  «П, - а : - П».

 «П, - а , - п».

 «П! – а: - П».

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».