Контрольна робота. Синтаксис. Пунктуація

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Розв'язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Непорушне й дзвінке повітря стало ще дзвінкішим, прозорішим, мов кришталь.

Дивна річ, із неозорої далини одна за одною накочувалися хвилі.

Кожен дотик вітровію, здавалося, висікав із них мелодію.

Вітер замахнувся рвучко, ніби скрипаль опустив смичок.

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося  що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

І тут можна помилитися, Марійко, в своїх здібностях.

Ні, дякую, Іване, ви прекрасно і тонко висловили свою думку.

Південний краю! Як далеко лежиш від мене ти!

Отже червень розпочинаються канікули!

Мабуть сонця сьогодні буде мало

На диво птахи ще не відлітати у вирій

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

отже

навіть

мабуть

уявіть

Ой куди ви, голубоньки,та й полетите?

Зійди дощику, дрібнесенький, скропи травицю-муравицю.

Пусти мене,мати погуляти,бо вже челядоньки не видати.

Зеленая, дібровонько чого так рано спустошена,трава на сіно покращена?

А геній, виграний у кріпацтва в лотерею, стоїть у недосяжних висотах зорею.

А поза тином вибитим вітрами, жили шляхи і села і міста…

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

Мені ще й досі берег сниться залитий сонячним вогнем.

Вечір сивий дідуган люльку викурить, а з діброви на курган місяць викотить.

Я чув про що говорять коні сумні і добрі трударі.

Веселі хлопчаки снігами бігли навпрошки.

Метелик малий найтихіший літак цього світу волає до нас але ми до нього глухі.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Дні летять повні сонця й музики.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

Коли ми проходили повз вежу, годинник пробив шосту.

Проходячи повз вежу, годинник пробив шосту годину.

На годиннику була шоста, коли ми проходили повз вежу.

Годинник пробив шосту, а ми тільки проходили повз вежу.

Де б хор не виступав, скрізь його радо вітали.

Коли приїхали з лісу додому, було вже зовсім темно.

Як купуєте товар, вимагайте від продавця чек.

Відколи знаю Оксану, вона дивує мене своєю терплячістю.