Контрольна робота "Складне речення з різними видами зв’язку. Текст як одиниця мовлення"

зачину, опису, кінцівки

міркування, основна частина, кінцівка

зачину, основної частини, кінцівки

абзаци;

рядки;

стовпчики;

скільки речень в тексті.;  

коли закінчиться текст;

про що піде мова в тексті.

текст-міркування, текст-опис, текст-повідомлення

текст-розповідь, текст-міркування, текст-опис

текст-розповідь, текст-творення, текст-міркування

Жива ватра — це вогонь, здобутий предвічним способом тертя дерева об дерево (Г. Хоткевич).

Попід тинами вже де-не-де лежало блякле листя, солома, гудина — минало літо (В. Шевчук).

Іржа їсть залізо, а горе — серце (н. тв.).

Мине десяток хвилин — і від снігу не лишиться й сліду (А. Дімаров).

Дерева, трави, квіти — усе тяглося до сонця, аж шелестіло (В. Шевчук).

із сурядним і підрядним зв’язком

із сурядним і безсполучниковим зв’язком

із підрядним і безсполучниковим зв’язком

із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком

із сурядним і сполучниковим зв’язком

І видно аж-аж ген до того ліска, куди око дістає дорогою вози потяглися… (Остап Вишня).

Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі (А. Малишко).

Весняне сонце ще не було пекучим воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно (О. Гончар).

Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим що було далеко видно голі дерева понад шляхом (Г. Тютюнник).

З дерев щедро сипалось срібне намисто, а та сторона, звідкіля прийшла сива дощова хмара, вже заблищала дзеркально, осяяна невидимим сонцем

(Ю. Збанацький).

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла

(Леся Українка).

Спадає сонце за лісисті гори, спалахує червоно небокрай: але пташині не змовкають — хори (С. Жуковський).

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю (М. Стельмах).

Сонце й повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна, одягнена в білі шати

(М. Коцюбинський).

На все впливає мови чистота: зір глибшає і кращають уста, стає точнішим слух (Д. Павличко).

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла (Леся Українка).

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю (М. Стельмах).

Людський мозок утворюють дві півкулі, кожна з цих половин має свої функції.

Ліва півкуля відповідає за логіку й мову (думає), а права пов’язана з інтуїцією та творчою уявою.

Саме уява є джерелом нескінченного потоку ідей та óбразів, що потім розвиваються.

Уява оперує óбразами, і саме цей дар люди не використовують, а ті, які навчилися це робити, сприймають світ творчо.

Отже, використайте уяву, цей дар природи, для досягнення успіху, для зміни світу на краще, для позитивного погляду на життя.

Стояла ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди.

Іронія – це блискавка ума, яка освітить всі глибини смислу.

Візьми від життя все, що зможеш, і воно засяє всіма барвами.

Зіграй мені мелодію любові і обернеться хай на щастя розпач!

Завалились мости кам’яні – подорожні шукають веселку.

1

2

3

4

5

1,2,3

3,2,1

2,3,1

2,1,3

Час минав, спливало надвечір’я, небо супилося, затягуючись

хмарами (Є. Гуцало).

Вишневі зацвіли сади, і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський)

Важко сказати, коли все це почалось (Є. Гуцало)

Раптом гуркнуло щось — і Дениско аж присів (Є. Гуцало).

Баба кладе в скриню рушник, натомість виймає блузку з пишними

вишитими рукавами (Є. Гуцало).

Листя на кущах горобини при дорозі поскручувалося, ягоди посохли… (Ю. Мушкетик).

Повітря було наскрізь сухе, не випадала навіть роса на світанку (О. Гончар).

Подивилась ясно — заспівали скрипки! (П. Тичина).

Сонце повільно опускалося за обрій, над ним білими баштами стояли хмари… (Ю. Мушкетик).

Добре сказано Сенекою: жорстокість народжується з посередності

й слабкості (Є. Гуцало).

Було шкода розлучатися з калиновим гаєм до якого нема доступу майже

цілий рік, бо вода не підпускає (Є. Гуцало).

Тарас обіцяв, що приїде в гості до своєї тітки щоб відсвяткувати її день

народження (О. Торська)

Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив аби він щось кував

(О. Довженко).

Ждан відчував, як терпнуть у нього ноги і щось болюче давить

угрудях (В. Малик)

Утішився Ігор невимовно, що знайшов те чого шукав (В.Королів-Старий).