Контрольна робота. Складнопідрядне речення

Свинцем набрякли сиві хмари, а сонце зникло якось враз.

 Косили сіно лугове, і пахла м’ята.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

 Та довгий ще мені пройти судилось шлях, щоб молодість догнати.

Хто знання має, той і мур зламає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

 Бліде небо мигтить зірками до блакиті, що оповила степову далечінь.

  На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.

Підлетить шуліка вгору настільки, щоб здобич на землі з очей не втратити.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

 Де щастя упало, там і приятелів мало.

 Неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

 Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Ростуть слова, немов росте трава.

  Був дуже веселий, бо поталанило йому дивовижно.

 Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

 Де коріння, там і дерево.

Підрядне мети

 Підрядна наслідку

 Підрядна причини

 Підрядна з'ясувальна

 З підрядною місця

 З підрядною з'ясувальною

 З підрядною часу

З підрядною умови

 Опівдні, коли сонце стало посеред неба пастухи простелили в тіні дерев свитки, прилягли на них. 

Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла. 

Не знаю я, що буде після нас в які природа убереться шати .

Коли до тебе прилечу засяє все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг .

а) любов`ю, матір`ю, сілю, честю, юнню;

б) блакиттю, верф'ю, жовчю, галуззю, повіню;

в) відповіддю, зав`яззю, кров`ю, ніччю річчю;

г) мужністю, розкішшю, сталлю, тін`ю.

а) акорд, алея, клас, тона, шосе;

б) Грімм, Жанна, Руссо, Емма, Алла;

в)програма, пассажир, лібрето, метал, бал;

г) інновація, каса, кілограм, професія, територія.

 Їдь, кобило, хоч три дні не їла.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей.

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.