Неозначено-особові речення

Відчувай себе частиною природи.

Не міряй всіх на свій аршин.

Для добрих друзів відчиняю дім.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Чесне діло роби сміло.

Згашу полум’яне пекло в очах і думках твоїх.

Вивели Олександру з подвір’я та й кинули під тином без помочі.

У такі хвилини мандрівникам смутно.

Полюють зайців по-різному.

Пахне талим снігом і першим дощем.

Не хвались, ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.

Подайте мені в збанку молока з листків блідо-зелених молочаю.

Підношу вам блакитну чашу неба, по вінця сповнену гарячим сонцем.

У лікувальну силу липового цвіту вірили з давніх-давен.

Шилом моря не нагрієш.

Було нам важко і було нам зле.

Лоскітно пахло в пасіці медом.

За одного битого двох небитих дають.

Поспішаю вийти в поле жати.

Чіпчину хату опечатали, забили.

Урожай зібрали багатий.

Дай, серце, волю нетерплячим крилам, затріпочи, розвійся і полинь.

У хаті пахло чебрецем, свіжою травою.

Не берися не за своє діло.

А з яким звичаєм народним проводжають тут хлопців

до військкомату! 

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Зелене море зроблять із Дніпра.

Дівчат запрошують на вечорниці.

Ударили у дзвін, народу сповістивши перемогу.

Під’їхавши під браму, почали грюкати шаблею у цвяхи.

І мені одразу стало якось тепліше і відрадніше на душі.

У давнину барвінок вважали символом життя.

Семена викликали до князя,  наказали почекати.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Понакликали в садок якихось волоцюг, приходьків та зайдиголов!

Гаслом завзято нас кличуть вперед.

Підходили оглянути місце великого пожежища, виводили кудись коні і, навпаки, приводили.

Кирила повели на край міста.

Почали гроші збирати, почали усякому годити та просити уряду в гетьмана.

У тихі сни на білому човні від тебе  відчалюю.

У біді пізнавай справжнього приятеля.

Умивали доріженьку рясними сльозами.

Той монастир недавно збудували.

У нашій сім’ї дуже шанують лелек.

Посадили над козаком явір та калину.

Сиджу в кав’ярні маленькій, п’ю каву, чорнющу, як ніч.

Грозовий і неспокійний серпень називають провісником довгої та теплої осені.

Йдуть сміливо до бою за землю рідну свою.