Однорідні члени речення

Сонце заходить, гори чорніють.

Осінь ходить, яблука золотить.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Поїдемо поговорити з лісом...

 Із квітки на квітку пурхав веселий метелик з кольоровими крильцями.

Любив дід гарну бесіду і гарне слово.

Кімната відразу стала затишною й теплою.

Дорога то спускалась униз, то підіймалась угору.

змішаний

сполучниковий

безсполучниковий

 змішаний

сполучниковий

 безсполучниковий

Ми люди не горді: нема хліба – давайте пироги.

У вікна вже зазирала ранкова зоря, а в хаті стояв холодний морок.

Хата дихнула на мене теплом і димом.

Свій дім не чужий, із нього не виженуть.

однорідні підмети

однорідні присудки

однорідні означення

однорідні обставини

 Закони вод, вітрів, і хмар, і світла одкрились нам у ті далекі дні.

Повернулася вона вже по заході сонця з снопом трави та васильків.

Тягнуться до сонця і квітки, і трави, і віти кучеряві, і гори голубі

У синьому небі спалахнули срібні блискавки й погасли.

Ріка біжить і з сонцем грається, і відбиває небеса.

Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви.

Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії

На селі чулися дівчачі та парубочі співи.

Однорідні члени речення завжди виражаються однією частиною мови

Однорідні члени речення відповідають на одне і те саме питання, відносяться до одного і того самого слова в реченні і є однаковими членами речення.

Однорідні члени речення відповідають на різні запитання й виступають різними членами речення

Собака стояв під грушею і не зводив з Миколки здивованих очей.

Почувся шерхіт босих хлоп’ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

Червона рожа, червона рожа, над усі квіти гожа.

Стук грюк, аби з рук.

 В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. (Т. Шевченко)

Голубі, сині, фіолетові, рожеві пасма снувались над горами. (І. Цюпа)

І от знову засніжений полумисок долини, і млин, і міст, і напівпрочинені ворота. (М. Стельмах)

Поспішай не словами, а ділами.

Удовина хата була висока, світла і дзвінка. (М.СТельмах)

Ці невтомні співці весни й кохання перетьохкуються у вербах, по садках і в кущах біля ррічки. (О.Гончар)

Скуйовдить вітер пишну гриву, посипле листя в срібло рік. (Є Будницька)

Усмішка гостра, однак сумна. (Леся Українка)