Однорідні члени речення

Лукаш слухав, і мріяв, і складав ту незнану синьозору пісню.

Народність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезії Шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя, у культуру, мистецтво та літературу.

Моя рука ніколи і нікому ні кривди, ні біди не принесе!

А ріка життя все шумить, і піниться, і стогне, і великим напором безконечним несе нові, й нові жертви.

А Був гарний, літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (За О. Довженком).

Б Засинаючи я ще чув, як увійшла мати, як укропом, соняшником і росою запахли її одіж і руки (За М. Стельмахом).

В Старезний, густий, предковічний ліс на Волині (Леся Українка).

Г Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (За О. Гончаром).

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М. Вінграновським).

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…        (М. Коцюбинський)

Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, — вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).

А.Жовтий кленовий листок лежав на холодному асфальті.

Б.У порожній двокімнатні квартирі пахло вапном і свіжою фарбою.

В.Низький дерев′яний будинок дуже затишний.

Г.Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив′яні хмари.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережаний смугами розкішних зелених городів.

Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

Із цієї невідомої незрозумілої моторошної темноти ніхто не вийшов нам назустріч.

За три сажні від Кучерявенького стояла дівчина в тоненькій літній сукні.

Безмежне біле полотно вкриває чорну-пречорну землю.

За круглим дерев’яним столом Клевер веде свою розмову зі своїм гостем – кутюр’є Адамом.

Працею людина сильна і красива.

3 добра й любові приходить щастя.

Шукаю вже не щастя а поради.

Ми маємо право на сум і любов.

Ні вдень ні вночі не було йому спокою.

Стерня не завжди золота, але колюча для всіх і завжди.

І ранкові, й вечірні дороги таять у собі таємницю, сподівання, жаль.

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний шепіт і зітхання – моя Україна.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Прикро було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем.

присудки

підмети

додатки

означення

Узимку калина вабить нас червоними гронами. 

Ялинами й соснами милуюся взимку

Срібно-білий сніг весело порипує під ногами

Кущі глоду на галявині й у лузі вкрилися пухнастим снігом.