Звертання. Розділові знаки при звертанні

Повний сили, зваги і надій, світлим скарбом щастя володій!

Раннє сонце - молоде оленяприбігає з-за лісу до вас.

Слово, моя ти єдиная зброя, ми не повинні загинуть обоє!

Бережімо честь народу - найкоштовнішу перлину.

Благословіть в дорогу, матері.

Любий друже, ти, і сам неначе мій двійник.

О, який же прекрасний ти, світе, єдиний!

Україно ти моя молитво, ти моя розпука вікова.

Хто ти, мрія чи сон?

Слово! Як воно потрібно дитині кожної хвилини...

Мріє, наче сніг з далека, ночі літньої блакить.

Широкий Дніпре мій, з тобою ми в розлуці.

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолоно Роксолано твоє ім′я мов дзвін.

Слово чому ти твердая криця..?

Прощай, прощай чужа моя людино.

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мене моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

Тебе я слухала б довіку куме мій

Поклін тобі моя зів′яла квітко моя розкішна невідступна мріє!

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Благословенні будьте мудрі очі що в серце дивитись.

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Брати мої пам′ятайте славних прадідів наших історію.

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін;

розмов двох або кількох осіб.

Мавко, ти з мене душу виймеш!

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю.

Ти, як і Дніпро, оспіваний у піснях народних...

ти або ви;

я або ми;

ти або ми;

вони або ми.

у кличному відмінку однини і називному множини;

у називному відмінку однини та родовому множини;

у називному відмінку множини та родовому однини;

у знахідному відмінку однини і множини.