Односкладні речення. Повні й неповні речення. Контрольна робота

Не проїде тут ніхто, не пройде.

Ще з юних літ мені відкрилась правда.

Стою по коліна в снігу зачарований.

Щось незбагненне і потаємне є в чарах природи.

Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села. (Означено-особове)

Хвалися не родичами-орлами, а своїми ділами. (Узагальнено-особове)

З лози молодої ольшини роблять свистки. (Неозначено-особове)

Усю худобу звичайно пасли на луках. (Означено-особове)

Одного ранку небо сповнилося сумним лелечим гомоном.

Язиком поле не орють.

З усіх садів пахло нагрітою на сонці корою дерев.

На півдні безладно застигло громаддя білявого хмровиння.

Аж он передо мною неначе дива виринають. Із хмари тихо виступають обрив високий, гай, байрак.

Високо в захмар'я здіймались гостроверхі ялини. Це була Біловезька Пуща.

Була весна весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки.

Польові стежки, цвіт гороху і гречки, літній вилинялий цвіт неба, сірий цвіт каміння. Одеси з морем вино, сонце у хмари сідає.

Дурманом віяло з густих заростей. (Речення розпов., просте, пошир., односклад., безособ., присудок вираж. особ. дієсловом, що має безособ. значення)

Троянду називали "Милосердною" квіткою завдяки властивостям вироблених з неї парфумів. (Речення розпов., просте, пошир., односклад., означ.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі дійсного способу мин. часу множини.)

Чесне діло роби сміло! (Речення спонук., просте, пошир., односклад., означ.-особ., присудок вираж. дієсловом у формі наказ. способу 2 особи однини.)

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. (Речення спонукальне, просте, поширене, односклад., неозн.-особ., присудок виражений дієсловом у формі наказ. способу 2 особи множини.)

Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька; бо люди чужії її засміють.

Ще треті півні не співали, ніхто нігде не гомонів.

І де притулок для душі? Нема.

Рушники вже ткались, і хустина мережалась, шовком вишивалась.

Тілько і осталось, що пороги серед степу. Ревуть-завивають...

Що я тут стережу? Цю чаклунську тишу в діброві?

Димить подекуди листя, згорнуте в купи. Димить по дорогах, по дворах, за ворітьми на вулиці.

Пішла селом, плаче Катерина. На голові хустиночка, на руках дитина.

Я тихенько відчиняю двері, що знадвору - пахнуть городом, а з хати калачиками, які стоять у нас на вікнах.

Я тихенько відчиняю двері, що знадвору пахнуть - городом, а з хати калачиками, які стоять у нас на вікнах.

Я тихенько відчиняю двері, що знадвору пахнуть городом, а з хати - калачиками, які стоять у нас на вікнах.

Я тихенько відчиняю двері, що - знадвору пахнуть городом, а з хати калачиками, які стоять у нас на вікнах.

перше

друге

четверте

п'яте

першому

третьому

п'ятому

шостому