Самостійна робота "Складнопідрядне речення"

у якому підрядна частина з’ясовує, роз’яснює зміст головної.

у якому підрядна частина вказує, як та за яких обставин відбувається дія в головній.

у якому частини рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками.

у якому підрядна частина пояснює іменник у головній.

Маючи друзів, уважай, що ти володієш скарбом (Г. Сковорода).

Так місячно, що хоч голки збирай (М. Рильський).

Якщо світило сонце, хлопчина завжди виходив до річки (У. Самчук).

Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський).

Ти сидів за хатою на траві й прислухався до жайворонкового співу, який долинав із польового піднебесся (Є.Гуцало).

Коней пустили на прибережні луки, яких ніколи не торкалася коса (Ю. Яновський).

Де нема любові і страждання, там не живе, не б'ється і життя… (О. Олесь).

Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало (І. Нечуй-Левицький).

Іноді, коли вогонь розгорався ясніше, навколо багаття вимальовувалися постаті людей (Гр. Тютюнник).

Коли я маю моральні цінності, то мушу спершу виголошувати їх (Р. Іваничук).

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить (В. Сосюра).

Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш (Нар.творчість).

Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу (Г. Кониський).

Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла (В. Сосюра).

Йому стало страшно, що він бачив це і не рятував, не мстив! (Р. Іваничук).

Я йду все вперед, хай протистоять мені вітри й бурі (М. Стельмах).

Передчуття завжди багатші за почуття, бо оточені нюансами (В. Брюгген).

Якщо вдивляється в голубінь неба, то хвилюється ніби в передчутті щастя (У. Самчук).

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться (М. Нагнибіда).

Промовець говорив неголосно, так що на задніх лавах не все чули (В. Земляк).

Усе було так, як і багато років тому (М. Стельмах).

Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі (Леся Українка).

Щоб знать людей, то треба пожить з ними (Т. Шевченко).

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів (В. Сухомлинський).

без відповіді

Гарячого білуватого світла ллється так багато, що ріже очі (О. Гончар).

Чому ж стоїш без руху ти, коли ввесь світ співає? (О. Олесь).

Коли я маю моральні цінності, то мушу спершу виголошувати їх (Р. Іваничук).

Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край (М. Стельмах).

Немовби день чекає ночі, я так побачення чекав (П. Сердюк).

Незважаючи на лютий холод, Шовкуна все бiльше хилило на сон (О. Гончар).

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський).

Я йду все вперед, хай протистоять мені вітри й бурі (М. Стельмах).

Людина прагне до щастя одвічно, як ріки прагнуть в долини (М. Нагнибіда).

І не встиг Тимко обернутися, як чиїсь теплі ніжні руки закрили йому обличчя (Г. Тютюнник).

Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко).

Ви знаєте, як пахне хліб? (Л. Забашта).