Повторення вивчених розділових знаків у простому і складному реченнях.

сукупність слів, що об'єднані спільною темою та мають закінчену думку

слово або декілька слів, пов'язаних за змістом і граматично

два і більше слів, пов'язаних за змістом і граматично

пунктуація

синтаксис

фразеологія

поширені і непоширені

ускладнені і неускладнені

прості і складні

містить дві або більше граматичних основ

містить однорідні члени речення

містить одну двоскладну граматичну основу

Червень - шостий місяць року й перший місяць літа.

У червні парки та сквери - привітні, бо лагідні вітерці бавляться у них.

Природа розквітає, і все навколо чекає теплого літа.

Я люблю цю пору року.

немає сполучників

є сполучники

частини речення поєднані за допомогою лише інтонації

Цвіркуни й препілочки припинили концерт

Чорногуз поклонився лугам і садам

Вже брами літа замикає осінь і серпень випустив серп

На шосте травня припадає день святого Юрія який символізує прихід весни

Юрій звільняє сили природи для повного розквіту й життя

У деяких селах Закарпаття маюють хати березовим гіллям молодь обливається водою

Травень ліси наряджає, літо в гості чекає.

Травень весну кінчає, і літо починає.

Травень творить хліба, а червень - сіно.

Початок літа в Україні не завжди збігається з початком червня.

Іноді воно починаєця ще в травні.

Сучасний квітень називали по-різному: дзюрчалник лукавець водолій.

Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

Дзвенить земля, а я слухаю.

У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

 просте з однорідними членами речення

складне, у якому є однорідні члени речення, вставне слово

 просте з однорідними членами речення, вставним словом

складне, у якому є звертання, вставне слово

Дякую Богові, що Він дав мені народитися українцем (О.Гончар).

 Чую, як пахне Вітчизни земля блакиттю, росою, квітками (В.Мирний).

По обрію неба побігли хмарки, над озером зашелестів очерет (С.Васильченко).

 Птицю впізнають по пір'ю, а людину пізнають по мові (Народна творчість).

Полетів останній лелека і не залишився на нашій землі жоден перелітній птах.

Запашна соковита трава і барвисті квіти милують моє око.

 Сховав грудень під кригою річки і повдягав ліси в біле мереживо.

Легенький туман серпанком оповив землю і падав на неї крапельками небесних сліз.

Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стікає (Є.Гуцало).

Повільно на світанні бреде він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах (Д.Мегелик).

 Трава горить зеленим огнем, на її довгих листочках грає і сяє чиста роса (Панас Мирний).

Море міниться й переливається в огнях, хвилюється і шелестить трава (В.Сосюра).

вживання звертання

вживання вставного слова

наявність однорідних членів

дві і більше граматичних основ

Закотилося сонце за обрій, і вийшли перші вечірні зорі.

Тетянка хотіла допомогти мамі приготувати вечерю, але мама вже впоралася сама.

Сонце низенько, вечір близенько, вийди до мене, моє серденько.

Автобус уже поїхав і літня жіночка змушена була йти пішки.

Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути.

Я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип помосту під їх вагою.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо» .

Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. 

Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає.

Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною

Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, та створив їх злий.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Ліс одягався тоді у жовте й червоне листя а сонце обертало його у золото і вогні

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим

Де щастя упало, там і приятелів мало.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти,

красою тулиться до серця

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не

знайти вороття.

Коли поспіє виноград – додолу гнуться ніжні віти.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тира­нів (Леся Українка).

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

І диво дивне сталося з ним совість заговорила! (А. Іщук).

Сотні літ нас розпинали, Та не побороли, Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи (Д.Павличко).

Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії (Є.Гуцало).

Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (Народна мудрість).

Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі (С.Вавилов).

дві

три

чотири

п’ять.