просте ускладнене речення

Прийшовши додому, він взявся за роботу.

Голосу не подавав, кажуть, ніколи і схожий був на вивернутий чорним хутром угору кожух.

 Наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву.

Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля.

Незважаючи на маленький вітерець, парило і робилося душно.

Аристотель навчав учнів, прогулюючись разом з ними.

Народила мене на світ українка - полтавська мати.

Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Білий кінь повіддя попустивши летить у степи.

Вони бігли не чуючи ніг під собою.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Котить сонний Дніпро віками зажурені води.

Зморений страхом безсонням і холодом Олег заснув

Веселка овіяна вітром в моїх зацвітає очах.

речення з відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом

речення з відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом

речення з відокремленою обставиною, вираженою одиничним дієприслівником.

речення з відокремленим означенням, вираженим одиничним дієприкметником

відокремлене означення

відокремлена прикладка

відокремлений додаток

відокремлена обставина

Мандрувала Україною весна, загадкова, сонячна, дощами напоєна.

Зачаровані подорожні сиділи і мовчали.

Троянці, в човни посідавши, по морю гарно поплили.

Умиті квітки розтулюють повіки

Мої дні течуть серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.

Не спіймавши на крадіжці, не кажи, що злодій.

Забувши сміх, і примовки, і жарти, ми слухали, схилившись на парти.

Жайвір сіє промінням, як умілий сіяч, з-під крила.

Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю.

Годі вже панам сидіти, склавши руки.

Швидко повечерявши, полягали спати.

Україна в усній народній творчості давно оспівана як хлібний край.

Фільм О. Довженка «Земля» було визнано як шедевр світового кіно.

Осип Микитка як командир на вимогу ворога вийшов з натовпу бійців.

Я їхав в Одесу влаштовуватися на кінофабрику як режисер.

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

А там, надворі, іде дощ, готується до виступу веселка.

 І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

 На горах за шпилями вкритими лісом пишно горів вечірній світ сонця.

 Утомившись вітер приліг під деревами.

Розсипаючи срібний дзвін та розбризкуючи білий сніг шпарко мчать коні.

Чорногуз стоїть у гнізді клацаючи дзьобом немов розмовляючи сам із собою.

 Можна робити добро і не чекаючи дозволу.

Ось виткнулися з землі перші проліски - провісники весни.

Над лісом велично сходить сонце - джерело тепла і світла.

 Біжить моє життя - широка й довга стежка!

 Колібрі - найменша пташка у світі.

Застебнутий на всі ґудзики він стояв справді як соняшник у цвіту і тішив мені очі. 

Над озером стояв оповитий серпанком загадковості ранок.

Темна ніч напоєна степовими пахощами пропливала над Асканією.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори. 

Світ до захмеління прекрасний розступався на всі чотири боки.

У небі чистім і прозорім сонце сяє.

Стоять налиті сонцем дні. 

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

 А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.