Пряма мова 1ч.

А Тоді громада загула прелюто: «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

Б «Се Василь Невольник,— каже тоді піп.— Однаковий і досі.»

В «Одчини перше ворота,— озвався Шрам,— а потім біжи собі, куди хоч.»

Г «Чуєш, мамо! — сказав уже сміливіше хлопець і додав: — Я ледве ту ластівку не зловив! Гарна була ластівка.»

Д «Таке маю враження», — сказала баба. — «Наче тепер і не літо...»

А Коли ми виходили з їдальні, він сказав, роботи багато, розбалувались вони всi.

Б Карпо спитав у Лавріна, чи ми будемо городити тин, чи без тину обійдеться.

В Захар Беркут сказав, доки ми будемо держатися купи, ніяка сила нас не переможе.

Г Сам до себе говорив Тимофій, земля найкраще пахне восени.

Д Андрій запитав у брата, коли вони разом підуть у зоопарк.

А «Люди добрі,- благала Соломія, стоячи на колінах,- змилуйтеся, прийміть нас до хати.»

Б Урешті зупинилася, нагнулася до землі й промовила: «Остапе!»

В «Ти, Соломіє?»- поспитав він.

Г «Що ж воно буде?- згодом перепитав Остап,– Там як хто підгледить твій очіпок, не мине нас халепа.»

Д «Про мене й Семене»,- зітхнула Соломія й знялася з місця.

А «Да годі тобі розпитувать! — озвався піп. — Бачиш, що не татаре, то і впускай.»

Б «Рано ти, — каже батько, — закінчив науку»

В Та й дивлюсь нишком, чи не пізнаю його де, коли чую: «Ой мені лишенько!» , жахнулася Катря обік мене.

Г « Пізно, Володько, — і додала тим самим легким смішком: — Ех ти, сторож!»

Д У давнину говорили: «Якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині буде лад».

А – Така та наша славна Україна, – твердить хлопчина в умі.

Б – Дивна дівчина, – погладив себе козак, – годі її збагнути.

В – Добрий кінь, – кажуть козаки, – День біжить, а три лежить.

Г – Здоров, мій гнідий! – каже козак, погладжуючи гнучку шию коня.

Д «Це наше новосілля, – говорила Мотря, – завтра по дневі роздивимося краще».

А після слів автора перед прямою мовою ставимо двокрапку.

Б якщо слова автора стоять усередині прямої мови, то можливі три варіанти: «Пм,-са,-пм»; «Пм,-са.-Пм», «П.м,-са,-Пм».

В кожну репліку діалогу записуємо з нового рядка, перед нею ставимо тире.

Г епіграф у лапки не беремо

Д слова автора після прямої мови записуємо завжди з малої літери.

А «Ай,— зойкнула панночка і стрибнула як несамовита,— Спасі-і-те!»

Б «Христос воскрес, мокрогузи! — весело гукнув мій батько».

В «Брешеш! Сашечко, останься дома,— благає мене мати.— Там так страшно в кущах!»

Г «Що там, дочко? — стріла її мати. — Чого тебе кликали?»

Д «Ото... ото вона! низенька, чорнява... чорним платком голова пов'язана, —чує Мотря позад себе в бабинці.»

А кома

Б тире

В кома й тире

Г крапка й тире

Д двокрапка

А кома

Б тире

В кома й тире

Г крапка й тире

Д знак оклику й тире

А кома

Б тире

В кома й тире

Г крапка й тире

Д двокрапка й тире

А двокрапка

Б тире

В кома

Г крапка й тире

Д кома й тире

А особливий стилістичний прийом, за допомогою якого автор розкриває внутрішні почуття героїв, їхні думки, переживання, прагнення

Б вказівка на те, ким (коли, за яких обставин) було сказано, написано чи подумано те, що міститься в прямій мові

В чуже мовлення, уведене автором розповіді в текст у формі підрядної з’ясувальної частини складнопідрядного речення

Г точне відтворення чужого вислову зі збереженням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливостей

Д речення, яке вказує на манери вести розмову

А Мати повідомила донечці, що в табір та поїде в серпні.

Б Мій друг повторює, ви одійдіть за хату, а ми виліземо.

В Софійка міркувала, що найяскравішим козаком є Кирило Тур.

Г Марія Олексіївна запитала в нас , хто не виконав домашнього завдання.

Д Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.