Пряма мова

... це точно відтворене висловлювання певної особи, передане від її імені.

 ... це розмова двох осіб.

 ...це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.

...це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки

Он бачиш там питає дика рожа Чи я хороша?

Одчини перше ворота озвався Шрам а потім біжи собі куди хочеш.

Майстро десь зірвався сказав Оверко Половець й оглянув степ.

Що ж іди Іванку покірно обзивалася Марічка Така нам доля судилася.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Щасти тобі в усьому Лідіє!

Ви говоріть а ми будемо слухати.

 Не беріть від баби гостинця крикнула Мотря зі своєї хати.

Плачинда стверджує що мова об’єднує згуртовує людей у націю.

«П,- а.-п».

 «П,- а,- п».

 «П!- а.- П ».

«П?» - а.

Ні, не клич мене, весно, казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? думав молодий Джеря.

 Яка ти розкішна, земле, думала Маланка Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітом».

Кує зозуля. Я зіскакую з ліжка і гукаю у вікно до зозулі Ку-ку… ку-ку…Добридень!..

«Христе, тікаймо!, - твердо рішуче прошепотіла до неї Олеся.

Тоді громада загула прелюто:- «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

 «Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», - жалівся дід.

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте? – гавкав він крізь сльози – О, який я щасливий!»

 "Журавлі курличуть- летімо у вирій"

Добрий вечір,- заспівав позаду дівочий голос.

Я прощаюся з літом, і воно мені каже: "Прощавай !"

"Голос маю - каже лицар, - та не тямлю віршування".

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Хаєцький.

"Гриміла наша мінометна та гриміти буде!", - запевнили тлвариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

"О Лавріне, ти преміг мене, - сказав схвильовано Крауз: - Я хотів тебе просити про дочку".

"Веди ж нас, Василю, до пана, - каже полковник Шрам. - Де він? Чи у світлиці, чи в пасіці?"

"Нащо ви відв'язали нашого коня та заперли у свій хлів? - крикнула Мотря: Не святі ж прийшли з неба та відв'язали його!"

Тоді Бобренчиха озвалась: "Та вуха ж в'януть на таку олжу!"

"Це - кінець!" - нестерпною іскрою пронеслось у свідомості.

«Київська міська рада пропонуватиме обмежити використання в магазинах поліетиленових пакетів», – повідомляє пресслужба відомства.

Посадовець зазначає: «Погоджено проєкт рішення про зменшення використання поліетиленових пакетів у місцях продажу товарів».

«Щороку в масштабах ЄС на смітники вивозять вісім мільярдів поліетиленових упакувань, – мотивують це рішення чиновники, – тобто на одного європейця припадає 200 таких одноразових пакетів за рік».

«Частина пакетів потрапляє до світового океану з катастрофічними наслідками для флори та фауни» – додає автор проєкту Костянтин Яловий.

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

Ведмідь запитує ведмедицю чому вона весь час мовчить

Зайшли в гущавину коли це з – за кущів ведмідь одразу заревів. 

Буркотить незадоволено ведмідь Чим би це мені солодким закусить? 

Дерева кущі птахи все завмерло навколо

Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

“Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено писав поет Олександр Підсуха.

“Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

“Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою”, – підкреслював Володимир Сосюра.

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу»

«Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.