Пряма мова

речення, що вказує, кому належить пряма мова;

речення, що вказує на манеру вести розмову;

речення, що вказує, кому належить пряма мова, за яких обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини та інше;

речення, що вказує на опис ситуацій мовлення.

«Чого зажурився мій любий козаче?» — питає дівчина вродлива.

«Чого зажурився, мій любий козаче?» — питає дівчина вродлива.

«Чого зажурився, мій любий козаче?», — питає дівчина вродлива.

Чого зажурився, мій любий козаче? — питає дівчина вродлива.

«Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива, — Ти думав, що я забуду родину?»

«Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива: — Ти думав, що я забуду родину?»

«Прощай, Самсоне!» — крикнула зрадлива. — «Ти думав, що я забуду родину?»

«Прощай, Самсоне! — крикнула зрадлива. — Ти думав, що я забуду родину?»

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. – Весело засівати тебе хлібом».

«Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

Батько гукнув з подвірʼя, Васильку йди сюди.

Голубчику, рятуй, тут простогнала Щука.

Вона спитала тихо, чого він журиться.

Ніщо так не красить людину, як натхнення, подумала Ярослава.

«Мова живе завжди поряд з піснею, сестрою її рідною» - писав Олесь Гончар

«Краще слухати, ніж говорити», - наполягав мудрець.

І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі, мені тебе жаль…»

Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

А: «П (?!)».

«П!», — а.

«П (,?!)» — а.

«П», — а, — «П».

чуже мовлення, передане своїми словами;

слова, які вказують, кому належить чуже мовлення;

чуже мовлення, передане дослівно;

передані чужі слова.

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала про щастя.

так

ні

потрібно декілька речень, щоб передати зміст

потрібно створити діалог.

Іван Цюпа: доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе, Іван Цюпа.

«Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ», - писав К. Ушинський.

Правильно говорять, що "хліб — усьому голова".

Василь Симоненко у своєму вірші писав:  «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Сократ писав, що заговори, щоб я тебе побачив.