Розділові знаки при звертанні та вставних словах.

Діти будьте обережні на дорозі!

Будь ласка будьте обережні!

Діти будьте обережні будь ласка!

Місяцю зорі освічуйте нам дорогу вночі.

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.

Спасибі, земле, за твої щедроти!

Горнусь до тебе, Україно.

Любимо тебе, рідна матусю.

Де ви Лесю Галю ходили вранці?

Совісте наша швидко прокинься!

Фантазіє моя надихай мене до творчості!

Мово рідна ти барвиста та милозвучна!

на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво

кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

по-перше, по-друге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад

будь ласка, вибачте, перепрошую

на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво

кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

по-перше, по-друге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад

будь ласка, вибачте, перепрошую

на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво

кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

по-перше, по-друге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад

будь ласка, вибачте, перепрошую

на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво

кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

по-перше, по-друге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад

будь ласка, вибачте, перепрошую

Бідна волошко чому ти у житі а не на клумбі волієш рости?

Так шановний Іване ми любимо свій рідний край.

Дозволь мені мій вечоровий світе упасти зерням в рідній борозні.

Ти Україно найкраща у світі для нас!

О молодосте ти одна незаплямована й хороша.

І шлях святинь твоїх Славуто тернами весь позаростав.

Ось-ось задзвонять жайворонки про радість про щастя про весну.

Загорися ти моє серденько запалай пожаром.

Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій, де ви бачили більше кохання?

О пісне крилата, лети над землею, надію в серці моєму оживи!

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати.

Гей, почуйте добрі, люди, заздрити мені не треба!

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега.

Рушником кажуть, щастя міцніше утримаєш біля себе.

Морозний сніг, здається, падає на серпик прямо.

І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани.

І здається тисяча світів слухає співучу Україну.

Вітер дужчав заглушував навіть думки.

Явір тополі про щось шепотів перебратись до неї напевне хотів.

Без мови рідної повірте важко жити.