Звертання. Вставні слова.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Припливайте до колиски лебеді як мрії..

Тебе б я слухав довіку.

Наказую вам відійти подалі.

Тож веселіться людоньки на людях хай меле млин свою одвічну дерть.

Ти знов прийшла моя печальна музо.

Ходіть сюди швидше ми чекаємо.

Мріє Не зрадь.

Давай-но серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Тебе я земле всю, сходив до краю.

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Куди, ти, ділась, річенько

Понеси мене на крилах, радосте моя.

Слово - моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє.

Трудися, душе, гнівайся й люби.

Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії.

Марина невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.

Народу були зав"язані очі а він проте повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Очі вже не служили і навіть окуляри не допомагали проте він не покидав своєї роботи.

Постукала весна в прозорий кришталь вікон, торкнулася серця лоскітливим подихом травня й невтримно поманила в замріяний гай.

Може, то й безжурний жайвір бризнув на галявину іскри невичерпного натхнення чи соромлива синичка розсипала зерна свого пестливого співу?

У будь-яку погоду: у дощ, у туман, у шторм - виходять рибалки на промисел.

Вечірній туманець благеньким напиналом напнувся над усеньким лугом, а отам, коло лісу, начебто завис густіший і темніший морок.

справді, отже

може, мовляв

мовби, навіть

мабуть, безумовно

все-таки, неначе

Серед українців здавна цінуються доброта і гостинність.

Напевно сусіди здавна нападали на Україну через плодючість українських земель.

Кажуть юність нерозсудлива й тривожна.

Весна здається мені найкращою порою року.

День здається таким коротким.

Безумовно, завтра буде дощ.

Парубок спершу, мабуть - таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну.

Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя звісно і після Тааса.

Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.

1

2

3

4

Завтра поїдемо мабуть твоїм човном.

Становище здавалося не таким скрутним.

Трапляються часом нещастя.

Я зроблю це сама адже нікому іншому дозволити цю справу не можу.

Можливо справа в тому що людині не можна відриватися від рідного берега?

Понеси мене на крилах радосте моя.

Ти знаєш що ти людина?

Щиро дякую Вам за гостинність.

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок.

Я п"ю тебе сонце твій теплий зцілющий напій.