Контрольна робота 2 " Складнопідрядне речення"

Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур'яні.

З високих круч луна орлиний клекіт, лиш тихі води все стоять мовчазно.

Я для пісні вікно розчинив, щоб вона залила мою душу весною.

Там вечір дихає туманами, йому зоря з дитинства сниться.

Хто ні про що не запитує, той нічого не навчиться.

Грім гримів, ніби гуркали раз у раз гармати.

Але осінь закінчується тоді, коли на солоденькій яблуні не лишалося жодного листка...

Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви.

...де мала відбутися зустріч з письменником.

... хоча дзвінка на урок ще не було.

...щоб познайомити нас із новим учнем.

... щойно закінчилася велика перерва.

Нема для вчителя більшого щастя, ніж чути про своїх учнів тільки добре слово.

. Щоб жить , ні в кого права не питаюсь.

Хто винен з них, судить не нам.

Як батька покинеш, той сам пропадеш.

Генеральша, перш ніж сама приїхала, заздалегідь понасилала з батьківщини прикажчиків.

Брати Блаженки шепотіли між собою, що коли треба буде , то вони стануть один до одного спинами.

Давайте подумаємо не кого будемо запрошувати, а як будемо їх забавляти. 

Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, батальйон, рано чи пізно, піде вперед.

Його очі розшукують дві чорні тополі, за якими на блакиті легенькою парою струмує світанок.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Над голубими вітряками плив журавлиний караван, неначе кликав у дорогу.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

 Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держалисья шапки.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила арфу золоту.

Мене одразу ж потягло наперед, бо позаду, за головами дорослих, нічого не було видно.

Коли Соломія примостилася на плоті, Остап одіпхнув його од берега й тоді скочив..

Література. яка мала Тичину й довженка. не має права здрібніти.

спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоча на історії дід і не знався, та все ж з ним цікаво було побалакати.

 Під вогнище ми видовбали в піску яму, щоб не розшарпував вітер вогню.

Щоб не сидіти без діла, дід став бджіл розводити та допомагати бабі в городі товктися.

Отаман дав знак, щоб галера спинилася.

Здивований, кінь перечекав, не рухаючись з місця, щоб не скаламутити води.

Благословенне все, що ми створить зуміли, здолавши голод, темряву, війну.

Пан Енгельгардт ніколи не віддав би Шевченка в науку, якби хлопець так шалено цього не прагнув, якби не горів цим...

Оскільки березу вважали оберегом від злих духів і нещастя, то її часто садили біля хати , щоб милувала око й захищала садибу.

Наші предки вірили, що береза - це дерево русалок, які полюбляють на ній гойдатися.

Зірки що хаотично розкидані по небі на окремих його ділянках утворюють щось подібне до візерунків.

Я міг годинами стежити за тим як чорногузи вчили пташенят літати.

Береза одне з найдавніших дерев з яких починалося створення світу.

Кортіло пробігти зором аркуші які таїли в собі літа минулі давні загублені.