Складне речення. Головні ознаки складного речення

складається з кількох простих речень

має підмет і присудок

має, крім головних членів, ще і другорядні

несе головну й другорядну інформацію 

у якому є багато розділових знаків

Я ніскільки не соромлюсь назвати осінь найулюбленішою мені порою.

Вода хлюпотіла, розливалася через верх.

Гуляють хмари, сонце спить.

Жіночі голоси, чисті й високі, мов янгольські, вели побожну пісню

Розбігшись, Іванко стрибнув уперед, уже нічого не відчуваючи та ні про що не думаючи.

О наші передчасно посивілі матері, із сапкою в руках, із серпом на плечі та болючою в очах тугою.

Кожен запорожець приписувався до певного куреня і мав відбувати військову службу в січовій залозі, у різних командах, роз’їздах. 

Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, відтак і господині. 

Закони вод, вітрів, і хмар, і світла відкрились нам у ті далекі дні.

А погані з усіх сторон приходили на землю руськую...

Барви ярiли мiнилися переходили одна в одну й нарештi меркли .

Прозора пелюстка молодого мiсяця не тьмарилась не танула а наливалася свiтлом.

Сонце скотилося майже до самогообрiю але раптом застигло на мiсцi.

Затемненням сонця природа ніби попереджала князя Ігоря про невдалий похід.

Сонце до половини сховалося за хмару тiльки червоний пiвкруг його ще палахкотiв зверху 

Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахиляюсь до неї, п’ю її спів і прислухаюсь до шелесту отави.

На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека – клекіт захлинувся.

Подвір’я аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там.

Люди завжди сподіваються на диво, вони не можуть примиритися з нещастям.

Не їжте, діти мої, від цього дерева й не торкайтесь його.

Поки я йшов по стежці, дрозди з діловитим азартом дзьобали ягоди.

Цей ведмідь спить на березі ріки не тільки взимку, а й улітку.

Цього разу голуб приніс радісну звістку, бо в його дзьобі було оливкове листя.

Вершники, прихиливши голови аж до грив своїх коней, стрімко неслися степом, оминаючи села та хутори.

Ізвечора повітря наче стискувалось від холоду, а гуси ховали червоні дзьоби під крила.

Ми йдемо через сiнокiс, i темнiє над нами небо.

Вiтер дмухнув трохи збоку, потiм ухопив судно, i знiс трохи набiк.

Садок уже одцвiвся, i густо вкрив землю бiлими пелюстками. 

Дiвчина вийшла з хати, i повiльно пiшла до криницi.

Хлопець поклав на землю колоду, розігнувся, та відкинув назад свій довгий чуб.

А зійдеш на пагорб – і перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє ота височина, вершечок мрії дитячої. Це просте речення з однорідними присудками.

Уже Олена Дениса і лаяла, і кулаччям у спину била, нічого не допомагало. Це просте ускладнене речення.

Андрій ледве посувається в темному та вузькому коридорі, ідучи за татаркою та несучи на собі мішки з хлібом. У цьому складному реченні частини поєднані безсполучниковим зв'язком.

Гойднулась і побігла з-під верболозів хвиля, підкотилась під місяць, колихнула його, і він зробився спочатку довгий і плескатий, а згодом знов покруглішав. Це складне речення з сурядним сполучником.

Вітер промчав, улігся – і надріччя взялося сивиною. Частини цього речення поєднані безсполучниковим зв’язком.

… i сипала пригорщi снiгу

… i все дужчав мороз

… i не здавала позицiй

… i скувала льодом річку

... і не пускала дітлахів надовго на вулицю.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Степ спочиває, набираючись прохолоди після денної сліпучої спеки.

Тугі, кошлаті хвилі хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Вони ввійшли в коридор, а тоді до покою.

В українському фольклорі неопалима купина стала символом невмирущості і незнищенності нашої землі.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй .

Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях .

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман .

Козак ішов за ним,сумно хитаючи головою та міцно стискаючи руків'я шаблі.

А полуниці довкола в рясній росі, роса на них крапеляста, велика, мов полуниці.

А тепер уже й полігона нема, і безмежні степові простори нині вільно відкриті для чабанських отар.

Незабаром капітан зі своїм юним радистом уже був на борту, серед практикантів: причал зрушився з місця й поплив од них разом з кремезною постаттю Сухомлина.

Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий по одежі й по сивій бороді мав вигляд попа, а по пістолях - старого козарлюги.

Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь...

Розвивайсь i далi мово наша рiдна i про нас нащадкам вiстку донеси

Польова повитиця полiзла догори по стеблинi жита i розтулила свої білі делiкатнi квiточки

Сонце спустилось ще нижче над лiсом i почало нiби ховатися десь у сизих борах.

Тихесенький вечiр на землю спадає i сонце сiдає в темнесенький гай

У складних умовах життя митець незважаючи на заборону виконав понад 3000 малюнків.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

 І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Раділа мати, коли збирала льон, ткала полотно, відбілювала його та шила нам сорочки.

Сорочка на ній біленька, тоненька, сама пряла, сама й вишивала пишнії рукава червоними нитками.

Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин, біля стіжка розсипано галуззя. Складне безсполучникове речення.

Він був бруднувато-сірим, попелястим і тільки тепер, викупавшись у річці, знову став сліпучо-білим красенем. Це складне речення із сурядним сполучником.

Дмитро наказав опустити важкі підйомні ворота, сковані у вигляді ґрат із товстих залізних прутів, сів у прибрамній ніші, думки миттєво обсіли голову. Це просте ускладнене речення.

Перекупки, які сиділи на базарі, ледь забачивши бурсака, закривали руками свої пироги, бублики, гарбузове насіння, як ті орлиці своїх дітей. Просте речення з однорідними членами.

Іноді поганий харч, іноді часте карання голодом - усе це виробляло в давніх студентів невгамовну моторність та потяг до нечесного заробітку. Речення складне безсполучникове.