Складносурядне речення

A) На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

Б) Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

B) Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Г) Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

A) Фронт мовчав, чи його чутно не було витряпицею (О. Гончар).

Б) Лиш небо гуде неокрає, та сім’я журавлина на крилах весну підіймає (А. Малишко).

B) Між нами ґрат нема, та ними і не можна троянду й солов’я навіки розлучить (Леся Українка).

Г) І марили айстри в саду восени про трави шовкові, про сонячні дні, і в мріях ввижалась їм казка ясна (О. Олесь).

A) Море велике, та вода не годиться (Народна творчість).

Б) Минулася буря – і сонце засіяло (М. Рильський).

B) Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).

Г) Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (Марко Вовчок).

A) Дунув вітер понад ставом і сліду не стало (Т. Шевченко).

Б) У кожного чоло життя і жаль порили і в оці кожного горить любові жар (І. Франко).

B) Місяць зійшов над морем і скелі ближчими стали (М. Коцюбинський).

 Г) В очереті кахкала дика качка і сплескувала велика риба (Ю. Мушкетик).

A) Кома;

Б) тире;

B) двокрапка;

Г) крапка з комою

A) Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко).

Б) Грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (М. Хвильовий).

B) На галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (Остап Вишня).

Г) Улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною (М. Хвильовий).

А. Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Б.  Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

А. Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Б. То по полю б я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

В. Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

Г.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

А.  і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

Б.  або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.

В.  ні...ні, і, та, й, проте, зате, поки, аби;

Г.

щоб, і. адже, то....то. коли...

А. у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій, явищ;

Б.  у складносурядному реченні є спільний другорядний член, який стосується обох простих речень;

В.  друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

Г.

прості речення з’єднані підрядними сполучниками.

А.  [ ], і [ ], (як).

Б. [ ], і [ (як) ].

В. [ ] , і [ ].

Г.  (  ), і ( ), [ як ].

А. Колона машин мчить униз, і багряні гори розступаються, як живі, даючи дорогу.

Б.  Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

В.  Не рад козак журитися, так серденько ниє.

Г. Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати.