Складносурядне речення

На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

 і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

або...або, то...то, хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й.

 ні...ні, і, та, й, проте, зате, але, аби; чи

щоб, і. адже, то....то. коли...

Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.

Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із драного неба ллє несамовито.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на щоки, а плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

протиставні

 єднальні

мети

часові

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Степ спочиває, набираючись прохолоди після денної сліпучої спеки.

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Вони ввійшли в коридор, а тоді до покою.

Був уже вечір,  над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Смолич).

Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

Сніжинки падали, і запорошені стежки були розквітчані слідами численних людських ніг (М. Драй-Хмара).

Море велике, та вода не годиться (Народна творчість).

Минулася буря – і сонце засіяло (М. Рильський).

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).

Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (Марко Вовчок).

Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко).

Грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (М. Хвильовий).

На галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (Остап Вишня).

Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею.

Дітям здавалося що вже вечір і що вже невдовзі прийде мама.

Крізь темну ніч шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду