Складносурядне речення

Сонячні промені не могли освітити долину, бо ледь пробивалися крізь хмари.були дуже вбогі.

Тупіт копит поволі стихав, завмираючи вдалині.

Коли згас останій промінь сонця, над обрієм ще палала багряна смуга.

Сіявся холодний осінній дощ, і зовсім не хотілося виходити з хати.

коли вибігав у двір старий кіт.

і розбивали небо блискавки.

і різко тараном падали вниз.

та вимальовували в ньому арфу.

Уже давно надійшла пора обіду в колі родини, але за стіл ще ніхто не сідав.

День минав дуже швидко, і поступово надходив вечір.

Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

У печі палав вогонь а на столі парував борщ і красувались у мисці вареники.

Сяйнула блискавка і прогуркотів грім.

Навколо стояла тиша проте час від часу її порушувало кесь шелестіння.

Тієї ночі нікому не спалося і навіть вітер ніяк не хотів затихнути.

Щось од спини розлазиться холодними мурашками по всьому тілy і щелепи трясуться…

Найменший шелест або стук і моє серце падає і завмирає.

Я волочу втомлені ноги поміж сірими меблями a за мною тихо волочиться моя згорблена тінь.

Чи тo мені здається чи справді свист тихшає?

Раптом заблискотів вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром.

Вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.

Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Чи то шумлять так хвилі чи німфа плаче вслід.

Багато людей на світі а ти у мене один.

Тріснув лід і стрепенулось серце.

Слово - срібло а мовчання - золото.

Там повен двір любистку і цвітуть жоржини.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Один тільки крок і обнімуться стомлені долі.

На вечірньому небі потьмяніли зорі й щезли сріблясті хмарки.

Рясно яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Земля зустрічає літню годину і дерево пахучо зацвітає.

Уночі спадали хмари кучеряві і затихав Путивль.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.

Настане час і все піде в архів.

Тільки перепел іноді підпадьомкує і коники сюрчать.

Заплакав ліс осінніми дощами, і стиснув груди, мов лещата, біль.

А десь біжать залізні коні, і пахне холодом трава.

Туман розливався по долині - далеко на обрії синів ліс.

І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото.

Акація і береза були ще зелені, але ніжний клен уже ронив своє листя.  

Десь над річкою у вербах шумів вітер, і глухо клекотіла вода.

Загриміло - і полегшено зітхнув степ, і радісніше стало навкруги.

Труднощі мучать, зате розуму учать. (Народна мудрість).

Ні сестра, ні мати, ні батько не знали відповіді на питання.

Стогне бандура, ридає бандура, а кожна струна – мов щабель.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні. 

І зашумує наша нива, і знову виросте наш дім.

Струмує повітря, і тиша мліє, і ніде нікого.

Над землею кружляли заметілі й лютувала війна.

Хати сонно блимали вікнами, та вився у небо сивий дим з димарів.

Навкруг рясні стоять сади, берези і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане.

але, і, й, та, чи; 

і, ні … ні, проте, то, чи;

та, однак, а, або, і;

або, чи, не то … не то, чи … чи, то … то.

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан.

Я перо візьму і журавкою стану.

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить десь далеко пісня.

Минулася буря – і сонце засяяло…

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

почалася гроза.

і ринула стоголоса злива.

Мовчазний ліс поволі підводив угору чорну чашу назустріч темно-синій і тільки на заході їх розділяла вузька смуга червоного золота.

Ще трохи і зблідне небосхил на сході.

Остап сів у човен і Соломія одіпхнулась од берега.

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.

У саду поспіли ягоди й налились ароматні яблука.

Раптом зброя заблищала і військо гукнуло хором: "Ми готові йти до бою!"

Червонобоким яблуком достиглим скотився день і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише.

Капітан натиснув якусь кнопку на пульті і двері перед Олесем безшумно розчинилися.

 Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав… 

Ущухло море, і хвилі вляглися.

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

Тут було зовсім затишно і ніщо не нагадувало про війну.

Тут було зовсім затишно, і ніщо не нагадувало про війну.

Тут було зовсім затишно - і ніщо не нагадувало про війну.

 Тут було зовсім затишно; і ніщо не нагадувало про війну.

1 - Б, 2 - В, 3 - А, 4 - Г

1 - В, 2 - Б, 3 - Г, 4 - А

1 - А, 2 - Г, 3 - В, 4 - Б

1 - Г, 2 - Б, 3 - А, 4 - В