СПР (к.р. 9 УІФ)

коли сонце заховалося за хмару.

хоча негоди прогноз не обіцяв.

якого чекали в таку погоду.

що аж шибки затряслися в домі.

Література, яка мала тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

як кожний з нас і планував.

оскільки клей наносили нерівномірно.

хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

що земля навколо здригається.

Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.

Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

За високою стрункою дзвіницею, що поривається вгору, десь у білому підхмар'ї зникають лебеді.

Все, що здобуте кров'ю і потом, у нашій славі живе.

Людина в небезпеці, якщо вона бездуховна.

Найбільше люблю пору, коли збирають жнива й співають пісні.

Той, хто знав війну, встократ цінує мир.

Благословен, хто віру повернув людині.

Народ, що не знає своєї історії є народом сліпців.

Піщана коса, яка закінчувалася довгою грядою підводного каміння простягалася від маяка в море.

Озеро що було притулком тиші й суму вкралося у зарості парку.

Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій на села ніжно ллє.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де береза витісняла сосну, усе залите вогнем.

Я їду туди, де мене чекає вільний степ.

Виглядатиму тебе, де кує зозуля.

У знаменах вічна слава поколінь, що здобували славні перемоги.

Ти знаєш, що ти - людина.

Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова.

Виявляється, що слово «мрія» виникло в пошевченківську добу.

Скільки людського щастя розбилося тільки від того, що одне з двох

своєчасно не вимовило слівця "пробач".

Пам’ятай, що книги — це тисячолітня мудрість людини. 

Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях — єдиний із можливих. 

 Народу, що втратив мову, більше нічого вже втрачати. 

Учені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі складався з 130-140 тис. томів.

Горнусь до тебе, Україно, щоб нас ніхто не роз'єднав.

Деякі люди не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди.

Ніколи не забуду своєї першої дитячої драми, яка тяжко й надовго ранила моє серце.

Мені розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату.

Відчуття свята посилюються, ...

Святий час настає, ...

Я люблю день, ...

Ми збиралися ввечері, ...

1 - Г, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - А, 2 - Г, 3 - Б, 4 - В

1 - А, 2 - В, 3 - Г, 4 - Б

1 - Б, 2 - А, 3 - В, 4 - Г