СПР

Мені на сірому причалі, де стільки злизано слідів, такого море намовчало в своїй одвертості сліпій.

Я їду туди, де мене чекає, вільний степ, тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок.

А крило моє травневе повертає до весни, де на третім полустанку прокидається жасмин.

 На старому забутому звалі, де одвічно сивів полин, в чистій радості, в білій печалі кораблятамн вишні пливли.

 Я дуже люблю день, … .

Відчуття свята посилюється, … .

Нагадай час, … .

Речення … неускладнене.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

 Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

 Як сьогодні пам’ятаю той день в інституті, коли нам, новоспеченим учителям історії, давали призначення.

У нас тільки в березні після хуртовини бувають оті несподівано дивовижні дні, коли природа якимсь одним пристрасно-чародійним завершенням поєднує небо й землю.

А як вечір срібними човнами пропливе між парами в саду, над твоїми чистими думками зіркою щасливою зійду.

Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерта хмари, схилялося над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю.

Коли наступає темна ніч… .

… адже Муза від мене далеко.

… у яких немає душі й ритму.

Якщо немає натхнення … .

Хоч була ще зима, але в газетах все частіше писали про підготовку до посівної.

Коли я смуток свій на струни клала, з’явилась ціла зграя красних мрій.

Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту.

На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.