Відокремлені члени речення

А поза тином вибитим вітрами, жили шляхи і села і міста… 

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

А геній, виграний у кріпацтва в лотерею, стоїть у недосяжних висотах зорею.

Мені ще й досі берег сниться залитий сонячним вогнем.

Вночі повалив сніг тихий густий.

Вона всміхнена а він сумний нахмурений .

Ти живеш у прекрасному й чарівному місті Києві  

Ходить вітер мрійний мій веселик по дніпровій сивій ковилі

Вечір сивий дідуган люльку викурить, а з діброви на курган місяць викотить.

Я чув про що говорять коні сумні і добрі трударі.

Веселі хлопчаки снігами бігли навпрошки.

Метелик малий найтихіший літак цього світу волає до нас але ми до нього глухі.

Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі.

Хустину кинувши на плечі надівши плаття весняна берізка вибігла надвечір і жде мене . 

Я ненавиджу тих хто не сіявши жне.

Похибки друзів за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти

У неї в хаті завелось багато всіляких вузликів з насінням великих і малих, і раз у раз щось сушилося на вікнах.

Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись.

Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе.

У долині, край лісу, висить синя імла

Дні летять повні сонця й музики.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

Стежка поросла травою губилася в житі.

Нас ждуть ніким не сходжені путі.

Небо покрите чорною пеленою здавалося грізним.

Одягнена у зелену одіж вона здавалася польовою русалкою.

Шарахнувся врізнобіч    люд,  розступаючись перед баскими кіньми.

Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули    гармати.

За вікном згори було видно  шуміло вирувало залите сонцем місто.

Нікого  тут крім  мене   й господині.

Густі лози високі комиші укривши долину чорніють таємничо повиті сріблястим туманом.

Міст поєднав два протилежні береги творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

При самій дорозі помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту пан обозний наказав спинитись.

Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

незважаючи на

не дивлячись на

забувши про

подолавши

попри

Коли ми проходили повз вежу, годинник пробив шосту.

На годиннику була шоста, коли ми проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, ми почули бій годинника.

Годинник пробив шосту, а ми тільки проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, годинник пробив шосту годину.