Відокремлені означення

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев.

Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

Коло великоднього столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся. 

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки. 

 Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.   

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом   пливло сонце.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики. 

Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля

Буде бите царями сіянеє жито! 

Ще в заметеній снігом землі спить до слушної пори цілий світ.

Зачарований красою ночі місяць милувався зорями.

Дорога впала у рукавчик зарослий верболозом.

Білки зникали десь у сплетених між собою шапках дерев.

Перед нею, на великому тарелі, перев'язані червоною стрічкою, чоботи. 

В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.

Очі її, постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом були наче видимим вираженням її душі. 

Тільки часом шелесне по гіллі, вальок снігуструшений вітром, з верховіття. 

Перед очима ще жили картини навіяні піснею. 

Обабіч стежки  мерехтить самоцвітами  вмита росою трава. 

Ткану зорями теплу хустину, ніч на тихе село одягла.

Степ у цю пору весь, залитий сонцем і огорнутий думками.