«Ти рідна мово – святиня наша, гордість і краса»

 «Ти рідна мово – святиня наша, гордість і краса»

 Літературно-музична композиція

Обладнання: святково прибрана зала, крилаті вислови про мову, записи українських пісень, державні символи України, презентація в Power Point.

Звучить музика Т. Петриненка «Україна».

Ведучий1:

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

Ведучий2:

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш край!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

Учитель. Доброго дня, шановні діти! Сьогодні ми запрошуємо вас на щире слово та мудру бесіду, на торжество рідної мови! Рідне слово… Воно тішить душу. Українська мова - то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Вона порадник і вчитель тим, хто її любить і шанує, і суддя тим, хто її зневажає.

      За рішенням ЮНЕСКО всі народи Землі щорічно 21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Цього дня кожен громадянин будь-якої країни,  вшановуючи рідну мову,  ще більше відчуває свою приналежність до рідного народу.

1ведучий. У 1999-му році, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Ведучий2. У Святому Письмі сказано: «Спочатку було слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, рідна земля, материнська мова – словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд.

Ведучий 1.

    Мова – це той інструмент, який об’єднує націю, народність, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти, розумно збагачувати.

Ведучий 2.     

Собор, соборність, Україна –

Які то рідні нам слова.

Бо нація – одна-єдина

І Батьківщина лиш одна.

Полину думкою на захід –

Лісів і гір карпатський край.

Там слово миле українське

Бринить, мов дивний водограй.

Ведучий 1.                      Лечу я подумки на південь –

Ланів безмежних сторона,

Морських просторів даль чарівна –

До себе вабить так вона.

Я бачу Київ старовинний,

Могутній сивий наш Дніпро –

Гаряче серце України,

В мені луна биття його.

Я хочу жити в Україні,

Що є для нас усіх одна.

Щаслива кожна тут родина –

Блаженна, мила сторона.

Звучить пісня про українську мову

Ведучий 1. Рідне слово невід’ємне від рідного краю, батьківської хати, материнського тепла. Рідне слово -  відгомін  історії батьківщини.

Ведучий 2. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.

Ведучий 1. З ранку й до вечора навколо нас звучить мова… Ось у сусідній кімнаті з кимось говорить мама, чується голос телеведучої, а з вулиці долітають ледь чутні розмови людей. Ми так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови, а чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.

Ведучий2. А тепер уявіть на хвилинку, що мови нашої – та й інших мов на світі – немає. Якою була б земля? Якими були б ми? Навіть уявити важко, яка б це була сумна й похмура картина. Стіною стоять непрохідні ліси, а в них – хижі звірі, гадюки, сови – і люди, які сторожко оглядаються й рухами намагаються хоч якось домовитися…

Ведучий 1.  Страшно? Але ж саме так було багато тисяч років тому.  Минав час, змінювались люди. Народжувались перші слова – назви предметів та дій. З часом звукова мова доповнювалась, розвивалась, удосконалювалась, аж поки не стала такою, якою ми тепер користуємось.

Учениця.

Все для людини: небо і поля...

І кожен має право розмовляти

Тією мовою, що нам дала земля,

Співати пісню, що навчила мати.

Учень

Нам  в Україні всім судилось жить,

В краю, де кожна квітка голос має!

Тож українська мова хай звучить,

          Над цілим світом хай вона лунає!

Учениця

Не можна небо хусткою закрить,

Не можна океанів осушити...

Так мову рідну не заборонить –

          Нам українською судилось говорити.

Учень

Хай рідна мова сили набира –

Свята і чиста мова материнська.

І ось для свята вже прийшла пора,

Нехай лунає мова українська!

  Ведучий 1.

   Мабуть, немає в нашій літературі, жодного письменника, який не висловив би від усього серця любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо доля  народу від долі рідної мови невіддільна.

Ведучий 2.

      А скільки епітетів дібрано митцями для характеристики нашої мови! Наша рідна мова і солов’їна, і волошкова, і калинова, і трембітна. Це невмируще і невичерпне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всохне від спраги.

Ведучий 1.

  Однак треба знати всім, що літературна українська мова пов’язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» Івана Котляревського в 1798 році.

  Ще одна дата – 1840 рік, коли було вперше видано твори Тараса Шевченка, може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. Були на цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів України.

Ведучий 2.

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос,

Більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує…

Звучить «Гімн українській мові»

Ведучий 1.

Кожне слово української мови має своє обличчя. Як у квітки, у слова – неповторний аромат і відтінок барви, - і таких відтінків кожна барва має тисячі. То звідки ж до  нас прийшло слово?

Ведучий 2

Воно – з гомону полів, лісів і морів,  мережане сходом і заходом сонця, гаптоване сяйвом місяця й зірок, переткане червоною калиною, уквітчане синім барвінком, осяяне золотими соняхами.

Ведучий 2.

Воно – з першого радісного щебету немовляти, з потаємного шепоту і зітхань закоханих. З роси і води, ніжне і тендітне, бо єднає дух і тіло, бо в його основі – непорочність і чистота. Слово Богом  дано нам, людям, і цей Дар Божий треба цінувати.

Учениця

Я - кровинка твоя, Україно,

Твоя крапля у вічному русі.

Піднімайся скоріше з руїни,

Я до тебе всім серцем горнуся.

 Я ще юна та помислом дивним

 Із минулого лину в грядуще.

 Твоя мова – це пам’ять нетлінна,

 Твоя мова – повік невмируща.

Симоненка це слово й Шевченка,

Слово Лесі і слово Олеся,

Моя мова – це Ліна Костенко,

Що лунає в святім піднебессі.

 О мій боже, вклонюся доземно

 Твоїй волі і духу святому.

 В серці солодко, зоряно, щемно...

 Я – дитя українського дому.

Звучить пісня «Наша мова»

Ведучий 1. 

Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших – це мова.

З раннього дитинства й до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою, єдиним знаряддям, що підвищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини.

Ведучий 2. 

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув красу, відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини

Ведучий 1. 

        Ми з вами одержали у спадок багату, розвинену, мелодійну мову.

Українська мова має свою особливу музикальність. Незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації.

Ведучий 1. 

    Слід пам’ятати, що слово – це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, розчулити, підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, але може й образити, розчарувати, просто знищити, завдати такої душевної рани, що годі впоратись.

Ведучий 2. 

    Тому, розмовляючи з людиною, треба  добирати такі слова й вирази, щоб не кривдити її мимоволі сказаним образливим словом. Адже недарма говорять у народі: «Слово не горобець, вилетить – не спіймаєш. Тож пам’ятаймо про лагідні, чарівні слова.

Ведучий 1. 

“Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона є базою, на якій усі люди розвивають свою особистість з моменту свого першого вдиху, і вона є тим, що підтримує нас протягом усього життя. Вона є засобом навчати повазі до самого себе, до своєї історії, до своєї культури і, головне, до інших людей з усіма їхніми особливостями”.

Ведучий 2. У світі налічується близько 3 тисяч мов. І серед них ніби запашна квітка в чудовому букеті українська мова. Її краса і багатство, витонченість і мелодійність визнана світом. У 1928 році у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла ІІІ місце (після французької та перської) за мелодійністю та милозвучністю.

Ведучий1. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, США, Німеччині, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країн світу).  У штаті Парана діє єдиний у Південній Америці університет, де викладають українську мову, літературу. А в Парагваї деякі місцевості мають суто українську назву: Україна, Нова Волинь, Тарасівка.

Як бачимо, що наша мова не сирота, вона має не тільки слов’янську родину, а і світову славу.

Ведучий2

  Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Я буду читати вірш, кожне слово якого починається з літери «С».

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

Ведучий1. Погодьтеся, що це геніально. А скільки в нашій мові є чарівних слів, від яких теплішає на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.

Ведучий2. Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що значить для людей рідна мова. Пам’ятайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені. Як сказав В.Сосюра: «І той лиш пошани достоєн, хто мову шанує свою».

Ведучий1. Бережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово. А щоб нас поважали у світі, тож будьте українцями «думкою, мовою, ділом». Тож розмовляйте красиво, влучно, правильно, адже українська мова – одна з наймилозвучніших у світі:

О не згуби ти свого родоводу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

Ведучий2. Живи, чудова наша мово!

Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів, сила нашого сьогодення і поступ майбутній.

Щастя, добра, нових здобутків у ім’я України!

До побачення, дорогі наші шанувальники рідного слова!

До нових зустрічей.   

  Виконується пісня «Мова єднання»