Тренінг для вихователів

«Конфлікт. Способи вирішення»

 

Дата: 24.01.2019

Практичний психолог: Гелета Ж.Є.

Місце проведення: Красноградський ДНЗ (ясла-садок) № 17

 

Мета: формувати вміння вирішувати конфліктні ситуації, попереджуючи їх виникнення, поважати особистість кожної людини, познайомити з 5 кроками безпрограшного методу вирішення конфлікту, сприяти підвищенню здатності до самоконтролю, самоорганізації, саморегуляції.

1. Вступ

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування людей – досить тонкий і складний процес. Кожен із нас вчиться цьому все життя, здобуває досвід часто за рахунок помилок і розчарувань. Кожен з нас унікальний у своєму баченні світу, виявах емоцій, поведінці. Скільки людей – стільки й можливостей для виникнення різноманітних непорозумінь та конфліктів. Сподіваюсь, що більшість з вас зі мною погодиться, що тема конфліктів була і є актуальною в усі часи. Тож сьогоднішній тренінг стосуватиметься особливостей поведінки в міжособистісних конфліктних ситуаціях, способи вирішення конфліктів з найменшими втратами для кожного особисто та винесення користі після конфлікту.

Никаких размытых формулировок. Я убеждён: чаще всего люди конфликтуют именно потому, что нечётко формулируют абстрактные понятия. Тот, кто предпочитает размытые формулировки, неосознанно, в глубине души, сам ищет конфликта.

Харуки Мураками – японський писатель, переводчик

 

Повідомлення правил групової взаємодії:

1.           Щирість у спілкуванні.
2.           Принцип «тут і тепер».    
3.           Доброзичливе ставлення один до одного. 
4.           «Вето» — можна взагалі
        не говорити.
5.           Повага до мовця. 
6.           Дбайливе ставлення до інших.
7.           Не критикувати.
8.           Активна участь.

2. Вправа «Очікування»

Мета: дати можливість учасникам визначи­ти коло своїх очікувань.

Психолог пропонує на стікерах, подумавши, за­писати продовження вислову: «Від тренінгу я очікую...».

Кожен учасник підходить до прикріпленого плаката й клеїть свій аркуш-очікування на вільному полі, при цьому зачитує їх вголос.

3. Психомалюнок «Моє уявлення конфлікту».

Мета: з'ясувати підсвідоме ставлення учас­ників до обговорюваної теми.

Учасникам пропонують намалю­вати «конфлікт», як вони його уявляють, після виконання завдання учасники сідають у коло і по черзі розповідають, що намальовано і що оз­начає цей малюнок. Малюнки згруповують за певними смисловими групами (деструктивні: збільшення ворожості між конфліктуючими сторонами;  конструктивні: відчуття причетності до вирішення проблеми, яке зменшує труднощі в реалізації рішення; емоційні, ділові, внутрішні, зовнішні конфлікти).

Рефлексія:

•    Чи є схоже розуміння конфлікту в групі з вашим?
•      Які емоції виникали в процесі малювання?

4. Колове тренування «Як я справляюся з конфліктом».

Мета: усвідомлення власної стратегії взаємодії розв’язання конфліктів.

Учасники по колу розповідають про свої способи виходу із конфліктної ситуації.

 

5. Тест Конфликтная ли Вы личность?

Цель: Определение степени конфликтности личности.                                                                           

Инструкция:    В    каждом    вопросе    выберите    по    одному    ответу,    наиболеесоответствующие Вашему поведению.

1. В общественном транспорте начался спор на повышенных тонах. Ваша реакция?

а) не принимаю участия;

б) кратко высказываюсь в защиту стороны, которую считаю правой;

в) активно вмешиваюсь, чем «вызываю огонь на себя».

2. Выступаете ли на собраниях (классных часах) с критикой?

а) нет;

б) только если для этого имею веские обстоятельства;

в) критикую по любому поводу.

3. Часто ли спорите с друзьями?

а) только если это люди необидчивые;

б) лишь по принципиальным вопросам;

в) споры — моя стихия.

4. Дома на обед подали недосоленное блюдо. Ваша реакция?

а) не буду поднимать бучу из-за пустяков;

б) молча возьму солонку;

в) не удержусь от замечаний.

5. Если на улице, в транспорте Вам наступили на ногу:

а) с возмущением посмотрю на обидчика;

б) сухо сделаю замечание;

в) выскажусь, не стесняясь в выражениях.

6. Если кто-то из близких купил вещь, которая Вам не понравилась:

а) промолчу;

б) ограничусь коротким тактичным замечанием;

в) устрою скандал.

7. Не повезло в лотерее. Как к этому отнесетесь?

а) постараюсь казаться равнодушным, но дам себе слово никогда больше не
участвовать в ней;

б) не скрою досаду, но отнесусь к происшедшему с юмором, пообещав взять
реванш;

в) проигрыш надолго испортит настроение.

Оцените полученные результаты: каждый ответ «а» — 4 балла; «б» — 2 балла; «в» — 0.

Подсчитайте общую сумму набранных баллов.

От 20—28 баллов. Вы тактичны и миролюбивы, уходите от конфликтов и споров, избегаете
критических ситуаций на работе и дома. Может поэтому иногда называют Вас приспособленцем.

От 10—18 баллов. Вы слывете человеком конфликтным. Но на самом деле конфликтуете
лишь тогда, когда нет другого выхода и все средства исчерпаны. При этом не выходите за
рамки корректности, твердо отстаиваете свое мнение. Все это вызывает к Вам уважение.

До 8 балов. Конфликты и споры — это Ваша стихия. Любите критиковать других, но не
выносите критики в свой адрес. Ваша грубость и несдержанность отталкивает людей. С Вами
трудно как на работе, так и дома. Постарайтесь перебороть свой характер.

6. Притча Гарри Бардина Конфликт

7. Інформаційне повідомлення «Основні типи міжособистісних конфліктів і їх розвиток».
8. Робота в малих групах «Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях»

Учасники об’єднуються за 5 підгрупами, знайомляться з інформацією про відповідний стиль поведінки, на великих аркушах зображують у вигляді образа - асоціації, предмета чи живої істоти даний стиль поведінки.

• Уникнення — коли людина відмовляється і від своїх інтересів, але і не приймає позицію протилежної сторони. Бажано застосовувати, коли необхідно послабити напруження, результат для вас не дуже важливий, по­трібно заощадити час, си­туація дуже складна і ви в ній не компетентні, конфлікт може розв'язати­ся з часом сам.

• Пристосування  —  мінімально враховуються особисті інтереси і макси­мально задовольняються інтереси протилежної сто­рони. Бажано застосовува­ти, коли у вас мало шансів перемогти, результат наба­гато важливіший для іншої сторони, ніж для вас, спра­ва не варта сварки.

• Конкуренція — особис­та мета ставиться вище від інтересів інших та взаємин з ними. Бажано застосову­вати тоді, коли критична си­туація потребує миттєвого вирішення, вам дуже важливий результат, ви повинні повести за собою інших.

• Компроміс — коли частково задовольняють­ся домагання і прагнення обох сторін. Бажано, щоб обидві сторони мали однаковий статус і протилежні інтереси, таке розв'язання буде найефективнішим; вас влаштовує цей результат, краще хоч щось отримати.
• Співпраця — відбувається задоволення інте­ресів обох сторін через спільні дії. Використовується, коли з іншою стороною у вас тісні й три­валі стосунки, у вас є досить часу на майбутні плани, ви хочете вислухати одне одного та пояс­нити свої інтереси.

Життя різне і ми повинні реагувати на нього по-різному. Чим більше стратегій реагування ви маєте, тим краще ви зможете розв'язувати свої проблеми.

9. Вправа МОСТ

м\ф «Мост»

10.Інформаційне повідомлення.

Конструктивний спосіб вирішення конфліків: „Виграють обидві сторони».

Цей спосіб грунтується на двох навиках спілкування: активному слуханні і „ я-повідомленні”. Сам метод пропонує декілька послідовних кроків або етапів. Спочатку перелічимо їх, а потім розберемо кожен окремо:

1.    Прояснення  конфліктної ситуації – вислухати один одного, хто що хоче
2.    Збір пропозицій – від обох сторін, не заперечувати
3.    Оцінка пропозицій та вибір найбільш близького варіанту для обох сторін - сумісне обговорення пропозицій, створення атмосфери взаємної поваги
4.    Деталізація рішення – обговорення, як будуть виконуватись прийняті рішення
5.    Виконання рішення, перевірка – результат домовленості, обговорення за потреби. Можливо щось не врахували.

Висновок: цей спосіб нікого не залишає з почуттям поразки. Навпаки, він запрошує до співробітництва з самого початку, і в кінці кінців виграють усі.

11. Практична вправа  „Конструктивний вихід„

Учасники діляться на дві команди: 1 команда – батьки; 2 команда – діти. Учасникам пропонують розіграти будь-який із власного життя конфлікт і знайти конструктивне рішення проходячи всі 5 кроків.

12. Притча о разрешении конфликта

Александр Кондратович

Как-то к сёгуну (управляющие в Японии) привели двух знатных торговцев. Их глаза были налиты кровью. Кулаки сжимались и разжимались. Из ноздрей вырывался пар на морозном воздухе. Каждый из них доказывал правоту своей версии конфликта. Сёгун молча выслушал гневные отповеди купцов. Но лишь равнодушно предложил:
Давайте перенесём подробное рассмотрение вашей ссоры на завтра, — все склонили головы не смея возразить.
Утром состоялась вторая встреча высокопоставленных господ. Эмоций поубавилось, и на предложение сёгуна изложить суть спора каждый торговец пытался казаться более сдержанным.
Сёгун молча, выслушал насыщенные доказательствами речи спорщиков. И сказал:
Что ж, для более полного понимания картины происшедшего предлагаю перенести вынесение моего вердикта на завтра. Прошу быть готовыми ещё раз всесторонне осветить ваши позиции, — все склонились и, не смея перечить повелителю, почтительно удалились прочь.
Утром все повторилось. Однако торговцы уже не так пылко излагали свои позавчерашние мысли.

В их голосах, позах и жестах читалась неуверенность и страх. Они искренне недоумевали — что задумал сёгун? Куда он клонит? Чем кончится эта история? Как бы не было хуже...
Сёгун выждал долгую паузу... И грозно промолвил:
Завтра утром жду ваших детальных отчётов по произошедшей ссоре. Надеюсь, вы оба поняли меня верно! — все в страхе поклонились и поспешно удалились восвояси.
Утром четвёртого дня оба торговца приготовили ценные подарки для сёгуна. Каждый из них произнёс речь полную учтивости к сегуну и к своему сопернику. Сёгун же принял принесённые дары и тут же неожиданно передал их каждой из сторон.
Купцы в радости склонили свои головы мысленно благодаря богов, что они у них ещё на плечах, обняли друг друга, как товарищи, пережившие великое несчастье и со слезами на глазах покинули резиденцию правителя.
Сёгун же попросил принести ему набор для каллиграфии. Словно весенний ветер скользнула его кисть по поверхности бумаги, оставляя следы едва заметного хайку:
Лёд и вода...
Каждый по-своему прав,
Под весенним дождем...

 

«Конфликт любой всегда уладит мудрец, владеющий собой». Александров Г. - режиссер

 

Додатки № 1

Міжособові конфліктні ситуації і їх подолання.

Основні типи міжособових конфліктів і їх розвиток.

Міжособові конфлікти - це ситуації протиріч, розбіжностей, зіткнень між людьми. Вони характеризуються тими ж ознаками що і будь-які конфлікти: наявність значимих для сторін протиріч; необхідність їх дозволу для нормалізації стосунків сторін і їх ефективної взаємодії; дії сторін, направлені на подолання тих, що виникли, протиріч, реалізацію власних інтересів і т д. Таким чином міжособовий конфлікт це ситуація, в основі якої протиріччя, що сприймається і переживається учасниками ситуації (або принаймні, одним з них) як значима психологічна проблема, що вимагає свого дозволу і зухвала активність сторін направлену на подолання виниклого протиріччя і дозвіл ситуації на користь обох або одною із сторін. Аналогічно тому, як особові конфлікти розрізняються тим, які саме проблеми зачіпаються виниклим протиріччям, можна виділити наступні основні типи міжособових конфліктів.

Ціннісні конфлікти - це конфліктні ситуації, в яких розбіжності між учасниками пов'язані з їх несумісними уявленнями,  протиріччями, що мають для них особливо значимий характер. Система цінностей людини являє собою те, що є для неї  найбільш значимим, наповненим особового змісту. У систему основних цінностей людини можуть входити її світоглядні, релігійні, етичні і інші значимі для неї уявлення.

Відмінності в цінностях, проте не обов'язково ведуть до конфліктів, і люди різних переконань, політичних і релігійних поглядів можуть успішно працювати разом і мати хороші відношення. Конфлікт цінностей виникає тоді, коли ці відмінності роблять вплив на взаємодію людей або ж вони починають "робити" замах на цінності один одного. Домінантні цінності виконують регулятивну функцію, направляючи дії людей і створюючи тим самим певні моделі їх поведінки у взаємодії. Якщо в основі поведінки учасників взаємодії різні домінуючі цінності, вони можуть приходити в протиріччя один з одним і породжувати конфлікти. Нарешті, люди нерідко схильні переконувати один одного, нав'язуючи свої погляди, смаки, точки зору і т. д., що також може вести до конфліктів.

Конфлікти  інтересів - це ситуації, що зачіпають інтереси учасників (їх цілі, плани, устремління, мотиви і так далі), які виявляються  несумісними або перечать один одному. Наприклад, у подружжя виявляються різні плани з приводу проведення майбутньої відпустки. Начальник має намір послати у відрядження підлеглого, який ніяк не збирався відлучатися з міста до кінця місяця, і так далі. Їх інтереси суперечать один одному, але, можливо, їм удасться знайти варіант їх поєднання. Інший різновид конфлікту інтересів стосується випадків, де вони виявляються несумісними. Такі ситуації часто називаються ресурсними конфліктами оскільки їх учасники претендують на один і той же ресурс - матеріальний предмет, фінанси, одну і ту ж посаду і так далі. Кожна сторона зацікавлена в здобутті потрібного нею ресурсу або вигіднішої (з точки зору кількості і якості) частини спільного ресурсу. Вони прагнуть до одного і того ж у них однакові цілі, але через одиничність або обмеженість ресурсів їх інтереси протіворечат один одному. З проблемами такого роду ми постійно стикаємося і в нашому повсякденному житті: наприклад, фінансові кошти, що є в сім'ї, - це ділимий ресурс, що ставить проблему розподілу засобів, а єдиний телевізор - це неподільний ресурс, і тому в спорі про те, яку програму дивитися, перевагу можна віддати лише одному.

Конфлікти, що виникають із-за порушення норм або правил взаємодії. Норми і правила спільної взаємодії є його невід'ємною частиною, що виконує функції регуляції цієї взаємодії, без яких воно виявляється неможливим. Вони можуть мати імпліцитний (прихований, такий, що мається на увазі) характер (наприклад, дотримання норм етикету, про що необов’язково домовлятися, дотримання їм вважається само собою зрозумілим) або бути результатом особливих домовленостей, інколи навіть письмових (наприклад обумовлений вклад кожного з учасників в спільну трудову взаємодію). Але у будь-якому випадку їх порушення може спричинити виникнення розбіжностей, взаємних претензій або конфліктів між учасниками взаємодії.

Причини порушень норм і правил можуть мати різний характер .Хтось може мимоволі порушити прийняті в колективі правила просто тому, що як новачок він їх ще не знає. Свідоме порушення норм або правил колективу або родинного життя пов'язане з бажанням їх перегляду (наприклад підліток приходить додому пізніше позначеного батьками часу і веде з ними дискусію про те, що він вже дорослий і не повинен дотримувати ці правила, як дитя).

Розрізняти характер конфлікту - чи зв'язаний він з цінностями людей, їх інтересами або правилами взаємодії - вважається важливим оскільки це багато в чому визначає і характер їх дозволу. Як ми бачили, ці типи конфлікту відрізняються тим, які саме аспекти міжособистісних стосунків або міжособистісної взаємодії задіті конфліктом. При цьому одні і ті ж причини можуть породжувати різні типи конфліктів. Наприклад, така повсякденна конфліктна ситуація, як сварки батька з дочкою із-за того що вона не прибирає за собою, не містить в порядку свої речі і так далі, може мати різний характер -нарушенія норм і правил взаємодії ("ти не виконуєш свої обов'язки по будинку, про які ми домовлялися"), протиріччя інтересів ("я вимушений інколи зустрічатися зі своїми колегами будинку і я не хочу кожного разу займатися прибиранням: або червоніти за безлад в нашому будинку") або ціннісних розбіжностей ("якщо у людини в кімнаті безлад, він і в своїх справах не зможе добитися ладу"). Таким чином, характер конфлікту (конфлікт цінностей, або інтересів, або норм і правил взаємодії) визначається характером проблеми, що породжує протиріччя між учасниками ситуації, а причина його виникнення -конкретними обставинами їх взаємодії. Поряд з цими чинниками виникнення конфлікту (проблема і причина) доцільно згадати також привід виникнення конфлікту, що є конкретною подією, що переводить приховані труднощі в пласт відкритої конфліктної взаємодії.

Привід нерідко присутній в тих ситуаціях де конфлікт розвивається поступово, інколи у формі наростаючої прихованої напруги, і переходить у відкрите зіткнення під впливом події, яка як "остання крапля переповнює чашу терпіння" або навмисно використовується як привід для "нападу" на партнера.

Окрім цих параметрів, для опису конфлікту істотною є така його характеристика, як гострота, яка виявляється в жорсткості протистояння сторін.

Гострота конфлікту залежить від ряду чинників, серед яких можна відзначити найбільш істотні. До них відноситься, перш за все вже згадуваний характер проблем, зачеплених конфліктом. Будь-який конфлікт має в своїй основі істотні для людей проблеми, але ступінь їх значущості може бути різним. Чим значиміші для людини проблеми, зачеплені конфліктом, тим менш він схильний до поступок і компромісів. Далі, важливу роль грає ступінь емоційної залученості людини в конфлікт. Вона, у свою чергу, залежить від значущості проблем, що торкнулися, але визначається і особовими особливостями учасників конфлікту, а також історією їх стосунків. Настроєність на "боротьбу" на "перемогу" в конфліктному протистоянні може бути наслідком індивідуальної схильності людини до домінування, до конкурентних стосунків, до суперництва; у повсякденному спілкуванні, стикаючись інколи з подібними проявами, ми називаємо таких людей конфліктними за їх схильність до "боротьби". На поведінку людини в конфлікті може вплинути і досвід його колишніх стосунків з учасником конфліктної ситуації, що протистоїть йому. Так, якщо цим людям вже неодноразово доводилося опинятися в ситуації розбіжностей і між ними раніше виникали конфлікти, то нова конфліктна ситуація, можливо викличе у них гострішу емоційну реакцію. Напруга, що тривало накопичувалася, ворожість, неблагоприємний досвід колишнього спілкування учасників ситуації можуть приводити до того, що конфлікти із способу вирішення проблем, що існують між людьми, фактично стають засобом вираження ворожості, неприязні, негативних емоцій учасників конфлікту. Їх антагонізм, відкрите вираження негативних відчуттів по відношенню один до одного, емоційні "удари", що наносяться і отримувані ними, відсовують на другий план проблему, із-за якої виник конфлікт.

Конфлікти, в яких метою їх учасників стає відкрите вираження емоцій, що накопичилися, і ворожості називаються нереалістичними. Коли ж конфлікт направлений на переслідування цілей, пов'язаних з предметом розбіжностей, він  має реалістичний характер.

Таким чином, гостроту конфлікту можна зменшити і тим самим полегшити  процес його вирішення, якщо удається понизити значущість проблем (наприклад, за рахунок створення альтернатив або компромісних варіантів), що торкнулися в конфлікті, понизити або по можливості виключити емоційне напруження обговорення проблеми і триматися в рамках реалістичного підходу до вирішення проблеми, не допускаючи переходу конфлікту в нереалістичний план. Сучасне розуміння конфлікту відкидає той однозначно негативний погляд на конфлікти як на тління патологічне і деструктивне, який був характерний у минулому при аналізі людських відносин (незалежно від того, чи йшла мова про взаємодію в колективі або про стосунки в суспільстві). Міжособистісний конфлікт як факт розбіжностей, різних позицій, різних інтересів людей сам по собі ні поганий, ні хороший. Як і криза, він містить в собі ризик, небезпеку погіршення або руйнування стосунків людей, але і можливість їх прояснення, зняття напруги і прибутку до взаєморозуміння. Більш того фахівцями розвиваються уявлення про потенційні, позитивні функції конфлікту, який є сигналом неблагополуччя, сигналом до зміни. Спільна формула можливого позитивного ефекту конфлікту може бути сформульована таким чином: конфлікт веде до змін, зміни - до адаптаци адаптація - до виживання. Стосовно області людських відносин це означає, що якщо ми сприймаємо конфлікт не як загрозу або небезпеку, але як необхідність змін в нашій взаємодії, то завдяки цьому ми адаптуємося до нової ситуації, обставин, позиції один одного (тому, що зажадало змін) і це дозволяє нам зберегти наші стосунки. Наприклад, часто конфлікти підлітка з батьками є віддзеркаленням його зростаючої потреби в самостійності, відчуття "дорослості", що з'являється у нього. Якщо батьки розуміють це і віддають собі звіт в необхідності якихось змін в своїх стосунках з сином, перебудовують свої вимоги до нього з врахуванням його змінних можливостей, відбувається їх нова адаптація один до одногог, виникає новий рівень їх стосунків які продовжують бути близькими і хорошими. Проте перетворення конфлікту із загрози руйнування наших стосунків у чинник їх оновлення і збереження вимагає від нас, перш за все, конструктивної поведінки в ситуаціях міжособових конфліктів.