Профорієнтаційний тренінг «Моє майбутнє в моїх руках»

Мета: привернути увагу учнів до питання важливості вибору професії, зробити акцент на важливості правильної постановки цілей, вчити бачити свої реальні перспективи і можливості, нести особисту відповідальність за своє майбутнє, розвивати вміння планувати і досягати професійних цілей, раціонально використовувати час.

Приміщення, в якому проходить заняття, готують заздалегідь. Столи розташовані таким чином, щоб утворилось три команди. Учні самостійно обирають місце за будь-яким столом.

Хід заняття

Ведучий: Доброго дня! Рада вітати всіх вас на нашому занятті «Моє майбутнє в моїх руках».

Все менше часу залишається до здійснення вашої головної мрії – закінчити школу і поринути у самостійне, доросле життя. Чим менше часу залишається – тим більше тривог викликає думка про вибір своєї сфери професійної діяльності.

Саме від правильного вибору професії залежить усе подальше життя людини.

То ж ми починаємо. Для початку скажіть, як ви думаєте, чому вас розділили на команди. Для чого це потрібно? (для того, щоб ви вчилися прислухатись до думки інших людей, які працюють з вами над однією справою, вміли пробачати недоліки і прорахунки оточуючих, вміли налагоджувати контакти з людьми, які можливо вам неприємні. Кожна команда це міні-колектив, від участі кожного залежить позитивний результат усієї команди).

Відкрийте конверти та прочитайте назву своєї команди. («Хочу » «Можу» «Треба»).

Презентація формули вибору професії “Хочу – Можу –Треба”.

( “три кита” ).

1.  Пояснити значення кожного компоненту.

ХОЧУ – бажання, цілі, інтереси, домагання.

МОЖУ – простір здібностей, талантів, стан здоров’я.

ТРЕБА – запити ринку праці, соціально-економічні проблеми  регіону, 

                розвиток економіки суспільства.

Вправа «Презентуй назву»

Мета: акцентувати увагу учнів на основних складових вибору професії. Розвивати вміння висловлювати свою точку зору.

Кожна команда, порадившись між собою, продовжує речення: «Моя команда називається так... тому, що при виборі професії важливо... »

Перед тим, як перейти до обговорення теми нашого заняття ми хочемо впевнитися в тому, що ви добре обізнані у світі професій, адже скоро від розмов вам необхідно буде перейти до справи і обрати одну найзаповітнішу із тисячі.

 Вправа «Ми знаємо професії» 

Кожній команді протягом хвилини необхідно записати якомога більше назв професій. Команди по черзі називають одну професію (повторювати названі професії не можна). Команда, яка не змогла назвати професію, вибуває з гри.

(Ведучі уважно слухають відповіді учнів і потім роблять висновки, в залежності від результатів гри. Добре, якщо учні називають більше професій, які не пов’язані з роботою у навчально-виховному комплексі).

Професії ви знаєте добре. Тож перейдемо до самого важливого, що допоможе вам зробити правильний вибір, який задовольнить усі ваші вимоги.

Одна з команд зауважила, що під час вибору професії необхідно звернути увагу на свої індивідуальні особливості. Що ми називаємо індивідуальними особливостями людини? (інтелектуальні, фізичні і психологічні особливості).

Вправа “ Продовження казки “Хочу-можу-треба”

Мета: драматизація трьох компонентів формули вибору професії.

Матеріали – папір, олівці, фломастери.

1.   Робота в групах ( розподіл можна зробити за статтю).

Тренер розповідає казку, продовження якої учасники повинні придумати самі.

Іде герой по дорозі ( героя придумайте самі – це може бути Чебурашка,

Термінатор, Вовочка ін.). Бачить він камінь, а на камені написано: “Ліворуч підеш – знайдеш те, чого хочеш; прямо підеш – знайдеш те, що можеш; а праворуч підеш – знайдеш те, що треба...”

3.Продовжить казку таким чином, щоб навчити інших людей обирати професію за формулою “Хочу-Можу-Треба”.

4. Можна зробити інсценізацію казки.

5. Обговорення. Чому вчить ваша казка?

 Вправа «Гра в лотерею «або «Рука долі» (10 хв).

Мета: показати учасникам на­слідки випадкового вибору професії; дати зрозуміти необхідність активних дій щодо вибору професії.

Обладнання: картки, авторучки.

Інструкція учасникам:

Вам потрібно на маленьких ар­кушах паперу записати професію, або вид діяльності, якими ви хотіли б займатися протягом життя. Запи­шіть від 1 до 3. Потім ми перемішуємо всі картки і кожен ви­тягує випадково одну (як лотерей­ний квиток). Потім обговорюємо результати.

Обговорення:

Кожен учасник витягує із скриньки випадково одну картку з назвою професії.

Тренер просить піднятися тих учасників групи, хто витягнув картки з професією, яку ж сам і оби­рав (записав на картці). Як правило, таких учасників небагато (1-2 лю­дини), а можливо, що взагалі таких людей не буде.

Тренер просить групу підраху­вати відсоток тих, кому пощастило, кому доля подарувала щасливий ви­падок.

Рефлексія:

Що ви відчули, коли витяг­нули те, що записували?

Що відчули, коли витягли те, що вам не до вподоби.

Підведення підсумків:

Ведучий: В даному випадку ми можемо зробити лише один висновок: «на долю надійся, але й сам не сиди». Потрібно більш свідомо підходити до вибору професії.

Правильний вибір професії дозволить повністю реалі­зувати потенціал людини, уникнути розчарувань і невпевненості в собі та в своєму майбутньому. Вибір вва­жається правильним коли:

- майбутня робота буде прино­сити радість, а не розчарування;

- людина володіє певними яко­стями, які необхідні для цієї роботи – інтелектуальними, фізичними, психологічними;

- професія користується попи­том на ринку праці.

Ці умови можна уявити у виг­ляді трьох концентрів – «хочу»,. «можу», «потрібно».

1. Бажання, можливості самої людини і запити ринку праці далекі один від одного. В даному випадку людина не стане професіоналом, а його праця на буде користуватися попитом.

2. Бажання. Можливості і запити ринку праці перетинаються, хоча і не співпадають. Можна прогнозу­вати більшу професійну успішність, ніж в першому випадку.

3. Всі фактори співпадають. Можна впевнено говорити про те, що людина буде отримувати задово­лення від своєї роботи, буде робити її краще, ніж інші і завжди буде ко­ристуватися попитом.

Все починається саме з «ХОЧУ». Бажання породжує мрію. Але ос­новним є перетворення мрії в ціль.

Вправа «Скріпа»

Мета: показати наглядно наслідки неправильних рішень, дати зрозуміти можливість почати все спочатку.

Обладнання: скріпа на кожного учасника тренінгу.

Всі ми знаємо що наші вникни тією чи іншою мірою впливають та змінюють нас. А от яким чином і в який бік залежить від самих нас.  Все це можна сказати про вплив нашої поведінки та способу життя та здоров’я. Яким чином приходять ці зміни я наглядно продемонструю вам за допомогою справи «Скріпа».

Кожному з вас надано звичайну канцелярську скріпку, у вас 10 секунд для того, щоб розігнути її та зробити якомога рівнішою. Продемонструємо результати, усі справились, молодці. Проте розслаблятися ще зарано. Я пропоную вам за той же період часу – 10 секунд – відновити скріпку і надати їй вихідну позицію та попередньому вигляду. Тепер подивимось у кого це вийшло найбільш вдало.

А зараз пропоную відповісти на запитання:

- Чи можна сказати що скріпи виглядають так само, як і на початку вправи?

- Що важче розгинати чи згибати скріпку?

- Чому навчає нас приклад зі скріпкою?

Кожне рішення,  яке приймаємо в житті так чи інакше змінює нас. Незважаючи на минулі помилки, ми вже сьогодні маємо змогу розпочати все спочатку, та жити за іншими правилами.

 Вправа «Зняття внутрішніх обмежень» (10 хв).

Мета: усвідомлення своїх вну­трішніх обмежень, опанування ін­струментами покрокового зняття внутрішніх обмежень.

Матеріали: аркуш паперу, авто­ручка.

Інструкція учасникам: На шляху до досягнення наших цілей постійно зустрічаються перепони. Їх можна умовно розді­лити на зовнішні і внутрішні. Вва­жають, що з внутрішніми перепонами справитися набагато важче, ніж з зовнішніми. Коли ми говоримо про свої внутрішні обме­ження, як правило, ми починаємо зі слів «Я не можу... ». Зараз ми спро­буємо по крокам здолати деякі ваші внутрішні обмеження. Запишіть на аркуші 5 раз одну і ту ж фразу «Я не можу... », залишивши трохи місяця, щоб її завершити.

2. Допишіть фразу, що ви НЕ мо­жете зробити (робити).

3. Тепер у всіх реченнях закресліть слово «можу», а замість нього зверху запишіть «хочу». Що у вас вийшло? Прочитайте всі фрази з но­вими словами.

4. Наступний крок. Скрізь закресліть частку «не». Прочитайте, що у вас вийшло. Дуже важливе пи­тання, яке ви зараз маєте поставити собі: «Я дійсно цього хочу?» прочитайте ще раз фрази і зробіть наго­лос на слові «Хочу».

5.1 Завершальний крок. Допишіть після слова «хочу» словоспо­лучення «І ЛЕГКО МОЖУ». Разом у вас вийде «Я хочу і легко можу...», а далі за вашим текстом. Тепер за­читайте свої нові фрази вголос.

Кожного разу, коли вам здається, що ви щось не можете, не хочете виконайте цю вправу і у вас обов’язково все одержиться. Програмуйте себе на успіх, але пам’ятайте, що і поразка може бути першим стимулюючим кроком до самовдосконалення і успіху.

Вправа «Головне і другорядне» (На столі стоїть прозора склянка, галька, чашка з піском, каміння середнього розміру.

Зараз ви всі уважно спостерігайте за тим, що буде відбуватись біля столу. Зараз я спробую заповнити склянку камінням, галькою і піском.

– Заповнимо склянку спочатку каміння так, щоб вона була повною.

(Подивіться уважно в склянку помістилось лише 4 каменя і вона вже повна. Але чи можна склянку вважати абсолютно повною чи можливо в неї можна помістити ще щось?)

– Докладемо у склянку гальку так, щоб вона була нарешті повною.

(Скільки гальки помістилось у склянку? Чи можемо ми впевнено сказати, що вона повна?)

- Досиплемо пісок у склянку.

- Тепер склянка дійсно повна.

Ви запам’ятали скільки каміння і гальки помістилось у склянці?

А тепер зробимо те саме, але в іншій послідовності.

Спочатку висиплемо увесь пісок, потім гальку і каміння. (Учні роблять висновок, що каміння в склянку не поміщається)

Як ви думаєте, для чого я показала вам цей невеличкий дослід? (Відповіді учнів).

Висновок психолога: наше життя схоже ось на цю склянку: каміння – це справи великі, великі бажання і великі цілі; галька – не такі важливі, але необхідні справи й бажання; а піщинки – це дрібниці життя. Якщо ми турбує­мося лише про дрібниці, гадаючи, що більше зачекає, то наше життя заповнюється дрібницями, як склянка піском. І в нашому житті не за­лишається місця для дійсно важливих речей. А насправді їх не так багато, як насправді небагато ве­ликих камінців. Завжди турбуйся про головне. Не перетворюй своє життя на пісок!

Після завершення розповіді психолог пропонує кожному учаснику взяти на згадку про сьогоднішнє заняття декоративний камінець. Нехай ці камінці нагадують вам про велику ціль – вибір професії.

Рекомендації психолога \"Вибір майбутньої професії\".

Вибираючи свою майбутню професію, запам'ятай:

1.Вибор професії - важливий крок у житті кожної людини, тому роби його усвідомлено, враховуючи свої схильності та здібності.

2. Розділяй професії на хороші та погані, цікаві й нецікаві, важкі й легкі.

3.Все залежить не від професії, а від свого ставлення до неї.

4.Не вибирай професію \"за компанію\" разом зі своїми друзями. Пам’ятай: те, що підходить твого друга, може не підійти тобі.

5.Радьтеся з батьками, друзями, вчителями, але, беручи кінцеве рішення, прислухайся до своїх бажань та потребам.

6.Запам’ятай, що світ професій набагато більше кількості шкільних предметів.

7.Не вибирай професію на підставі свого улюбленого предмета у школі або ставлення до вчителя.

8.Збирай як можна більше інформації про різні професії.

9.Вивчай самого себе, май чітке уявлення про свої інтереси та схильності.

10.Уточни, чи є на ринку праці попит на обрану тобою професію.

11.Найди можливість поспілкуватися з представниками обраної тобою професії.

12.Якщо ти невдало обрав професію, пам'ятай, що її можна змінити у будь-якому віці. Для цього потрібно мати лише бажання.