ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ «У НАШІЙ РОДИНІ – ПЕРШОКЛАСНИК!»

ТРЕНІНГОВЕ ЗАНЯТТЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

«У НАШІЙ РОДИНІ – ПЕРШОКЛАСНИК!»

Мета: підвищити рівень обізнаності батьків щодо особливостей перебігу адаптації першокласників; формувати вміння аналізувати свої виховні впливи на дитину та їх наслідки; розвивати вмінні членів родини співпрацювати.

Ресурсні матеріали: папір, фломастери, зображення лелеки, силуети дитини за кількістю батьків, зображення пір’їнок за кількістю батьків, пам’ятки батькам першокласників.

Форма проведення: тренінгове заняття.

Цільова аудиторія: батьки учнів 1  класів.

Час: 1 год. 50 хв.

Структура заняття

Хід заняття

1. Вступ.

–  Доброго дня, дорогі батьки. У цьому навчальному році ваші діти прийдуть навчатися до Нової української школи. Можливо, ви збентежені новаціями, хвилюєтеся через зміну підходів до навчання. Але це логічний етап розвитку освіти. За старих підходів більше половини дітей не засвоюють шкільну програму, значна їх частина втрачає мотивацію до навчання ще в перші два роки навчання. Тому школа має зберегти мотивацію до навчання, навчити дітей вчитися самостійно, з задоволенням і без надмірних зусиль. Вона має готувати дітей до дорослого життя.

Наразі на ринку праці цінується як конкурентоспроможність людини,  так і вміння її працювати в команді. А відтак важливим є вміння  до співпраці, роботи в групі,  колективної роботи. Для розвитку цих навичок в школах починають широко застосовувати методи групового навчання, коли діти працюють в групах, в парах, спільно і творчо виконують завдання, працюють над проектами. А щоб ви отримали повне уявлення про методи навчання і не дивувалися, коли діти розповідатимуть вам про сучасні уроки в школі, ми сьогодні проведемо нашу зустріч у формі такого заняття-тренінгу. Його тема – «У нашій родині – першокласник».

2. Вправа-знайомство «Чашка чаю».

Мета. Сприяти самопізнанню  учасників, створенню доброзичливої атмосфери в групі.

Передаючи по колу чайну чашку, учасники промовляють: «Я … (ім’я). «Приходь до мене на чашку чаю, бо я…» (цікавий співрозмовник, інтелектуальна особистість, вмію розважатись і т. д.).

3. Вправа-очікування  «Лелека».

Мета. Визначити очікування батьків від роботи у групі.

Перед початком заняття на стіні прикріплюється великий малюнок із зображенням лелеки. Кожний учасник отримує паперову пір’їнку, на якій йому пропонується написати власні очікування від тренінгового заняття.

Після того, як усі учасники записали свої очікування, вони по черзі підходять до лелеки, зачитують свої сподівання і приклеюють пір’їнки на його крила (наприкінці заняття малюнок лелеки використовується для визначення досягнень щодо очікувань учасників).

4. Правила роботи в групі.

Мета. Актуалізувати правила групової роботи, сприяти комфорту батьків. 

Тренінгові заняття проходять за певними правилами, що забезпечує його учасникам максимальний результат від заняття та дозволяє раціонально використати робочий час.

Ведучий пропонує  правила роботи групи, прописані на заздалегідь приготовленому плакаті «Правила групової взаємодії»:

•                   Бути активними під час усього тренінгового заняття.
•                   Бути уважними, не перебивати того, хто говорить.
•                   Не існує неправильних відповідей. Правильною є та відповідь, яка насправді відображає вашу думку, почуття.
•                   Бути чесними і щирими.
•                   Не оцінювати, не давати порад.
•                   Бути доброзичливими в ставленні до інших.
•                   «Тут і зараз». Говорити тільки за темою, не відволікатися.

5.  Вправа «5 асоціацій про дитину-першокласника».

Мета. Актуалізувати розуміння  батьками власних дітей-першокласників.

– Шановні батьки. Дуже часто в своєму житті ми користуємося асоціаціями. Я прошу вас записати 5 асоціацій, які першими прийдуть вам на згадку, коли ви чуєте словосполучення «дитина-першокласник» (батьки прописують асоціації на силуеті дитини).

А зараз я пропоную вам об’єднатися в групи, залежно від того, якою є ваша дитина-першокласник за порядком народження в сім’ї.

1 група «Єдина дитина».

2 група «Старша дитина».

3 група  «Середня дитина».

4 група «Менша дитина».

Використовуючи асоціації, кожній групі необхідно скласти словесний портрет дитини-першокласника, передавши її почуття, бажання, потреби. Робота в групах, презентації груп.

Обговорення.

•  Які висновки щодо особливостей свого першокласника ви зробили?

Інформація для ведучого.

На особливості першокласника впливає і порядок народження дитини в родтні.

Якщо це єдина дитина, то вона за характером недоторкана. Такій дитині постійно треба пояснювати, що вона одна в родині, але не одна в світі, їм потрібно частіше давати відпочинок, вони не вміють розраховувати власні ресурси, але дуже вимогливі до себе. Живуть під девізом: якщо не я, то хто. Вони –  перфекціоністи.

 Старші діти – вони конкуренти, весь час доводять, що вони праві, ні в чому не винні. З такими дітьми треба більше говорити, що помилка – це не проблема, її можна виправити, не порівнювати з іншими дітьми. Можуть досягти усього в житті

 Середні – це діти «бутерброди». У них високий потенціал, але якщо не підкреслювати їхніх здібностей, не хвалити, тоді вони привернуть увагу до себе негативом, поганою поведінкою.

Менша дитина, зазвичай, має веселу вдачу, не відчуває меж часу. Вважає, що весь світ крутиться навколо неї. У таких дітей частіше за інших бувають порушення поведінки.

6.  Вправа «Атоми – молекули».

Інструкція. Давайте зараз порухаємось, як атоми. Всі ви знаєте, що атоми рухаються в будь-якому напрямку із будь-якою швидкістю, це так званий броунівський рух. За моєю командою всі об’єднуються в «молекули», в кожній з яких стільки атомів, скільки я назву. (Спочатку об’єднати в пари, трійки, п’ятірки для того, щоб процес поділу на підгрупи був більш спонтанним. У результаті присутні повинні об’єднатися у 3 групи).

7. Інформаційне повідомлення «Перші кроки в школі».

– Зараз ми з вами поговоримо про те, що відбувається із дитиною, яка щойно стала школярем, як вона почувається, щойно залишивши садочок.

З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра – тепер праця, гра, творчість підпорядковані навчанню.

Початок навчання у школі – визначний момент у житті дитини. Він кардинально змінює весь спосіб її буття. Властиве дошкіллю безпечне й безтурботне середовище змінюється світом, наповненим безліччю вимог, обов’язків і обмежень: жорсткий режим відвідування школи; систематична праця, укладена в більші часові рамки; нові норми і правила поведінки; виконання вказівок учителя.

Свій новий статус школяра дитина не завжди сповна усвідомлює, але обов’язково відчуває і переживає його: пишається тим, що стала дорослою; з’являється бажання бути успішною у навчанні. Для першокласника це означає те саме, що бути хорошим і улюбленим. Дитина переконана в тому, що у неї має все виходити, тому сильно переживає свої невдачі, не завжди розуміє їх причини.

Початок навчання є для кожної дитини сильним стресом: водночас із тим, що її переповнюють почуття радості, захвату або здивування, відчуває тривогу, розгубленість, напругу. У зв’язку з цим у першокласників в перші тижні відвідування школи знижується опірність організму, можуть порушуватися сон, апетит, підвищуватися температура, загострюватися хронічні захворювання. Діти можуть без причини вередувати, дратуватися, плакати. Вони легко відволікаються, нездатні до тривалого зосередження, характеризуються низькою працездатністю і швидко стомлюються, збудливі, емоційні, вразливі. У зв’язку з таким станом традиційно на перші два роки навчання припадає адаптаційний період.

Водночас із початком шкільного навчання відбувається вирішальна зміна соціальної ситуації розвитку дитини. Її відносини з оточенням перебудовуються: система відносин «дитина – дорослий» диференціюється на дві частини: «дитина – батьки» та «дитина – учитель». При цьому остання визначає відносини між дитиною і батьками, дитиною й іншими дітьми. Маленький школяр стає суб’єктом соціальних стосунків і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання яких отримує громадську оцінку. У першому класі для дитини вчитель стає найбільш значущою персоною. Його похвала або осуд часто важливіші, ніж оцінка батьків.

А чи замислювалися ви, чому діти не хочуть йти до школи? (Відповіді батьків).

Останніми роками все більше дітей не мають бажання йти до школи. Причини такої поведінки різні, зокрема:

•                   діти об’єктивно набагато більше знають про школу й часто з телебачення або з розмов між дорослими в негативному контексті;
•                   вони не сприймають вступ до школи як щось особливе, етапне. Раніше вважалося, що дитина-першокласник вже вміє себе організувати, відчуває змістовний інтерес до школи. У термінах психології, це певне «ядро особистості», яке зумовлює інші властивості, інтелектуальні та емоційні. Зараз ми не знаходимо такого ядра у дітей на порозі їхнього шкільного життя. Для сучасних першокласників школа – це вже не те безумовно привабливе місце, яким вона була 20-30 років тому й закріплена в стереотипах старших поколінь.
•                   Раніше основним питанням дітей 5–6 років було «Чому?» (так званий вік «чомучок»). У сучасних же дітей – «Навіщо?». Тобто діти зосереджуються не на причинно-наслідковій залежності між об’єктами і явищами, а їх цікавить сенс своїх вчинків і дій. Отже, з сучасними дітьми треба домовлятися, повсякчас мотивувати на виконання певної роботи. Тепер не лише кожен урок слід розпочинати так званим «мотиваційним моментом», а кожен його етап чи навіть завдання. Зважаючи, що слова дорослого не завжди відразу сприймаються учнями, доцільно повсякчас ілюструвати сказане, наприклад, готовими роботами, власним прикладом, практично (компетентнісно, життєво) зорієнтованими завданнями, обов’язковою умовою яких є близький дитині життєвий контекст.
•                   Наступна проблема – заняття дітей у вільний час вдома. Переважну кількість часу діти проводять з різноманітними гаджетами, за переглядом телепередач або за грою на комп’ютері. Як наслідок, під впливом хаотичного потоку інформації, що тисне на свідомість дитини, їй важко зосередитись, складно збагнути, що важливе. Такий стан психологи називають «ситуацією розірваних зв’язків». Отже, дітям необхідне постійне зовнішнє стимулювання, яке вони звикли одержувати з екрану, тому їм складно сприймати усне мовлення вчителя чи інших учнів, у результаті – складнощі з розумінням текстів (написаних чи почутих).
•                   Шестирічний учень ініціативний, намагається відшукати межі для «можна» та «не можна» в поведінці. Для першокласника дуже важливо побачити результати власного зростання як школяра. Маленький школяр прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове. Першокласник здатний достатньо довго утримувати увагу на тих об’єктах, які йому цікаві. 
•                   6-річна дитина швидко втомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі  та вдома, потрібно забезпечити зміну різних видів діяльності, підтримувати та хвалити будь-які досягнення дитини.

Обговорення.

– Що можуть зробити батьки, щоб адаптація першокласника до навчання в школі була швидка і безболісна?

8. Вправа «Лабораторія». Робота в групах .

Психолог об’єднує присутніх у 4 групи за принципом «червоний – жовтий – зелений – світлофор». Кожна підгрупа отримує ситуацію, аналізує її та презентує варіанти рішень.

Обговорення.

• Що є найважливішим у роботі батьків першокласників?

Ситуація 1. Василько – першокласник. Повертаючись після школи додому, він говорить: «Я все це вже знаю. Мені нудно!» і повідомляє, що сьогодні на уроці він їв бутерброд і грався машинкою. Яка реакція батьків буде доцільною в цій ситуації?

Ситуація 2. Ваш син-першокласник отримав творче домашнє завдання, але не хоче його виконувати і при цьому категорично заявляє: «Я не хочу це робити!». Починає падати на підлогу і голосно кричати. Якою повинна бути реакція батьків?

Ситуація 3. Учень 1-го класу, розчарований своїм навчанням у школі, сумнівається у власних здібностях. Він говорить батькам: «Я – найгірший учень у класі, і мені ніколи не щастить. Я ніколи не зможу учитися на відмінно і не відставати від інших учнів у класі…». Що повинні на це йому відповісти батьки?

Ситуація 4. Повернувшись увечері після роботи додому батьки доньки-першокласниці вкотре бачать, що вона грається на планшеті. Речі розкидані, портфель не складено. Як повинні на це відреагувати батьки?

Ситуація 5. Софія,  учениця першого класу, відмовляється сидіти з Богданом, пояснюючи це тим, що він їй не подобається. Як на це повинні відреагувати батьки?

Ситуація 6. Оксана, учениця 1-го класу, купує солодощі та іграшки іншим дітям у класі для того, щоб вони дружили з нею. Ви дізнаєтеся про це. Якою має бути  реакція батьків на ситуацію?

9. Вправа «Очікування» (закінчення). 

– Чи справдилися ваші очікування? Давайте відправимо нашу лелеку у мандрівку. Разом із ним і наші бажання. Перенесіть ваші пір’їнки зі стоячої лелеки, на ту, що вирішила летіти, якщо ваші очікування справдилися.

Обговорення.

– Який головний висновок для себе ви зробили після тренінгового заняття?

10. Підсумок заняття.

– Закінчити тренінгове заняття я пропоную невеличкою демонстрацією (психолог показую батькам склянку із прозорою водою).

Склянка води – це ваша дитина. Вона чиста, відкрита новому, готова наповнюватися новим і цікавим, вона довіряє вам.

Сіль  та перець – різкі та образливі слова (психолог насипає потроху солі та перцю у склянку).

Грудка землі – батьківська байдужість та неуважність (психолог насипає трохи землі у склянку).

Усе добре перемішаємо. Скільки мине часу, доки все осяде, забудеться?

Пропоную вам, шановні батьки, Пам’ятку для батьків першокласників та кілька коротких правил щодо виховання. Вона допоможе вам бути трохи впевненішими у вихованні своїх першокласників.

Пам’ятка батькам першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для шестирічних дітей. Якщо дитина не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або з другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 8-10 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Починати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати 30 хвилин.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу (10 – 15 хвилин за один раз).

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, – обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

Кілька коротких правил батькам першокласників.

1. Показуйте  дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Намагайтеся  чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання .

4. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, а й з   дорослими.

6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своєю дитиною.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть  дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

10. Порівнюйте сьогоднішні успіхи дитини з її учорашніми досягненнями. Не порівнюйте її з іншими дітьми.

11. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини.

12. Визнайте право дитини на помилку.

12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14. Хоча б інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, чого вона потребує.