Тренінгові заняття для учнів: "Стати на місце іншої людини - означає допомогти їй"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Тренінгові заняття для учнів )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: ознайомити учнів  з поняттями «толерантність», «емпатія», «бар’єри спілкування»; набути навичок розуміння й прийняття близьких людей, їхнього внутрішнього світу; поглибити процеси саморозкриття, самоаналізу і подолання психологічних бар’єрів; закріпити довірчий стиль спілкування в групі.

Матеріали: маркери, фломастери, аркуші паперу А4, ручки, плакати.

 

Презентація. Знайомство.

Повідомлення теми, мети.

 

Привітання – криголам «Приємно сказати»

Усі учасники беруться за руки і говорять: «Нам приємно сказати всім: «Добрий день!», - побажати вдалого дня.

 

Правила групи:

• щирість у спілкуванні;
• принцип «тут і тепер»;
• таємниця;
• не критикувати;
• активна участь;
• повага до мовця;
• довіра;
• дбайливе ставлення до інших.

 

Вправа «Скринька сподівань»

Учасники пишуть на листочках свої сподівання від сьогоднішнього заняття.

 

Вправа «Асоціативний ряд»

Т – терпимість;

О – оптимізм;

Л – любов;

Е – ентузіазм;

Р – рівність;

А – активність;

Н – ніжність;

Т – тактовність;

Н – необхідність;

І – ініціативність;

С – співчуття;

Т – терпіння.

Толерантність – це розуміння, повага, визнання прав інших на свої думки й погляди, прийняття інших людей такими,які вони є, взаєморозуміння на основі згоди.

  Поняття толерантності вперше почали вживати у ХVІІІ ст. У своєму «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети». Розуміння толерантності неоднакове в різних культурах, адже воно залежить від історичного досвіду народів. В англійців толерантність розуміється як готовність і здатність без протесту стримати особистість, у французів – як певна свобода іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайський мові «бути толерантним» - це бути великодушним. У арабському світі толерантність це прощення, терпимість, співчуття іншому, а на фарсі – це ще й готовність до примирення.

  Зараз толерантність розуміється як повага і визначення рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди.

  Отже, толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими, якими вони є і взаємодію з ними на основі згоди.

  Почуття гумору і здатність посміятися зі своїх слабких сторін – особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших – менша.

  Необхідно відзначити також, що виділяють різні типи толерантності. Найповніше їх проаналізував і показав вчений В. Лекторський. На його думку, толерантність – це:

1. Терпимість до існування різних поглядів і практик. Різні системи поглядів допускаються за умови, якщо вони не суперечать загальнолюдським нормам.
2. Повага до іншого, кого людина не розуміє і з ким не взаємодіє. Рівноправність культур і відсутність привілейованої системи поглядів і переконань.
3. Терпимість до слабкостей інших. Це збігається з плюралізмом і пов’язане з визначенням привілеїв у системах поглядів і цінностей.
4. Збагачення досвіду і критичний діалог, що спирається на діалогічність природи і розуму.

 Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім’ї та громаді. У школах, університетах, осередках освіти необхідно формувати атмосферу толерантності, бути уважним одне до одного та мати почуття солідарності. Одним із найпростіших методів виявлення толерантності є вміння зробити приємне іншій людині.

 

Вправа «П’ять добрих слів»

Мета: отримати зворотний зв'язок у групі,підвищити самооцінку, поглибити самопізнання, показати нагоду зробити приємне іншій людині.

  Кожен із учнів має обвести свою руку на аркуші паперу і на малюнку долоні написати своє ім’я. Потім учень передає свій аркуш сусідові праворуч, а сам отримує малюнок від сусіда ліворуч. На кожному пальці намальованої долоні треба написати будь – яку привабливу, на їхню думку, рису її власника (наприклад: «ти дуже добра», «ти завжди заступаєшся за слабших», «мені подобається твій одяг»). Коли робота завершена, психолог збирає малюнки і зачитує написи, а група має здогадатися, кому вони призначені.

 

Вправа «Я» - повідомлення»

Мета: навчити підлітків висловлювати свої почуття без оцінок, невдоволення, образ.

«Я» - висловлювання – це промовляння в голос почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми. Ваше щире висловлювання свої почуттів з позиції усвідомлення власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає вашого партнера замислитися над правильністю і його власного вчинку.

 

 

 

Прийоми побудови «Я» - повідомлень

 

Безоцінний опис дій, здійснений іншою людиною
Не варто: «Ти прийшов пізно»	Бажано: «Я хвилювалась за тебе, бо вже пізній час»
Ваші очікування
Не варто: «Ти не вигуляв собаку»	Бажано: «Я сподівалась, що ти вигуляєш собаку»
Опис своїх почуттів
Не варто: «Ти мене дратуєш, коли не прибираєш у кімнаті»	Бажано: «Коли я заходжу у твою кімнату і бачу там безлад, мене це дратує, і в мене псується настрій»
Опис бажаної поведінки
Не варто: «Ти не маєш звички телефонувати про затримки»	Бажано: «Мені хочеться, щоб ти попереджав мене про затримки»

 

Ситуації для обговорення

• Твій молодший брат розмалював фломастером твої підручники;
• твої друзі пішли у кіно, а тебе не покликали.

 

Експрес – спілкування «Приємна розмова»

Учасникам необхідно кидати один одному м’яча і говорити вислів, що починається словами: «Мені в тобі подобається…». Через 5хв. вислів замінюється: «Нас із тобою поєднує…».

• Яку частину вправи було легше виконувати? Чому?
• Як ви сприймали позитивні вияви уваги інших учасників?

 

Притча – блюз

 Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився опановувати себе, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалась. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

  Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягти з паркана по одному цвяху у ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа уже ніколи не буде такою, як колись…».

Психолог. Коли ви з кимось сваритеся і кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в нього такі рани, як ці діри. І рани зостаються, попри те, скільки ви разів просите пробачення. Словесні рани заподіють такий самий біль, як і фізичні. Діти, не забиваймо цвяхів ворожості, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерантними, а, отже, розуміймо один одного.

 

 

Вправа «Австралійський дощ»

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Учасники стають у коло.

Психолог. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Будьте уважні!

• У Австралії здійнявся вітер (ведучий тре долоні).
• Починає капати дощ (клацання пальцями).
• Дощ посилюється (почергове плескання в долоні).
• А ось град – справжня буря (тупіт ногами).
• Але що це? Буря стихає (плескання по стегнах).
• Дощ стихає (плескання долонями).
• Поодинокі краплі падають на землю (клацання пальцями).
• Тихий шелест вітру (потирання долонь).
• Сонце. (Руки догори. Усмішка.)

 

Вправа «Емоції та ситуації»

Мета: активізувати учасників до роботи у групі, тренувати навички контролю емоційних станів.

Учасники стають у коло.

Тренер. Зараз кожен назве одну емоцію або почуття. Я починаю: «Спокій».

Коли вісі назвали по одній емоції і запам’ятали її, тренер продовжує вправу.

Тренер. А тепер кожен називає якусь ситуацію і кидає м’яча іншому учаснику, пропонуючи продовження речення, називаючи свою емоцію чи почуття (які запам’ятав). Наприклад: «Коли я стою у черзі, то відчуваю … радість!». Вправу закінчено, коли м’яч побував у кожного з учасників.

 

Запитання до учнів

• На основі чого складається уявлення про людину?

Давайте подивимось на діалог цих двох людей. Це може бути приблизно так:

А. Це шість.

Б. Це дев’ять.

А. Та ні, це шістка.

Б. Яка ж це шістка, коли це дев’ятка.

А. Це справжнісінька шістка.

Б. Ти щось плутаєш – це справжнісінька дев’ятка.

А. Зовсім із глузду з’їхав! Дивишся і не бачиш!

Б. Та це тобі треба лікуватися!

Небажання зрозуміти іншого, впевненість, що ваша думка – єдина правильна, - це найкоротший шлях до непорозуміння, а часто і до виникнення конфлікту.