Тренінгові заняття з батьками першокласників «Відповідальне батьківство»

Система роботи з батьками першокласників «Відповідальне батьківство»

Вступ до школи – переломний момент в житті дитини. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки повинні виконувати функцію і педагога, і вихователя, а також розвивати та підвищувати потенціал дитини. Для того, щоб період адаптації першокласників проходив найменш болісно, необхідно налагодити роботу з батьками з самого початку навчання в школі.

Мета програми: підвищення батьківської відповідальності і допомоги у період адаптації, як запорука подальшого розвитку особистості.

Завдання:

• Поглибити пізнання батьків самих себе, зміцнення позитивних рис особистості.
• Вивчення світу дитини, пізнання думок, емоцій, вчинків дитини.
• Набуття навичок адекватної поведінки, спілкування в період адаптації.
• Допомогти усвідомити позицію: «Відповідальне батьківство – це виховання і матері, і батька!»

Методи і форми роботи: вправи, групова робота, інформаційне повідомлення, міні-лекція, криголам, робота у парах, рольові та рухливі ігри, гра-дискусія, медитативні вправи, релаксація, практикум, самодіагностика, пам'ятки, тести.

Програма складається з 5 занять, кожне – з 7-9  завдань, вправ. Тривалість занять 40 – 60 хвилин. Оптимальна кількість 10-18 осіб. Зустріч з учасниками - раз на місяць. Кожне заняття є тематичне.

Тематичний план занять:

№ п/п	Тема	Кількість годин
1	Давайте познайомимося.	1
2	Щоб школа не стала мукою. Як допомогти першокласнику адаптуватися до навчання.	1
3	Вчимося розуміти дітей.	1
4	Подивися на світ очима дитини. Татове виховання. (Заняття для тат).	1
5	Дитина – це цілий світ!	1
		Всього годин: 5

 

Заняття 1.

Тема: Давайте познайомимося.

Мета: знайомство батьків одне з одним; розповідь батьків про своїх дітей; активі­зація співпраці; згуртування батьківського колективу для подальшої роботи.

Хід заняття

1.Вступ.

Мета: знайомство психолога з батьками.

Психолог представляється й розповідає батькам про шляхи співпраці батьків і пси­холога протягом усього періоду навчання дитини у школі.

Слово психолога: Перше вересня… Ви, тримаючи однією рукою букет квітів, а іншою – свою шести-семилітню дитину, ведете її перший раз до школи. Всім хочеться, щоб її навчання було успішним, а відносини дитини з вчителем і однокласниками – дружніми. Але, на жаль, іноді ці сподівання не виправдовуються. Життєрадісний і грайливий малюк стає млявим, засмученим, дратівливим. А ім’я вчительки, яка має стати для нього майже другою мамою, викликає розгубленість і страх.

Уявіть, що вам – дорослій людині – з визначеного дня потрібно змінити все своє життя, режим дня, відмовитись від багатьох звичок, потрапити в нове невідоме середовище. Вас ще не знають, не цінують, але вже дають безліч вказівок. Їх необхідно виконувати з кожним днем все краще і краще... Така перспектива злякає будь-кого. І вашому першокласнику зараз теж нелегко. Зі звичного світу сім’ї або дитячого садочка він потрапляє у зовсім інші умови. Де замість веселих ігор – уроки, на яких потрібно наполегливо працювати.

Як турботливі батьки, ви вже багато зробили для того, щоб якомога краще підготувати свою дитину до школи. Майбутні першокласники пізнали багато цікавого, отримали чітке уявлення про предмети та явища оточуючого середовища, знають безліч віршів, казок та оповідань. Вони навіть навчились читати і писати, хоча їхнім батькам і не радили цього робити. Вступ до школи є одним з найважливіших етапів життєвого шляху дитини. Тому на наших заняттях будемо вчитися допомагати дитині, щоб її адаптація стала легкою і не такою болісною.

2. Привітання.

Мета: створити комфортну психологічну атмосферу для подальшої роботи; знайомство батьків між собою.

Батькам пропонується представити себе: назвати своє ім'я і розповісти те, що вони вважають за потрібне.

2.Вправа «Я люблю у своїй дитині…»

Мета: розвивати уміння позитивно презентувати своїх дітей.

Батьки по черзі продовжують речення.

3. Криголам «Ураган».

Мета: зняти напруження, згуртувати колектив.

Проводиться для більшої розкутості бать­ків і експрес-діагностики. Наприклад: «По­міняйтеся місцями ті, хто читає своїй дитині на ніч казки, історії», «...ті, хто строго карає свою дитину» тощо.

4.Вправа у парах «Моя дитина про свою маму (свого тата) сказала б...»

Мета: розвивати уміння відчувати свою дитину, толерантне відношення до оточуючих.

Спочатку партнер А розповідає про себе від імені своєї дитини, потім партнер Б. Після закінчення вправи, обмінюються зібраним інтерв'ю, уточнюючи чи все було сказано.

5.Колективна творча вправа «Наші діти».

Мета: розвивати уміння співпраці, роботи в колективі.

Батьки об'єднуються у дві групи й офор­мляють стінгазету «Наші діти».

Кожен образно представляє свою дитину. Можна приклеїти на плакат фотографію, доповнити розповідь різноманітною інфор­мацією.

6.Рекомендації.

• Ви є мовним та мовленнєвим зразком для дитини, оскільки вона вчиться говорити, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи і торкаючись руками;
• Ваша дитина обов'язково говоритиме так, як говорять ваші рідні та сусіди;
• Дитина успішніше засвоює мову, коли дорослі слухають її, спілкуються  з нею;
• Мова та мовлення найкраще розвиваються в середовищі спокою, безпеки та любові, бо в таких умовах виникає більше нагод для бесід.

Пам'ятайте:

 Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють , вона стає замкнутою.

Якщо дитина росте у докорах, вона вчиться жити з почуттям вини.

Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.

Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.

Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.

Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.              

7.Вправа – рефлексія «Чарівне коло».

Мета: зворотній зв’язок та підбиття підсумків заняття.

Батьки стають у коло і діляться враженнями та почуттями від заняття.

Заняття 2.

Тема: Щоб школа не стала мукою. Як допомогти першокласнику адаптуватися до навчання.

Мета: привернути увагу до внутрішнього світу дітей; проаналізувати стосунки батьків і дітей, виявити найбільш ефективні методи спілкування та виховання з дітьми; рекомендації батькам першокласників для успішного перебігу адаптації їхніх дітей.

Хід заняття

1.Вправа «Знайомство».

Мета: знайомство з учасниками, презентація себе, налагодження контакту між учасниками, розширення відомостей про присутніх, позитивні емоції.

Учасники сидять колом. По черзі кожен розповідає про себе. У розповіді бажано звернути увагу на такі аспекти: представлення (як звуть), продовження фрази «Я цікава тим, що…»

2.Вправа «Згадай минуле».

Мета: привернути увагу батьків до внутрішнього світу їхніх дітей, до їхніх переживань.

Спробуйте згадати себе у дитинстві. Що ви пам’ятаєте про шкільні роки? (Учасники діляться враженнями про шкільні роки, згадують випадки із шкільного життя…)

3.Рольова гра «Зверни увагу…»

Мета: звернути увагу на внутрішній світ дитини, проаналізувати, як впливає «непорозуміння» батьків на емоційний стан дітей.

Для участі у грі учасники діляться на команди по 3 чоловіка. Один: виконує роль батька; другий: роль матері; третій – роль дитини. Вони отримують завдання програти ситуацію: «Батько затримався на роботі, приходить додому пізніше, ніж звичайно. Мати, не з’ясовуючи причин затримки, починає лаятися з батьком. Поруч стоїть дитина і спостерігає за тим, що відбувається…»

Потім учасники обговорюють, як вони почувалися, виконуючи ролі. Учаснику, який виконував роль дитини, надається можливість виразити свої почуття і звернутися до «батьків».

4.Рухлива гра «Дощик».

Мета: емоційне розвантаження, позитивні емоції.

Учасники стають у коло один за одним. Починають імітувати дощик. Спочатку починається вітер – похитайте один одного. Потім починає накрапати дощик – постукування пальцями по спині. Потім дощик посилюється – постукування кулачками. Дощик переходить у зливу – енергійне прогладжування. Потім дощик поступово припиняється – постукування руками, пальцями. Учасники повертаються назад і віддячують тому, хто робив масаж.

5.Лекція «Особливості адаптації (характеристика адаптаційного періоду)».

Мета: ознайомити батьків з особливостями розвитку дітей-шестирічок,  адаптаційним періодом.

Вступ до школи є одним з найважливіших етапів життєвого шляху дитини. Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом та постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення набувають однолітки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною. Такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Період адаптації до школи може тривати до 5-6 місяців.

І тому дуже важливо, щоб дитина гарно і без труднощів адаптувалась до навчання у школі. У процесі адаптації дитини до школи відбувається включення дитини в систему взаємостосунків класу з його традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями. Звичайно, пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не один тиждень потрібен для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму.

Період адаптації може тривати від 2-3 тижнів до 5-6 місяців, в залежності від багатьох факторів:

- індивідуальних особливостей дитини (поведінка значною мірою залежить від типу нервової системи),

- характеру стосунків з оточуючими,

- типу навчального закладу (рівня складності освітньої програми) та рівень готовності дитини до навчання в школі,

- рівень натренованості адаптаційних механізмів (перебування в дитячому садку, різні умови життя),

- досвід спілкування з дорослими та ровесниками (позитивне ставлення до вимог дорослих, адекватне спілкування з іншими дітьми).

Навчіть дитину правильно відпочивати. Зміна діяльності є основою раціонального відпочинку. Для дитини 6-9 років колективна гра – це також вид діяльності. Загальна стратегія відпочинку – зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

Найкращими засобами усунути нервове напруження є фізичне навантаження – фізична культура і фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, футбол, волейбол, теніс. Добре усуває психічне напруження робота на городі, на клумбі.

Дитина повинна знати: якщо їй важко в емоційному плані, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй.

6.Пам’ятка для батьків.

Мета: надання рекомендацій батькам.

Дорогі батьки, ви – перші й найважливіші вчителі для вашої дитини! Учити – не означає сідати за стіл і поводитись, як на уроці. Треба показувати дитині й робити разом з нею те, чим ви займаєтесь у повсякденному житті: виявляйте готовність слухати, якщо роль слухача для вас обтяжлива, якщо ви втомилися або поспішаєте, не забувайте, що терпіння в адаптаційний період, суттєво полегшить ваше завдання в майбутньому. У кожної дитини свій темперамент, потреби, інтереси і симпатії – поважайте її неповторність.

Одним з найважливіших факторів формування особистості дитини є підтримка дорослих – батьків, дідусів та бабусь. Допоможіть своєму синові, доньці. Намагайтеся приділяти якомога більше часу своїй дитині, розумійте її настрій, співпереживайте їй. Не вимагайте всього і відразу, не очікуйте від неї повної самостійності. Але, в цей же час, не слід занадто опікати дитину, задовольняти всі її бажання і примхи. Якщо першокласник не просить допомоги – не втручайтесь.

Ні в якому разі не порівнюйте вашого сина чи доньку з однокласниками, це може вплинути на самооцінку дитини. У різних дітей різні здібності, нахили, інтереси та темперамент. Порівнюйте дитину лише саму з собою, її теперішні успіхи з минулими. Хваліть її якомога частіше, навіть за незначні досягнення. Але обов’язково уточнюйте за що саме ви її хвалите. Похвала «розумний» і «молодець» - звичні фрази, а от «ти дуже швидко читаєш» або «в тебе гарно виходить… » приємно буде чути кожному. Коли зустрічаєте малюка зі школи, не запитуйте «як в тебе справи», а поцікавтесь, що нового він дізнався на уроках, з ким грав на перерві, як минув його день, який у нього настрій…

Але найголовніше – приймайте вашу дитину такою, якою вона є, любіть її не за те, що вона розумна та здібна, а просто таку, якою вона є. (Батькам роздаються рекомендації на пам’ять).

Загальні поради батькам першокласника:

1.Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2.Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3.Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4.Не відправляйте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії.

5.Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» тощо. У дитини попереду важка праця.

6.Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як Вам тяжко після робочого дня).

7.Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це Ви не витратите багато часу.

8.Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона сама Вам все розкаже.

9.Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.

10.Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11.Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

12.У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

13.Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий настрій. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.

14.Пам’ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтеся подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

15.Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день – і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти їй в цьому повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати є якогось дива, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

16.Виховання – це наступність дій. Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим!

Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій!!!!

7. Рефлексія. Вправа «11 слів».

Мета: зворотній зв’язок та підбиття підсумків заняття.

Учасникам пропонується висловити свої думки щодо проведеного заняття за допомогою лише 11 слів.

Заняття 3.

Тема: Вчимося розуміти дітей.

Мета: надати батькам інформацію про правила дипломатичного спілкування з дітьми; ознайомити з рівнем адаптації їхніх дітей до навчання (за результатами дослідження адаптації першокласників); ознайомити із методами підтримки дитини шляхом підвищення самоповаги; через групову роботу забезпечити активну участь і взаємодію батьків між собою та з учителем; надання рекомендацій.

 

Хід заняття

1.Вступне слово психолога.

Школа з перших днів ставить перед дитиною низку завдань. Їй необхідно успішно опанувати навчальну діяльність, засвоїти шкільні норми поведінки, долучитися до життя у класному колективі, пристосуватися до нових умов розумової праці та режиму.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Тому ми продовжуємо співпрацювати у досягненні ВІДПОВІДАЛЬНОГО БАТЬКІВСТВА. Психологічна готовність, передусім, - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності!

2. Вправа «Емоція по колу».

Мета: створення психологічного комфорту, налаштування на роботу.

Учасники сідають у коло, кожен по черзі за допомогою міміки передає якусь емоцію, усі інші один за одним її повторюють. Вправа закінчується, коли всі учасники передадуть свої емоції.

Запитання для обговорення:

— Чи легко було придумати та передати власну емоцію?

— Чи важко було відтворювати чужі емоції?

— Що ви відчували, коли передавали позитивну емоцію?

—А коли негативну чи нейтральну?

3.Вправа «Згода, незгода, оцінка».

Мета: ознайомити батьків із дипломатичним спілкуванням через групову роботу.

Учасники об'єднуються у три групи. Кожній групі дається аркуш паперу та картка з варіантом завдання.

1. Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте згоду до дій вашої дитини.

2. Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте незгоду з діями вашої дитини.

3. Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте оцінку дій або вчинків дитини.

На виконання завдання виділяється 5 хв.

Після цього кожна група по черзі демонструє результати своєї роботи.

Висновок.

— Які вирази можна використати, спілкуючись дипломатично з дитиною?

4.Ознайомлення батьків з результатами дослідження адаптації першокласників.

Мета: ознайомлення з результатами дослідження; надання рекомендацій для покращення адаптації.

Психолог ознайомлює батьків з результатами адаптації (індивідуальні результати залишає на індивідуальні консультаційні зустрічі з батьками).

Поради щодо режиму дня

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1 – 1,5 год.) для поновлення сил.
2. Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2- 3 години відпочинку. Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
3. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).
4. Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв занять необхідні 10-15 хв «перерви».

Якщо ви будете дотримуватися вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою і спокійною.

5.Тест «Що ви відчуваєте?».

Мета: самодіагностика; розвивати уміння розуміти власних дітей.

1. Як часто ви себе хвалите?

2. Чи подобається вам, коли вас хвалять?

3. За що можна хвалити?

4. Чи легко вам себе хвалити?

5. Що ви відчуваєте, коли вас хвалять?

— Згадайте свої будь-які досягнення, навіть скромні заслуги.

— Кожну зроблену справу, якою ви можете пишатися.

— Людей, яким ви допомогли.

-  Що ви відчуваєте?

Висновок: психолог повинен підвести батьків до розуміння похвали дітей за виконану роботу, доручену справу, гарну оцінку тощо. Не скупитися на похвалу, що це підвищує самооцінку дитини.

6.Робота з деформованими висловами.

Завдання для двох груп.

На картках поділені на дві частини речення-вислови. Ваше завдання правильно сполучити початок і кінець речення та прочитати їх

1.Якщо дитина відчуває заохочення, вона пізнає свою вартість.

2.Якщо дитина живе серед похвал, вона пізнає вартість інших.

3.Якщо дитина знаходить визнання, вона буде задоволена собою.

4.Якщо дитина живе у довірі і приязні, вона знайде в житті любов.

7. Вправа «Ярлики».

Мета: формувати поняття дипломатичного спілкування; розвивати через групову роботу врівноваженість під час розмови з дітьми у різних ситуаціях, емпатію, толерантне відношення до власних дітей та її однолітків.

Батьки об'єднуються у три групи. Кожному одягається на голову «корона» з написами: «Усміхайся мені», «Будь похмурим», «Корчи мені гримаси», «Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років», «Підбадьорюй мене», «Кажи, що я нічого не вмію», «Жалій мене», так, щоб батьки не бачили, що на ній написано. Після цього кожній групі дається завдання розіграти ситуативну вправу, але звертатися під час роботи до учасника своєї групи потрібно так, як написано на його «короні».

Ситуації:

1. Ваша дитина просить піти з нею у парк, а ви не у настрої.

2. Ваша дитина спілкується з друзями, які вам не подобаються.

3. Дитина просить купити їй щось, що ви не в змозі.

Через 7—10 хвилин усі, не знімаючи «корони», відповідають на запитання:

— Чи сподобалося вам, коли, з вами спілкувалися таким чином?

Після того, як усі бажаючі висловилися,  пропонується зняти «корони» і вийти зі своїх ролей.

Завдання для обговорення.

— Чим у реальному житті можуть бути «корони»?

— Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

— Як часто ми зустрічаємося із ситуаціями навішування ярликів?

— Як дитина реагує на ярлик?

— Як можна змінити уявлення людини про вас?

— Чи легко позбутися ярлика? Як це зробити?

8.Вправа «Емоційний ланцюжок».

Мета: зворотній зв’язок, узагальнення позитивного настрою від заняття.

Усі батьки стають у коло, кладуть ліву руку на плече сусіда і по черзі один за одним дякують сусідові зліва за гарну роботу, позитивні емоції, висловлюють побажання.

9.Підсумок.

Психолог розповідає притчу без коментарів для роздуму батьків.

Колись давно у стародавньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий Мандарин. Весь день його складався з примірок багатого вбрання та розмов з підданими про власний розум і спогадів про минулу зустріч з імператором. Так ішли дні за днями, роки за роками... Аж ось пройшов усією країною розголос, що неподалік од кордону з'явився чернець, розумніший за всіх на світі. Дійшов той розголос і до нашого Мандарина. Дуже розлютився він: хто може називати якогось там ченця найрозумнішою людиною на світі!? Але вигляду нікому про своє обурення не подав, а запросив ченця до себе у палац Сам же задумав обдурити його: «Я візьму у руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що у мене у руках — живе чи мертве? І якщо чернець скаже, що живе, я роздушу метелика, а якщо мертве, випущу його...». І ось настав день зустрічі. У розкішній залі зібралося багато людей, усім хотілося подивитися двобій найрозумніших людей на світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинилися, і до зали ввійшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до Мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке його запитання. І тоді, зло всміхаючись, Мандарин проказав: «Скажи-но мені, що я тримаю у руках, — живе чи мертве?». Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відповів: «Все у твоїх руках!». Збентежений Мандарин випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.

Отже, лише від вас залежить, чи буде взаємодія з вашими дітьми яскравою, плідною, чи навпаки.

Заняття 4.

Тема: Подивися на світ очима дитини. Татове виховання. (Заняття для тат).

Мета: розвивати відповідальне ставлення тат до виховання своїх дітей; допомогти усвідомити позицію: «Відповідальне батьківство – це виховання і матері, і батька!»

Хід заняття

1.Вправа-привітання «Незавершене речення».

Мета: познайомити батьків між собою, створити комфортну атмосферу.

За допомогою м’якої іграшки, що передається по колу, тати закінчують речення: «Мене звати …Бути татом приємно, тому що…».

2.Вправа «Сімейний фотоальбом».

Мета: налаштувати на подальшу роботу, змога дізнатися про батьків більше.

Батьки сидять парами за партами. Кожному з них пропонується заповнити спеціальні бланки (Додаток 2.), дізнавшись у свого сусіда про його:

•        Прізвище та ім’я
•        Місце роботи та посаду;
•        Випадок із дитинства, який найбільше йому запам’ятався.

Після цього слід «сфотографувати» свого партнера (намалювати його портрет). Тривалість виконання завдання – 6 хв. Кожен учасник розповідає, що він дізнався про свого партнера. Після того, як учасники розповіли один про одного, всі бланки прикріплюються в куточку класу для створення символічного «Сімейного фотоальбому».

Обговорення:

- Які почуття виникли у Вас, коли Ви розповідали про партнера і коли Ви слухали про себе?

- Чому ми згадували випадки з дитинства?

3.Інформаційне повідомлення «З чого починається тато?»

Мета: допомогти усвідомити позицію: «Відповідальне батьківство – це виховання і матері, і батька!»

Для тат поява малюка – подія грандіозна та дуже відповідальна. Адже природа їм практично не допомагає, тому «батьківський інстинкт» доводиться напрацьовувати самостійно.

Для будь-якого тата важливо усвідомити, що контакт з дитиною розпочався ще до її народження, через емоційний контакт з коханою жінкою в період вагітності. Формула «я приношу гроші, ти – ростиш дітей» не має права на існування. Ростити свій скарб ви з дружиною повинні разом! Звичайно, ви не повинні взяти на себе всі обов’язки, а от займатися вашою крихіткою потрібно.

Дитину можна виховувати не тільки повчаннями… ременем, а й особистим прикладом, дотиком.  Доведено: діти, яких часто беруть на руки, цілують та обіймають – розвиваються набагато швидше. Якщо Ви за певних причин пропустили цей момент до вступу в школу, є ще один шанс замислитися і надолужити прогавлене. Крім того, дитина, яка росте «у коконі», набуває довіри до всього світу. У неї не буде підсвідомого страху перед життям. Вона зможе стати успішною та впевненою у собі людиною. А це бажання будь-якого батька! Чи не цього Ви прагнули, даруючи світу нове життя?

До речі, більшість кризових моментів підліткового періоду – родом із раннього дитинства. Діти, що відчули дефіцит уваги та любові, більше конфліктують з батьками. І не секрет, що стіна непорозуміння частіше виростає між дітьми та батьком. Робіть висновки!

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров’я дитини пов’язано тільки з тим, що дорослі не помічають різниці між собою і дитиною, забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається, у своєму вимірі, за власними законами. Якщо в родині негаразди і дитина постійно перебуває у сфері спілкування батьків, тобто залучається до їхніх сварок, то не треба дивуватися, коли у дитини з’являться невротичні симптоми та інші порушення психічного та фізичного розвитку.

Тож прикладайте масу зусиль для того, щоб школа не перетворилася на «школу горя», а стала «школою радості», як казав В. Сухомлинський.

4.Поради батькам «Правила і тонкощі татового виховання».

Мета: надання рекомендацій щодо татового виховання.

Татам, враховуючи вашу зайнятість, необхідно дотримуватися, хоча б орієнтовно, створених правил виховання татками.

Для кожного тата важливо:

•    Хоч інколи читати літературу про виховання дітей. Не вимагати неможливого, не прагнути недосяжного. Всьому свій час!
•    Любити та поважати дитину. Але при цьому бути вимогливим (і до себе також!)
•    Мати своє «особливе», «таємне», «чоловіче» або будь-яке інше заняття з дитиною. Це може бути особливий відхід до сну, риболовля, майстрування повітряних зміїв, прогулянка магазинами в пошуках одягу для ляльки (поважайте смаки донечок) тощо.
•    Показувати особистий приклад позитивної поведінки, не допускати розбіжності між словами та діями: «Роби, як я», а не «Роби, як я говорю».
•    Бути щирими та послідовними. Якщо щось не вийшло, зірвалися ваші плани, на роботі аврал, необхідно пояснити це дітям. Вони здатні зрозуміти набагато більше, ніж ви думаєте і зможуть здивувати вас своїм розумінням і підтримкою.
•    Основна відмінність між батьками в тому, що мама любить за те, що дитина є, а тато – за те, якою є дитина. Оцінка тата інколи важливіша за мамину. Тому ставте посильні завдання, підтримуйте та спрямовуйте на досягнення  цілей вашу дитину. Не примушуйте робити те, чого вона категорично не хоче.
•    Не живіть замість дитини, але будьте поруч для допомоги, коли це необхідно.
•    І найголовніше – любити і поважати маму, бути коханим і щасливим.

5.Вправа «Подивися на світ очима дитини».

Мета: уміння відчути дитячий спосіб пізнання світу.

Батькам пропонується присісти і навприсядки переміщатися по кімнаті, розглядаючи в такий спосіб навколишній світ. Ведучий стає посередині кімнати (він – фізична модель дорослої людини) і через 2-3 хвилини пропонує підняти вгору руку й  розповісти про почуття, які виникли, двома-трьома словами.

Всі сідають і обговорюють свої відчуття.

6.Медитативна вправа «На березі моря»

Мета: зняття втоми, напруження.

Ведучий пропонує учасникам зручно вмоститися і розслабитися. Вправа проводиться під легку музику.

Заплющте очі. Подих рівний. Ви сидите на березі теплого моря. Яскраве сонце виходить із-за хмари й поступово освітлює ваше тіло...

Ось воно торкнулося до ваших стіп...

• гомілок...

• стегон...

• нижньої частини тулуба...

• грудної клітини, спини...

• плечей....

• шиї...

• обличчя, всієї голови...

• кистей, передпліччя, рук...

• ваше тіло освітлене теплими променями сонця...

• легкий морський вітерець ніжно ворушить ваше волосся...

• приємно чути шум моря...

• хвиля накочується на берег і перевертає маленькі морські камінчики...

• ви відпочиваєте...

• ваше тіло наповнюється силою...

• сонце поступово заходить за хмару...

• віє свіжий вітерець...

• ми відчуваємо бадьорість і бажання працювати...

•  випрямилися...

• посміхнулися...

• розплющили очі.

Після виконання вправи учасники діляться своїми відчуттями.

7.Гра-дискусія «Згодний-незгодний».

Мета: формувати уміння  дипломатично розв’язувати негативні випадки у вихованні через уміння відстоювати свою точку зору безконфліктно за допомогою слів, переконання; розвивати повагу та розуміння власних дітей;

Батьки розставляють стільці біля протилежних стін кімнати. З одного боку на підлогу виставляється табличка «Згодний», з іншого – «Не згодний». Психолог зачитує твердження ті, хто згодні з цим твердженням, переходять до таблички «Згодний». Не згодні переходять до таблички «Не згодний». Далі відбувається обстоювання своєї точки зору групою. Учасники, які змінили точку зору в ході дискусії, можуть змінити й своє місцезнаходження.

Твердження для розгляду:

1.     Я вважаю, що повинен знати все, про що думає моя дитина. (Ні)
2.     Я мрію, щоб моя дитина досягла в житті того, чого не вдалося мені. (Ні)
3.     Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер. (Ні)

8.Рефлексія.

Мета: зворотній зв’язок, узагальнення позитивного настрою від заняття.

Кожен учасник коротко доповнює речення «Я дякую за… Мені було приємно дізнатися про…»

9.Висновок.

Слово психолога: Сьогодні кожен з вас замислився над вічними питаннями батьківського виховання. Не забувайте, що найголовніше – це атмосфера у вашій родині. Якщо немає злагоди між батьками, немає взаємоповаги, - щасливе, спокійне життя для дитини неможливе. Дитина повинна мати дитинство. Любіть своїх дітей, не шкодуйте зайвий раз казати дитині ласкаве слово, підтримуйте її, хваліть її, навіть тоді, коли вона не зовсім на це заслуговує, і ви побачите, як на ваше добре, лагідне слово дитина відповість своїм добрим, шанобливим ставленням до вас.  Особливе значення має прогладжування дитини по голові. Це дає їй впевненість, віру у свої сили, і головне, в те, що її люблять, і вона не є зайвою у вашому житті. Не забувайте про це, дуже часто саме батьківського тепла та розуміння і не вистачає дітям для успішної адаптації до шкільного життя. Не забудьте про те, що саме шкільні роки (та й дошкільні) великою мірою визначають майбутнє вашої дитини.

Заняття 5.

Тема: Дитина – це цілий світ!

Мета: привернути увагу батьків до внутрішнього світу дітей, проаналізувати стосунки батьків і дітей, обмеження й дозволи в сім'ї, з'ясувати чинники, які гальмують та сприяють налагодженню стосунків у сім'ї, виявити найбільш ефективні методи спілкування з дітьми; надати рекомендації для полегшення адаптаційного періоду першокласників.

Хід заняття

1. Вправа «Я цікавий».

Мета. презентація батьків, налагодження контакту між учасниками, розширення відомостей про присутніх, позитивні емоції.

Учасники сидять колом. По черзі кожен розповідає про себе. У розповіді бажано звернути увагу на такі аспекти: представлення (як звуть), продовження фрази «Я цікава тим, що...»

2.Мотивація майбутньої діяльності.

Давайте спробуємо згадати себе у шкільні роки. Що ви пам'ятаєте про шкільне життя? Які випадки вам запам'яталися найбільше? (Учасники діляться враженнями про шкільні роки, згадують випадки зі шкільного життя...)

Наші діти написали вам колективний лист-звернення (зачитується лист, написаний заздалегідь дітьми про те, що їм дається важко у навчальному процесі та сімейних, родинних відносинах). Тож сьогодні ми спробуємо розібратися у складному світі сімейних відносин і відповісти на цей лист.

3.Вправа «Моя сім'я».

Мета: усвідомлення, аналіз взаємин та можливість зміни сформованих сімейних стереотипів.

Інструкція: візьміть кружечки й напишіть у них усіх членів вашої родини. Покладіть кружечок із вашим ім'ям посередині, потім розташуйте довкола себе членів своєї родини за мірою близькості з ними. Проведіть лінії від себе до них. Зверху від лінії напишіть те, що вас пов'язує; знизу від лінії напишіть почуття, які відштовхують (гальмують) процес взаєморозуміння.

Як би ви хотіли змінити свої стосунки з членами родини? (Цікаво порівняти роботи членів однієї родини.)

Тепер, будь ласка, подивіться на кружечки «Я» і «Дитина». Подивіться, що ви написали над та під лінією, яка вас з'єднує. Спробуйте відповісти на запитання: «Якого кольору моя дитина? Чому?»

4.Обговорення ситуації.

Мета: розвивати навички активного слухання, розуміння внутрішнього світу дитини, підтримки, співчуття.

Ситуація.

Дитина. Я не буду більше товаришувати з Ванею, він мене ображає.

Мати. А що сталося?

Дитина. Сьогодні я весь урок ліпив із пластиліну куточок природи, а він, проходячи, зачепив і все зламав.

Мати. Ти на нього дуже розсердився?

Дитина. Аякже...

Мати. Я розумію твої почуття, тобі дуже шкода. А може, він ненавмисно це зробив?

Дитина. Не знаю.

Мати. Спробуй завтра з ним поговорити.

Обговорення:

Батьки висловлюють власну думку з приводу ситуації.

Психолог робить висновок, наголошуючи на навичках активного слухання (перефраз, покачування головою на знак згоди чи незгоди, уміння висловити свою Я-позицію, говорячи про свої почуття, але не забуваючи про почуття співбесідника тощо).

5.Поради «Правила покарання».

Зрозуміло, що виховання – це трудомісткий, послідовний процес розвитку як дитини, так і її батьків. Бувають моменти, коли без покарання не можливо обійтися, тому хочу надати вам декілька порад, щоб якнайменш болісним був цей процес.

Правила покарання:

•        Перед покаранням дайте відповідь на запитання: «Для чого?» Тобто, що ви хочете одержати з цього покарання? Опануйте себе, заспокойтеся.
•        Покарання не повинно шкодити здоров’ю (фізичному, психічному).
•        Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карайте. Ніякої профілактики!
•        Терміни давнини. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не може встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.
•        Покараний – пробачений. Має бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання – це завершення негативного етапу життя. Сторінку перегорнуто, життя починається з початку.
•        Покарання не повинно принижувати гідність дитини.
•        Покарання повинно бути адекватним. За один раз – одне покарання.
•        Дитина не повинна боятися покарань. А усвідомлювати, що покарання – небажане, неприємне.
•        Покарання – надзвичайний захід. Використовуйте лише тоді, коли інші способи викорінення небажаної поведінки не дали результату.

6.Вправа «Порада».

Мета: привернути увагу до внутрішнього світу дитини, розвинути емпатію.

Учасники розбиваються на групи (по 4 особи: один — батько, другий — мати, третій — дитина, четвертий — експерт). Завдання для груп: «Дитина звертається до батьків із проблемою. Батьки, вислухавши дитину, повинні порадити їй, що робити, й переконати, що все буде гаразд. Експерт спостерігає за тим, що відбувається, і ділиться враженнями. Потім учасники міняються ролями.

7.Релаксаційна вправа «Тропічний пляж».

Мета: зняття емоційного напруження; досягнення стану розслаблення.

Під легку спокійну музику психолог розказує текст.

Уявіть на мить, що ви прогулюєтеся тропічним пляжем. Середина літа, дуже тепло. Пізній вечір. Сонце ще не зайшло, але опускається до лінії обрію. Ви відчуваєте під ногами прохолодний щільний пісок. Чуєте, як кричать морські чайки, як удалечині ревуть океанічні хвилі. У повітрі відчувається аромат квітів і присмак солі. Поки ви йдете, небо стає золотим, бурштиновим. Багряний захід відбивається на пальмовому листі. Сонце починає пірнати в океан.

Ви лягаєте на дюну і споглядаєте нічне небо. Ніч розсипала мільйони діамантових зірок. Навколо — космос. Вас охоплює глибоке почуття спокою та умиротворення. Ви відчуваєте, що єдині з Усесвітом. Вам хороше і це відчуття пронизує вас. Ви повільно відкриваєте очі і розумієте, що ви все можете, ви впевнені у своїх силах.

8.Вправа «Лист дитині».

Мета: розвивати уміння використовувати набутий на заняттях досвід для встановлення розуміння зі своєю дитиною.

Учасники колективно складають листа дитині, враховуючи сказане в попередніх вправах і дають відповідь на лист, який був зачитаний на початку заняття.

9.Пам'ятка для батьків.

Мета: рекомендації для батьків щодо закріплення навичок відповідального батьківства.

1.Діти — основа сім'ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2.Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Пам'ятайте: навчання — це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3.Не виховуйте дитину безпосередньо у школі, знайдіть час для бесіди з нею. У процесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не засуджуйте дитину, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок.

4.Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

5.Пам'ятайте, що дитина — ваше відображення (грубість породжує грубість, крик — крик, а доброзичливість і взаєморозуміння — добро і злагоду в сім'ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

6.Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, — підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.

7.Дитина — це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов'язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).

8.Не віддаляйте дитину від себе — знайдіть час поговорити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом).

9.Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

10.Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватись у бурхливому морі життєвих подій!

Список літератури

1. Бенюх Т. У сім'ї з'явився першокласник // Психолог. – 2006. – № 5.

2. Бітянова М. Р., Азарова Т. В., Афанасьєва Е. І., Васильева Н. Л. Робота психолога в початковій школі. - М.: Вид-во «Досконалість», 1998.

3. Іваннікова Є. Роль батьків у готовності дитини до навчання  // Психолог. – 2010. - № 11.

4. Лєскова-Савицька А. Проблема дезадаптації першокласників // Психолог  - 2003. - № 29-32.

5. Лугінець Н. Тренінг батьківської ефективності // Психолог. – 2007. - № 13-15.

6. Маргулян І. Татове виховання  // Психолог. – 2008. - № 5.

7. Овчаренко Ю. Тренінгове заняття для батьків майбутніх першокласників //http://www.maam.ru/detskijsad/trening-zanjatie-dlja-roditelei-buduschih-pervoklasnikov.html

8. Робоча книга шкільного психолога / І. В. Дубровіна, М. К. Акімова, Є. М. Борисова і др.; Під ред. І. В. Дубровіной. - М.: Освіта, 1991.

 

Додаток 1.

Вхідна анкета

1. ПІП _________________________________________________________
2. Що таке адаптація дитини ______________________________________

_____________________________________________________________

_____________________________________________________________

3. Чим я можу допомогти своїй дитині? _____________________________

_____________________________________________________________

4. Мої очікування від занять ______________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________

5. Щоб я хотів (ла) змінити у своїй поведінці при спілкуванні з дитиною __________________________________________________________________________________________________________________________

Додаток 2.

Прізвище та ім’я ___________________________________________________

Місце роботи та посада _____________________________________________

Випадок із дитинства, який найбільше йому запам’ятався ______________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Портрет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

Вихідна анкета

1. ПІП _________________________________________________________

2. Чи зрозумілим для мене є питання  адаптації дитини після проведених занять? __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

3. Чим я можу допомогти своїй дитині? ____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Чи справдилися ваші очікування від занять ? __________________________________________________________________

5. Що нового я дізнався (лась) на заняттях, як це допомагає  при спілкуванні з дитиною?____________________________________________________________________________________________________________________________

Опис досвіду впровадження програми з аналізом ефективності роботи:

Апробація програми проводилася у вересні - грудні 2014, 2015  років, у Першотравневській ЗОШ І-ІІІ ступенів, Ізмаїльського р-ну, Одеської обл. Тренінгові заняття проводилися з батьками першокласників. У 2014 р. заняття відвідувало 12 батьків, а в 2015 р. 18 батьків. Результати вхідного та вихідного діагностування порівняні та представлені за допомогою діаграм.

Результати вхідного діагностування за роками (за результатами розробленої анкети)

 

 

 

 

 

 

 

 

Результати вихідного діагностування за роками (за результатами розробленої анкети)

 

 

 

Враховувалися результати питання про розуміння адаптації дітей (низький рівень  та достатній рівень обізнаності батьків з питань виховання та адаптації).

Порівняльні результати адаптації першокласників за 2014-2015 н. р. та 2015-2016 н. р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Протягом 2014-2015 н. р. та 2015 -2016 н. р. помітно виріс рівень адаптації і самих дітей. Тому можна зробити висновок, що програма «Відповідальне батьківство» підвищує батьківську обізнаність, відповідальність та надання допомоги своїм дітям. Тому відсоток низького рівня адаптації першокласників є стабільним (7% проти 9% відповідно рокам). Хочеться зазначити, що низький рівень адаптації мають учні, батьки яких не відвідували занять (або були лише на одному занятті).