Твір на тему: "Проблема морального і національно-культурного вибору в образах синів Тараса Бульби"

Повість “Тарас Бульба” Гоголя показує нам боротьбу українського народу

за свою незалежність, боротьбу проти польського гніту. Тут зображується

життя козаків, показана Запорізька Січ з її побутом і традиціями, докладно описується життя козачого отамана Тараса Бульби, який і є безстрашним головним героєм однойменного твору. У повісті автор порушує проблеми зради, любові до своєї Батьківщини, показує моральні та соціальні засади часів козацтва. Це чудовий твір, в якому Гоголь показав справжнє обличчя справжнього козака.

Остап і Андрій — сини головного героя Тараса Бульби. Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять років примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ.

Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою.

Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".

Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. "За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".

Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його, як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.

Андрій спочатку теж "увесь поринув у чарівну музику куль і мечів". Він не вмів розраховувати й обдумувати в бою, летів напролом і часто творив чудеса військової майстерності. Та доля звела його знову з колишньою коханою полячкою, яка опинилася в осадному місті. Краса дівчини так полонила його, що він забув про все: і про батька, і про присягу, і про вітчизну. Це його й погубило. Андрій виступив у бою на боці поляків, проти своїх козаків-товаришів, і був покараний. Батько власноручно убив його за зраду, не дозволивши братові навіть поховати його по-християнськи. “Я тебе породив, я тебе і вб’ю!”, - сказав йому батько. Так безглуздо загинула молода сила, козацький цвіт.

Розкриваючи нам характери двох братів, Гоголь у жодному випадку не хоче показати

одного хорошим, а іншого - поганим. Він показує людей, що належать до різних історичних епох, від чого залежить і розвиток їх особових рис. Остап перейняв межі героїчної, але трішки примітивної епохи. А Андрій, молодший брат, вже близький до витонченішої і розвиненішої цивілізації. Тому так і відрізняються їх погляди, думки про вічні людські цінності, будь то кохання, честь, борг перед Батьківщиною.
         Прочитавши повість, розумієш, як власні ідеали і мета людини позначаються на її долі.

Перед нами два брати, сини одних батьків, одна земля. Але вони такі

різні, бо різні в них святині! Ми переконуємося, що лише щира любов до Батьківщини, чесне служіння їй звеличує людину, а підступність і легкодухість робить її нікчемною. Кожного читача захоплює образ Остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. Андрій же, окрім презирства, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він - лише принизливе виключення з багаточисельної армії українських синів

захисників нашої України.
          Два брати пішли в бій один проти одного. Обидва гинуть, один - від рук

ворогів, інший - від руки батька.