Творча робот за поезією Т.Шевченка «За сонцем хмаронька пливе»

Фанфік -творча робот за поезією Т.Шевченка «За сонцем хмаронька пливе»

Назва: Роздуми

Автор (нік): Іванішина  Ірина

Фендом: Шевченко Т.Г «За сонцем хмаронька пливе»

Бета: Іванішина Галина

Герої: Автор, мати з сином

Рейтинг: G

Розмір: Фіклет

Жанри: Монолог-роздум,  вірш

Розмір: Міні, 1 сторінка

Кількість частин: 1

Статус: Закінчений

Опис: Змалювання вечірньої пори та роздуми матері про долю сина…

Примітка автора: Часто вечірньої пори кожен замислюється над долею - своєю чи дуже близької  людини …У ліричних роздумах знаходимо  для себе  розраду.

             Роздуми

Хмаринка в небі голубім

За сонцем лине й разом з ним

У тихе море ляже спати.

Із немовлятком люба мати

Тихенько сяде край вікна,

Хвилинку з сином відпочине…

А думкою у майбуття вже лине,

Про долю сина дума-мріє,

Як буде він щасливо жити,

Радіти з нею й не тужити…

А за вікном туман вже бродить

Й тривогу за собою  водить.

Неначе ворог, сердешній душу оповиє

Про лихо, що, мов вовком, виє.

Неспокій душу огортає,

Проте небога добре знає,

Що треба тяжко працювати,

Щоб у житті щось гарне мати…

Тому вже й сина сповила,

Поклала в люльку, а сама

Пішла з кімнати шити-прясти…

Твір-оригінал:  Шевченко Т.Г.  «За сонцем хмаронька пливе…»

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З богом заговорить…
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.               

Аналіз

Основний прийом, використаний автором при створенні фанфку

   Фанфік являє собою вірш-асоціацію, створений  під впливом прочитаного твору Т.Шевченка «За сонцем хмаронька пливе…». Авторка використала внутрішній монолог-бажання ліричної героїні як прийом втілення головної думки твору.

Особливості використання твору-оригіналу

    Фанфік  містить ліричні відступи, у яких збережені образи-символи: сонце (тепло, світло й радість), хмаронька  (людина, що завжди тягнеться до світла),  море  (життя), туман (неясність, темрява, небезпека). Наявний і казковий  мотив, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, « мов мати дитину», хмарки. Уведені нові ліричні образи: мати з сином, неспокій, лихо. Життя складне, тому мати добре розуміє, що її дитину можуть спіткати  неприємності. Про це нагадує туман, що «неначе ворог, сердешній душу оповиє».

Творчість автора

   Авторка змінює порівняння «мов матері діти» на художній образ молодої неньки, яка мріє про щасливу долю сина. Таким чином, у творі продовжуються роздуми про те, що кожна людина (незалежно від віку і статі)  задумується про перипетії життя. Пейзажна лірика переплітається з громадянською, адже в кінці поезії описано роздуми ліричної героїні  про матеріальну стабільність майбутнього дитини та впевненість у завтрашньому дні.

Висновок. Отже, автор не деформує вихідний твір, а продовжує роздуми про складності людського життя.