Україна в планах Антанти і Троїстого союзу

Німеччина: 1) розгром Росії, відняття в неї українських земель (Україна без Волині та Поділля);особливо цікавив Донбас, степові  чорноземи та  Крим.

2) Україна – зручний плацдарм для подальшого наступу на Схід (до Індійського океану).

Австро-Угорщина: 1) зміцнити позиції в Західній Україні;

2) загарбання Волині та Поділля;

Росія: 1) загарбання Галичини, Закарпаття, Буковини, вважаючи їх «искони руськими територіями»

2) Україна – плацдарм для зміцнення своїх позицій на Балканах.

Румунія претендувала на  Бесарабію Хотинським повітом.

Османська імперія також сподівалася повернути свої колишні північнопричорноморські володіння (південь України, Крим).

З маніфесту Головної української ради (3 серпня 1914 р.)

«... Війни хоче цар російський, самодержавний володарь імперії, яка є історичним ворогом України. Царі російські зломили Переяславський договір, яким вони зобов'язалися були шанувати самостійність України, і поневолили вільну Україну...

«Ідучи війною на австро-угорську монархію, Росія грозить загином також українському національному життю, яке найшло охорону в конституційнім ладі австрійської держави. Побіда Росії мала би принести українському народові австро-угорської монархії те саме ярмо, в якім стогне 30 мільйонів українського народу в Російській імперії. І тому дорога наша ясна…Теперішня хвиля кличе

український народ стати однодушно проти царської імперії при тій державі, в якій українське національне життя знайшло свободу розвитку…

Побіда австро-угорської монархії буде нашою побідою. І чим більше буде пораженіє Росії, тим швидче виб’є година визволення України…

Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України!»

Зі статті С. Петлюри «Війна і українці»

«Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій обов’язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця і не тільки на полі бою… але й як громадяни-обивателі, що повинні… сприяти успішному виконанню російською армією виїмково відповідального завдання, що випало на її долю…

Національна проблема, зокрема українська, вимагає свого невідкладного розв’язання. Такі струси в державному житті, як війна, відкривають очі суспільству державної нації на одну з її помилок у відношенні до недержавних народів. Воно переконується, що ці народи в однаковій мірі з ним відстоюють цілість держави, обороняють її нерозривність та добро і не є тією небезпекою, що в ній дехто вбачає загрозу цілості Росії.

Якщо в найбільш критичні дні проби народи Росії виконують свої обов’язки у відношенні до неї, то у свідомість суспільства і його керівних сил повинна просякти думка про надання цим народам і відповідних прав. У цьому відношенні можна завважити вже сприятливі симптоми. Логіка речей промовляє за те, що зміна відношення до інородців торкнеться також і українців, і в перспективах розв’язання національного питання в Росії і українське питання теж буде поставлене на денний порядок. Москва, липня 30 дня 1914 року»

З платформи Союзу визволення України (серпень 1914 р.)

Українські землі по обидва боки австро-росийського кордону є не тільки одним із головних теренів сучасної європейської війни, а також одною з причин і предметів війни... Об’єктивна історична конечність вимагає, аби між західною Европою і Москівщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для осягнення і утревалення європейської рівноваги, є се в інтересі народів австро-угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох цісарствах, а для українського народу було б се здійсненнєм вікових його мрій і зусиль. У розумінню сеї Історичної конечності російські Українці покликали до життя центральну загальнонаціональну організацію, яка взяла на себе репрезентацію під теперішню хвилю національно-політичних і соціально-економічних інтересів українського народу в Росії. Організацією сею є Союз визволення України. У Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на становищи державної самостійносте українського народу, а реалізацію своїх національно-політичних і економічних стремлінь у даний момент зв’язують із розбиттєм Росії у війні. Національно-політичною платформою Союза є державна самостійність України. Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія, із демократичним внутрішнім устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, горожанськими, язиковими і релігійними свободами для всіх національностей і віросповідань, із самостійною українською церквою. На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-російської території буде Союз обстоювати за створенням В усіх земель, заселеним українським народом Австрії, осібного автономного краю. Одночасно зі збудуванням самостійної української держави має бути переведена радикальна аграрна реформа на користь селянства.

Метою Союзу було наступне:

Створення самостійної Української держави у формі конституційної монархії.

Заснування демократичного устрою, надання рівних прав і свобод представникам усіх національностей.

Співпраця з урядами Німеччини та Австро-Угорщини з метою завдання поразки Росії, на руїнах якої «встане вільна самостійна Україна»

Товариство українських поступовців (ТУП)

Нелегальну міжпартійну громадсько-політичну організацію — Товариство українських поступовців (ТУП), що діяла в Наддніпрянській Україні, було створено на початку 1908 р. у Києві за ініціативою членів Української демократично-радикальної партії для координації діяльності українського національного руху в період наростання реакції в Російській імперії Основні напрями діяльності організації — просвітницька робота, виховання національної свідомості, створення блоків з іншими організаціями у відстоюванні політичних свобод, участь у виборах і роботі Державної думи, поширення кооперативного руху. ТУП виступало за проведення українізації шкільництва, запровадження української мови у середній школі, судівництві, церковному житті. Політична програма організації зводилась до трьох основних вимог: парламентаризму, перебудови Російської держави на федеративних засадах, національно-територіальної автономії України.З початком Першої світової війни виникли розходження серед членів ТУП щодо участі Росії у війні. Зрештою, восени 1914 р. було прийнято компромісне рішення — Товариство українських поступовців зайняло нейтральну позицію щодо війни та воюючих сторін. Рада організації засудила російську політику в окупованій Галичині, а в грудні 1916 р. випустила декларацію під заголовком "Наша позиція" з вимогами: припинення війни, надання Україні автономного статусу у федеративній Росії, забезпечення культурно-національних і політичних прав українського народу тощо. 

 Загальна українська рада (ЗУР)

Загальна Українська Рада — загальноукраїнська політична організація, утворена 5 травня 1915 р. у Відні, що мала стати репрезентацією всього українського народу під час війни, найвищим і єдиним українським представництвом у межах Австро-Угорщини.

Дата утворення: 5 травня 1915 р.

Лідер: К. Левицький.

Програмні засади та діяльність:

— Привернення уваги урядових кіл Австро-Угорщини та інших держав до ідеї української державності.

— Розмежування Галичини на Західну із центром у Кракові та Східну із центром у Львові за національним принципом.

— Самостійна українська держава на російських землях; об’єднання всіх українських земель у межах Австро-Угорщини в єдиний коронний край із правами територіальної та культурно-національної автономії.

— Саморозпуск у листопаді 1916 р. на знак протесту проти маніфесту 5 листопада 1916 р. про відновлення Польської держави на польських землях, що були відібрані у Росії.

Володимир Винниченко про політичні орієнтації українців у Першій світовій війні

І все ж таки... треба одмітити...: не всі з українців були виразними державними сепаратистами. Навіть не всі були «пораженцями». Знаходились такі з нас, які по якимсь там своїм законам думання вірили, що перемога Росії на фронті дасть волю й життя народам її всередині. Це були прихильники «російської орієнтації». Вони орієнтувались на добре, широке серце руської демократії, на грім перемоги, який зм’ягчить круте серце царизму аж до степені народоправства, до парламентаризму й до волі націй... Але таких було дуже небагато...

Друга орієнтація була на німців, на великий струс на фронтах, на знесилля російської державності й на просте захоплення німцями території України. Німецький імперіалізм — експлуататор культурний і розумний. Він не буде так безглуздо, ледачо, так неохайно й нераціонально грабувати, як то робив царизм. Він, даючи сили і народу, буде дбати про те, щоб він не дуже брикався, він не буде видирати в його останній клапоть сіна, він старатиметься, щоб дійна корова була сита й більше молока давала... Крім того, німець — не родич, не слов’янин, мова його цілком чужа, не «рідна» нашій мові, німець не зможе сказати, що українець — то «разновидність» німця й на тій підставі одбере йому право своєї мови. Словом, ні з якого боку українці, на думку цієї орієнтації, не мали потреби боятися німця, — з двох лих ця орієнтація вибирала культурніше, корисніше лихо для українського народу.

Була й третя орієнтація, — не російська, й не німецька, а українська. Це була орієнтація на себе, на свої сили, на рятунок своїми пласними усиллями, усиллями своїх працюючих мас. Ніякий чужий пан Не може бути добродійником того, над ким він панує й кого може визискувати. До цієї орієнтації належали переважно соціалістичні течії. Вони не ждали визволення ні від зм’ягченого російсько-самодержавного чи конституційного кулака, ні від закутого в залізо мілітаристичного німецького.

Німеччина Австро-Угорщина  Росія  Румунія Османська імперія

 Тема . Україна в планах Антанти і Троїстого союзу

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з адміністративно-територіальним поділом українських земель напередодні Першої світової війни, розкрити плани воюючих країн щодо українських земель, охарактеризувати ставлення українських політичних сил щодо початку війни та подальшої долі українців.

Розвиваюча: розвивати історичне мислення учнів, розвивати вміння формулювати висновки, власну думку та відстоювати її, продовжувати формувати навички роботи з картою та історичними документами.

Виховуюча: виховувати у учнів інтерес та повагу до історії своєї держави.

Очікувані результати: після вивчення теми учні зможуть

-        охарактеризувати стан українських земель напередодні Першої світової війни;

-        називати плани воюючих країн щодо українських земель;

-        розкривати ставлення українських політичних сил щодо початку війни.

 Основні поняття і терміни:

ГУР, Легіон УСС, СВУ, ЗУР.

 Основні дати:

1 серпня 1914 р. – створення ГУР;

серпень 1914 р. – створення Легіону УСС;

4 серпня 1914 р. – створення СВУ.

Персоналії:

Кость Левицький, Дмитро Донцов.

Обладнання:

підручник, карта України, картки з завданням, комп’ютерна техніка, мультимедійний проектор.

Тип уроку:

вивчення нового матеріалу.

 Структура уроку:

I.  Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

III. Вивчення нового матеріалу.

1.     Україна в планах воюючих держав.

2.     Національний рух на західноукраїнських землях.

3.     Діяльність українських організацій в Російській імперії.

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

V.  Підсумки уроку.

          VI. Завдання до дому.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

 ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

Таблиця ЗХВ

1)  Що ми знаємо про Антанту і Троїстий союз? Які основні країни увійшли до їх складу?

2)  Який характер мала Перша світова війна?    

 ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Україна в планах воюючих держав

Перша світова війна, на порозі якої стояв світ, носила загарбницький характер з боку обох ворогуючих блоків. Українські землі були об'єктом їх експансії. На них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина і Румунія.

 Робота з документом. Висловіть свою точку зору щодо документу:

З таємних документів Генерального штабу Німеччини від 1 грудня 1915 р.

«…Для кожного, хто в дійсності знає і розуміє географічне та економічне положення, в якому знаходиться Росія, є свідомий того факту, що Велика Росія може існувати тільки через посідання багатої України. Якщо ми зможемо змінити стан України на незалежну державу і утримати незалежну Україну при житті, то з певністю дамо смертельний удар Великій Росії. Тому Україну слід вважати серцем Великої Росії. В оцінці експертів це посідання України робить Росію великою європейською потугою. Україна, відділена від Росії, створить мур між властиво Росією, Центральними державами та Балканами, закриваючи доступ до Чорного моря.»

Учні висловлюють свої думки.

Робота у парах. Діти отримують інформацію про плани ворогуючих сторін.

Німеччина: 1) розгром Росії, відняття в неї українських земель (Україна без Волині та Поділля);особливо цікавив Донбас, степові  чорноземи та  Крим.

2) Україна – зручний плацдарм для подальшого наступу на Схід (до Індійського океану).

Австро-Угорщина: 1) зміцнити позиції в Західній Україні;

2) загарбання Волині та Поділля;

Росія: 1) загарбання Галичини, Закарпаття, Буковини, вважаючи їх «искони руськими територіями»

2) Україна – плацдарм для зміцнення своїх позицій на Балканах.

Румунія претендувала на  Бесарабію Хотинським повітом.

Османська імперія також сподівалася повернути свої колишні північнопричорноморські володіння (південь України, Крим).

 Робота з картою: визначте  українські території, на які зазіхали воюючі країни.  Відріжте регіон країни від карти України і віднесіть його до країни яка на нього претендувала. Зробіть висновки щодо долі українців за цих умов.

    Як склалася доля українського народу у роки  Першої світової війни? У чому полягала трагедія українців?

1. Пригадаємо, які території України входили до складу Росії та Австро-Угорщини?

2.До складу яких блоків входили Росія та Австро-Угорщина?

3. Який характер набули  воєнні дії які відбувалися між українцями , що мешкали на території Росії та Австро-Угорщини?

Складаємо схему

 Війна обернулася драмою для українського народу. 3,5 млн українців було мобілізовано до російської армії, а 250 тис. українців Галичини й Буковини – до австро-угорської. Трагедія

Україна в силу свого геополітичного становища потрапила в епіцентр світових інтересів і процесів напередодні війни. Перша світова війна стала трагедією для українського народу. Не маючи власної державності, будучи розірваними ворогуючими державами, різні частини українського народу мали воювати на боці цих імперій одна проти одної за чужі інтереси.

2. Національний рух на західноукраїнських землях.

Робота у групах. Учні об’єднуються у три групи, кожна опрацьовує матеріал параграфу з визначених питань:

1-ша «Утворення та діяльність ГУР»

2-га «Діяльність СВУ»

3 –тя  «Загальна Українська рада»

Опрацьовується текст методом  «Позначки». Читаючи параграф підручника, потрібно робити позначки на полях. Позначки мають бути такими:

 Ставте « - » ( мінус) , якщо прочитане відрізняється від того, що ви вже знаєте, чи думаєте, що суперечить вашим уявленням.

 Ставте «+» ( плюс) на полях, якщо прочитане несе для вас нову інформацію.

 Ставте « ?» ( знак питання) на полях, якщо ви натрапляєте на інформацію, яка вас бентежить, чи якщо хочете знати про щось більше. Учні складають власні таблиці для впорядкування інформації.

 Спільно, обговорюючи результати читання, складаємо таблицю:

3. Діяльність українських організацій в Російській імперії.

Проавстрійські та пронімецькі настрої СВУ не знайшли відгуку в Східній Україні. Редактор журналу «Украинская жизнь» у Москві С. Петлюра закликав українців чесно виконувати свій обов’язок перед російською державою. У питаннях зовнішньої політики С. Петлюра закликав орієнтуватися на Антанту.

Товариство українських поступовців (ТУП) зайняло очікувальну позицію, не ставши на платформу С. Петлюри чи СВУ. Але навіть лояльність українських діячів до російського самодержавства не пом’якшувала його упередженості до України. Це переконувало українців, що тільки в рамках національного руху можна розв’язати українське питання. Більшовики виступали за перетворення зовнішньо війни на внутрішню.

Робота у групах. Робота зі схемою.

Прокоментуйте схему і висловіть свою точку зору щодо долі українців в умовах війни. Підтвердіть позиціїї сторін цитатами з розданих документів.

Позиція партій та політичних діячів  щодо підтримки українських земель

С. Петлюра           В. Вінниченко            ТУП(Товариство        Більшовики                                                                      

(стаття «Війна і       «Відродження              українських

Українці»)                     нації»)                      поступовців

Тільки після                    Українці, які                         Рекомендувало               Вимагали

виконання свого             жили в                                  українській                     припинення

обов’язку перед               Російській                             інтелігенції                    війни з

Росією всі                         імперії могли                       дотримуватися               зовнішніми

народності                       орієнтуватися або                у війні                             ворогами

зможуть                            на російську                         нейтралітету                  перетворення її

розраховувати                 милість, або на                                                              на внутрішню.

на надання їм                  німецький

«відповідних                   багнет, або тільки

прав». Орієнтація            на себе

на Антанту

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Метод  «Займи позицію»

Яку із запропонованих позицій обрав би ти? Підтримка Росії. Підтримка Австро-Угорщини. Нейтралітет.

Завершуючи урок визначимо, що необхідно вивчити

V. Підсумки уроку.

 Не маючи своєї державності, щоб захистити свої корінні інтереси, українці зазнали у війні особливо відчутних втрат:

- воювали по обидва боки ворогуючих, вбиваючі один одного;

- воєнні дії велися на їх території.

Єдиним позитивним моментом війни була можливість в умовах послаблення імперій використати право народу на утворення власної державності.

 VI. Домашнє завдання.

 1) Опрацювати параграф 10 с. 104-111 підручника.

2) Усно відповісти на запитання до параграфу, с. 111.
3) Скласти історичний портрет К.Левицького, Д. Донцова