08.04.2020
Перу М. Рильського належить ще багато прекрасних пейзажних мініатюр. Поет добирає незвичайні слова, порівняння, щоб точно й по-своєму оригінально змалювати явища природи. І ми разом з поетом по-новому дивимося на навколишній світ, відкриваємо для себе його принадливість і красу.
...Було у Сонця три дочки: старша — Осінь, середня — Літо, молодша — Весна. Добре їм жилося в батьківському домі, але настав час відпустити їх на землю. Порами року стали діти Сонця. Першою — Весна. Вона була дуже гарна, і Сонце подарувало їй вічну молодість. Перші ніжні квіти, голубі й білі проліски, буйно-зелене вбрання землі, блакитне небо принесла Весна людям.
Через три місяці виряджав батько другу дочку — Літо. „Ти в мене красуня, і в придане дам я тобі вічну красу”. Нагородило Сонце доньку яскравими соковитими барвами. Нарешті батьківський дім залишила й Осінь. „Забирай усе моє багатство,— сказало Сонце.— Віддаю тобі все золото. Будь щедрою, не скупися, і люди тебе полюблять”.
А на другому кінці світу збиралась у дорогу єдина дочка Мороза — Зима. Росла вона в холоді, злиднях і не мала розкішного вбрання. Мороз зібрав усе своє багатство — і вийшла жменя срібла. Засмутилася Зима. Як їй сподобатись людям? Почала виробляти зірочки з різними візерунками — тоненькі, легенькі. І стали вони сніжинками. Підкинула їх Зима до неба — закружляли вони в легкому танці. Все навколо змінилося, і земля вкрилася білим пухом. Дихнула Зима на дерева — і засяяли вони іскрами інею. А коли почала малювати візерунки, то відчула себе щасливою й вирішила віддати людям усе, що мала. Але в Зими була тільки біла фарба. Тоді вона підмішала в неї жменю срібла — і все заблищало, засяяло, мов у казці. Люди були зачаровані.
Неповторна природа в усі пори року, але в кожного з нас своя улюблена пора. А ось якою бачить осінь М. Рильський у вірші „Осінь — маляр із палітрою пишною...”.
Словникова робота
Маляр — людина, яка працює з фарбами.
Палітра — набір фарб, що використовує художник.
Бенкет — званий обід або вечеря в урочистих рамках.