Українська революція

Тема. «Початок Української революції»

Мета: дати характеристику історичним умовам, які стали причинами початку Української революції, визначити особливості складу Центральної Ради та її політичної програми, проаналізувати розвиток українського національного руху на початковому етапі революції, ознайомити з політичною діяльністю М.Грушевського, його місцем в Українській революції 1917р.;

Вчити         працювати  самостійно  з   підручником,   історичними   документами,   електронними   носіями, візуальними джерелами;

формувати навички  виконання випереджаючих  й  пошукових завдань, удосконалювати  навички  усного мовлення,  вміння з’ясовувати  значення понять і термінів, аналізувати і критично оцінювати факти, події, діяльність політичних осіб на основі отриманих знань;

виховувати почуття патріотизму, інтерес і повагу до історичного минулого України.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Після уроку учні зможуть

ЗНАТИ:

‒ дати та обставини подій, що відбулися на початку Української революції:

створення Центральної Ради, проведення Українського національного

конгресу та Першого Всеукраїнського військового з’їзду, утворення

Українського військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка, формування

Першого Українського полку ім. Б. Хмельницького та започаткування

Вільного козацтва;

‒ прізвища та імена найвизначніших учасників подій того часу, які творили

нашу історію;

‒ основний зміст доленосних подій, прийнятих рішень та історичних

документів.

РОЗУМІТИ:

‒ вплив Лютневої революції 1917 р. в Росії на Україну;

‒ хід та розвиток революційних подій в Україні;

‒ роль і значення політичних партій, громадських організацій та окремих

історичних діячів;

‒ загальні тенденції, закономірності, особливості та протиріччя

революційного процесу;

‒ значення ряду термів і понять: «революція», «політична партія»,

«Центральна Рада», «Крайова Рада», «з’їзд», «конгрес», «військовий

клуб», «полк», «народне віче», «політизація національного руху»,

«тимчасовий уряд», «установчі збори», «ради».

УМІТИ:

‒ визначати передумови, причини, характер, завдання та рушійні сили

Української революції;

‒ характеризувати й аналізувати конкретні історичні події й явища,

знаходити та виділяти в них головне;

‒ встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, взаємовплив

одних на інші;

‒ з’ясовувати й усвідомлювати мету, цілі та можливі наслідки діяльності

політичних і громадських організацій, конкретних історичних постатей,

оцінювати їх;

‒ давати визначення ряду понять і термінів, пояснювати іншим їх зміст

та суть;

‒ знаходити найбільш правильну відповідь на проблемне питання уроку,

аргументувати її, робити узагальнення та висновки.

Обладнання: підручник, комп’ютер, роздруковані джерела для роботи в групах, картки з індивідуальними завданнями.

Епіграф до уроку:

О, Господи, яка це страшно важка річ – відродження української державності. Якою вона в історичній перспективі буде здаватися легкою, такою, що сама собою розуміється природною, і як важко, з якими надлюдськими зусиллями, розпачем доводиться тягати камені державності у цей будинок.

В.Винниченко

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань, вмінь та уявлень учнів

Розповідь вчителя. Наприкінці лютого 1917 р. в Росії перемогла демократична революція. Монархію було повалено.  У великих містах України про події в Петрограді стало відомо вже 27 лютого, за кілька днів звістка поширилася по всій території України. В містах і селах відбувалися багатотисячні мітинги та демонстрації, учасники яких вітали революцію в Петрограді й вимагали змін. В Україні хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, стала  переростати в революцію.  

Хто з вас може передбачити, як буде розвиватися народний рух далі?

(декілька відповідей учнів, з обґрунтуванням власної точки зору)

Проблемне питання уроку: Чи можна стверджувати, що в 1917 році в Україні починається національно - демократична революція?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Отже, ми розпочинаємо вивчення української революції. Цю тему ми будемо розглядати на декількох уроках. Ми розглянемо сьогодні з вами перший етап революції.

Асоціативний кущ:

Зміни;

Докорінний переворот;

Зміна влади;

Народне народовладдя;

Хаос;

Кровопролиття;

Боротьба за владу;

Криваві сутички.

Отже, революція – це докорінний переворот, зміни; швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільшого насильницьким способом.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Причини і передумови Української революції 1917році

Основні події та тези: масові демонстрації українців в Петрограді, Києві; гасла «Автономію Україні», «Вільна Україна у вільній Росії», «Хай живе самостійна Україна»;  масовий характер національно – визвольного руху та участь в ньому різних соціальних верств населення свідчить про переростання його в національно – демократичну революцію.

Під час розповіді  вчителя учні працюють з опорним конспектом та заповнюють його.

Висновок повинні зробити учні та зазначити, що в Україні відбувся  могутній спалах національної активності, який переростає в національно – демократичну революцію

Під час розповіді вчителя та висновків зроблених учнями формується схема-таблиця.

2. Початок Української революції. Політичні партії в Україні.

Виступ учня-дослідника

Пролетаріат України добре пам'ятав досвід революції 1905 р. Відразу після повалення самодержавства почалася стихійна організація робітничих, а згодом і солдатських рад. Протягом березня 1917 р. робітничі ради виникли в Харкові, Катеринославі, Кременчуці, Луганську, Полтаві.

Ради як форма політичної організації трудящих були особливістю всеросійської дійсності. Багато рад робітничих і солдатських депутатів було лише в Донбасі та у прифронтовій смузі. У середині 1917 р. в Україні діяли 252 ради, зокрема в Донбасі — 180. Їх засновниками були переважно загальноросійські соціалістичні партії есерів і соціал-демократів.

На початку революції в українських губерніях налічувалося не більше 2 тис. більшовиків, а тому їхній вплив на утворення і діяльність рад був обмеженим. Як і в Центральній Росії, ради за своїм складом були есеро-меншовицькими.

Поглиблення економічної і політичної кризи сприяло підвищенню популярності більшовицьких лозунгів(«Вся влада радам!»)і кількісному зростанню партії більшовиків (на початку травня вона нараховувала понад 10 тис. чоловік).

Запитання на встановлення міжпредметних зв’язків:

1. Чи знаєте ви, чим відрізняється мітинг, страйк та демонстрація?

2. Яка стаття Конституції України захищає право на мітинг?

3. Що таке політична партія?

Розповідь вчителя

Політичні свободи, можливості, здобуті в результаті перемоги у лютому 1917 р. в ході демократичної революції в Росії, залучення до політичного життя багатомільйонних мас зумовило активізацію діяльності існуючих політичних партій та появу нових партій в Україні.

Лідером українського руху традиційно була інтелігенція. Саме завдяки її зусиллям на початку століття творилося організаційне та ідейно-політичне підґрунтя Української національно-демократичної революції.

Розвиток революційних подій залежав від того, за якою політичною силою підуть мільйони. Усвідомлюючи це, всі політичні сили, політичні партії та організації розгорнули вперту боротьбу за вплив на населення.

3. Утворення Української Центральної Ради.

Робота з поняттями (на дошці):

 Українська Центральна Рада (УЦР) – український представницький орган влади (парламент), створений представниками українських політичних партій для керівництва революцією.

Автономія – самоуправління певної території держави, що наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення у межах, установлених центральною владою.

Розповідь вчителя, під час учні записують дати та основні положення в опорному конспекті.

Основні події та тези:

4 березня 1917 р. була заснована Українська Центральна Рада (УЦР).

Головою УЦР було обрано М.Грушевського.

6-8 квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес у Києві, на якому було вирішено:

- обрати курс на національно-територіальну автономію у складі федеративної демократичної республіки Росії;

- УЦР визнано представницьким законодавчим органом України, розширено її склад;

- обрано комітет із 20 осіб для ведення роботи між сесіями УЦР, який згодом отримав назву Мала Рада.

Висновок учнів: стрімкий зліт національно-визвольного руху переріс в національно-демократичну революцію. Подальший розвиток подій залежав від політичних сил, лідерів та прагнення самого народу.

4. Михайло Сергійович Грушевський

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934) історик, літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, лідер українського національно-визвольного руху першої чверті ХХ ст. Народився у м. Холмі (нині територія Польщі). По закінченні Київського університету проводив дослідницьку роботу в наукових установах Львова і Києва. Водночас брав активну участь в громадсько-політичному житті: один із засновників Національно-демократичної партії в Галичині, а згодом Товариства українських поступовців. Неодноразово був заарештований царським урядом.

У 1917 р. обраний Головою Української Центральної Ради, яку очолював до останніх днів її існування.

У квітні 1919 р. М.Грушевський залишив Україну і виїхав до Праги, де зосередився на науковій роботі. У 1924 р. повернувся до України, був обраний академіком і працював в галузі вітчизняної та всесвітньої історії. Автор найважливіших праць: ”Історія України – Руси”, ”Нарис історії українського народу”, ”Історія української літератури” та ін., в яких зазначав, що українське життя повинно насамперед знайти себе, з’ясувати свої можливості, завдання й інтереси, брати для себе все, що може бути корисним. Закликав не просто шукати ідеалів у минулому, а вирішувати національне питання в дусі справжнього демократизму, в інтересах народних мас.

Помер М.Грушевський у 1934 р., похований у Києві.

V. Систематизація й узагальнення нових знань і умінь.

Розв’язання  проблемного питання уроку, яке було  поставлене на початку заняття 

   Учні висловлюють свої думки.

VІ.  Інструктаж з домашнього завдання.