Уривок вистави за мотивами екранізованої оперети Бориса Александрова "Весілля в Малинівці"

Уривок вистави за мотивами  екранізованої  оперети 

Бориса Александрова

 

Весілля в Малинівці

 (Дід Ничипір  щось майструє, наспівує. До нього з-за сцени біжить його дружина Гапка)

Гапка: Ничипоре! Ничипоре! Ничипоре! Ничипоре!

Ничипір: Що? Щось моя Гапуся летить?

Гапка:  Нечипоре. Ти тут, серце моє? Ходімо швидше до Триндичихи.

Триндичиха, коли в серцях, Бог знає, що натворити може.

Тому, Триндичиха, коли в серцях! Ой! Що якщо Триндичиху зачепити,

то Триндичиха таке відмочить. Що з Триндичихою зладу не буде.

              А коли Триндичиха  сердита….

Ничипір: Не поспішай! 35 років я прошу тебе, Гапуся, не поспішай,  тому як не зрозуміло. Зрозуміло?  Ну, що там трапилося?

Гапка: Ось, так завжди і слова не дасть сказати. А я мовчу.  Тому що я не дружина, а ангел.

Ничипір: Ну, а якщо ти ангел,  навіщо живеш серед людей?

(На сцену виходить гурт жінок. Збуджено між собою розмовляють)

Жінки вигукують: Де влада? Жіночки, за мною!

• За мною! Бабоньки!
• Давай всі сюди! Де влада?

Ничипір: Стійте, бабоньки!

  -  Ось вона влада. Так?

 Триндичиха:  Ми тебе над собою поставили, щоб лад був. А з  мене, беззахисної, знущаються!

Ничипір: Зараз розберемося.

Комариха: Так, що тут розбиратися.

Триндичиха: О, Комариха! Я їй дала солодке молоко, а вона мені що повернула? Кисле! Так?

Комариха: Як тобі не соромно?

Триндичиха: А, ти не дивися, що я слабка, я знаєш, як можу!

Комариха: Я сама можу!

Ничипір: Мовчати! Мовчати! Зараз розберемося.

Гапка: Не кисле! Ми пробували! Ось вона, вона й вона. Молоко солодке!

Триндичиха: Кисле.

Комариха: Солодке.

Ничипір: Кисле… Солодке… Не розібрав!

Комариха: Як не розібрав?

Триндичиха: Ти мене повинен захищати.

Жінка я чи не жінка?

Ничипір: Не розібрав. Голодний.

(Триндичиха  і Комариха завмирають від несподіванки а потім починають сміятися)

Солдатка: Ось так краще, жіночки. А я ось що вам скажу, в місто я ходила.

Кажуть, Червона Армія ось-ось Прикуп візьме.

Триндичиха: Так, ну?

Солдатка: З усього видно, війні скоро кінець.

Комариха: Ой, жіночки, мужики додому повернуться.

Триндичихо, сусіде .Чи  ми з тобою не солдатки?(Обнімаються. ВИХОДЯТЬ)

 

(Через сцену біжить Ничипір. За ним з рушницею Яшка-Артилерист)

 

 Яшка: Стій! Стріляти буду! Стій, кажу!

Ничипір: Це ти мені кажеш?

Яшка: А то кому, ну не собі ж.

Ничипір: А я, дурний, біжу. Мені ж зручніше самому постояти. Що тобі, синочку, треба?

Яшка: Давай коня.

Ничипір: Коня? А де ж я його візьму, коли у мене й половини нема?

Яшка: Нема?

Ничипір: Ні.

Яшка:Тоді, скидай чоботи.

Ничипір: Чоботи?

Яшка: Скидай, кажу.

Ничипір: А вони в мене рвані, каші просять. А ось в хаті моїй інша пара

чобіт лежить, новенька... Я їх тобі зараз принесу…( розвертається, щоб бігти)

Яшка: Куди? Скидай чоботи! Бо зараз, раз - і вщент ... Ферштейн?

Ничипір: Ну, гаразд, так би відразу і сказав, і кричати тут ні до чого.

Яшка: Рахую  до трьох: айн ...

Ничипір: Прибери свою цуколку!

Яшка: Цвей ...

Ничипір: На, синку, носи на здоров'я.  Вони тобі малі.

Яшка: (кладе рушницю, взуває чоботи) У самий раз. Це я для них великий. Хороші чоботи.

( Ничипір непомітно бере рушницю)

Ничипір: Руки вгору!  Влада перемінилася! Скидай чоботи.

Яшка: Як же я зніму чоботи, якщо руки вгору?

Ничипір: Скидай. А то вб'ю. Один!

Яшка: Не вб'єш.

Ничипір: Їй Богу, вб'ю! Два!

Яшка: Не вб'єш.

Ничипір: Чому?

Яшка: А вона у мене не заряджена.

Ничипір: ( здивовано дивиться на рушницю) І справді. Спритний ти хлопець.

Ти хто ж такий?

Яшка: Яшка.

Ничипір: Просто Яшка?

Яшка: Не просто. А Яшка-артилерист. Третій правий їздовий, розворот наліво.

Батарея, до бою. Трубка, п'ятнадцять,

приціл - сто двадцять. Батарея, вогонь. Бац, бац – і  мимо. Рухаюся з австрійського полону на хауз.

Ничипір: Чого?

Яшка: Додому.

Ничипір: Відпустили?

Яшка: Втік.

Ничипір: І давно йдеш?

Яшка: Ні, півтора року.

Ничипір: І босий?

Яшка: Ні. Це з мене сьогодні вранці якийсь бандит зняв.

Ничипір: Бандит. А сам?

Яшка: З тебе чесний чоловік зняв, а з мене - бандит.

Ничипір: Мені від цього не легше. Де ж твій дім?

Яшка: Вже недалеко. У Янківці.

Ничипір: Це за горою?

Яшка: Так, в долині. Там садочки над озером. А в садочку груші ростуть.

А на грушах ось такі груші. А за садочком - річка, а через річку - місток.

Ничипір: Так? У ньому двох дощок не вистачає?

Яшка: А ви там бували?

Ничипір: Я тебе десь бачив.

Яшка: І я тебе десь бачив.

Ничипір: Це не ти підглядав за дівчатами, які в ставку купались?

А вони тебе за це виваляли голим у кропиві.

Яшка: За млином?

Ничипір: Так

Яшка: Де обрив?

Ничипір:  Так.

Яшка: Ні, не я. А це не ви їхали через Янківку на гарбі з сіном і заснули.

А у вас тим часом волів вкрали?

Ничипір: Воли сірі?

Яшка: Ага.

Ничипір: Один з плямою?  Ні, це не я.

Яшка: Брешеш.

Ничипір: Не я. А це не ти, коли на німецьку війну йшов з моста п'яний у воду впав  тебе баби витягали?

Яшка: Я.

Разом: Земляки.

Ничипір:  Знаєш що, підемо до мене додому. Я тобі чоботи  більші дам.

Яшка: Цікаво, як там в Янківці? Чи все тихо?

Ничипір: А чого шуміти, коли твою Янківку Врангель спалив дотла.

Яшка: От гади. Куди ж мені тепер?

Ничипір: Що нікуди? Стій. Ти грамотний?

Яшка: Хто, я?

Ничипір: Так.

Яшка: Та я всій батареї писав любовні листи. Ваші тридюймові оченята шляхом влучного попадання в моє серце ... Словом, бац, бац - і мимо.

Ничипір: Добре. Будеш у мене писарчуком.

Яшка: Та ви що? Артилерист - писарчук?

Ничипір: Ну, помічником.

Яшка:  А у помічника багато роботи?

Ничипір: Багато.

Яшка: Не можу.

Ничипір: Чому?

Яшка: Слабкий здоров'ям. Помічником не можу. Мені б таку роботу,

щоб поменше роботи. Начальником можу.

Ничипір: Яким же начальником?

Яшка: А мені все одно. Ну, хоча б начальником гарнізону.

Ничипір: Та яким же гарнізоном? У нас одні баби та дівки, правда, бойові.

Яшка: А кажеш , нема. То  буду  начальником.

Ничипір: Ну, добре, будеш начальником, але і писарчуком.

Яшка: За сумісництвом можу. Добре?

Ничипір:Добре .

Яшка: Бац, бац ... ферштейн?( ідуть за сцену)

 

 

На сцені декорації двору біля хати Ничипора. За столом сидять Ничипір та Яшка. Виходить Гапка, ставить на стіл глек з молоком.

Гапка: Будьмо здорові, Яків Олександрович.

Я така рада, така рада, що ви до нас прибули. Буде тепер моєму Ничипорові підмога. А то у нас одні тільки баби. А баби самі знаєте, який народ.

Наприклад, Триндичиха. Триндичиха, коли в серцях, Бог знає, що натворити може.У Триндичихи характер такий, що якщо Триндичиху зачепити, то з Триндичихой зладу не буде ...

Ничипір: По-по-по-по-по ... Не поспішай!

Гапка: О, ось так завжди! І слова не дасть сказати. Їжте, Яків Олександрович.

Яшка: Я цікавлюся, Гарпіна ... Вибачте, Гарпіна ... До ...

Гапка: Дормідонтівна.

Яшка: До-ре-мі-донтівна. Я цікавлюся, у вас бивають мігрені?

Гапка: Ні. У нас нікого не буває, одна тільки нудьга. Така нудьга.

Яшка: Я заявляю абсолютно офіційно, як начальник гарнізону - нудьги більше не буде. Ми її бац, бац - і мимо. Данке Шойнах.

Гапка: Що, що?

Яшка: Спасібочкі.

Гапка: На здоров'я.

Яшка: Прошу. Вибачте.Я людина бувала. Танцюю. Багато пісень знаю.

Гапка: А які пісні ви знаєте?

Яшка: Різні. Ну, наприклад, «Мне все равно: страждать иль наслаждаться »

Гапка: А мені не все одно

Яшка:  Ай момент. 

Гапка: А ви гопака танцюєте?

Яшка: Ну що ви, що ви. Гопак нині не в моді. Я пройшов пішки всю Європу.

І жодного разу не бачив, щоб танцювали гопака. Зараз в моді формене «безобразіє». Називається «В той степ».

Гапка: «У той степ»?

Яшка: Чи цікавитеся?

Гапка: Ага.

Яшка: Можу показати.

Вашу ручку, бітте-дрітте.

Приготуйтесь, фрау - мадам.

Я урок вам перший  подам.

Треба до неба підняти  глаза.

І стрибати, ну, як коза.

Ну, сміливіше, пірует.

Ну, справжнісінький  балет!

Раніше так, потім ось так.

Так, я в танцях мастак.

 

 

(Гапка падає на лаву біля Ничипора, відсапується. На сцену виходить Одарка з кошиком пирогів)

 

Одарка: ( підходить до Якова з пирогами) Якове Олександровичу, скуштуйте пиріжечків. Сама пекла….

Яшка: З задоволенням.

Одарка:  Ось з маком.

Яшка:  Люблю зі смаком (підморгує до Одарки)

Одарка: Залишайтеся, Якове Олександровичу.

Яшка: Ви, тільки ви нагадуєте мені мою чорняву. Мою улюблену, безвідмовну гаубицю.

Одарка: А де ж вона ваша кохана, ваша чорнява?

Яшка: Загинула в нерівному бою.

Одарка: То ви вдівець, Якове Олександровичу?( кидається його обіймати)

Яшка: Ой! ( хапається за серце)

Одарка: (стривожено) Що з вами, Якове  Олександровичу?

Яшка: Індивідуальна контузія.  Ваші тридюймові оченята, шляхом влучного попадання. Запалили вогняну  пожежа в моєму серці. Бац, бац - і в точку.

Яшка та Одарка обіймаються. На сцену виходять співаючи  «Ой, там на горі»  всі актори.