Усна народна творчість
Урок - змагання
Вчителя початкових класів
Ізяславського навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради
Антонюк Ніни Борисівни
Мета. Поглиблювати знання учнів про жанри усної народної творчості.
Розвивати кмітливість, образність і точність мовлення школярів.
Коригувати увагу, логічне мислення, пам’ять. Виховувати любов
до рідної землі, до рідної мови; повагу до старших.
Хід уроку
І. Організація учнів до уроку.
Добрий день вам, любі друзі,
Рада вас вітати,
Щастя та добра всім
Хочу побажати.
ІІ. Актуалізація знань учнів.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без корення рослини ,
А нас, людей, без Батьківщини.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.
Слово вчителя.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть ваші батьки, - тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.
У кожного народу здавна існує культура усного слова, своєрідна усна література. Протягом своєї багатовікової історії український народ склав безліч пре красних казок, прислів’їв, загадок, пісень, прикмет, народних усмішок.
Сьогодні ми продовжуємо « Літературний тиждень». Я знаю, що ви також вивчаєте, знаєте багато скоромовок, пісень, прикмет, загадок. Усі ці жанри називають «золотими зернятками мудрості» або «Усна народна творчість».
Бо як відомо: у простоті слова - найбільша мудрість.
ІV. Привітання команд.
«Книголюби»
Книголюби – молодці,
Залюбки читаємо.
Перемогу в боротьбі
Здобути бажаємо.
«Читайки»
День і ніч ми все читаємо,
Ми про все на світі знаємо,
Ви замало їли каші!
Перемога буде наша!
V. Змагання.
1 конкурс «Загадки».
Вчитель. Загадка – один з найдавніших і найбільш поширених видів усної народної творчості. З давніх – давен у них фіксувався життєвий досвід народу, знання про різноманітні явища навколишнього світу, за їх допомогою перевірялися також розумові здібності дітей.
Загадки
Що сходить без насіння? (Сонце).
Що підійме і найменша дитина, а через хату не перекине і доросла людина? (Пір’їну).
На літо одягаються, а на зиму одежі цураються? ( Дерева).
Хто завжди правду каже? (Дзеркало).
Чорний Іван, дерев’яний каптан, де носом проведе, там помітку кладе. (Олівець).
Яким стане білий камінь, як його вкинути в чорне море? ( Мокрим ).
Нагороді в нас росте
Сонце ясне, золоте.
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє. ( Соняшник ).
Стоять коні на припоні. Не їдять, не п’ють, а все гладкими стають. (Гарбузи).
Чим більше миється ,тим меншим стає. ( Мило ).
Сама мала, шубка пухка,
З гілки на гілку стрибає,
Шишки, горішки збирає. (Білка ).
2 конкурс «Прислів’я. Приказки.”
Вчитель. Прислів’я – це влучні, короткі вислови, які мають повчальний зміст.
Приказки – це влучні, короткі вислови без повчального змісту.
( Команди по черзі називають прислів’я.)
Не той друг, хто медом маже, а той хто правду каже.
Дружба та братство – найбільше багатство.
Більше діла – менше слів.
Без охоти нема роботи.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Очам страшно, а руки зроблять.
Де багато пташок, там нема комашок.
Бджола мала, а й та працює.
Добре діло - твори сміло.
Не одежа красить людину, а добрі справи.
Не кажи не вмію, а кажи навчуся.
Щасливо там уміють жити, де вміють дружити.
3 конкурс «Скоромовки»
Вчитель. Скоромовки – жартівливі вислови, складені зі слів, важких для швидкого читання.
Мишка мишку запитала:
Відказала мишка мишці:
При дорозі, де тополі
Синій льон зацвів у полі.
Біля льону синя річка.
В небі синьому синичка.
Їжачок, їжаченя
Їздять по гриби щодня,
Їжачиха помагає-
Сироїжки їм збирає.
Міла митися не вміла.
Міла мило з рук не змила.
Жатка жваво жито жне,
Жатку жнець не дожене.
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
«Музична пауза»
Вчитель. Український народ – дуже співучий.
Народна пісня – голос невмирущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи. Як і хліб насущний,
Не вийде з моди сущого життя.
(Звучить запис пісні).
5 конкурс «Пісні»
Вчитель. – Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні.
Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою.
(Слухання колискової «Сонько»).
Ходить сон біля вікон
А дрімота біля плота
Питається сон дрімоти:
Та де будем ночувати?
Де хатина теплесенька,
Де дитина малесенька.
Отам будем ночувати,
І дитину колихати.
Котику сіренький, котику біленький,
Котку волохатий, не ходи по хаті,
Дитя буде спати, котик воркотати.
Ой на кота воркота, на дитину дрімота.
6 конкурс «Народні усмішки»
Вчитель. Народні усмішки – дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя.
«Хитрий Івась»
«Знову двійка»
«Не забула про сестру»
« А де ж Юрко?»
На уроці малювання вчителька запитала у Петрика:
7 конкурс «Прикмети»
Вчитель. – Люди здавна спостерігали за природними явищами. Так з’явилися народні прикмети.
Ворони каркають – на погану погоду.
Літо з дощами – осінь з грибами.
Багато снігу – багато хліба.
Сніг на полях – зерно в засіках.
Акація рясно цвіте – на врожайний рік.
Ластівки літають низько – на дощ.
VІ. Узагальнення і систематизація знань учнів.
Підбиття підсумків змагання. Оголошення рахунку.
Слово вчителя. – Чарівний наш край, чудові наші люди, наша мова, пісні, вбрання. Діти, любіть свій рідний край, де народилися і живете. Любіть свою рідну мову. А вивчати мову, розширювати свої знання, звичайно вам допоможуть книги. (Робота з виставкою книг).
Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
Кохана українська мово!
Буду я навчатись мови золотої,
У трави-веснянки, у гори крутої.
В потічка веселого, що постане річкою.
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Мова в нас така чудова,малодійна і ясна.
Солов’їна, світанкова, і чарівна, як весна!
VІІ. Підсумок уроку. Рефлексія.