Урок №17 Железняк, Ламонова 6 клас образотворче мистецтво

Про матеріал
Розробка уроку Урок №17 Железняк, Ламонова 6 клас образотворче мистецтво з ілюстраціями
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

  Розробки  уроків  з образотворчого  мистецтва

 

6 клас

Урок № 17

Тема: Лялька - уособлення  образу  людини. Символіка  української  народної ляльки.

Практичне завдання: створення  ляльки-мотанки стовбушки.

Мета уроку: формування ключових компетентностей:

вміння вчитися: організовувати своє робоче місце, планувати свої дії, доводити роботу до кінця; самостійно виконувати практичне завдання; здійснювати самоконтроль і самооцінку;

загальнокультурна компетентність: розвивати духовно-моральні основи життя учнів; познайомити з особливостями національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері;   виховувати  любов  та    повагу до Батьківщини,  до    традицій    та   народних звичаїв українців,   стимулювати  бажання наслідувати їм;

громадська компетентність: усвідомлення своєї належності до соціально-культурного середовища; усвідомлення своєї належності до  етносоціального й соціально-культурного середовищ;

міжпредметна естетична компетентність:  формувати у дітей уявлення про себе, як представників української нації;  закріпити знання про державні та народні символи України; спонукати   застосовувати знання українських народних творів (пісенний жанр, музично-танцювальні рухи);  закріпити знання про українські народні іграшки (назва, матеріал, з якого традиційно виготовлялись); викликати бажання самостійно виготовити ляльку-стовбушку; виявлення естетичного ставлення до народного  мистецтва; прищеплювати зацікавленість творами народного мистецтва, шанобливе ставлення до культури  українського  народу;  спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної   культури; вміння цінувати красу, створену простими  людьми;

предметних компетентностей:  розширити    уявлення  учнів  про   такий  вид      декоративно-прикладного мистецтва,   як виготовлення    ляльок-мотанок;  ознайомити учнів  з історією виникнення ляльки-мотанки,  визначити символіку народної ляльки; навчати створювати власну
ляльку-мотану, зокрема стовбушку; поглибити знання учнів про надбання  українського  народу;    виховувати інтерес та шану до  історії  українського  народу.

Тип уроку: комбінований.

 Оснащення уроку:

  1. Мультимедійна  презентація.
  2. Фотозображення ляльок-мотанок, різні види українських народних і сучасних ляльок-мотанок , зразки українських народних ляльок-мотанок, картки з назвами та описом   даних ляльок.
  3. Зразки дитячих робіт з теми даного уроку.

 Методи і прийоми, використовувані вчителем на уроці: коментар, бесіда, демонстрування наочності та прийомів роботи з тканиною, організація процесу сприймання, пізнавальної, ігрової та практичної діяльності учнів, стимулювання творчої активності учнів,  індивідуальне консультування, порівняльний аналіз.

Форма організації: виконання вправ та творчої роботи - у групах,      кооперативно-групова.

Терміни і поняття:   «лялька-мотанка»,  «лялька-пеленашка»,  «лялька-   зернушка», «лялька-стовбушка», «ляльки-нерозлучники».

Види мистецтв (предметів), що інтегруються на уроці:  музичне мистецтво, література.

Музичний ряд: прослуховування музичного ряду  україньких  народних  пісень-веснянок.

Міжпредметні зв’язки - література, музичне мистецтво.

Матеріали  та інструменти: клапті білої тканини 15х15 см, декілька клаптів кольорової тканини 9×9 см, шматки синтепону або вати, нитки (акрил, бавовна, шерсть - на власний смак), нитки муліне для волосся ляльки. 

 План уроку

1.Організація класу (1 хв)

2.Актуалізація опорних знань (1 хв)

3.Мотивація навчальної діяльності (1 хв)

4.Повідомлення теми і мети уроку

5.Вивчення нового матеріалу   (4 хв)

6.Фізкультхвилинка.(1хв)

7.Практична робота (35 хв)

8.Рефлексія (0,5 хв)

9.Підсумок уроку(1 хв)

10.Домашнє завдання (0,5 хв)

ХІД УРОКУ

(Всі  етапи  уроку  супроводжуються  комп’ютероною  презентацією)

1. Організаційний момент

Ти - сам загадка. Відгадай себе,

І все, мабуть. тоді на місце стане.

Червоне, біле, ніжно-голубе

Відкриється за шторою туману.

В твоїх очах  світає небокрай,

А дум плоди, мов яблука  на вітах…

Насамперед себе ти розгадай,

Коли ти хочеш інших зрозуміти.

                                   В.Крищенко

2.  Актуалізація  опорних знань.

Метод «Ромашка» (Діти  по  черзі  відривають  пелюстки  ромашки  і відповідають  на  запитання)

   В  якому  жанрі  образотворчого  мистецтва   ми  працювали   на  минулому  уроці?

    Що  таке  начерк?

    Портрет - це  жанр  чи  вид  образотворчого  митстецтва?

    Що  таке  натура?

3. Мотивація навчальної діяльності

Нездоланний і талановитий

Наш народ скарби свої зберіг.

Тих скарбів коштовних не злічити,

Серед них -і лялька-оберіг.

Лялька-мотанка - це забавка дитяча

І мистецьке диво, але ще

Іноді здається нам, неначе

Вічність сіла ляльці на плече.

Бо її історія прадавня

Вже сягає п’ять тисячоліть.

Крізь віки гіркі, страшні і славні

На сторожі пам’яті стоїть.

Тож уклін доземний Вам, Майстрине,

За талант і працю, і красу…

З древньої бабусиної скрині

Ваші руки Казку нам несуть.

Лялька-мотанка до нас приходить нині

Оберегом щастя і добра.

Щиро Вас вітаємо в Долині!

Хай квітує радісна пора!

Хай дарує Бог благословення

Досягти найвищої мети,

Із міцним здоров’ям і натхненням

До вершини творчості іти!

Хай радіють Вашим творам діти,

А дорослі - приклад з Вас беруть…

Україні й Вам по всьому світу

Ляльки-мотанки хай славу принесуть!  (Сподар Оксана)

  Як  гарно  описала письменниця  Сподар  Оксана у  цьому  вірші  ляльку  як  уособлення оберегу  українського  народу!

 Хто  мені  скаже,  про  що  ми   будемо  розмовляти  на  сьогоднішньому  уроці?  Хто  здогадався?

 4. Повідомлення теми і мети уроку

  У  кожної  дівчинки, напевно,  були  ляльки  в  дитинстві! Сучасна  лялька  набагато  відрізняється  від  тих  ляльок, якими  бавились  наші  бабусі,  прабабусі. Сьогодні  ми  спробуємо  створити  ляльку-мотанку  своїми  руками. А тема  нашого- уроку  «Лялька  уособлення  образу  людини. Символіка  українських  народних ляльок» (тема та завдання  написані на дошці).

5. Вивчення нового матеріалу

http://narodnalviv.at.ua/_pu/1/61093200.jpg Лялька-мотанка - українська народна лялька, символ жіночої мудрості. 
Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок  тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки - хрест.  Людина  вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

 Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому  на  заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися -вважалося, що так швидше народяться діти.                                        
        Обличчя у «плодоносних» ляльок немає - невідомо ж, хто прийде на світ.http://www.galinfo.com.ua/gallery/full/v/a/vatra.jpghttp://svitppt.com.ua/images/32/31980/770/img4.jpg

 Берегиням - іншому різновиду - на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки - припинилася злива, вщух буревій...

Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка - три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір - очіпок, стрічка чи хустка-зв’язок із небом...
Українська лялька тим унікальна, що вона - така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші-глиняні-сягають доби Трипілля! http://motanka.ucoz.ru/images6/428a.jpg

Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім’ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала , бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.http://www.svit-rosy.net.ua/wp-content/uploads/2015/01/%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F1350.jpg

 Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати  простір. Такі  іграшки  повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...

 Ляльку робили, коли викликали духа. Іноді її знищували, спалювали, щоб ця річ забрала, наприклад, недугу. Якщо писанкою «викочували» хворобу, то ляльку виготовляли тоді, коли треба було про щось швидко попросити або подія була значна. Знищували її, коли намагалися вилікувати людину чи прикликати дощ. Тобто її віддавали богам - вона ставала жертвою й могла заміщати собою живу істоту. Тому її обличчя було відокремлене від будь-якої особи, щоб ніхто не постраждав під час знищення мотанки - аби не зашкодити живим. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя - будь то очі чи ротик - може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Окрім того, за таким хрестоподібним личком можна уявити собі яке завгодно. І, зрештою, хрест у колі - це солярний знак, тож лялька із таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. Ну, а в голівку мотанки часто зав’язували зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення, бо зерно пов’язане з померлими чи ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову розпочинає одвічний коловорот життя. Тому мотанку пов’язують із уявленнями про життя й небуття, із досвідом минулих поколінь та їхнім зв’язком із поколіннями наступними.

 Існують  багато  різновидів  ляльок-мотанок.

Лялька-пеленашка - це найперша лялечка, яку робили для майбутньої дитини. Її клали в колиску до малюка, як оберіг від злих сил, хвороб, лихого ока. Вважалося, що вона зігріває місце для малюка. Коли дитина трохі підростала, то цю лялечку давали йому погратися, тому при ії виготовленні в жодному разі не можна застосовувати намистини, гудзики і т.і., тільки тканани, стрічки, ниточки, мережива. Рахувалось, що якщо ляльку- немовлятко (пеленашку) покласти в ліжко до дитини, то це зіб'є злих  духівhttp://motanka.in.ua/img-upload/nemovljata.pnghttp://pics.livejournal.com/motanky/pic/000102xz/s320x240

 з пантелику.  

При цьому потрібно було ще примовляти: "Не бався моєю дитинкою, а грай з цією лялечкою"

 

Лялька - «круп’яничка»    (інша назва «зернянка», «зерновиця», рос. – «зерновушка»). Ця лялечка є ще одним різновидом слов’янських народних ляльок-оберегів. Свою назву «Зернянка» отримала за те, що всередині вона наповнена зерном або крупою.http://kievvlast.com.ua/upload/image/1_(228).jpg

  Лялька “Нерозлучники” – символ вірності та взаємного кохання, оберіг миру та злагоди у родині.
  В давній традиції на чолі весільного ескорту, що везе молоду пару у будинок нареченого після вінчання, під дужкою збруї підвішувалась пара ляльок : ляльку Нареченої і ляльку Нареченого, щоб вони відводили недобрі погляди на себе. Ці ляльки були дуже символічні - жіноче і чоловіче начало з’єднувалися у нерозривне ціле. Поміж лялечками, посередині їх спільної руки прив’язувались стрічки, крихітні лялечки, котрі символізували їх діточок http://motanka.ucoz.ru/images5/265a.jpghttp://cs618628.vk.me/v618628136/da21/DGcENn7iPrI.jpg

   Лялька-мотанка ні в якому разі не  шиється, не проколюється голками чи шпильками – виключно мотається. Звідси і назва -  мотанки. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до  самої лялі! І Не колоти її!http://cdn.bolshoyvopros.ru/files/users/images/e9/fa/e9fa71b5856d5fe26244aea66ca02f03.jpg

  Найпростіше  робити  ляльку-стобушку, яку  ми сьгодні  створимо. Лялька-стовбушка самий древній і головний образ    народної ляльки. Її основою є чоловіче начало у вигляді скрутки, стовпчика, опори.

(Опрацювання  підручника ст.97-101)

 Є ляльок багато в мене:

В Люди платтячко зелене, 

В  Олі стрічки красивіші, 

В  Юлі очі голубіші, 

В  Галі кращі черевички, 

В  Маші симпатичне личко, 

Катя вміє говорити, 

А Оленочка - ходити. 

Та з усіх ляльок гарненьких 

Лиш одна для мене мила: 

Її з клаптиків стареньких 

Яя із мамою пошила.

(Лукан  Наталія)

 А  ми будемо робити нашу ляльку  без  голки  і  нитки!

6.  Фізкультхвилинка.

(Учні  під  веселу  музику  виконують  рухи  за  одним з  однокласників)

 7.  Практична робота

Інструктаж з охорони праці.

 Перед початком роботи, будь ласка, зверніть увагу на свої робочі місця. Де б ви не знаходилися: на заняттях - необхідно бути дуже обережними. На заняттях ми користуватимемося різними предметами, дотримання техніки безпеки при цьому є обов'язковим.

Вимоги безпеки під час роботи: дотримуйте в порядку і чистоті робоче місце, не допускайте той, що захаращується його інструментами, відходами і сміттям; будьте уважні, не відволікайтеся і не заважайте іншим; не розмахуйте рукою з інструментом, не кладіть його на край столу; світло на вашу роботу повинне падати з лівого боку; положення тіла при роботі повинне бути зручним, відстань до виконуваної роботи повинна бути 25-30 см.

Вимоги безпеки при роботі з ножицями: кладіть ножиці праворуч від себе із зімкнутими лезами, направленими від себе; - стежте за тим, щоб ножиці не опинилися під виробом, оскільки, беручи виріб, їх можна упустити і поранити себе або працюючого поряд; передавайте ножиці колечками вперед, із зімкнутими лезами; не підходьте під час роботи з ножицями до інших учнів. Вимоги безпеки після закінчення роботи: приведіть в порядок робоче місце; інструменти і матеріали зберіть і складіть в певне місце; сміття і відходи зберіть і складіть в спеціальний ящик.http://semideluhi.com/wp-content/uploads/2013/03/lyalka-svo%D1%97mi-rukami-2.6.jpg

 Тепер ми  поділимось  на 4 групи, в кінці  уроку визначимо, яка  з груп  створила найкращу  ляльку-стовбушку.

(Вчитель ділить  клас  на  групи,  показує  етапи  роботи  над створенням  ляльки і  індивідуально  консультує  учнів).

Звучить  тихо  підбірка  українських  народних  пісень)http://www.rukukla.ru/file/0001/8814.jpg

8. Рефлексія (0,5 хв)

Рефлексія у формі незакінчених речень  (на  дошці  записані незакінчені речення)

Я зрозумів, що можу ...

Для мене стало новим ...

Мене здивувало ...

У мене вийшло ...

Мені захотілося ...

                                                            Мене надихнуло ...

9. Підсумок уроку

Після закінчення роботи в групах учні повинні оцінити ефективність колективної роботи.   Вчитель говорить  варіанти відповідей на запитання, учні ставлять потрібну цифру. 

  • Працюючи в групі, ви спілкувалися. Як це впливало на результат?
  • Робота стала більш ефективною.
  • Це гальмувало процес.
  • В роботі ми допускали неточності.

   ( По  кількості  балів, вчитель  визначає  яка  група  працює  найбільш  ефективно)

 Метод «Мікрофон»

  Чому  називали «лялька-мотанка»,  «лялька-пеленаш-ка»,  «лялька-зернушка», «лялька-стовбушка», «ляльки-нерозлучники»?

  •         З яких матеріалів  виготовлялася  лялька-мотанка?
  •         Чому  замість  обличчя  в  ляльк  був  хрест  або його   взагалі не було?
  •         Яку  функцію  як  оберіг  мала народна  лялька-мотанка?

10. Домашнє завдання.  Принести  акварельні  та  гуашеві фарби.

6 клас

Урок № 23.

Тема: Побутовий  жанр  у  народному  мистецтві. 

Практичне  завданя: створення  оразу  козака  Мамая.

Мета уроку: формування ключових компетентностей:

загальнокультурна компетентність: оволодіння досягненнями національної  культури, вміння цінувати красу, створену руками народних умільців, повагу до культурної спадщини народу, традицій, праці людей, бережливе ставлення до творів народних майстрів;

міжпредметна естетична компетентність: виявлення естетичного ставлення до навколишнього світу, народної творчості, прагнення до особистої творчості;

спілкуватися державною, рідною  мовою: розвиток позитивного ставлення до рідної мови, визнання її ролі у власному та культурному збагаченні; уміння спілкуватися (письмово чи усно) рідною  державною  мовою;

вміння вчитися: організовувати своє робоче місце, планувати свої дії, доводити роботу до логічного кінця;

міжпредметна естетична компетентність: виявлення естетичного ставлення до мистецтва, світу в різних сферах діяльності людини;   вміння давати естетичну оцінкам творам мистецтва; спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної   культури; вміння цінувати красу, створену митцями; оволодіння досягненнями національної   культури; виявлення інтересу до побутової культури, духовних і моральних цінностей українського народу;

предметних компетентностей: ознайомити з різновидами  народного  мистецтва  в побутовому  жанрі,  особливостями  побутового  жанру  у народному  мистецтві; формувати знання учнів про різні види народного мистецтва;    удосконалювати вміння планувати малюнок на площині аркуша паперу; розвивати відчуття композиційної рівноваги, колірної гармонії, естетичний смак, нестандартність мислення та фантазію.

Тип уроку: комбінований.

Методи і прийоми, використовувані вчителем на уроці: коментар, метод «Конструктор», демонстрування наочності, організація сприймання, пізнавальної та образотворчої діяльності учнів, активізація творчого потенціалу дітей, індивідуальне консультування, порівняльний аналіз.

Техніка виконання: акварель, витинанка.

Оснащення уроку:

  1. Інформаційні засоби навчання, аудіо запис українських народних пісень, музика  інструмента  бандури.
  2. Експонати шкільної світлиці (глечики, макітри, куманці, кухонні дощечки тощо), зразки виробів декоативно-прикладного мистецтва (різьблення, розпису, гончарства, ковальства, лозоплетіння, витинання, писанкарства).

Навчальні предмети що інтегруються на уроці: українська та зарубіжна література, музичне мистецтво .

Цілі навчання: розрізняти  побутовий  жанр образотворчого мистецтва;   розуміти  поняття побутовий  жанр  у народному  мистецтві;  використовувати практичний досвід; аналізувати свою роботу; створювати композицію; оцінювати свою роботу;   виховувати вміння цінувати красу через предмети  народного  побуту.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

Форма організації: урок-екскурсія.

Візуальний  ряд: комп’ютерна  презентація, фігурки  українців  з  глини с. Опішня,  посуд, розмальований  петраківським  розписом   Семенюк « Козак Мамай», розписи  Надії  Білокінь,  Марфи Тимченко, репродукції  картини  «Юрія  Змієборця», «Козака Мамая»та ін.

План уроку

1.Організація класу (1 хв)

2.Актуалізація опорних знань (1 хв)

3.Мотивація навчальної діяльності (1 хв)

4.Повідомлення теми і мети уроку

5.Вивчення нового матеріалу   (4 хв)

6.Фізкультхвилинка.(1хв)

7.Практична робота (35 хв)

8.Рефлексія (0,5 хв)

9.Підсумок уроку(1 хв)

10.Домашнє завдання (0,5 хв)

ХІД УРОКУ

(Всі  етапи  уроку  супроводжуються  комп’ютероною  презентацією)

  1. Організаційний момент

(Звучать українські народні пісні)

II. Мотивація навчальної діяльності

 Прослухавши  народні  пісні  на  початку   спробуйте  відгадати в  якому  жанрі   образотворчого  мистецтва  ми  будемо  працювати  сьогодні.

Метод «Конструктор»           БОТОПИЙВ    НАРЖ   (побутовий  жанр)

  3256 1 8 97     3 2 4 1

III. Актуалізація  опорних знань.

   В  якому  жанрі  образотворчого  мистецтва   ми  працювали   на  минулому  уроці?

   Що  таке  сюжет?

     Які  події   зображували     художники  на  сюжетно-тематичних  картинах?

   Назвіть  українського  творця, поета, художника  який  найчастіше  малював   побут  селян. (Т.Г.Шевченко)

IV. Повідомлення теми і мети уроку

  Щоб дізнатися що ми будемо сьогодні малювати, потрібно відгадати кросворд. А ключове слово в кросворді буде підказкою до теми нашого уроку.

 

 

 

 

(1)

А

К

В

А

Р

Е

Л

Ь

 

 

(2)

Ж

И

В

О

П

И

С

 

(3)

Е

С

К

І

З

 

 

(4)

К

О

Н

Т

Р

А

С

Т

(5)

Г

Р

А

Ф

І

К

А

 

1.Прозора  фарба ,  що  розводять  водою?

2.Вид  образотворчого мистецтва, основним  засобом  зображення   якого  є  колір?

3.Попередній  начерк, який  фіксує  задум  роботи?

4.Назви  французьке  слово,  що   означає  протилежність, різку  відмінність у  чомусь?

5. Назвіть  вид  образотворчого  мистецтва,  роботи   якого  виконуються простим  олівцем?

Давайте прочитаємо ключове слово. Це  козак,  а  ім’я  його  Мамай!http://cs412531.vk.me/v412531266/10a3/mdUtI6et0TE.jpg

  Цього  козака  народні  майстри  зображували     на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами  у народному  побутовому  жанрі   мистецтва.

Хто   скаже,  що  таке  побутовий  жанр?

V. Вивчення нового матеріалу

 Сьогодні  в нас  буде  незвичайний урок,  урок - екскурсія  в  минуле.   Ми    більше  дізнаємось,  хто  такий  козак  Мамай,  як  справно  він  захищав свою  Батьківщину,  яким   був  патріотом   і   на  яких  речах  побуту   народні  митці  зображали  цього   сміливця.

  У Лівобережній, а  іноді й у Правобережній Україні ще й досі трапляється по хатах   картини та  інші  речі  побуту з зображенням   “Козака Мамая”.

 «Підібравши під себе ноги, сидить на землі молодий козак. Обличчя у

нього гарне, вуса довгі, а з начисто голеної голови спускається за ліве вухо тонкий, довгий “оселедець”. У багатому одязі, що на ньому, комір розхристаний, на ногах червоні чоботи, в зубах люлька, в руках бандура; за  плечима, а іноді на землі чи на дереві, козацька зброя: лук, сагайдак, шабля, спис, рушниця, пістолі. Збоку, теж на землі, шапка, пляшка й чарка. Ззаду до списа прив’язаний кінь. Па картині внизу довгі вірші. Є багато картин, на яких, окрім цього казана, намальовано ще кілька козаків; вони п’ють, танцюють, тягають один одного за чуба… і т. ін…»

  Мамая можна побачити, наприклад, і у Львові, в  Національнім  музеї на  різних речах  побуту.  Це  і  глиняний  посуд, килими, картини  тощо.

  Відомо, що козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в святій борні з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам’ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козака-Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Навіть на липових вуликах інколи з’являвся лик цього козарлюги. Для козака, селянина «Козак-Мамай» - це борець супроти сил зла, як і Юрій Змієборець на поширених в той час іконах. Адже і Святий Юрій, і козак своєю звитягою виборювали щастя і добробут людей.

  Порівняйте  картини  «Козак  Мамай»  та  «Юрій  Змієборець.  Що  ви  знайшли  спільного ,  а що  відмінного  в  цих  картинах?

C:\Users\Admin\Desktop\2789__320x240_Kozak-banduryst_ser19st_p-o_NHMU_web.jpghttp://phenomen.at.ua/images/Svyati/Uriy_Zmieborec/Uriy_Zmieborec.jpg

 

 

 

 Народне  мистецтво, зокрема  побутовий  жанр , є однією з найдавніших галузей художньої діяльності людини, адже людство здавна оточувало себе виробами з кераміки, дерева, різноманітно прикрашеними побутовими речами. Саме їх художній рівень, образне начало зумовлювали розвиток цивілізації і рівень культури того чи іншого народу, були тісно пов’язані зі звичаями, національними та етнічними особливостями, їх естетична цінність залежить від конструктивних пластичних і фізичних можливостей матеріалу, різноманітностей та особливостей прийомів обробки, технологічних секретів.http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/68/Cossack_Mamay_1728.jpg

 Пам'ятки декоративно-прикладного мистецтва дійшли до нас з глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманітніших  матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.

 Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використовуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця створювали справжні шедеври мистецтва  і не  рідко  на  цих  творах  зображувалося  побутове  життя  селян.

Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інкрустацією металом,

бісером, а ще - випалюванням. Високої майстерності у декоративному різьбленні досягли майстри Прикарпаття та Буковини. (Демонструються зразки виробів із дерева.) Майже виключно в побутовому жанрі працював майстер різьблення по дереву Антон Штепа. «Пряля», «Колядка», «Доярка», «Медсестра» - деякі з його творів. Яків Ремінецький майстер плетення із соломки і рогози, створив «Гончара «Коваля», композицію «На побачення» та ін.http://www.reznoe.ru/upload/portfolio/2444/2444_8907_12276b.jpg

 Чи  зустрічали  ви   вдома  чи  де  інде  картини з  дерева ? Опишіть  їх?

 Подивіться як  портрет нашого героя  гарно  вирізали  з дерева! 

 Художнє ткацтво та килимарство здавна набуло великого поширення в народному декоративному мистецтві. Декоровані тканини (скатертини, рушники, покривала) виготовлялися на ткацьких верстатах.

Раніше не було в Україні жодного села, де б жінки не ткали у себе вдома полотно з конопляної лляної пряжі, а також вовняні тканини для одягу, килими тощо.  Але  побутовий  жанр  був  менш  виражений ,  ніж  в  гончарстві.

 Козак  Мамай  був  зображений  також  на  килимах!

 Напевно в  ваших  бабусів чи  прабабусів  збереглися   виткані  килими?

 Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва є гончарне виробництво. Мабуть, колись дуже давно людина помітила, що шматок глини,  випадково опинившись у багатті, твердішає до міцності каменю. Це і стало поштовхом до подальшого бурхливого розвитку гончарства.http://newvv.net/images/stories/photoreport/resized/295/1296063361_015.jpg

 З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання).

 Великим досягненням у кераміці стало відкриття фарфору - техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок.

 На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня,

 Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київської; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської області. Опішнянські майстри Гаврило Пошивайло і Олександра Селюченко нерідко виконували також керамічні побутові сценки - «Вершники», «Куми», «На ярмарок».

 Розписуючи посуд, особливо тарілки, українські народні майстри зображували не лише декоративні, а й побутові мотиви. А керамічні кахлі з

Косова взагалі є справжньою енциклопедією побутових сюжетів.

Розписувалися також глиняні іграшки - свищики у формі півників, баранчиків, вершників, козликів, коників тощо.

  Великої популярності в наш час набуло виготовлення полив'яного гончарного посуду, глечиків та дзбанків, а також фігурного посуду у вигляді людей та тварин. Найвідоміші майстри глиняного фігурного посуду працюють у с. Опішня, яке розкинулося на мальовничих пагорбах Полтавської області.http://www.ukrsov.kiev.ua/UkrsovCat-portlet/s_catalog.nsf/0?assetId=2352&imgType=4http://www.krok.edu.ua/images/profesori/tkach-dmitro-ivanovich/kozak-mamay/dmytro-tkach-kozak-mamay-2008-r-shamot-kolorovi-polyvy-kolorove-sklo.jpghttp://www.ukrsov.kiev.ua/UkrsovCat-portlet/s_catalog.nsf/0?assetId=3726&imgType=4

 Ми часто бачимо у бабусі в хаті макітру чи глечик. Беручи до рук такий посуд, уявляємо, як він народжувався. У таких виробах відчуваються сила землі, тепло людських рук, подих нашої історії.

 Плетіння - одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Міцні та гнучкі саджанці горіха використовувалися для плетіння огорож, лоза - для виготовлення кошиків, бочок, меблів та ін. Із соломи виготовляли бочки для зерна, головні убори, а з рогози - килимки, полотна для решіт тощо.

 Це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. На Україні плетіння має багаті і давні традиції. Як сировину для цього використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб),  верболоз,  хвойну та дубову стінку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки - тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпорювали у печі, гнули короби для сівби - сіяники тощо.

 Кошелі та кошики  часто робили із лози з корою (так зване сіре плетіння), а при виготовленні дитячих колясок, дачних меблів, іграшок кора знімалася (біле плетіння).

 Кожний із цих видів має свої художні особливості. Лоза - найпоширеніший природний матеріал, який завдяки своїй міцності та зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.http://petrykivka.dp.ua/wp-content/uploads/2015/03/s-5.jpg

 Петриківський розпис - один із видів народного мистецтва . Виник він на Лівобережній Україні в с. Петриківка. Він зароджується як одне з айперших орнаментальних мистецтв, проте широкого поширення набув у ХІХ ст. Розпис зосереджувався на печі, комині, потім малюнок  переходив на стіну, продовжувався над вікнами, по кутках. Зображували переважно птахів, дерево життя з ними, хрести в полі, зигзаги, рослинні орнаменти. Побутове  життя  селян  зображували  петриківським  розписом  на   глечиках, тарелях  .  До нього тут зверталися Надія Білокінь, Марфа Тимченко та інші митці.http://lh3.ggpht.com/T_S7YJUh8hN1aSXdkwOP8ueZTm0pMc4HV2mMnavZrDvyyI_2rxfTzWUv=s526https://img-fotki.yandex.ru/get/6741/230631846.3d/0_11252c_703be81f_XL.jpghttps://img-fotki.yandex.ru/get/4508/230631846.3d/0_11252b_4f6d9e01_XL.jpg

  Малюнок Петриківки створювався без попередніх ескізів, без розподілу на етапи, здійснювався одразу, а найчастіше просто поновлювався.

  Скажіть, учні,  що  спільного  на  всіх  картинах,  де  зображали  козака  Мамая?

 Здебільшого  він  сидить і  тримає  в  руках  український  народний  інструмент,  який ? (бандура)

   Адавайте  послухаємо  як  звучить  цей  народний  інструмент!(звучить  музика   інструмента  бандури).

  (Робота з підручником ст. 125-137)

VI.  Фізкультхвилинка.

Натюрморт, портрет, пейзаж –

Починаєм відлік наш.

Яблучко, тарілка, торт –

На картині – натюрморт.

(Діти показують названі предмети у повітрі)

Озеро, дуби, шалаш  -

Ми малюємо пейзаж.

(Діти показують названі предмети у повітрі)

Ось Франко – такий сюжет

Називається портрет.

Натюрморт, портрет, пейзаж.          

Ми урок продовжим наш.

VII.  Практична робота 

 Добігає  кінця  наша  екскурсія по  темі  побутовий  жанр  в  народному  мистецтві  і  підійшов  час  до     практичної  частини   нашого  уроку.

  Створіть композицію Козак Мамай.

1.Складання ескізу  роботи разом з учителем,обговорення композиції та плановості зображення, вигляду головних героїв та другорядних деталей.

2.Виконання ескізу  учнями. Допомога вчителя у зображенні людини,використання навчальних таблиць.

3.Робота над колірним вирішенням композиції. Виконання роботи акварельними фарбами  або  гуашевими  з промальовуванням головного,потім великих деталей та дрібних елементів малюнка.

4.Індивідуальні поради вчителя  щодо виконання роботи.

(Звучить тиха спокійна мелодія)

VIII. Рефлексія (0,5 хв)

(На  парті  лежать  пелюстки)

 «Квітка засвоєння».

Учні прикріплюють на дошці пелюстки квітки:

  • Зелені – все зрозуміло;
  • Сині – майже все зрозуміло;
  • Жовті – зрозуміло наполовину;
  • Оранжеві – дещо зрозуміло;
  • Червоні – нічого не зрозуміло.

IX. Підсумок уроку

      Прийом « Рюкзак»

 Хто вирушає на  екскурсію, той завжди збирає з собою необхідні речі у рюкзак. Завершуючи урок,  давайте також зберемо наш рюкзак, щоб узяти в дорогу знання, уміння та настрій сьогоднішнього уроку.

 Я дізнався багато нового на уроці, зокрема  ……

 Я знаю  такі  види народного мистецтва у побутовому  жанрі …

 Я б охарактерезував (ла) козака Мамая  так:…

 Мій настрій…тому що…

 Тему  « Побутовий  жанр»  необхідно вивчити тому, що…

 Учні зачитують свої враження та кладуть аркуш до рюкзака, який тримає вчитель.

 X. Домашнє завдання 

Підготувати  доповідь  «Український  національний  одяг».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6клас

Урок № 24

Тема: Український народний  одяг. 

Практичне завдання: створення ескізу  сучасного     чоловічого  та  жіночого  одягу  з  українськими  народними  елементами.  

Мета уроку:формування ключових компетентностей:

загальнокультурна компетентність: оволодіння досягненнями національної культури;  поважати  традиції  народу; прививати почуття  патріотизму  до  своєї  Батьківщини;

міжпредметна естетична компетентність: виявлення естетичного ставлення до одягу  наших  пащурів; давати естетичну оцінку елементам  народного  одягу; висловлювати ставлення до національного  костюма  України;

 громадська компетентність: усвідомлення своєї належності до соціально-культурного середовища; усвідомлення своєї належності до    етносоціального й соціально-культурного середовищ; 

 вміння вчитися:  організовувати своє робоче місце, планувати свої дії;

міжпредметна естетична компетентність:   спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної  культури; вміння цінувати красу, створену митцями; оволодіння досягненнями національної   культури; виявлення інтересу до національної культури, духовних і моральних цінностей українського народу;

 предметних компетентностей:   познайомити  учнів  з  традиційним українським одягом, його символікою,  багатством українського ціонального живописного мистецтва; закріплювати  вміння та навички в користуванні папером при виконанні практичної роботи;  розвивати естетичні смаки, інтерес до українського мистецтва, творчі здібності; виховувати любов до  традицій рідного краю.

Тип уроку: комбінований.

Методи і прийоми, використовувані вчителем на уроці: коментар, демонстрування наочності, організація сприймання, пізнавальної та образотворчої діяльності учнів, активізація творчого потенціалу дітей, індивідуальне консультування, порівняльний аналіз; інтерактивний метод «Мікрофон».  

Техніка виконання: гуаш , акварель.

Оснащення уроку:  

  1.     Мультимедійний  проектор, аудіо запис українських народних пісень.

2.  Український   національний  одяг    музею  школи)

3.  Гуаш, пензлі та ін.

 Види мистецтв, навчальні предмети що інтегруються на уроці: українська література, музичне мистецтво, історія України.

Терміни і поняття: кептар, керсетка, лейбик - нагрудний одяг,  безрукавки; запаска, плахта, спідниця, літник, димка, фартух- жіночий стегновий одяг; жупан, керея, кожух, свита, сердак- верхній одяг; крайки, очкур, пояс-рушник, черес-пояси; запаска, плахта, літник, димка, брилі-головні  убори; личаки, сап’янці-взуття. 

Візуальний  ряд: зображення   елементів  українського  національного  одягу,  одяг  з   народного  музею школи  .

Музичний ряд: пісня Наталії  Май  «А  сорочка  мамина» .

Літературний ряд : вірш  Євгена  Лещука  «Вишиванка  Назарчика».

План  уроку

1.Організація класу (1 хв)

2.Актуалізація опорних знань (1 хв)

3.Мотивація навчальної діяльності (1 хв)

4.Вивчення нового матеріалу  (4 хв)

5.Фізкультхвилинка.(1хв)

6.Практична робота (35 хв)

7.Рефлексія (0,5 хв)

8.Підсумок уроку(1 хв)

9.Домашнє завдання (0,5 хв)

 

ХІД УРОКУ

(Клас  прикрашений  українським  вишитим  одягом з національного  музею школи,  всі  етапи  уроку  супроводжуються  комп’ютероною  презентацією)

1. Організація класу

Як сказав один мудрець:

Зібратись разом - це початок,

Триматись разом - це прогрес,

Працювати разом - це успіх.

Отже, бажаю вам успіху!

2 .Актуалізація опорних знань

( Метод «Мікрофон»)

  Кого  ми  зображували  на  минулому  уроці?

  Яким  був  Козак  Мамай? Охарактерезуйте  його?

  До  якого   жанру  віднесемо картини   де  зображений  Козак  Мамай?

 3. Мотивація навчальної діяльності

  Розгадайте  загадки.

  1. Одною дорогою пішов,

А дві дороги знайшов

Руки всадив і тіло покрив.     (Сорочка.)

  1. Я знайшов аж дві дороги -

По одній на кожну ногу

А вони нараз звелися

 І на поясі зійшлися.  (Штани.)

3) Ой цвіте на Україні красне літо

 Ой збирають чорноброві в гаю квіти,

 В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,

 Щоб до танцю вбратись в оберіг -…( вінок)

4)  Входиш в одні двері,

  а виходиш з трьох.

  Думаєш, що вийшов,

  а насправді зайшов.  (Сорочка)

  (Звучить  пісня  Наталії Май  «А сорочка  мамина»)

4.  Вивчення нового матеріалу

 Отже  ви  вже  зрозуміли ,  що  на  сьогоднішньому  уроці  мова  буде  йти   про  український  національний  одяг  (на дошці  висвітлена  тема  уроку  та  мета).   І наше з вами  завдання - створити  ескіз  сучасного  українського  одягу  з народними  елементами  та  символікою.

  Послухайте з якою любов’ю  до  вишиванки  описується у вірші  Євгена  Лещука  «Вишиванка   Назарчика» .

Вишивала молоденька 
Мати вишиванку, 
А синочок, як в’юночок, 
Біля неї зранку.
Усе в’ється, зазирає
Цікава дитина.
Виший, мамо, на сорочці
Мені Україну.
Виший славних козаченьків
І квітів багато.
Одягу я ту сорочку
На велике свято!http://vishivanka-ukr.com.ua/image/data/kiddy/boy.jpg

А  які  ви  знаєте   елементи  українського  одягу  чоловіків  та  жінок?

Оберегом людини в усі часи був одяг. Він прикривав її від холоду і від недоброго ока. Формування українського одягу - цього яскравого і  самобутнього  культурного явища - відбувалося протягом багатьох століть.

 На уроці ми познайомимось із традиційним українським народним
одягом, його символікою, познайомимось із творчістю видатних художників, які в своїх творах відобразили красу української жінки, жіночності.

 Кожен народ має своє неповторне індивідуальне обличчя як у духовній культурі, так і в побуті. Ця індивідуальність знайшла своє відображення і в традиційному народному одязі, який формувався протягом багатьох століть. Характерною рисою українського одягу є його декоративна мальовничість, яка віддзеркалює високий рівень культури, володіння різними технологіями виробництва матеріалів та оздоблення.

 Костюм відрізняється відповідно до статі, жіночий одяг більш складний, ніж чоловічий. 

Традиційний український одяг класифікують:          

  1. Натільний одяг - сорочка.
  2. Нагрудний одяг -  безрукавки (кептар, керсетка, лейбик ).
  3. Жіночий стегновий одяг: запаска, плахта , спідниця, літник, димка, фартух (зшитий)
  4. Чоловічий стегновий одяг: гачі, шаровари.
  5. Верхній одяг: жупан, керея, кожух, свита (старовинний гуцульський верхній одяг з валяного сукна), сердак    (старовинний  верхній одяг із домотканого  сукна ).
  6. Пояси: крайки, очкур, пояс-рушник, черес.
  7. Головні убори.  Жіночі: шнури, вінки звиті, очіпок намітка, убрус, хустка.    Чоловічі: брилі (солом’яки), шапки (капелюхи).
  8. Взуття: личаки, сап’янці, черевики, чоботи.

Елементи українського народного одягу.  

(Бесіда вчителя і демонстрування  наочності )  

   Україна – достатньо велика країна, тому український народний костюм відрізняється багатством регіональних різновидів... Загальнохарактерною рисою традиційного українського одягу та численних доповнень до нього є декоративна мальовничість.

     Український національний одяг класифікують за регіональними відмінностями. Енциклопедія України визнає п'ять таких регіональних груп. Книга "Український Народний Костюм" поділяє країну на 17 етнографічних регіони. Класифікація костюмів за регіонами - важка справа, тому що розбіжності походять від села до села.

     Українська сорочка - Берегиня нашого народу, символ здоров’я, краси, щасливої долі, родинної пам’яті, любові, святості.  Народ ставився до вишиванок, як до святині. Вони ревно зберігали і передавали із покоління в покоління  із роду в рід як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата готуючи придане, вишивали своїм

нариченим  сорочки на знак вірності й кохання. Вишивка на грудях  захищає душу людини від руйнування та занападу. Як правило, ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

   Послухайте легенду  про  вишиванку!

                           Легенда про вишиту сорочку

        Існує давня легенда, яка розповідає, чому люди почали  прикрашати вишивкою предмети у своїй оселі та вбрання, що носили. Був час, коли багато людей забули Боже слово і жили у гріху. І отримали ангели Божий дозвіл умертвляти всіх без розбору, на кому нема хреста. В однієї жінки залишився єдиний син. День і ніч вона благала в Бога пощади для своєї дитини, і Господь відкрив їй таємницю: "Виший дитині і собі хрести на сорочці, щоб ангели їх побачили. Але нікому не кажи, бо заплатиш життям". Та жінка не могла спокійно дивитися, як помирають інші. Вона розповіла про хрести-обереги. А як люди не повірили, то зірвала сорочку із себе і тихо померла у всіх на очах. Відтоді люди стали вишивати сорочки.  А з часом, окрім хрестів, у вишивках з'явилися символи родючості, рослинні візерунки та інші символи християнської віри.

         А  які   ви  ще  знаєте   візерунки   на  вишитих  сорочках?

Сорочка  (і жіноча, і чоловіча - обов’язково прикрашені вишивкою, яка відрізняється в залежності від регіону). 
        Звичайна довжина сорочки, яку носили з плахтою або запаскою, - по "кісточки", сорочки до спідниці шилися трохи коротші. З-під плахти чи запаски повинен був визирати долішній вишитий край сорочки, який має назву "поділ" чи "подолик". З-під плахти чи запаски повинен визирати долішній вишитий край сорочки, що називається "поділ" або "подолик".http://www.chasipodii.net/pix/img_13736_2_1.jpgжіноча сорочка

     Кептар (хутряна  безрукавка в населення Карпат і Прикарпаття).

     Керсетка (на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, частково також на Півдні України) - це жіноча безрукавка з фабричної тканини, вона мала численні місцеві варіанти довжини, пропорцій та декорування).

     Плахта (зшита частково розпашна спідниця, обов’язковий елемент центральноукраїнського жіночого національного костюму).

       Спідниця (андарак, димка, літник, фартух, шорц)  - зшитий вид стегнового жіночого одягу, який шився з саморобних вовняних, напіввовняних чи полотняних тканин, мав місцеві колористичні й орнаментальні риси та різні назви.http://garbuz.org.ua/sites/default/files/images/20131405211335.jpg

 Запаска є найдавнішим загальнослов'янським варіантом незшитої спідниці), відома майже всюди в Україні, мала й локальні варіанти, складалася переважно з 2 вузьких пілок саморобної вовняної  тканини, перш за все на талії пов'язувалася її задня частина, ширша та довша,  спереду ж закріплювали  другу, вужчу та коротшу).http://ya-ukrainets.com.ua/images/571/%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F-%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B8.jpghttp://www.uamodna.com/assets/articles/image/0kr442pa/fullsize.jpghttp://ya-ukrainets.com.ua/images/583-default/%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B8.jpg

       Фартух - передня частина запаски, прикрашена вишивкою по низу.https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/92/Ukrainian-wreath.jpg

Невід'ємною  атрибутикою  всіх  українських  національниж  костюмів  є  дівочий головний убір - вінок.

         Вінок належать до українських національних символів-оберегів. Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а насвята надягали вінки.

 Вінок у багатьох народів (зокрема в українців) - це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я тощо. Був обов'язковим у вбранні нареченої (іноді й нареченого) на весіллі, а також у деяких інших звичаях та обрядах (гадання на Купала, коронування на обжинках тощо), як символ українських народних пісень.

 http://babyface.com.ua/wp-content/uploads/2012-04-13/divochij-ubir_1.jpg https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0d/Ukrainian_girl_by_Nikolay_Rachkov_(2nd_half_19_c.,_Chernigov_museum).jpg/220px-Ukrainian_girl_by_Nikolay_Rachkov_(2nd_half_19_c.,_Chernigov_museum).jpg

  Штани є основним чоловічим стегновим одягом, бувають різними за формою та кроєм, із грубого саморобного полотна переважно білого кольору, подеколи з малюнком з вузьких смуг,  штани для зими шилися з вовняної білої тканини, а в західних областях виготовляли їх із валяного сукна різних кольорів: білого червоного або коричневого).http://www.lubystok.ua/images/07-shr-sharovary/shr-02-450-600.jpg

      Кептар -хутряна безрукавка в населення Карпат і Прикарпаття; мав значну локальну варіативність довжини та прийомів оформлення залежно від регіону.

 кептар

   Верхній одяг був дуже різноманітним:

  •      кожух (зимовий одяг із овечих шкур - хутром усередину);
  •      жупан (із дорогих тканин, таких як штоф, парча або ж із тонкого фабричного сукна), найчастіше синього або ж зеленого кольору, він достатньо довгий, приталений).

  Про красу та самобутність українського одягу дуже точно сказав Ілля Рєпін, порівнявши українок з парижанками:

“Тільки малоросіянки та парижанки вміють одягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно одягаються дівчата, парубки теж спритно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм. А які дукати, моністи, головні убори, квіти! А які обличчя! А яка мова! Просто краса, краса і краса!”http://etnoxata.com.ua/image/data/stat/1/q12.jpg

Чоловічий костюм

      Традиційний чоловічий одяг українців дуже схожий з російським і білоруським - конопляна або льняна сорочка і вовняні штани. Сорочка часто використовувалася як верхній одяг. Головною відмінністю української сорочки є наявність пазушки - невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Вишивали на пазушці чорними і червоними нитками. Ще однією відмінною особливістю української чоловічої сорочки від російської та білоруської є те, що чоловіки заправляли її в штани, а не носили поверх них.

       Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на ґудзики або шворки.

Штани, або шаровари, закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка.

Українські чоловічі штани були дуже широкими, особливо у козаків. Між штанинами вшивали матню з прямокутних клаптів. 

Жіночий костюм

Український жіночий костюм має безліч варіантів залежно від регіональних особливостей. Вони проявилися в крої, вишивці, декорі, колірних особливостях і прикрасах. 

 Однак, незважаючи на незначні запозичення елементів одягу від інших слов'янських народностей, в цілому жіночий традиційний костюм характеризується виразною етнічністю і оригінальними елементами, які не можна зустріти ні в одному іншому національному костюмі.

 Основою костюма є жіноча вишиванка, яка була трохи довша, ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4 метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив'язуючи зверху поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха.

 Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини.

 Святковий жіночий костюм відрізнявся від повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата одягали на

голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас.

 Приємно усвідомлювати, що український народний костюм і сьогодні залишається затребуваним і популярним. Елементи традиційного одягу часто-густо використовуються в повсякденному житті - чоловічі та жіночі вишиванки, вінки з квітів, стрічки для волосся. У спеціалізованих магазинах ви без зусиль зможете купити вишиванку або інші елементи національного костюму. Будьте стильними і любіть свою країну!

  Археологічні розкопки свідчать, що український народний костюм з'явився ще в часи Київської Русі. Вже тоді чітко виявлялися регіональні відмінності в одязі. Це, перш за все стосувалося прикрас і орнаментів на сорочках. Аж до кінця XIX століття український костюм зберігав явні регіональні відмінності, і лише на початку XX століття вони злегка розмилися.

 Порівняйте  український  національний  костюм  Закарпаття  та  Харківщини

 Які ви бачите  спільні  елементи на одязі  ,  а що  відмінного?

 Національний костюмНаціональний костюм

(клас ділиться на 2 групи :  одна  група  визначає  спільні  елементи в костюмі , а інша-відмінні).

Робота  з  підручником  ст  149-145  (розгляд  ілюстрацій.)

5. Фізкультхвилинка:

 Учень   виходить на  клас, показує рухи під музику, а  всі  учні повторюють за  ним.

Дерев'яна синя скриня

 

 

В хаті – справжня господиня.

 

розводять руки у боки.

Синя скриня всіх взуває,

 

нахиляються і показують   черевики

Синя скриня й одягає.

 

проводять руками по одягу.

У великій синій скрині

 

 

Є хустка бабусі Катерини.

 

показують на голову

А ще в синій скрині намисто

 

показують на шию

Самоцвітне, променисте.

 

 

Дерев'яна синя скриня

 

 

В хаті – справжня господиня.

 

розводять руки в боки.

6. Практична робота: створення сучасного  українського  одягу  з  національними  елементами.

  Ми спробуємо  створити  сучасний  український  одяг  з   народними  елементами.

План роботи.

1.На  аркуші  паперу  скомпонуйте  зображення  одягу ,   але  вирішіть  який  цей  одяг  буде: св’ятковий  або  повсякденний.

2. Згадайте  свої знання  про  будову  тіла  людини.

3. Олівцем  легенько  позначте  обриси  одягу.

4. Виправте  невдалі  на  ваш  погляд  обриси  одягу.

5. Подумайте  та  вирішіть,  якими  зробити  деталі  одягу, які  орнаменти  будуть  на  одязі,  чим буде  оздоблений  одяг.

6.Чи  буде  в  одязі  акцентуватись  на  чомусь  увага.

7. Яке  буде  взуття,  аксесуари,   головний  убір.

7. Рефлексія. (учні  доповнюють  фрази)

  • Я дізнався, що……
  • Мене здивувало, що….
  • Мені сподобалося…..

Можливо було б краще, якби……

8. Підсумок  уроку.

1. Назвіть основні елементи національного  одягу?

2. Чи  носите  ви  українські  вишиті  сорочки? 

Бажаю, діти, успіхів постійних

І знань бажаю вам міцних, надійних.

Щоб їх змогли в житті застосувати

І будь – які вершини підкоряти!

9. Домашнє завдання.

Дослідити особливості українського народного одягу різних регіонів України. За бажанням, зробити замальовки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6клас

Урок №25

Тема уроку. Шевченко-художник.

Практичне  завдання: створення ілюстрації  до  одного з  творів Т.Г.Шевченка.

Мета уроку: формування ключових компетентностей:

вміння вчитися: орієнтуватися в часі та раціонально його використовувати; самостійно виконувати практичне завдання; здійснювати самоконтроль і самооцінку.

 громадська компетентність:  усвідомлення своєї належності до соціально-культурного середовища, гордість  за  земляка-генія Т.Г.Шевченка;   бережливе ставлення до творів  поета.

інформаційна компетентність: здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти і оперувати інформацією; вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися довідковою літературою.

 спілкуватися державною, рідною  мовою: розвиток позитивного ставлення до рідної мови, визнання її ролі у власному та культурному збагаченні; уміння спілкуватися (письмово чи усно) рідною, державною   мовою.    

 міжпредметна естетична компетентність: виявлення естетичного ставлення до творів мистецтва, які створив Т.Г.Шевченко;спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення   в  творчості як  поета і як художника; виявлення інтересу   до   духовних і моральних цінностей українського народу;

    предметних компетентностей: ознайомити учнів  з мистецькою спадщиною  Т.  Шевченка, визначити його роль в розвитку художнього мистецтва, показати шляхи становлення Т. Шевченка як художника; розвивати вміння робити узагальнення,  висновки ; виховувати почуття шанобливої пам ’яті  до великого сина України - Т. Шевченка; залучення школярів до пошукової діяльності шляхом дослідження матеріалу:«Шевченко - художник»;  поглиблення знань учнів з проблеми  Шевченко - поет чи художник?; вивчення спадщини Т.Г.Шевченка як художника.

Тип уроку: урок- проект.

Техніка виконання: акварельний (гуашевий) живопис або графічні техніки (простий олівець, кольорові олівці тощо )

Оснащення уроку:

  1. Технічні (інформаційні) засоби навчання: мультимедійний пристрій і екран.
  2. Репродукції живописних картин художника, малюнки, написані  Т.Шевченком, альбом “Шевченко - художник”,    мольберт, пам’ятки,    портрет Т. Шевченка у  вишитому рушнику, міні палітри.
  3. Акварельні  або гуашеві  фарби, прості і кольорові  олівці, пензлі, папір, вода, палітра.

Методи і прийоми : коментар, бесіда, метод  «Асоціативний  кущ», демонстрування наочності та прийомів роботи з фарбами, організація процесу сприймання, пізнавальної, практичної діяльності учнів, стимулювання творчої активності учнів, педагогічне спостереження, індивідуальне консультування, порівняльний аналіз.

  Види мистецтв,що інтегруються на уроці: живопис, графіка , музичне мистецтво, література.

Літературний ряд  вірші Т. Г. Шевченка

Музичний ряд  : музика  на  слова  віршів  Т.Г.Шевченка.

Міжпредметні зв’язки – література, музичне мистецтво, історія.

Структура використання на уроці навчального часу:

1. Організація уваги учнів на уроці та проголошення теми уроку (1 хв.).

2. Мотивація навчальної діяльності (1 хв.).

3. Актуалізація набутого навчального матеріалу учнями (2-5 хв.).

4. Виклад вчителем нового матеріалу (5-7 хв.).

5. Фзкультрозминка (1 хв.).

6. Самостійна практична діяльність учнів(20-30 хв.):

7. Підсумок уроку, рефлексія (3-5 хв.).

8. Домашнє завдання (1 хв.).

 

ХІД  УРОКУ

1. Організація уваги учнів на уроці та проголошення теми уроку

(Звучить пісня  на  слова Т.Г.Шевченка  «Думи мої, думи  мої»)

 Хто  автор  цих  слів, учні?

 Так, Шевченко!  І  сьогодні  наш  урок  присв’ячений  народному  генію,  прекрасному  художнику  і  патріоту  Т.Г.Шевченку.  А  завдання  наше  намалювати  ілюстрацію  до  оного  з  творів поета .

 Всі ми очікуємо чогось від сьогоднішнього уроку. Перед вами  палітра  - запишіть на ній, що ви чекаєте від уроку?

2. Мотивація навчальної діяльності

 Ми з вами заплющимо на хвилинку очі і опинимося ... в майстерні  художника... Мольберти, ескізи, замальовки, готові полотна   і  Т. Шевченко... Так, трохи, незвично. Бо ми звикли до Шевченка–поета, прозаїка, драматурга... Шевченко-художник. На мою думку слово “художник” мало б посідати перше місце у його житті.     Бо ...

 Продовжіть  будь-ласка  речення.

3. Актуалізація набутого навчального матеріалу учнями

 Які  елементи  українського  народного  одягу  ви  знаєте?

 Які  традиційні  ураїнські  прикраси  актуальні і сьогодні?

4. Виклад вчителем нового матеріалу

Любіть Україну 

Краплиночку раю,

Любіть її мову

Чудову благаю.

До вас я звертаюсь,

Нове покоління,

Ви наше майбутнє,

А ваше коріння,

В землі, що полита,

Козацькою кров’ю.

Живе Україна

Героїв любов’ю.

Любіть її гори,

Поля та долини,

Дніпро сивочолий

І гроно калини.

Любіть її мову,

Таку солов’їну,

І пісню любіть,

Бережіть Україну!
        Не маємо права

Її забувати,

Для нас Україна-

Це рідная мати!

Тоді -ми народ,

Тоді - ми держава!

То ж будь, патріотом,

Землі рідній слава!

 Як  можна  не  назвати Тараса Шевченка  патріотом  України  з  цих  слів! Генія, який   щиро  любив  Україну,  боровся  за  її  свободу!

 І сьогодні на уроці  ми познайомимось з його творчістю як поета, послухаємо пісні написані на його літературні твори, познайомимось з його творчістю як художника-графіка і спробуємо намалювати ілюстрації до його поетичних творів.

Вікторина «Що ти знаєш  про  Шевченка?»

1. Найвідоміша збірка поета. («Кобзар»)

2. Коли був написаний «Заповіт»? (1845 р.)

3. Народився Тарас Шевченко у селі... (Моринці)

4. Як звати батька Тараса? (Григорій)

5. Скільки дітей було у родині Шевченків? (шестеро)

6. Що означає ім'я «Тарас»? (бунтар)

7. Скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)

8. Як називається гора, де похований Т. Шевченко? (Чернеча гора)

9.Яким твором починається «Кобзар»? («Причинна»)

10. Рік народження поета. (1814 р.)

  Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна - 1200 робіт. Це свідчить, що малярству Шевченко приділяв велику увагу, проте за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як про художника.

 Ми сьогодні познайомимося із Шевченком - художником  та  поетом. А в цьому нам допоможуть учні , які виконували випереджаюче завдання.

 Пропоную провести урок у формі захисту власних творчих проектів.

 В  нас  є  три   групи, які  готували  разом  інформацію  про  Шевченка,  ось  їх  назви:

  •                      Біографознавці.
  •                      Літератори.
  •                      Юні  художники.

(Виступи  лідерів  груп)

Біографознавці

 Тарас Шевченко народився у 1814 році в селі Моринці Черкаської області, в сім’ї кріпосного селянина Григорія Івановича Шевченка. У Тараса було 2 брати і 4 сестри. Юний талант рано став сиротою - мати померла, коли йому було 9 років, батько - у 12 років. Дитинство Шевченка провів у селах Моринці та Кирилівка, які належали його поміщику, генерал-лейтенанту Василю Васильовичу Енгельгардту. Інтерес до малювання і поезії у Тараса Шевченка проявився з самого дитинства. У 8-річному віці хлопчик поступає на службу до місцевого вчителя-дяка Павла Рубана, де і навчається грамоті.На 16 році його життя він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету -портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас   пробув 1,5 року.

 На початку 1831 року поміщик переїжджає в Санкт-Петербург, де триває навчанняТараса Шевченка вже у «мальовничих справ цехового майстра» В. Ширяєва. У  Ширяєва Тарас міг змальовувати статуї в Літньому саду і відвідувати Ермітаж. Одного разу Шевченко, копіюючи на полотні чергову скульптуру, знайомиться зі своїм земляком Іваном Сошенком, який у свою чергу представив його К. Брюллову та В. Жуковському. Визнання обдарованості кріпосного Тараса Шевченка з боку видатних діячів російської культури відіграли вирішальну роль у справі викупу його з неволі.

  У 1838 р. 22 квітня Жуковський і Брюллов викуповують у Енгельгардта Тараса Шевченказ кріпацтва за 2500 рублів, і в 24 роки він отримує свободу. Гроші на звільнення Тараса Григоровича були отримані від продажу на аукціоні портрета Жуковського, написаного Брюлловим. Тарас Шевченко залишився безмежно вдячний їм за звільнення.

 У 1838 році відразу після викупу з кріпацтва Шевченко вступає до Академії мистецтв, де жадібно вивчає живопис, малюнок і творчість російських і українських письменників. Після закінчення в 1844 році Академії мистецтв письменник повертається в Україну, в Києві працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У цей же період Тарас Григорович знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в «Кирило-Мефодіївське» суспільство. За епіграму на імператрицю і революційний настрій віршів збірки «Три літа» в березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола І своїм указом заборонив Тарасу Шевченку писати і малювати, що для нього було досить гнітюче.

 Як художник Тарас Шевченко в 1848 році був включений до складу експедиції з дослідження Аральського моря, де активно малював аквареллю пейзажі і портрети. У 1851 році художник був включений також у геологічну експедицію в горах Каратау. У вільний від роботи час, в період заслання, він писав повісті російською мовою і створював жанрові малюнки.

 Завдяки клопотанням віце-президента Академії мистецтв графа В. П. Толстого та його дружини, в 1857 році Тарас Шевченко повертається із заслання. Поет живе в Москві і Петербурзі. У 1859 році приїжджає в Україну, але перебуває під наглядом поліції, постійне проживання в Україну йому заборонене. Тому Шевченко повертається в столицю.

 До цього часу здоров’я поета було підірване десятирічним засланням. Свій 47-й день народження письменник зустрічає тяжкохворим (водянка, проблеми з серцем, розлад печінки).

 Тарас Григорович помер 10 березня 1861 року в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Тарасовій горі (м. Канів)

Літератори

 Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

 Він є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму.

 Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ - початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка.

 Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і викривач усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму.

 У його творах змальований новий позитивний герой - борець проти   самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

 Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.

 Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.

 Тарас Шевченко - не тільки поет, а й драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, фольклорист, художник(живописець, гравер), який залишив велику образотворчу спадщину - понад тисячу творів. Геній Шевченка надзвичайно широкий, багатогранний.

 Тільки літературна спадщина Шевченка - це "Кобзар", 9 повістей, п'єса "Назар Стодоля", уривки драматичних творів, щоденник та листи.

 Літературні твори Шевченка формувались поступово, рік за роком, формувало їх саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка - від його юності й до останнього подиху,   ввібрав у себе цей літературний моноліт.

Юні  художники

 Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.

 Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія - повернутись назавжди в Україну.

 У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна»- «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

 Всі  групи  чудово  виконали  завдання.  Дякую!

 То ж  давайте  розберемось, в  якому жанрі  образотворчого  мистецтва  працював Шевченко-художник?

 Я  буду  показувати  вам  картини, які  намалював  Т.Г.Шевченко, а   ви   спробуйте  відгадати, до  якого  жанру  мистецтва  потрібно  віднести  даний  малюнок.

http://cs4297.vk.me/u118154422/134991320/w_164dd0d4.jpg

https://im3-tub-ua.yandex.net/i?id=10439bc99c73fa67f5878752b02b0c50&n=33&h=190&w=251

       1.«Смерть  Олега, князя древлянського», «Смерть  Сократа», «Козацький бенкет»,                   «Смерть Богдана Хмельницького».

(історичний  жанр)

 

http://lichnosti.net/photos/957/sets/8_5318c274934ea.jpg

           2.«Селянська родина»,  «Катерина» (побутовий  жанр)

 

 

http://editor.inhost.com.ua/storage/kat_Full.jpg

 

http://tsdea.archives.gov.ua/img/shevchenko200/painter/pencil/pencil%201.jpg

3.Закревської, Маєвської, Горленко. «Портрет М.Щепкіна», «Портрет А.Ускової» (портрети).

 

http://www.pseudology.org/people/..%5C/goroda/Orenburg/img/culture/encyclop/tom1/uskova.jpg

http://www.2do2go.ru/uploads/full/5dc4f0b4fef8b9068a308cb7e151f3fd_w960_h2048.jpg

http://www.funlib.ru/cimg/2014/102115/1101976

4.Автопортрети.

 

http://www.t-shevchenko.name/files/THSh/paints/1962-08/002.jpghttp://taras-shevchenko.com.ua/frontend/webcontent/images/roboty/krutiy-bereg-aralskogo-morya.jpg

5.«Крутий берег Аральського моря», «Низинний берег острова Миколи», «Пожежа в степу»(пейзажі).

 

 6.Книжкова ілюстрація .                      

 Молодці !  Роблячи  висновки в  яких  жанрах  мистецтва  працював Шевченко можна  побудувати  асоціативний  кущ.

 

                                           Автопортрет 

 Портрет Пейзаж

 

 

 Шевченко - художник

 

 

 Історичний жанр Побутовий жанр

 Книжкова

 ілюстрація

 

5.Фізкультрозминка.

(Виконують  танцювальні  рухи під  піню  «Тече  вода  з-під  явора» на  слова  Т.Шевченка)

6. Самостійна практична діяльність учнів.

Виконання вправи.

 Намалюйте  ілюстрацію  до  одного  з  улюблених  творів  Т.Г. Шевченка  в  теплих  або  холодних  тонах

Інструктаж поетапності виконання практичного завдання.

Виконання практичного завдання (вчитель у процесі самостійної практичної діяльності учнів здійснює індивідуальне консультування та стимулювання творчої ініціативи школярів, грає  тиха , спокійна  музика  на  слова письменника).

  1.      Підсумок уроку,  рефлексія.

(Загальна оцінка уроку, виставка закінчених творчих робіт учнів з подальшим аналізом кращих досягнень та допущених помилок).

  Що нового дізналися (навчилися) на сьогоднішньому уроці?

  Що найбільше сподобалося?

  Ваша  думка :  Шевченко  прославився  завдяки літературним  творам  чи своїм   художнім  талантом?

  Що я встиг(ла) зробити на уроці?

  Чого досягли?

  Що залишилося для мене невирішеним?

 Рефлексія  «З’єднай прислів’я»

 До даного початку знайди закінчення прислів’я та з’єднай їх.

Шевченкові твори

облетів увесь світ.

Шевченко дужий був не силою,

народу великий дар.

Тарасів заповіт

то правда жива.

Тарасів «Кобзар»

вічно житиме Тарас.

 Тарасові слова –

сяють, мов ясні зорі.

 Хто з Шевченком знається,

той розуму набирається.                     

 Ми Шевченка славить будем

а словом мудрим.

В наш чудовий час

і ніколи не забудем.

8. Домашнє завдання

Відвідати  віртуальну  виставку  картин  Т.Г.Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
5 листопада
Переглядів
93
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку