Урок. "Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія і комедія. Есхіл (бл. 525–бл. 456 рр. до н. е.

ТЕМА.  Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія і комедія.

Есхіл (бл. 525–бл. 456 рр. до н. е.). «Прометей закутий». Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і театру. Утілення міфу про Прометея у трагедії «Прометей закутий». Основний конфлікт трагедії. «Дари» Прометея людству. Ідеї служіння, самопожертви, свободи.

МЕТА: - формувати ключові компетентності:

• уміння вчитися – стимулювати учнів до самостійного здобуття знань;
• загальнокультурну – дотримуватися норм мовленнєвої культури; розвивати логічне й образнее мислення, культуру спілкування;
• соціальну – розвивати вміння працювати в групі, колективі;
• інформаційну – формувати бажання й уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
• комунікативну – формувати мету власної діяльності та організовуватися для спільної пошуково-дослідницької діяльності;

- формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконання навчально-пізнавальних і практично-зорієнтованих завдань відповідно до змістових ліній:

• літературознавчої – ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; ознайомити з творчістю видатного   давньогрецького трагіка Есхіла; стисло схарактеризувати зміст трагедії Есхіла «Прометей закутий» та образ Прометея;  
• емоційно-ціннісної – висловлювати власне ставлення до художніх творів з урахуванням утілених у них моральних цінностей;
• культурологічної – сприяти вихованню поваги до театрального  мистецтва та античної  культури, високих моральних рис: гуманізму,  благородства у стосунках, уміння допомагати іншим, бути вірним своїм принципам; прищеплювати любов до художньої літератури;

-  сприяти реалізації завдань наскрізних ліній у вивченні зарубіжної літератури:

• «Громадянська відповідальність» (НЛ-2) - Формування відповідального члена громади та суспільства, який розуміє принципи і механізми функціонування суспільства, а також — виховання національно свідомої особистості, яка спирається у своїй діяльності на культурні традиції та вектори розвитку суспільства.

Обладнання:  мультимедійний матеріал; тексти трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі нових навичок.

Форма проведення: літературні бої за правилами.

Якщо сила з'єднається зі справедливістю,

то що може бути сильніше цього союзу?

 Есхіл

ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація знань. Мотивація навчальної діяльності. Слайд 2 Пропоную вам продовжити занурення в Античність.

«Золотою добою» Давньої Греції називають У століття до н.е. Воно пов’язане з уславленими іменами поетів, філософів, політичних діячів, скульпторів, архітекторів. Це був час найвищого підйому національної самосвідомості.

 Історики пов’язують класичний період грецької культури, її розквіт з іменем Перікла, афінського правителя, вихідця зі старовинного аристократичного роду, розумної й освіченої людини. На жаль, час його правління був нетривалим, усього сім років. Перікл помер від чуми на початку Пелопонеської війни у 429 році до н.е.. Але саме в ці сім років Греція широко розправила крила,  вільно й натхненно віддалася духовній діяльності. Це було величне У ст..до н.е., час, коли на вулицях Афін можна було зустріти Софокла й Евріпіда, Сократа і молодого Платона, історика Фукідіда, величного скульптора Фідія, спостерігати за змаганнями найвидатніших трагіків на чолі з Есхілом. І тоді розпочався справжній розквіт грецької культури, у тому числі її театру.

 Які асоціації виникають у вас зі словом «театр»?

 Сьогодні на уроці ми маємо з вами дослідити й зрозуміти, як виник цей дивний і вражаючий вид мистецтва, яку роль він виконував за часів античності та який вплив мав на наступні культурно-історичні епохи; поміркуємо, чому саме Есхіла вважають «батьком театру»; познайомимося з взірцем античної трагедії – «Прометем закутим» Есхіла.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

І V. Виклад нового матеріалу.                   

1. Слово вчителя. Людині властиве наслідування. Дитина у грі наслідує те, що бачить у житті. Первісна людина у ритуальних дійствах та танцях зображує сцени полювання чи інші елементи свого нескладного побуту. Давньогрецький філософ Аристотель все мистецтво виводив  саме зі схильності людини до наслідування («мімесис» - грецькою «наслідування, відтворення, подоба»). Слайд 3

З наслідування й народився давньогрецький театр, у якому замість оповіді про подію відтворювалася сама подія, інакше кажучи, оповідь подавалась у формі самого життя, тобто через дію.

2. Презентація роботи у динамічних групах. На минулому уроці ви отримали випереджальне завдання, вам потрібно було об’єднатися в групи, дібрати матеріал відповідно отриманої теми, опрацювати його. Зараз, будь ласка, колективно складіть опорну схему відповіді, оберіть «спікера»,  який впродовж 1-2 хвилин презентує результат вашої роботи. Але перед цим, хочу сказати, що наш урок буде проходити у формі «літературних боїв за правилами», тому крім «спікера», оберіть «орбітра», який буде фіксувати кількість правильних відповідей, що даватимуть учасники групи по ходу уроку. Група, яка набере найбільшу кількість балів, отримає оцінки високого рівня.

Правила проведення батлів.

-         Брати активну участь у ході уроку;

-         Бути толерантним до думки однокласників;

-         Бути дисциплінованим (не перебивати, не викрикувати)

-         Не тільки слухати, а й чути про що йде мова на уроці;

-         Використовувати набуті знання, щоб привести команду до перемоги.

 Клас об’єднується у 6 груп.

Група «етнографи» - про зародження святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса.

Група «театрознавці» - про розвиток театру.

Група «архітекторів» - про особливості облаштування будівлі театру.

Група «режисерів» та «костюмерів»  - про професійні якості акторів та особливості їх вбрання.

Група «драматурги» - про структуру п’єси.

Група «постановників» - про організацію та проведення театралізованих дійств.

            Орієнтовні відповіді учнів.

1. Група «етнографи» Слайд 4

Із формуванням полісів з’явився ряд нових богів та обожнених героів, що виражали нові ідеали. Одним із таких богів був Діоніс. Цей бог не належав до аристократичного Олімпу. Син Зевса, народжений смертною жінкою, Діоніс змалку зазнав страждань та випробувань. Він взявся опікуватися виноградарством, вирушив у подорож, здобув нові знання, пережив багато небезпек та здійснив чимало подвигів. У мандрах веселого бога вина супроводжували лісові божества – козлоногі сатири та силени. Бог-трудівник та мандрівник своїм життям демонстрував чесноти простого люду: любов до праці, радісне ставлення до життя, наполегливе бажання долати будь-які перешкоди. Центром поклоніння Діонісу стали Афіни.

Спочатку Діоніса шанували як божество весни, сонця і плодоносної землі, життєдайних сил природи. Згодом, коли греки почали займатися виноградарством, він став богом покровителем виноградарства і виноробства, а пізніше – богом теарту.

В другій половині VI ст. до н. є. були встановлені свята на його честь: "Великі Діонісії (у березні), Ленеї (у січні) та Малі, або Сільські, Діонісії (в грудні), то були яскраві велелюдні дійства, що відображали міфи про смерть і відродження Діоніса.  Священнодійство зображувало символічне повернення  бога до Афін. Статую божества ставили на човен поверх воза й урочисто ввозили до центральної частини міста. Обов'язковим елементом культу Діоніса було виконання хором гімнів на його честь – так званих дифірамбів. Існували  також старовинні сатирівські хори, учасники яких одягали на себе козлину шкуру й зображували козлоногих супутників Діоніса - сатирів. Танцями й рухами вони відтворювали міф про Діоніса. З урочистої частини свята народилася трагедія (УІ ст..до н.е.), а з веселої, жартівливої – комедія (У ст..до н.е.).

 Видатний грецький мислитель  Арістотель  твердить, що трагедія виникла «від заспівувачів дифірамбів». Саме слово «трагедія»  складається з двох слів - «трагос» (козел) і «оде» (пісня), тобто «пісня козлів», або сатирів. Слово «комедія» також складається з двох слів: «комос» - «весела хода» і «оде». Зауважемо, що від початку комосом називали веселу процесію ряджених на честь відродження бога, якою завершували Діонісії. Її учасники співали, жартували й глузували одне з одного.

     «Театр» у перекладі з давньогрецького – видовище. Датою народження світового театру вважається 534 рік до н.е. (дата першої постановки трагедії, проте тексти не дійшли до нашого часу).

Запитання для бліц-опитування (закріплення) (методична ремарка: запитання не отримує та група, «спікер» якої виступав, презентуючи роботу групи):

-         Який рік вважається датою народження театру? (534 р. до н.е)

-         Свята на честь якого бога посприяли виникненню театра? (Діоніса)

-         Яке місто стало центром поклоніння Діонісу? (Афіни)

-         Основою якого драматичного жанру стали дифірамби – урочисті пісні, гімни? ( Трагедії)

-         А що лягло в основу комедії? (веселі, жартівливі процесії з піснями).

   2. Група «театрознавці». Слайд 5

 Розвиток рабовласницького суспільства в Греції вимагав нових форм ідейного впливу на громадян, нових засобів їхнього патріотичного виховання. Різні жанри лірики, що з'явилися протягом VII-VI вв. до н. е., відіграли свою роль й не відповідали новим ідеологічним запитам часу.

Їхнє місце заступили нові форми впливу - драматичні жанри у вигляді трагедії, комедії та сатирівської драми. Чільне місце зайняла по праву трагедія, що з'явилася в 30-х роках VI ст. до н. є.                                                                                                    

Місцем сценічної дії спочатку була галявина, оточена схилами пагорбів, на яких розміщувались глядачі. Актор і хор переодягалися в наметі (грецьк. скене), а виступали перед ним. Потім виникла  необхідність у спеціальному приміщенні, яке, очевидно, мало вигляд дерев'яного балагана.  З 500 р. до н. є. театри почали будувати просто неба.

Починаючи з V ст. до н. є., театр стає могутнім засобом ідейного впливу на афінських громадян. Не випадково, саме виходячи з виховних функцій театру, Перікл почав видавати в період  Діонісієвих свят найбіднішим афінським громадянам невелику суму грошей, щоб вони могли бути присутніми на драматичних змаганнях. Слайд 6

Давньогрецькі трагедії здебільшого розповідали про богів і міфічних героїв, порушували вічні проблеми, наприклад честі й доблесті. Тим часом сюжети комедій відображали повсякденне життя й розкривали нагальні проблеми суспільства. Персонажами комедій зазвичай були люди, помилки й вади яких автори нещадно висміювали.

Театр був трибуною, з якої зверталися до демосу, суспільним інститутом, що формував погляди і переконання вільних громадян Еллади. Під час Великих Діонісій навіть в'язнів випускали з тюрем, щоб вони мали можливість взяти участь у всенародному святі.

Запитання для бліц-опитування:

-         Що сприяло виникненню нових форм мистецтва? (Розвиток суспільства)

-         Які жанри прийшли на зміну ліричним? (драматичні)

-         Назвіть мені їх. (трагедія, комедія та сатирівська драма).

-         Про що розповідали давньогрецькі трагедії? (про богів та міфічних героїв)

-         Про що розповідалося в комедії? (висміювалися людські вади та помилки)

Словникова робота. Слайд 7

Драма ( від грец. – дія) -  один із трьох літературних родів ( поряд з епосом і лірикою), який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Дра́ма — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Трагедія ( від грец. – козлина пісня) – драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості з суспільством, у якому вона живе. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно  актуальним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою психологічних переживань героя і майже завжди закінчується його загибеллю.

 Комедія – драматичний твір, що має на меті висміяти душевні вади й вчинки героїв, ситуації, у  які вони потрапляють, негативні явища суспільного життя тощо.

 3. Група «архітекторів» Слайд 8

Класичний грецький театр складався з трьох частин, що вдосконалювались протягом усього V ст. до н. є.      Слайд 9                   

Перша з них - театрон, або місця для глядачів,- була розташована на схилі пагорба. Місця розташовувалися рядами у вигляді півкола й були розраховані на тисячі відвідувачів. Місця, розміщені концентрично, вирубувалися прямо в скелі (як в афінському театрі Діоніса) або виривалися в землі і застилалися зверху дерев'яними дошками; з кінця V ст. до н. є.- кам'яними або мармуровими плитами. Для особливо поважних осіб сидіння, у вигляді мармурових крісел, ставилися в перших рядах. Проходи між лавами поділяли театрон на сектори. На жетонах зі свинцю або обпаленої глини, що правили за вхідні квитки, літерою позначався певний сектор, де можна було обрати будь-яке місце. Театр працював лише на свята Діоніса. Проте його скоро почали використовувати для інших цілей: в ньому робилися оголошення, читались різні постанови, проводились диспути. З початку IV ст. до н. є. в театрі відбувались засідання народних зборів.

Афінський театр вміщував до 20 тисяч, епідаврський - до 15 тисяч, театр у Мегалополі (Пелопоннес) - 44 тисячі глядачів. Лишається додати, що, незважаючи на таку велику кількість глядачів, кожне слово актора чітко долинало до найвіддаленіших рядів.  Слайд 10

Друга частина театру - орхестра, спочатку кругла, а пізніше підковоподібна втрамбована площадка, що доходила майже до першого ряду місць для глядачів, відділена від них невисокою мармуровою балюстрадою. У центрі оркестри знаходився вівтар для жертвопринесень Діонісу.

На орхестрі розміщувався трагічний хор. Хор водночас і співав, і танцював. На початковій стадії розвитку трагедії він відігравав велику роль - був колективним актором, його пісні займали значне місце в трагедії, до того ж він відбивав думки автора й демосу.  Слайд 11

Третьою частиною театру була скене (сучасне - сцена) – приміщення для переодягання акторів і зберігання костюмів, що містилось у задній частині орхестри. Вона була єдиною в театрі закритою кам'яною будівлею, фасад якої, повернутий до глядачів, мав вигляд палацу, оздобленого колонами, скульптурами та прикрасами. Слайд12

Очевидно, перед скене був так званий проскеній - площадка, на якій грали актори. Фасадна частина скене була водночас і декорацією, коли цього вимагала дія. В інших випадках встановлювались  пересувні намальовані декорації. Щоб показати місце дії трагедії, у пізніші часи встановлювались також періакти - високі тригранні призми, що легко оберталися. На трьох їхніх поверхнях були намальовані певні пейзажі.

 За конструкцією давньогрецькі театри нагадували величезну чашу. Ця особливість забезпечувала бездоганну акустику. Іноді для посилення звуку між глядацькими місцями встановлювали резонуючі посудини. Відомо, що навіть на задніх лавах можна було виразно розчути кожне слово акторів. Слайд 13

Запитання для бліц-опитування:

- Як називається частина театру, що позначена цифрою 1? (Театрон)  Яка його функція? (місця для глядачів)

- Як називається частина театру, що позначена цифрою 2? (Орхестра)  Яка її функція? (місце для виступів хор)

- Третя частина називалася як? (скене)  Навіщо вона потрібна була? (приміщення для зберігання костюмів та переодягання акторів, закріплювали декорації)

- Як називалася площадка на якій грали актори? (проскеній) Якою цифрою він позначений на схемі?

- Як називається частина театру, позначена цифрою 4? (парод). Яка його функція? (бічний прохід для виходу хору на орхестру)
 

4. Група «режисерів» та «костюмерів».

Актори посідали почесне становище у суспільстві, їх обирали на найвищі державні посади, їх звільняли навіть від податків і гарантували недоторканість. Слайд 14

Головні ролі в трагедії, чоловічі й жіночі, виконував перший актор - протагоніст. Оскільки актор виступав перед тисячами людей, був віддалений від публіки, в нього відпадала необхідність у мімічній грі. Проте йому необхідно було донести до глядачів певний трагічний настрій, в якому перебував його герой, а елліни нараховували 28 таких, настроїв. Це досягалося введенням трагічних масок, які водночас служили й своєрідними підсилювачами голосу. Зникаючи на мить у приміщенні скене, актор за ходом дії змінював одну маску на іншу, досягав необхідного ефекту. Щоб поновити порушену пропорцію між головою (маска значно збільшувала її) і тілом актора, Есхіл увів котурни - черевики на дуже товстій підошві, що набагато збільшували зріст актора.

  Актори й хор з'являлись у розкішному традиційному одязі - в довгому хітоні (сорочці), зробленому зі строкатої тканини і підперезаному під грудьми, і в хламиді (плащі) з пряжкою на правому плечі. Певний колір хламиди визначав соціальну приналежність, вік і стать героїв трагедії.               До акторів ставились високі вимоги. Вони повинні були мати гучний голос, чітко декламувати, вміти співати, танцювати і грати на музичних інструментах. Особливу увагу приділялось їхнім жестам і рухам, завжди повільним та урочистим.

Закріплення:

- Хто такий протагоніст? (Перший актор, що виконував головні ролі)

- Хто мав право бути актором? ( тільки чоловіки)

- За допомогою чого актори передавали настрої героїв? ( за допомогою масок)

- Що таке котурни? (черевики на дуже товстій підошві)

- За допомогою чого передавалось соціальне становище героя? ( кольору одягу)

5. Група «драматурги». Слайд 15

П'єси мали чітко визначену структуру. Кожна вистава починалася з прологу - зав'язки дії (дія - вчинки героїв, важливі події їхнього життя) – на сцені з’являвся один з акторів і повідомляв про обставини, у яких розгортатиметься дія. Потім зі скени на оркестру виходив хор і виконував вступну пісню – парод. Відтак хор залишався на оркестрі до кінця спектаклю. У трагедіях хор був статичним і розсудливим. Свою партію він виконував, рухаючись сценою навколо жертовника Діоніса. Відтинок пісні, що звучав під час руху в один бік, називали строфою, а той, що у зворотньому напрямку – антистрофою. Далі чергувалися епісодії (діалогічні частини, які виконували актори) і стасими (пісні хору). Заключна частина трагедії називалася ексодом - піснею, виконуючи яку, хор залишав орхестру.

Закріплення:

- Як називається частина вистави, що розпочинала дію? (пролог)

- Що таке парод? (вихід хору зі вступною піснею)

- Що таке епісодії? (діалогічні частини, які виконували актори)

- А як називалися пісні хору? (стасими)

- Що таке ексод? (заключна частина трагедії, пісня, під яку хор залишав сцену)

6. Група «постановників». Слайд 16

Спробуймо уявити, як все це відбувалося.

З особливим нетерпінням афінські громадяни чекали трагічного агону, в якому три драматичні поети виборювали перше місце. Постановка кожної тетралогії займала цілий день, бо вона складалася з трьох трагедій і однієї сатирівської драми. Вже зранку до театру звідусіль починали сходитись громадяни. Бідніші разом з дружинами і дітьми, у святковому одязі і вінках, несли самі кошики з їством й питво, подушки для сидіння. Багатих супроводжували, несучи все необхідно, слуги й раби.  Глядачі показували ефебам свинцеві жетони з зазначеним у них сектором і входили до театру. Численні гості Афін, жерці,  афіняни - переможці Олімпійських ігор - займали безкоштовні місця у перших рядах - проедріях.

Зручно розмістившись, глядачі спостерігали за всім, що відбувалось на орхестрі. Після ряду церемоній, якими підкреслювалась могутність Афін, після нагородження громадян, які чимось відзначились перед державою, на орхестрі з'являвся жрець. Відбувалося принесення жертви і очищення глядачів. Жрець звертався до Діоніса з проханням віддати перемогу найталановитішому з поетів,  Затамувавши подих, глядачі слухали розповідь актора, який щойно з'явився на скене. Афінські глядачі відразу оцінювали художні якості п’єси. Публіка була надзвичайно вимогливою і імпульсивною. Задоволена видовищем, вона висловлювала свої емоції і почуття бурхливими оплесками, а якщо п'єса не подобалася, мала право припинити гру і вимагати виконання нової п'єси. Оцінка глядачів набувала великого значення для успіху вистави.

Закріплення:

-         Отже, театральні дійства проводилися за певним сценарієм і були для громадян чим? (загальнодержавним світом)

-         Яку роль виконував театр у Давній Греції? (об’єднував різні верстви населення, поширював певні релігійні, соціально-етичні поняття, політична арена, ЗМІ)

3. Слово учителя. Слайд 17 Розквіт давньогрецької трагедії пов'язаний з іменами трьох афінських великих поетів-драматургів – Есхіла, Софокла та Евріпіда, які жили за класичного періоду (V –ІV ст до н.е.) еллінської культури. Давайте з’ясуємо, хто такий Есхіл, чому його називають «батьком трагедії»?
4. Ознайомлення з біографією Есхіла.   (Індивідуальне повідомлення підготовленого учня).  Слайд 18    або    https://www.youtube.com/watch?v=nfByogfzYsQ      

Звістки про життя Есхіла відомі головним чином з життєпису, що міститься у складі рукопису його трагедій XI ст. Згідно цих даних, Есхіл народився в 525 до н.е. в сусідньому з Афінами містечку Елевсині, його батьком був Евфоріон, що належав до стародавньої афінської аристократії. Есхіл воював з персами у Марафонській битві (490 до н. е., цей факт із гордістю відзначається у його епітафії), де загинув його брат Кинагир, брав участь також у битві при Саламіні (480 до н. е.) і, ймовірно, при Платеях (479 до н. е.). Вперше Есхіл взяв участь у змаганні трагіків бл. 500 до н.е., під час першої Олімпіади, але перший приз йому вдалося здобути тільки в 484 до н. е., коли йому виповнилось сорок один рік. У 472 р. до н.е. одержав першу нагороду за трилогію, що включала "Персів", у 467 - перемогла фіванська тетралогія; у 463 - тетралогія про Данаїд, у 458 - шедевр "Орестея", єдина грецька трилогія, що дійшла до нас. Есхіл здобував перше місце щонайменше 13 разів і 15 посмертно (що було можливо лише тому, що як виняток його п'єси були допущені до повторних постановок). Афіняни дуже високо цінували його твори. Про це можна судити вже з того, що після його смерті в Афінах була прийнята ухвала, що всякий бажаючий поставити п'єсу Есхіла "одержить хор" від влади (тобто отримає дозвіл зробити постановку драми на святі Діонісій). Есхіл кілька разів (471-469) їздив на Сицилію і ставив там свої драми, а також склав трагедію "Етнянки" на честь заснування Етни тираном Гієроном, тодішнім правителем Сіракуз. Переказ про те, начебто в 468 до н.е. Есхіл залишив Афіни, тому що його обурив успіх молодшого суперника Софокла, очевидно недостовірний, бо у 467 до н.е. Есхіл уже знову в Афінах на постановці своєї трагедії "Семеро проти Фів". Після 458 до н. е. Есхіл знову поїхав до Сицилії, де помер у м. Гелі в 456 до н.е.  

Компакт-біографія Есхіла

Дата народження - 525 рік до н. е.

Місце народження - Елевсін, передмістя Афін.

Батьки - аристократи-землевласники, батько Евфаріон.

480-490рр. до н. е. - участь у подіях греко-перської війни. У 490 р. до н. о, був учасником битви при Марафоні, вірогідно був учасником морського бою при Саламіні (про що свідчать достовірні описи у трагедії "Перси").

472 р. до н. е. - емігрував до Сицилії з невідомих причин, де жив при дворі сіракузького володаря Гієрона до самої смерті. 456 р. до н. е. - Есхіл помер.

Повідомлення 2 «Есхіл – новатор». Есхіл як особистість сформувався під впливом патріотичного підйому в Греції у боротьбі з персами та розвитку афінської демократії як форми правління. За світоглядом був поборником миру та демократії, наділений філософським ба­ченням світу, тяжів до глобальних проблем у творчості та створення велич­них, грандіозних картин та образів. Есхілові належать лаври батька трагедії. Він автор близько 90 п’єс. Митець вивів на сцену другого актора, у драматургів з’явилася можливість скоротити партії хору, розширити діалоги, увести в сюжет більшу кількість дійових осіб, а отже, – збагатити сюжет подіями.

Саме Есхіл, за припущеннями фахівців, завів моду на розкішні костюми, маски, котурни й різноманітні технічні пристрої для театральної вистави. Сценічну дію він урізноманітнював танцями, для яких сам придумував фігури.

Він почав творити в часи, коли основа трагічного мистецтва вже була закладена. Талановитіший за всіх своїх попередників, він настільки вдосконалив траге­дію, увів так багато нового, що саме у його творчості вона оформилася вже як драматич­ний жанр.

5. Слово учителя. Слайд19 Найбільш відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей закутий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.

      6. Бліц-опитування Слайд 20

- Що вам  відомо про Прометея?  (Прометей («передбачливий») (за грецькою міфологією) — син титана Іапета. Він встав на сторону свого двоюрідного брата Зевса, допоміг перемогти Зевсу під час боротьби за владу з Кроносом.)

- На чиєму боці були батько та брати Прометея?  (Проти Зевса, за що й були покарані:  Зевс скинув навіки у Тартар Іапета, його сина, Менетія, Зевс теж покарав за сміливу спробу змагатися з ним: він поцілив у Менетія вогненною блискавкою, і той упав просто в Тартар, а величезному Атлантові надумав іншу кару - тримати на собі все небесне склепіння. )

-Що вплинуло на вибір Прометея? (Він, як ніхто, розумів, що дикі, свавільні титани не можуть справедливо правити світом, - для цього, крім сили, потрібний ще світлий розум).

-Здавалося, все йшло до того, що Прометей буде найближчим Зевсовим другом.  Що стало на заваді? ( Ставлення до  людей)

7. З'ясування загального враження про твір та рівня первинного розуміння трагедії Есхіла "Прометей закутий".

- Яке враження справила на вас трагедія Есхіла "Прометей закутий"?

- Які фрагменти найбільше привернули вашу увагу? Чим саме?

- Чи дотримується Есхіл у своїй трагедії міфічного сюжету про Про­метея? (Так)

- Поміркуйте, чи сприймається трагедія Есхіла так, як сприймається Міф? (Ні)

-  У чому ви відчули відмінність? ( Міф – розповідь про Прометея, констатація фактів, а в трагедії відчувається більш глибоке й деталізоване зображення почуттів і думок героїв, динамічность трагедійної дії.)

-Яку долю приготував Зевс для людей? (Тільки для людей знедолених Не залишив нічого, весь-бо смертний рід Хотів він винищити і насадить новий.)

- Хто та що допомогло людям врятуватися?

- Чому навчив Прометей людей? (Навчив будувати житло, тлумачити прикмети, видобувати золото, мідь, лікувати, приручати тварин, познайомив з ремеслами, мореплавством, науками). Знайдіть в тексті підтвердження своїь словам.

 (А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея - всі в людей умілості).               Слайд 21

- За яку провину Зевс покарав Прометея? («Ніхто, крім мене, опір не чинив йому,А я - наваживсь. Людям я рятунок дав»)

-  Чому титан вважає покарання несправедливим, а верховного бога невдячним? («Немилосердний був до мене Зевс,Але й його неславить це стидовище».) (Прометей кидає тяжкі звинувачення Зевсу: "Властиво-бо усім тиранам хворіти / На боязку до друзів недовірливість". Прометей допоміг йому здобути владу, але Зевс відразу забув про це. Така сумна логіка тиранії).

8. Дослідження тексту трагедії Есхіла "Прометей закутий" із застосуванням методу аналізу "слідом за автором".

- Зверніть увагу на дійових осіб трагедії Есхіла "Прометей закутий". Поміркуйте, чому ім'я головного героя, титана Прометея, не стоїть першим у цьому ряду.

- Якого персонажа бракує? Чому? (Верховний бог; в нього є слуги, ті що виконують доручення; греки вірили в богів, Есхіл уникав прямого звинувачення, але усе в трагедії Есхіла істинно свідчить проти Зевса (доля смертних, доля Прометея, доля Іо).

Слово вчителя. Греки боялися своїх богів, здійснювали їм жертвопринесення, влаштовували на їхню честь ритуальні дійства. Але водночас свято вірили у вищу владу Долі і над смертними, і над богами. Власне кажучи, тут уже починається політична тема. Мешканці Аттики, до яких належав і Есхіл, дуже цінували свої демократичні підвалини та надзвичайно гордилися ними. Тому зумисне чи не зумисне, але міф про конфлікт Зевса і Прометея у трагедії Есхіла набув символічного характеру критики можновладця).

- Чому, крім бога-коваля Гефеста волю Зевса виконують його слуги Влада і Сила?

- Як ви гадаєте, чому Сила весь час мовчить?

- Схарактеризуйте Владу, аргументуйте текстом.

- Поміркуйте, чому Гефестові важко виконувати наказ Зевса. Схарак­теризуйте суперечливість його становища. ( Прометей – друг Гефеста, але ВЛАДА: То ти над ворогом ридаєш Зевсовим? Не довелось би  й над тобою плакати. Тай сам Гефест каже: «Отцевим страшно повелінням нехтувать»)

Порівняйте, як називають Прометея Гефест і Влада. Як це характе­ризує самих Владу і Гефеста? (Влада про Прометея: "оцього міцно при­кувать зухвалого ", "на усе придатного ", "повинен кари від богів зазнати він", "щоб научився Зевсові коритися", "злочинець". Гефест про Проме­тея: "високодумний сину велемудрої Феміди", "очам нестерпне бачиш ти видовище ".)

-Якими б ви зобразили Силу, Владу та Гефеста? Складіть словесний портрет цих героїв.

- Поміркуйте, чому Прометей не промовив жодного слова, поки біля нього знаходилися слуги Зевса та Гефест?

-Хто є учасниками розмови, що подається в уривкові? (Прометей розмовляє з хором)
-Яка роль хору у творі? (Хор виконує роль оповідача, тобто пояснює, що відбувається на сцені)
-Як хор відноситься до Прометея? (Симпатизує, співчуває.)

- З якою метою з'явився до титана Гермес? (Гермес, посланець Зевса, приходить до Прометея із пропозицією компромісу: Прометей розкаже про небезпеку для Зевса, а Зевс за це зменшить страждання Прометея)

- Що відповів Прометей? 

( « Яка зарозуміла й гордовита вся

Розмова ця прислужника богівського!

 Недавно ви при владі стали й мислите.

У замках безпечальних домувать повік?

Падіння двох тиранів чи не бачив я?

Побачу, як і третій, що при владі є,

Впаде ганебно й скоро».)

-  Як ви розумієте слова титана: "Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю..."? (Це було абсолютно співзвучним зї свя­тинею святинь для афінян, гордих усвідомленням своє свободи, політичної свободи. Безумовно, це стосувалося лише вільних громадян полісу. Про рабів мова не йшла. Вони у свідомості вільного грека на той час були лише живими речами, виконавцями волі господаря-рабовласника).

- Виразно прочитайте монолог Прометея з епсоду: "Все я знав наперед, що звістив він мені..." Як цей монолог характеризує героя? Випишіть із мо­нологу епітети та метафори. Яка їхня роль у розкритті образу Прометея?

9. Вправа «Літературні бої за правилами». Характеристика образів Прометея та Зевса. Слайд 22 (Використання прийому «Сонечко». Кожна група по черзі називає рису характеру героя та доводить її, перемогу отримує та група, яка буде найактивнішою та доведе найбільше).

10. Робота з епіграфом. «Якщо сила з'єднається зі справедливістю, то що може бути сильніше цього союзу?» ( Есхіл)

- Як ви розумієте ці слова? Чи погоджуєтесь ви з ними?

- До кого з героїв твору їх можна віднести? (До Промітея). А хотілося б…? (Щоб і до Зевса) Чому?

- Чи актуальні ці слова насьогодні?

       V. Узагальнення вивченого матеріалу.

1. Проблемні питання.

-         У чому ж полягає сутність основного конфлікту трагедії? (Жителі Аттики,  дуже цінували свої демократичні порядки і сприймали конфлікт Зевса і Прометея як символічне засудження єдиновладдя)

-         Греки добре знали зміст міфу про Прометея, але уважно слухали кожне слово трагедії Есхіла. Що для себе повчального побачили еллінці в цій виставі?

( На прикладі героя трагедії виховується мужність і стійкість особистості, непохитність і гордість, що не дозволяє йти на підлі вчинки і плазувати перед сильними світу цього).

-         Спробуйте сформулювати провідні ідеї трагедії Есхіла "Прометей закутий". Запишіть їх у зошит як висновок.

(Провідні ідеї трагедії Есхіла "Прометей закутий " - засудження ти­ранії, уславлення сили духу й самопожертви непересічної особистості у бо­ротьбі з деспотичною владою, уславлення цивілізаційного розвитку людс­тва, критика самодержавної влади.) .

-         Розкрийте символічне значення поняття «вогонь Прометея». ( Це насамперед розум)

-         Поміркуйте, що означає термін "прометеїзм". (Образ Прометея став символом бунтаря, який повстає проти «сильних світу цього», героя, що жертвує собою в ім’я безкорисливого служіння людству, носія «вогню» цивілізації, культури й прогресу) 

-         Пригадайте, що таке «вічний образ»? (Вічний образ – літературний образ, що має загальнолюдське значення і за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретного літературного образу чи доби, набуваючи символічного значення).

-         Чи можимо ми вважати образ Прометея «вічним образрм» світової літератури? Слайд 23

2.Перегляд  відео. Ми багато говорили про театр,трагедію. Давайте подивимось ще одне трактування ролі Прометея в долі людей та послухаємо професійне читання  тексту трагедії. https://www.youtube.com/watch?v=TlWU4sZFAtI

3. Обмін враженнями від побаченого.

-Прометей закутий і рухатись він не може. Хто ж тоді  піднімається на гору і чому?

(Знайшлась людина, яку не злякали муки Прометея, яка піднялась до його рівня, зрозуміла мотиви вчинку Прометея і яку не злякали наслідки цього вчинку. Прометей дав людям безцінний дар. Вогонь Прометея буде горіти вічно в серцях людей).

Підсумок уроку. (Звучить фрагмент увертюри з симфонічної поеми Ференца. Ліста "Прометей").

https://www.youtube.com/watch?v=Km9zdq1UWdc

Слово вчителя. Отже, театр у житті стародавніх греків посідав особливе місце. Він був державною справою, кращою школою виховання не лише естетичного, а й патріотичного, громадянського, морального, релігійного спрямування.

Для своїх сучасників Есхіл був взірцем справедливості й муж­ності, палким проповідником патріотизму, вихователем гро­мадянської доблесті.

              Прометей показаний Есхілом борцем за свободу і розум людей проти тиранії і насильства Зевса. У всі наступні століття образ Прометея залишався прикладом героя, що бореться проти вищих сил, проти всіх гнобителів вільної людської особистості.Твір Есхіла переконує  в тому, що «Краще страждати, ніж прислужувати». Образ Прометея є носієм високих  моральних ідеалів, що мають велике виховне значення для наступних поколінь. Саме  тому він започатковує галерею «вічних образів» світової літератури.

Слайд 24

До цього образу зверталися Ґете, Байрон, Шеллі. Надзвичайно популярним він є і в українській літературі. Прометеєві мотиви лунають у творчості Т. Г. Шевченка,зокрема в його поемі «Кавказ».

Лесю Українку називали «дочкою Прометея»: вона, будучи тяжко хворою,терплячи страшний біль, продовжувала боротись,життя віддаючи Україні. Прометей – один із її улюблених образів.

Доля Прометея хвилювала і Андрія Малишка.Свою поему «Прометей» він присвячує юнакові, який в роки Великої Вітчизняної війни віддав життя, щоб урятувати мешканців села, які його прихистили. Як і Прометей, він здійснив останній у своєму житті подвиг в ім`я людей.

Уславили героя і композитори – Бетховен, Ліст, Вагнер, Скрябін присвятив Прометеєві симфонію «Поема вогню» - першу в світовому мистецтві спробу поєднати музику і світло.
Вслухатись у величність і урочисту трагедійність музики. Поміркуйте, наскільки співзвучним є музичний мотив до трагедії Есхіла "Прометей закутий".

Дух титана надихав славетних художників –Мікеланджело, Тіціана, Рубенса, Рібейру.

В 1936 р. наш земляк, драматург, скульптор, кінорежисер І.Кавалерідзе створив художній фільм «Прометей», а на Сумщині, в Ромнах, він звів пам`ятник Прометею. Слайд 25
Заключне слово вчителя. Минають віки. Одне покоління змінюється іншим.Та вічно триватиме «діалог через століття» людства з Прометеем.Саме про це вірш сучасної української поетеси Ліни Костенко

Вітри гули віолончеллю,
писали пальми акварель.
Я вчора бачила ту скелю,
де був прикутий Прометей.
В країні древньої Колхіди,
де п`ється радісне вино.
А я вважала я вважала, це – давно!
В країні гордій і гористій
ця скеля сива, як Софокл.
Її показують туристам, туристи
дивляться в бінокль.
Тут берегів амфітеатри, і море
міниться од барв.
О Прометею! Варто?! – Варто!-
Так він сказав мені з – за хмар.

- То ж варто було чи ні? Це питання кожний вирішує для себе сам, та, сподіваюсь, що іскорка від вогню Прометея зігріє і ваші серця, аби вони стали чуйнішими до болю інших, і спонукає вас творити тільки добро.

VІ. Підбиття «орбітрами» підсумків роботи груп. Аргументація участі учнів в опрацюванні теми уроку вчителем. Виставлення оцінок.
 

VІІ. Домашнє завдання      Греки говорили: «Життя – це великий театр, і ми всі без виключення, граючи свої ролі, повинні взяти позитивний урок».

1) Дома дайте письмову відповідь на запитання, який урок для себе ви взяли, ознайомившись з трагедією Есхіла «Прометей закутий».

2) Опрацювати матеріал статті підручника про давньогрецький театр і творчість Есхіла. ( стор.88-103)
3) Створити ілюстрації до трагедії Есхіла (за бажанням)
4) Підготувати повідомлення про Публія Вергілія Марона та його поему «Енеїда» (індивідуальне завдання)
5) Підготувати виразне читання уривків поеми «Енеїда».

Використана література та джерела.

1. Волощук Є., Слободянюк О.Зарубіжна література. Підручник для 8 класу загальноосвітніїх навчальних закладів. – Київ: «Генеза», 2016.
2. Гузь О. Зарубіжна література. Конспекти уроків для 8 класу. Ч.І. – Тернопіль, 2008.
3. Кононенко Олена Леонідівна Конотопська СШ№3 Розробка уроку на тему: «Театр у Давній Греції.Есхіл та його трагедія «Прометей закутий» http://metodportal.com/node/4949
4. Паращич В.В. Усі уроки зарубіжної літератури 8 клас. – Харків: «Видавнича група «Основа», 2016.
5. Півнюк Н., Чепурко О., Маленька Т., Савенко А., Гребницька Н. Зарубіжна література. Підручник для 8 класу загальноосвітніїх навчальних закладів. – Київ: «Освіта», 2008.
6.  Сіддікова Світлана Григорівна  Розробка уроку «Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії. Есхіл «Прометей закутий». Розповідь Прометея про його благодіяння людям (епісодій 2, вірші 436-525). Значення подвигу Прометея» із зарубіжної літератури у 8-му класі http://osvita.ua/school/lessons_summary/in_lit/49471/

Трагедія Есхіла "Прометей закутий "

Пролог

Влада і Сила та бог-коваль Гефест виконують волю Зевса - приковують Прометея до скелі на страждання

Парод

(складається з двох строф та двох антистроф хору і діалогу хору й Прометея),
Океаніди висловлюють своє співчуття Прометеєві. Прометей нарікає на свою
долю та жорстокість Зевса, передбачає, що з часом Зевс знову буде шукані
 союзу з Прометеем

Епісодій перший

Діалоги Океанід, а згодом і Океана з Прометеем, в яких розкриваються причини

 страждань Прометея та сутність його конфлікту із Зевсом.
 Океан і його доньки вмовляють Прометея скоритися.

Стасим перший
(складається з двох строф та двох антистроф)
Океаніди співають пісню, в якій висловлюють співчуття Прометеєві та

харакеризують владу Зевса і її наслідки для людей

Епод

Містить монолог Прометея, в якому він розкриває сутність своєї допомоги
 людям, що призвело до цивілізаційного розвитку людства

Стасим другий

У двох строфах і антистрофах хор океанід співає про невдячність людей,

жорстокість Зевса та Прометееву недолю. Діалог Іо (діви-телиці) з Прометеем чергується зі строфою та антистро­фою хору. Іо розповідає про нещастя, які випали на її долю (страждання Іо пов'язані з любовними домаганнями Зевса та помстою його ревнивої дружи­ни Гери (згадайте долю Геракла). Тренос - у цій частині Прометей передбачає долю Іо, діва-телиця нарікає на свої страждання, Прометей говорить і про свої страждання та народження в роду Іо (царів аргоських) свого визволителя (Геракла). Божевільна Іо втікає

Стасим третій

Містить в собі строфи й антистрофу хору. Це благання милості від долі та
страх і жаль, викликані стражданнями Іо. В еподі йдеться про невизначеність
долі океанід та свавілля могутніх богів.

Ексод

Діалог Прометея з Гермесом, який намагається вивідати у Прометея долю Зевса. Гермес застерігає океанід від нещасть, що можуть на них впасти за співчуття Прометею. Хор співає пісню про огидність зради. Прометей стійко

приймає удари долі