Урок"Дієприкметниковий зворот.Розділові знаки в реченнях з дієприкметниковим зворотом.

Урок української мови  в 7 класі.

 

 

Українська мова: Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки в реченнях із дієприкметниковим зворотом.

Українознавчий компонент: Одяг українців від давнини до сучасності. Оберегові елементи у давньому та сучасному одязі.

Мета: засвоїти загальне значення дієприкметникового звороту, його ознаки, синтаксичну роль; досліджувати особливості створення і використання українського одягу і прикрас, їх оберегове значення; розвивати уміння відрізняти дієприкметник від прикметника; знаходити у реченні дієприкметник і дієприкметниковий зворот; розвивати мовну, комунікативну, соціокультурну компетентності; зацікавлювати учнів у дослідженні одягу, культури та традицій, виховувати пошану до знання і досвіду предків, заохочувати до творчої діяльності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання й унаочнення:   народні прикраси, презентація MS Power Point, схема «Дієприкметник: Морфологічна плутанка», додаток 2 (картки для вирішення завдання «Лексичне намисто»), фото та зображення українського традиційного одягу .

Форми роботи: групова, індивідуальна , фронтальна, колективна.

Методи та прийоми: слово вчителя, рефлексія, дидактична гра «Морфологічна плутанка», коментар учителя, робота з порівняльною таблицею, робота з відео матеріалами, прийоми «Лексичне намисто», «Тайстра», «Фразеологічна скринька», «Я – редактор», творче конструювання, проблемне питання, бесіда, робота із зображеннями, складання діалогів на запропоновану тему, робота зі словниковим матеріалом.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть дати визначення дієприкметниковому звороту, поглиблять знання про дієприкметник як особливу форму дієслова, розпізнаватимуть дієприкметники та дієприкметникові звороти в тексті та зможуть підкреслювати їх відповідно до синтаксичної ролі; вживати дієприкметникові звороти в реченні;застосовувати нові знання на практиці; розповідати про традиційний одяг та прикраси українців, оберегові елементи в одязі.

 

 

 

 

 

Перебіг уроку:

І. Мотиваційно-організаційний етап

1. Організаційний момент

Добрий день, дорогі учні! Рада вітати Вас у такому усміхненому та доброму настрої.Перед уроком я просила одягнути найдорожчі для Вас речі. І бачу, що  Ви сьогодні прекрасно виглядаєте!

2. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

На цьому уроці ви поглибите й закріпите вивчене з мовної теми: про дієприкметник як особливу форму дієслова, та ознайомитеся з новим матеріалом про дієприкметниковий зворот. Також ми поринемо у таємничий світ історії людського життя, з якою тісно пов’язані одяг, обереги, національні символи.

Рефлексія (продовжіть думку)

1. Сьогодні на уроці я хочу...

2. Мені цікаво дізнатися...

3. Це знадобиться мені у...

4. Я зможу...

ІІ. Виконавчо-діяльнісний етап

1. Актуалізація опорних знань

Гра «Морфологічна плутанка»

Із перерахованих морфологічних ознак виберіть лише ті, що властиві дієприкметникові:

Зберіть лише ті намистинки, які характеризують дієприкметник.

Користуючись результатами роботи, дайте визначення дієприкметникові.

Завдання 2. Розподіліть у два стовпчики словосполучення: І – з прикметниками, ІІ – з дієприкметниками.

Вишита сорочка, мамині коралі, незрівнянна квітка, яскравий ґердан, оздоблений пасок, вишукана сукня, дитячий кожушок, старовинна камізелька, небачена краса, шкіряна куртка, нескінченний орнамент, заплетена коса, латана свитина, осяяна усмішка, почорніла намітка, холодний погляд,різнокольорова крайка, вбраний господар, весільне вбрання, скошений комір, сплетені постоли, перлове намисто, наповнений капшук.

Коментар учителя:

 Ви добре запам’ятали навчальний матеріал і,сподіваюсь, готові далі наповнювати свою скарбничку знань.

2. Вивчення нового матеріалу

2.1. Слово вчителя

Слово «історія» має багато таємниць, воно приховує за завісою часу долі, пам’ять, життя людей, їхні радощі і сподівання, їхні мрії і сни. Завдяки відданій праці дослідників, істориків, етнологів ми сьогодні можемо привідкрити цю завісу та дізнатися багато цікавого про одяг, обереги і символи на ньому. І почнемо ми нашу історію з найхвилюючої миті – народження нового життя.

Звучить українська народна колискова пісня

Поява на світ дитини з давніх-давен супроводжувалася цілою низкою обрядів, традицій, а часом і магічних дій. Після народження дитину купали, а до купелі клали дівчатками ромашку, щоб була рум’яна, або гілочку калини, щоб була «красна». Хлопчикові до купелі клали кору дуба, щоб був сильний і дужий, та любисток, щоб його любили дівчата. Скупану дитину обсушували біля палаючої печі, що диктувалося не тільки вимогами гігієни, а й давнім звичаєм прилучення до домашнього вогнища та роду. У рукав сорочки, в яку завертали новонародженого,повитуха клала вузлик з печиною (шматочком глини від печі), кусень хліба з салом або сіль та свічу; ще один такий же вузлик баба-повитуха кидала на перехресті доріг із словами: «На тобі, чорте, плату!». Так поєдналися народні і християнські вірування людей.

 

 

2.2. Завдання «Порівняйте і пізнайте»

Прочитайте речення, записані у дві колонки. Визначте в першій колонці дієприкметники, а в другій дієприкметники із залежними словами.

1) Охрещену дитину закутували в крижму. 2) Від зурочення маляти українці в непомітному місці прив’язували грудочку солі в полотнині. 3) Коли хлопчикові минало три роки, виконувався обряд одягання пояса.

1) Дитину, охрещену водою, закутували в крижму. 2) Від зурочення маляти українці прив’язували в полотнині грудочку солі в місці, непомітному для людського ока. 3) Коли хлопчикові минало три роки, виконувався обряд одягання пояса, витканого чи купованого саме для цієї події.

- Якими розділовими знаками виділено на письмі дієприкметники із залежними від них словами?

- Прочитайте речення другої колонки, інтонуючи їх відповідно до розділових знаків.

- Визначте в реченнях другої колонки слова, що їх пояснюють дієприкметники разом із залежними словами (пояснювані слова)

2.3. Пояснення вчителем нового матеріалу

3. Закріплення знань, формування умінь і навичок

 Учитель:

Уявіть, під гаївочку висипались на галявину діти. По святковому вбрáні, танцюють кривий танець і радіють приходу весни. Це вже не малята в пелені чи в одних тільки сорочках. Це – українські хлопці і дівчата заяскравіли у танці.

3.1. Завдання.

Прочитайте текст. Знайдіть дієприкметникові звороти. Поставте розділові знаки та правильно проінтонуйте речення. Підкресліть дієприкметникові звороти відповідно до ролі в реченні (як означення).

Хлопчики до парубоцького віку носили довгу білу вишиту льолю підперезану кольоровим тканим поясом витканим із вовняних ниточок, що називався крайкою. На Городенківщині вбрання дівчини повторювало жіноче. Голову дівчини і молодиці (до народження дитини) прикрашали штучними косами ґерданами валиками зробленими з вовни. На Львівщині дівчата носили бавниці – головний убір у формі обручика 8 – 12 см орнаментованого вишивкою або тканням. Необхідною частиною святкового строю дівчат усієї України були стрічки, а також різноманітні вінки сплетені і оздоблені вручну. (Із посібника «Українська етнологія»)

3.2. Фізкультхвилинка

3.3. Завдання

Перегляньте фото

- Які елементи жіночого святкового одягу  ви побачили. Назви, які ви вже знаєте, розтлумачте, а побачені вперше – перевірте, використовуючи прийом «Лексичне намисто».

Прийом «Лексичне намисто» (додаток 1)

1) Учням роздаються круглі картки (у формі намистин), на яких написано окреме визначення і назва наступного терміну. Той учень, який чує «свою назву» стає наступним читачем картки. Так повторюється до тих пір, поки всі авизначення не будуть прочитані.

2) Розкажіть про сучасний одяг дівчат і парубків. Чим він відрізняється від старовинного. Що ви хотіли б «запозичити» з традиційного національного одягу до свого сучасного гардеробу і чому? Використовуйте дієприкметникові звороти.

3.4. Слово вчителя

Діти, а ви чуєте, грає музика, Вона ніби запрошує нас на традиційні українські вечорниці. Тут у жвавому танку кружляють парубки і дівчата. На святкових вечорницях молоді люди танцювали, оповідали казки, розважалися, залицялися, навіть жартівливо сваталися. Основою буденних вечорниць була робота дівчат за вишиванням, прядінням, шиттям, оскільки саме від їхньої працьовитості залежало і їхнє придане. Та й вранці необхідно показати матері свою роботу. Якось  я побачила , як дівчата оздоблювали красиву тайстру та клали до них усі свої чарівні прикраси і обереги.

Прийом «Тайстра»

(із торбинки (тайстри) дістаються традиційні народні прикраси)

1) Знайдіть прикраси на зображеннях

Ґердан, дукачі, сережки (кільчики, кульчики, «ковтки»), намисто, вінок, згарди, коралі, начільник (чільце), пацьорки.

Усно складіть речення з дієприкметниковим зворотом таким чином, щоб назва прикраси чи оберегу стала пояснюваним словом, наприклад

1) Ґердан, сплетений із бісеру, прикрашав струнку шию молодої. 2) На виставці було представлено старовинні сережки, кільчики, датовані ХІІ – ХІІІ століттям.

Слово вчителя

У давніх віруваннях обереговим елементам надавали особливого значення. Зокрема це стосувалося прикрас, оздоблень і вишивки. Скажімо, коралі, каблучки, вінки, зрештою, вишивка на подолі сорочок та блуз, рукавах, комірі – не просто прикраси, а насамперед охоронне коло, яке мало убезпечити людину від злої сили.

Не менш важливе значення відігравали й колір, крій та форма носіння одягу. Це ж саме стосувалося взуття й прикрас. Щоб захиститись од стороннього «злого (недоброго) ока», позбутись «нечистої сили», навіювань і всіляких хвороб та напастей, людина убезпечувалася обереговими елементами. Уславлені піснями і легендами символи-обереги втілювались у побутових речах. Одяг, взуття та прикраси – найнеобхідніші предмети в повсякденному житті людини. Однак вони виконували не лише практичну, але й не менш важливу символічну роль.

 

3.5. Групова робота

Спостереження над мовним матеріалом

Прочитайте текст та обговоріть у групі.

Знайдіть у тексті дієприкметникові звороти, перебудуйте речення таким чином, щоб дієприкметникові звороти виділялися комою (комами).

Група 1. «Сорочка»

Для сучасної людини сорочка є предметом одягу та естетичним фактором. У давніші ж часи вона мала й певну магічну функцію.

Для молодої було за святий обов’язок подарувати власноруч вишиту сорочку своєму нареченому. Процес вишивання, як правило, супроводжувався наспівами. Вважалося, що виготовлена під мелодійний супровід вишиванка принесе її власникові довголіття, щасливі долю й подружнє життя. Давні узори мали оберігати людину «від лихого ока» та чорних і злих духів. Цій меті слугували й мережки на кінцях рукавів та горловині.

Найкращою дниною для шиття вважався четвер. Чи не тому в народі побутує вислів: «Доживеш до старості, якщо матимеш «четвергову сорочку». Годилося протягом дня покраяти і пошити «четвергову сорочку», на якій нав’язували чимало вузликів.

Трави й коріння, з яких робили фарбу для кольорування ниток, збирали в окремі свята, здебільшого напередодні Купала. Найкращим зелом вважалося те, яке брали до сходу сонця і в найглухіших хащах. Листя й коріння рвали не голіруч, а лише через полотнину.

На особливу увагу заслуговує «вінчальна сорочка». Кожна дівчина заздалегідь запасалася нею: на полотні вишивала чимало узорів, барвистість мала уберегти молоду «від зурочин». «Вінчальну сорочку» зберігали протягом усього життя, зодягаючи її лише на великі свята чи урочисті події.

Чимало вірувань пов’язано із одяганням сорочки. Особливо це стосувалося дітей. У давні часи новонародженого пеленали в батьківський одяг, якщо це був хлопчик, то загортали його в старий убір тата, а коли дівчинка, то у мамин — «бо вони вже випробувані».

Група 2: «Намисто»

Серед усіх традиційних магічно-естетичних атрибутів намисту належала особлива роль. З цього приводу в народі говорили: «Без намиста і душа нечиста».

Як тільки народжувалася дівчинка, для неї з першого ж дня батьки готували «іменний амулет». Не було в Україні дівчини, котра хоч би в якій скруті жила, не мала власного намиста (коралів). Віддавна побутував звичай: що пишніше у дівчини намисто, то більшу увагу й повагу викликала вона серед односельців.

За своєю формою намисто нагадує замкнуте коло або вінець. Саме ці ритуальні символи присутні в найдавніших писанкарських візерунках, передовсім у безконечниках. Згодом ці тотемні знаки перейшли у вишивку та килимарство. Призначене для персонального користування (за традицією, його не можна позичати) намисто виконувало індивідуальну тотемічну роль.

З намистом пов’язано чимало вірувань. Якщо розірвався разок коралів, то це віщувало лиху долю або нещастя. Тому кожна власниця постійно стежила за намистом, зберігала його в найпочеснішому місці, як найдорожчий скарб. Подаровані коханим пишні коралі для дівчини було найвищим виявом почуття, Прийняти їх означало дати символічну згоду на шлюб. Якщо з якихось причин хлопець вимагав повернути їх, так казали: «Були коралі, та пішли далі, а перли на мак стерли».

  Група 3 «Вінець (вінок)»

Дівчата напровесні, влаштовуючи веснянково-гаївкові забави, прихорошували голову сплетеним з живих квітів вінком, щоб у такий спосіб відвернути від себе «недобре око» і «лиху силу». З цією метою дівчата завжди, виходячи «на люди», зодягали віночки, як і каблучку, що також є своєрідним колом-оберегом.

Сплетеним із колосся вінком завершували жнива. Його урочисто несли до господаря як символ закінчення збору зернових, а відтак статків і добробуту. При цьому казали: «Ось вінець і справі кінець». На Бойківщині вінками (юрками) з живих квітів прикрашали коровам роги, коли гнали з пасовиська — «щоб відьми молока не крали». Переважно це робили на Юрія та Петра-Павла –обрядових святах пастухів.

Обрядовий вінок мав постійно стояти на покуті, допоки в родині жили батько чи мати. Як бачимо, вінок традиційно виконував двоєдину функцію: оберегову й пошани.

3.6. Рефлексія для кожної групи:

1) Тепер я знаю, що...

2) Найбільше запам’яталося...

3) Я розповім іншим про...

4) Я обов’язково створю...

Слово вчителя: Зверніть увагу, з якою відповідальністю і повагою українці здавна ставилися до створення одягу, взуття, прикрас, адже вважали, що вони захищали не тільки тіло, але душу людини від напасті. Звісно, ми не назвали всіх оберегів і символічних предметів.

- Згадайте відомі Вам (хустка, рушник, лялька-мотанка, писанка, каблучка, ніж та інші)

- Які з названих сьогодні символічних предметів одягу чи прикрас ви також маєте і користуєтеся ними? Чи вірите ви в їхню силу. Відповідь аргументуйте.

3.7. Проблемне питання: Подумайте, чи є такий оберіг, який захистив би наші традиції і культуру від забуття і зневажливого ставлення.

Слово вчителя.

Чи не найважливіший момент в житті для молодих і закоханих – весілля. До нього дівчина готувалася задовго до зазначеного дня. Змалечку вчилася шити й вишивати, виконувати хатню роботу, готувала придане. Із весіллям в українській традиції пов’язано багато прикмет, забобонів. Одяг молодих вражає територіальною розмаїтістю, пишнотою та яскравістю.

3.8. Завдання.

З кожної пари речень утворіть одне, ускладнене дієприкметниковим зворотом. Виконайте синтаксичний розбір першого з утворених речень.

Зразок: У часи дівування дівчина звичайно вбирала вінок. Його вона плела з живих квітів та колосків. - У часи дівування дівчина звичайно вбирала вінок,сплетений з живих квітів та колосків.

1. Весільний стрій молодят Причорномор’я і Приазов’я був багатошаровий і складався з традиційної обрядової одежі. Її готували спеціально до свята. 2. Весільний одяг молодого складався з білої сорочки. Вона була вишита на грудях і комірі-стійці. Її заправляли в штани з фабричної тканини, підперезані в талії червоним поясом. 3. Відзнакою молодого є весільний рушник. Його молода пов’язувала на руці. Також був маленький віночок та весільні стрічки на грудях. 4. Сорочка молодої пишно розшита рослинним узором на уставках, по рукавах, подолку. Її прикрашали мереживом і мереживним швом.

3.9. Творче конструювання:

З поданими дієприкметниками утворіть дієприкметникові звороти. Доберіть до них означувані слова і складіть із ними 3-4 речення до опису чоловіка і жінки на фото.

Вишитий, зроблений, пожовклий, розкроєний, вибілений, незліченний, зістарений, протертий, оздоблений, прив’язаний, зібраний, прикрашений, замислений, підперезаний.

Чоловіче вбрання Причорномор’я і Приазов’я. Широкі штани, вишивана сорочка з домотканого полотна, на талії кілька разів оперізувалися кольоровим однотонним або візерунковим тканим довгим поясом. На сорочку одягали безрукавки з овечої шкури або сукняні.

Жіноче вбрання Слобожанини, Східна Україна. Початок ХХ століття. Сорочка виконана в техніці вирізування. Прикраси – коралі, намисто з венеціанського скла, дукач із бантом. Вбрана Ірина Данилевська.

Слово вчителя.

Чи не найважливіший момент в житті для молодих і закоханих – весілля. До цього дня дівчина готувалася задовго до зазначеного дня. Змалечку вчилася шити й вишивати, виконувати хатні обов’язки, готувала придане. Із весіллям в українській традиції пов’язано дуже багато традицій, прикмет, забобон. Одяг молодих вражає територіальною розмаїтістю, пишнотою та яскравістю.

3.10. Вправа «Я – редактор»

Відредагуйте словосполучення. Запишіть виправлений варіант.

Пожовтівша опанча, заросший тин, танцюючі молодята, прогнивша скриня, працююча господиня, заснувше дитя, потемнівше від часу намисто.

Слово вчителя

Господині завжди зберігали одяг, полотно, найдорожчі речі, у великих дерев’яних скринях. А в нас є теж дорогоцінна скринька. Давайте перевіримо, які в ній завдання.

ІІІ. Контрольно-корекційний етап

1. Рефлексія

- Я зацікавився тим, що...

- Тепер я знаю...

- Мене тривожить, переймає...

- Тепер я хочу більше дізнатися про...

2. Підсумок уроку

Опитування:

1. Дайте визначення дієприкметниковому звороту.

2. Охарактеризуйте пунктуацію при дієприкметниковому звороті:

- коли варто поставити кому (коми) в реченні з дієприкметниковим зворотом?

- за яких умов в реченні з дієприкметниковим зворотом кому не ставимо?

3. Що таке пояснюване слово?

Слово учителя

Історія життя людини – це таємничий світ, пов’язаний з традиціями, уявленнями наших предків. Ми часом і не помічаємо впливу давнини на наше сьогодення і майбутнє, проте вплив її важко оцінити. Одяг і обереги зустрічають нас при народженні і проводжають в останню путь. Їм здавна надавали великого значення. Від нас – молодого покоління українців – залежить, чи буде жити українська традиція від давнини до сучасності.

3. Домашнє завдання

1) Вивчити відомості про дієприкметниковий зворот, пунктуацію в реченнях з дієприкметниковим зворотом.

2) Продумайте і запишіть рекламу улюбленого українського елементу одягу або прикраси, використовуючи дієприкметникові звороти.