Урок для 11 класу «Твір про трагедію українського народу у Великій Вітчизняній війні» (дослідження кіноповісті «Україна в огні» О. Довженка).

О.М. Кизименко, учитель української мови

та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків

Урок-дослідження у 11 класі

«Твір про трагедію українського народу у Великій Вітчизняній війні»

(дослідження кіноповісті «Україна в огні» О. Довженка)

Мета: ознайомити учнів зі  змістом та історією написання кіноповісті «Україна в огні» О. Довженка; формувати вміння цілісного ідейно-художнього аналізу епічного твору, аналізувати художні образи; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; виховувати любов до рідного краю,   національну гідність і свідомість, патріотизм.

Форма уроку: урок-дослідження.

Обладнання:  текст кіноповісті «Україна в огні», підручники, портрет письменника, презентації учнів, відеофільм,  пісня «Журавлі».

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

 «Україна в огні» – чесна, неприхована правда про перший період війни. 

О. Підсуха

Звучить пісня «Журавлі»

Слово учителя

Сьогодні ми будемо говорити про кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні», яка посідає особливе місце в життєвій і творчій біографії митця. Наш  урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:

1. Дослідження історії написання кіноповісті.
2. Дослідження особливостей назви кіноповісті.
3. Дослідження жанру твору.
4. Дослідження сюжету кіноповісті.
5. Дослідження проблематики кіноповісті.
6. Дослідження образів кіноповісті.
7. Сценічна історія кіноповісті.

Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення доповідей.

ІІІ. Захист творчих проектів

Виступ ІІ творчої групи «Дослідження історії написання кіноповісті».

Свою геніальну кіноповість «Україну в огні» Олександр Довженко написав під час Другої світової війни у 1943 році. Кіноповість «Україна в огні» була написана О. Довженком швидко, так само швидко знято й фільм. Замість визнання і вдячності кінофільм і повість були осуджені й заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його зберігається в архівах московського держфільмофонду), а повість уперше опублікована вже після смерті письменника.

Рукопис кіноповісті потрапив до рук Сталіна – і в долі Довженка відбулася життєва кульмінаційна драма. 31 січня 1944 року  відбулося «кремлівське розп’яття» митця. Сталін звинуватив Довженка в «антиленінських поглядах та націоналістичних перекручуваннях у кіноповісті». Митцю  запропонували переписати твір та ввести  образ Сталіна як натхненника перемоги радянського народу над фашистами, але письменник відмовився. Дуже дорого коштувала Довженку ця відмова. Письменник очікував на розстріл, але все закінчилося тим, що Довженка вивели з усіх комісій, усунули від можливості займати посаду, гідну цієї людини, абсолютно перекрили шлях в Україну.  

«Україна в огні» надовго залишалася забороненим твором. Уже готова до виходу у світ 1943 року, вона була порізана у московській друкарні. Не допускали її до читача і довгі роки після смерті Довженка. У друкованому варіанті кіноповість вперше побачила світ у 1990 році, а найповніша публікація з’явилась у 1995 році.  

Твір не втрачає свого значення і нині, бо показує вражаючу правду життя і віру в безсмертя народу, в його світле майбутнє.
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження особливостей назви кіноповісті».

Кіноповість «Україна в огні» – один із найсильніших, найбільш вражаючих творів української літератури про трагедію народу в роки Другої світової війни. Саме Україна прийняла на себе перші удари загарбників, найстрашніші й найбільші битви відбувалися на її полях, і вся вона палала у вогні та стражданнях. Ці картини із жалем і болем, а ще більше із жагучою ненавистю до ворогів змальовує автор: «Горять жита на многі кілометри, палають, топчуться людьми, підводами… Ревуть аероплани. Мечуть бомби. Розсипаються вершники по полю, мов птиці… Крик, і плач, і височенний зойк поранених коней». Повна розгубленість серед населення, розгубленість у військах перед раптовою залізною навалою… Сини Купріяна Хуторного, одного з героїв кіноповісті, стали дезертирами, повернулися додому і виправдовуються перед батьком: «У нас, тату, генерал пропав. Застрелився, бодай його сира земля не прийняла. Розгубилися ми… Мости, тату, зірвані. Плавати не вміємо».

«Україна в огні» була повстанням Довженка на захист українського народу, чиїм сином він себе кожну хвилину почував. Предметом твору є Україна і українська людина. Довженко не назвав кіноповість «Радянська Україна» чи «Червона Україна», а саме «Україна в огні». Її доля вирішується не в Кремлі і не в Берліні, а на колючому дроті концтабору біля села Тополівка, де зчепились між собою два українці: куркуль Григорій Заброда і голова колгоспу Лаврін Запорожець. А ще можна пояснити назву кіноповісті словами Лавріна Запорожця та Василя Кравчини. Лаврін Запорожець, батько п’ятьох синів, звертаючись до народних месників, не запитує, а з пекучим болем і гіркотою відповідає: «Хіба те, що сталося зі мною, з селом, не тяжче смерті у сто крат?» І перед духовним зором партизан «виникла раптом вся Україна в огні. А Василь Кравчина говорить: «Нас багато. Нас мільйони. Мільйони, що пройшли через вогонь страждань, прокурених і просмажених у боях і непогодах». Отже, це розповідь про учасників великих подій, живу грізну історію, про людей, які пройшли з боями через усю Україну, звільняючи її.

Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження жанру твору».

Кіноповість – повість, написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму. Діалоги й монологи в ній поєднуються з поетичною розповіддю (ліричними відступами); відбувається вільне переміщення в просторі й часі. Від кіносценарію в ній – фрагментарність, монтажна композиція (нагадує окремі кадри), лаконізм дієслів, динамізм сюжету. Від повісті – епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажні картини. Важливу роль відіграє оповідач, у вуста якого автор вкладає своє бачення життя, проблем, а також ліричні, філософські чи публіцистичні відступи, що є тим листком, котрий поєднує окремі епізоди-кадри.

Ознаки кіноповісті: масштабність, «крупні плани», символічні картини, образи, фрагментарність зображувального, вибірковість у створенні характерів, визначальна роль діалогів, динамізм подій.

Отже, жанр твору «Україна в огні» Олександра Довженка – історична, гостропроблемна кіноповість, сповнена глибокого філософського змісту.

Виступ ІV творчої групи «Дослідження сюжету кіноповісті».

Композиція кіноповісті «Україна в огні» складна за будовою, події розгортаються надзвичайно динамічно, у внутрішньому взаємозв’язку. У творі є ліричні відступи, роздуми автора про долю України, про український народ. У центрі твору – трагічна доля хліборобської родини Лавріна Запорожця; весь український народ, зганьблений, розтоптаний окупантами. Сюжет побудовано на «окупаційному» матеріалі (О. Довженко чи не єдиний в українській літературі зобразив долю простої людини на війні і в тилу). Всі сюжетні лінії поєднує війна.

Експозиція: святкування 55-річчя від дня народження матері.

     Повість починається ідилічною картиною, коли в садку біля рідної хати зібралися чотири покоління великого роду Запорожців: Лаврін – голова колгоспу, мати Тетяна, сини Роман (лейтенант прикордонних військ), Іван (воїн, артилерист з прикордону), Савка (чорноморець), Григорій (агроном), Трохим (щасливий батько 5 дітей), донька Олеся, дід Демид (чорноморець). Зачин повісті звучить одночасно як українська народна дума і лірична пісня. Схвильовано звучать повчальні слова матері: «Пошли нам, Боже, щасливу долю та сили в руки, щоб виповнити свій довг перед миром, щоб возвеличити трудами красну землю нашу українську, аби цвіла вона багатством і згодою, а вам, мої діточки, і тобі, доню, і вам, синочки…»

Зав’язка: початок війни, старий Запорожець везе п’ятьох синів на війну. Наступна картина починається тими ж словами, але звучать вони в іншому, трагічному ключі: «… синочки мої, сини! Діточки мої! А Боже мій, Боже мій! Ой прощавайте, прощавайте, діти мої…». Такий художній засіб називається контрастом.

Розвиток дії: евакуація населення, смерть Савки, вчинок Олесі, прихід німців у село (окупація), поліцаї, староста Лаврін, відступ радянських військ, знущання німців над населенням, смерть діда Демида, вивіз людей до Німеччини, доля Олесі й Христі, дії партизанського загону, двобій Лавріна й Заброди, смерть Ернеста фон Крауза.

Розв’язка: зустріч Олесі з Василем; зустріч усього роду; Олеся знову проводжає на війну весь свій рід.

Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики кіноповісті».

У кіноповісті порушено проблеми:

1.               Проблема національної самосвідомості людини і народу. Вона хвилювала письменника давно і особливо постала в його творчості воєнного періоду. Ця проблема органічно вплелася в гуманістичну концепцію твору. На історичне безпам’ятство народу, на відмутність у нього поняття про «вічні істини» покладає надії зухвалий завойовник фашист фон Краузе. Та й сам письменник у тексті від автора називає однією з причин трагічного початку війни те, що радянським воїнам «…ніхто не став у пригоді з славних прадідів історії, великих воїнів, бо не вчили їх історії. Не помогли близькі, рідні герої революції, бо не шанували їх пам’ять» (натяк на довоєнні репресії).

2. Показ трагедійності тогочасних подій. «Україна в огні» – кіноповість-трагедія. І своїм трагедійним звучанням твір суперечив офіційній думці щодо реалій війни, а тому й викликав різко негативну оцінку Сталіна та його оточення.

3. Проблема цінності загальнолюдських ідеалів. Життя простої людини на війні і в тилу. Ці проблеми розкрито через зображення конкретних характерів. О. Довженко, поставив за мету створити «сценарій про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться у нас «широкими масами», що понесли тяжкі втрати на війні, не маючи ні чинів, ні орденів».

4. Жінка на війні. Письменник показав трагічну долю дівчини-полонянки, жінки в окупації. Олеся Запорожець і Христя Хуторна не стали на шлях активної боротьби, але в тій страшній круговерті насильства й аморальності, яка випала на їхню долю, зберігають природні людські почуття. Жорстока сила обставин виявилася сильнішою за їхні бажання й можливості, понівечила душі, то чи варто судити їх?

Виступ VІ творчої групи «Дослідження  образів кіноповісті».

Головним, наскрізним у кіноповісті є велетенсь­кий, епічний образ України, сплюндрованої фашистами і більшовиками. Епітетами «кривава», «попале­на», «розбита», «поруйнована», «обездолена в загра­вах пожеж» дано «портрет» нашої землі тих буремних літ. У тексті кіноповісті ви відшукаєте чимало описів-краєвидів різної пори: ранкової, полуденної, передвечорової, вечірньої й нічної (і визначите роль кожного з них). Разом узяті, вони відтворюють красу України, її незвичайно багату природу. Але природа нашої Вітчизни – це не лише пречудові краєвиди, а найперше земля, настільки багатюща (чорнозем), що гітлерівці вагонами вивозили її до свого фатерлянду. Недаремно Крауз-батько говорить своєму синові: «Цю землю можна їсти. На! їж!»

України нема без пісні – широкої, як степ. Отже, пісня – складова її образу. Уже в першому розділі повісті родина Запорожців тихо співає «Ой піду я до роду гуляти». Піснею й починається повість, піснею (тією ж) вона й закін­чується. У пісні «Усі гори зеленіють, тільки одна гора чорна» виливають «по степах, по горах, по долинах» свою тугу невільниці, яких везуть з Полтавщини до Німеччини. А дві з них, Олеся і Христя, затягнули іншу − «Летіла зозуля через мою хату». Над табором полонених тихим чумацьким реквієм по застреленій поліцаєм Мотрі Левчисі розносилася журлива «Не вернемось, чайко, ти матінко наша». Народна пісня супроводжує все життя героїв, що населяють «Україну з огні».

Усе краще, що є в українському етносі, Довженко втілив у величних, прекрасних образах жінок. Заува­жимо: всі вони трагічні і всі уособлюють та конкрети­зують загальний образ України. Це і берегиня роду – Тетяна Запорожчиха, її дочка Олеся, Христя Хутірна, Мотря Левчиха й інші. Усі жінки змальовані автором з великою симпа­тією, та Олеся найближча його серцю. Мабуть, це його ідеал української дівчини. Красива і чепурна, невси­пуща в роботі, скромна, цнотлива й співуча. Олеся «співала так голосно і так прекрасно, як не снилося ні одній артистці». Взагалі була вона «тонкою, обдарова­ною натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездо­ганно вихованою чесним родом». Велика патріотка своєї нації, Олеся глибоко переживає всенародну біду – окупацію. Є в повісті незвичайно смілива сцена, не властива українській літературній і моральній традиції. Олеся, не бажаючи бути погвалтованою кимось з окупантів, свідомо пропонує себе першому з наших воїнів, що відступають (ним виявився Василь Кравчина). Не випадкове ім’я головної героїні. Надзвичайно сильні українські жіночі характери під таким же іменням Олеся були в П. Куліша,  Б. Грінченка та інших прозаїків і поетів України.

Образ Христі Хутірної – найтрагічніший, бо її привселюдно в партизанському загоні суджено за щирість і правду, за добре слово про свого чоловіка, італійського офіцера. Вона не вчинила жодного злочину, а її, порядну жінку, обізвано найбруднішими. Словами («повія», «устілка», «офіцерська курва», «гадюка», «виродок» і… «націона­лістка»). Олеся і Христя – два основні компоненти образу України: перша − її поетична душа, а друга – її трагічна доля.

Жіночими персонажами образ України не заверше­но: він продовжений і в чоловічій лінії. Силу і мужність українського народу автор втілив у чоловічих образах, головним чином, однієї родини Запорожців – Лавріна, голави роду, та п’ятьох його синів: Романа, Івана, Савки, Григорія  і Трохима. Запорожці – люди працьовиті, веселі і горді.

Автор виділяє образ Лавріна Запорожця, що ввібрав традиції Козаччини і передав своїм синам-козарлюгам. Виданий поліцаєм, схоплений і катований фашистами, Лаврін не втрачає мужності, з великою гідністю розмовляє з катом. Силу він черпає в ненави­сті до окупантів. Лаврін був людиною козацького гарту: не лише сам виграв битву за своє життя, а й запалив жагою свободи інших у концтаборі: «Піднімайтесь, хто сильний і дужий! Хто жити хоче, вилізай з могил!.. Ні кроку назад! Вперед!» І сталось диво: «Такого ще не бачив ні український місяць, ані зорі. Запорожець один знищив половину ворожих автоматників… Він виводив людей на волю». Написано це в дусі кращих традицій нашого народного епосу, історичних пісень та дум. Читаєш сторінки, присвячені Лаврінові Запорожцю, – і перед тобою росте й росте могутня постать Байди, Сірка, Наливайка, Богуна…

Є ще в кіноповісті персонаж теж козацького роду, але на ймення Кравчина. Василь вражає читача величчю фізичною і духовною. Він показує взірець стійкості й героїзму в боях. Кравчина наділе­ний розумом полководця. Це, власне, він виграв вирішальну битву з фашистами. І в особистому житті – це втілення вірності, духовної чистоти.

Осуд фашизму, протизаконної й аморальної суті окупації розкрито в образах офіцерів Ернста й Людвіга Краузів, батька і сина. Старого Крауза Довженко називає «вовком з брутальною винахідливістю в розправах з ворогами імперії», а сина його – «расовим гітлерівським псом останньої формації, жорстокий, лихим» мерзотником, героєм шибениць, масових палійств і ґвалтувань». Щоб викликати в читачів почуття зненависті до носії з коричневої чуми, письменник показує обох Краузів в «роботі»: вони особисто розстрілюють невинних людей, на допитах завдають їм страшних тортур.

Виступ VІІ творчої групи «Сценічна історія кіноповісті».

Кіноповість «Україна в огні» про невимовні страждання україн­ців від фашистів у роки Другої світової війни та сумні «здобутки» довоєнного більшовицького панування О. Довженко почав писати на початку війни. Швидко написав, зняв фільм, сподіваючись визнання та вдячності. Але сталося навпаки: і кінофільм, і повість були осуджені і заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його знаходиться в архівах московського держфільмофонду), а повість уперше опублікували вже після смерті письменника. Майже за всі кінофільми (і за «Звенигору», і за «Землю», і за «Арсенал», і за «Щорса») кінорежисера критикували. Однак такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні», він ще не зазнавав.

Лише у 1967 році (через  десять років після смерті автора) дружині Довженка, Юлії Солнцевій, вдалося зняти фільм за мотивами кіноповісті під назвою «Незабываемое» російською мовою.

Перегляд уривків з фільму.

ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань

1.               Зроблені плакати-схеми лідери груп закріплюють на дошці. Учням дається 5 хвилин на складання узагальнюючої таблиці «Що я знаю про кіноповість «Україна в огні» О. Довженка».
2.               А зараз спробуємо скласти сенкан (1 група – Довженко, 2 група – Україна, 3 група – війна).

V. Підбиття підсумків

1) Вправа  «Вільний мікрофон»

1.               Я сьогодні…
2.               Більш за все мені сьогодні запам’яталося…
3.               Найбільше мене вразило…
4.               Читаючи кіноповість «Україна в огні», я зрозумів…
5.               Актуальність проблем кіноповісті О. Довженка «Україна в огні» в наш час, на мій погляд, полягає в тому…

2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи, відповідно виставляються оцінки за урок).

VІ. Домашнє завдання

1. Написати продовження кіноповісті.

2.               Скласти діалог «Мої враження від кіноповісті «Україна в огні»     О. Довженка».
3.               Створити буктрейлер кіноповісті.

Підсумкове слово учителя

Сьогодні ми низько схиляємо голову перед пам’яттю Олександра Петровича Довженка і висловлюємо вдячність за його твір, який є окрасою нашої літератури. Кіноповість «Україна в огні» не втрачає свого значення й зараз. Хочеться вірити, що Довженкова любов до України розбудить в наших серцях вогонь патріотизму, гордості за своє походження, за свій нескорений духом і трагічними сторінками життя народ. Тож пам’ятаймо тих, хто віддав життя за мир і спокій на землі, пам’ятаймо, що від кожного з нас залежить доля нашої держави.

Література

1.               Балюх, Л. М. Олександр Довженко. «Україна в огні» // Все для вчителя. – 2014. – № 10. – С. 11-13.
2.               Гончар О. Коли думаєш про Довженка: Спогад // Культура і життя. –  1994. – 10 вересня.
3.               Деркач О. Жінка й Україна – величні постаті повісті «Україна в огні» О.П. Довженка // Українська мова і література в школах України. – 2014. –  № 5. – С. 64-69.
4.               Довженко і світ. Творчість О. Довженка в контексті світової    культури. – К.: Радянський письменник, 1984. –  222 с.
5.               Дончик В. Коли народу боляче… (про О. Довженка) // Урок української. – 2001. – № 4. – С. 40-43.
6.               Євтух Г. Категорія добра і зла у кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні» // Профтехосвіта. – 2015. – № 9. – С. 57-61.
7.               Єлісєєва О.М. Сторінки історії «Україна в огні» // Все для вчителя. – 2010. – № 34-35. – С. 70-71.
8.               Куценко М. Сторінки життя і творчості О.П. Довженка. – К.: Дніпро, 1975. – 344 с.
9.               Мовчан Р. Олександр Довженко // Мовчан Р. Українська проза ХХ ст. в іменах. – К.: Актуальна освіта, 1997. – 224 с.
10.          Підсуха О. Провісник: Про кінорежисера і письменника О. Довженка // Київ, 1989. – № 9. – С. 102-107.
11.          Плачинда С. Довженко, якого ми не знали: про невідомі факти з біографії великого митця // Дивослово. – 1994. – № 8. – С. 8-11.
12.          Поліщук В.Т. «Не вміли ми жити, як слідує»: (матеріали до уроку за кіноповістю О. Довженка «Україна в огні» // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1990. – № 12. – 39-41.
13.          Степанишин Б. Правда, обпалена війною: (аналіз кіноповісті «Україна в огні) // Дивослово. – 1994. – № 8. – С. 4-8.
14.          https://uk.wikipedia.org/wiki/Україна_в_огні
15.          http://dovidka.biz.ua/ukrayina-v-ogni-obrazi/
16.          http://svitslova.com/video/63-ekranizaciji-lit-tvoriv/1865-ukraine-in-flame-solnceva.html
17.          http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/18083/
18.          https://www.youtube.com/watch?v=pl_Wu7nHGEU
19.          http://ukrclassic.com.ua/katalog/d/dovzhenko-oleksandr/2515-istoriya-napisannya-ta-opublikuvannya-kinopovisti-ukrajina-v-ogni
20.          https://school-zno.com.ua/ukr-literatura/11-klas/dovzhenko/171-ukraina-v-ogni.html