Урок «Джеймс Олдрідж «Останній дюйм»

                       Урок зарубіжної літератури  у 7 класі

                     з використанням технології «Сторітелінг»

Тема уроку: «Джеймс  Олдрідж «Останній дюйм»

Мета уроку: формування предметних та ключових компетентностей та наскрізних умінь  учнів засобами уроку зарубіжної літератури на літературному матеріалі твору, що вивчається:

•  предметні компетентності, що формуються на уроці: вміння виразно читати та висловлювати враження від прочитаного твору,  виокремлювати моральні та філософські проблеми твору, аналізувати образи персонажів та визначати засоби їх створення;
• ключові компетентності, що формуються на уроці: соціальні та громадянські, загальнокультурна, ініціативність і підприємливість (учень/учениця усвідомлює цінність родинних стосунків, навчається долати труднощі, приймати рішення та виважено діяти в екстремальних умовах, розуміє складність внутрішнього світу кожної людини, її здатність до внутрішніх змін, перегляду своїх поглядів на певні проблеми під впливом об’єктивних факторів дійсності);
• наскрізні вміння, що формуються на уроці:   доносити власну думку, критично мислити, захищати свою позицію, виявляти творчість та емоційний інтелект.

Обладнання: підручники,  портрет письменника,  ілюстрації підводного  світу південних морів, фрагмент кінофільму   «Останній дюйм»   (СРСР,1958 р.),  географічна карта   з нанесеним маршрутом літака «Остер» (за твором).

Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з творами зарубіжної літератури, що об’єднані в нашому підручнику спільною темою   «Духовне випробування людини».  Як ви розумієте це словосполучення, які асоціації виникають, які   раніше вивчені твори пригадуються?  (орієнтовні відповіді  - це складні, непередбачувані життєві ситуації, в яких розкривається характер людини, особливості її внутрішнього світу, виявляються  моральні принципи, переконання, стійкість, здатність до боротьби (О. Уайльд «Хлопчик-зірка», М.Твен «Пригоди Тома Сойєра», Е. Портер «Полліанна», Ж. Верн «П’ятнадцятирічний капітан», Ч. Діккенс «Різдвяна пісня в прозі»,  Д. Лондон  «Жага до життя»,  Г. Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома»).

У житті кожної людини бувають такі духовні випробування.  Як ми реагуємо на несправедливість,    чи готові захищати слабшого, боротися  з власними недоліками,  відстоювати свої громадянські права, брати на себе відповідальність  тощо – все це наше щоденне духовне випробування на право називатися гідною людиною.

Ви швидко зростаєте, вже досягли підліткового віку і, мабуть, кожному  з вас  доводилося конфліктувати з батьками та однолітками,     відстоювати свої переконання,  відчувати біль і образу від думки, що вас не розуміють.

- Чи були   у вашому житті такі ситуації?  (відповіді дітей).

Це складний період у житті, але   він невідворотний  для  кожної молодої людини, що росте, дорослішає , пізнає  світ і себе. Інколи   здається, що весь світ проти вас,  що  ніхто вас не підтримує.  Щасливі ті діти,  чиї батьки  допомагають їм  пережити  цей  нелегкий  час, терпляче пояснюють складнощі життя і допомагають справитися з проблемами та емоціями. Але не всім так щастить. Інколи байдужість батьків до своєї дитини, нерозуміння її внутрішнього світу призводить до глибоких ран у дитячій душі,  породжує відчай  і самотність. Сподіваюсь, у ваших родинах вас люблять і розуміють. Проте проблема батьків і дітей вічна, як саме життя,   кожне покоління знову й знову  проходить цей шлях. І всім нам у цей час потрібна підтримка і добра порада. За порадою та  досвідом    ми з вами    завжди можемо звернутися до наших вірних  супутників  – книг, до  кращих творів світової літератури,  адже    письменники постійно звертаються до цієї актуальної теми.  

Сьогодні наш гість – видатний англійський письменник   ХХ століття Джеймс Олдрідж,  який у своєму маленькому літературному шедеврі – оповіданні «Останній дюйм»  -  дуже  своєрідно, оригінально розкриває проблеми, про які  ми згадали, – проблему духовного випробування людини та одвічну проблему порозуміння батьків і дітей.

ІІ. Знайомство з письменником.

Запрошуємо вас, містере Олдрідже! Наші кореспонденти  підготували для вас    цікаві запитання.    

(Прийом «Інтерв’ю з письменником». Учень в образі Д. Олдріджа)

 О.: Привіт, друзі! Мені приємно знову зустрітися з юними читачами.

Кор.: Містере Олдрідже, ми знаємо, що ви пройшли великий життєвий шлях довжиною майже в століття. Ви були сучасником наших прапрадідів на початку 20 століття і нашим сучасником,  адже  пішли з життя тільки  у 2015 році.

О.: Так, майже всі величні звершення людства, всі біди і трагедії   ХХ століття пройшли на моїх очах, я особисто був учасником багатьох історичних подій, які  потім знайшли відображення  в  моїх творах.   

 Кор.: А яким було ваше дитинство та юність?

О.: Я народився в далекій Австралії 1918 року. Там пройшло моє дитинство і рання юність. Навчався  в школі, потім у комерційному коледжі, а   1938 року став студентом Оксфордського університету в Англії,  звідки родом були мої    батьки.  Отримав диплом журналіста,     працював у лондонських газетах, відвідував курси пілотів, що було дуже престижно у тогочасної молоді.

Кор.:Теми  багатьох ваших  творів пов’язані з подіями  Другої світової війни…

О.: Так,  у 1939-1945 роках   я був військовим кореспондентом,    публікував матеріали з фронтів  різних країн, охоплених  світовою війною. Багато людських доль пройшло переді мною, багато трагічних  подій. У той час я    зрозумів найголовніше –  друга світова війна   стала  найбільшою  трагедією людства, і   ця трагедія   не  повинна повторитися. Саме тому у післявоєнний час я  послідовно боровся за мир не тільки своїми творами, але й  працюючи у різних міжнародних організаціях.

Кор.: Ми чули, що  ви бували й в  Україні?

О.: Так, у післявоєнний час я багато подорожував,  кілька разів  бував  у   Києві, зустрічався з читачами.  Одне з моїх     інтерв’ю було надруковане під назвою «І в мені частка України».   Я тоді сказав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань».   Разом із   дружиною та двома синами  я також відпочивав у  Криму та  на Чорноморському узбережжі Кавказу.     Ми багато купалися, займалися підводним плаванням та зйомками підводного світу. Ці враження разом зі спогадами дитинства лягли в основу мого оповідання «Останній дюйм».

Кор.: Дякуємо, містере Олдрідже, за цікаву розповідь і запрошуємо   на зустріч з вашими героями.

Бесіда з учнями:

• Який твір ви прочитали? Які ваші перші враження?
• До якого жанру прозових творів він належить?  Які особливості цього жанру ми знаходимо  у творі Д. Олдріджа?
• Де відбуваються  події, описані в оповіданні?
•  Створіть «візитівки»  головних героїв твору (прийом «візитівка» - найбільш стислі відомості про героя твору).
• Що ми дізналися про  родину Деві та стосунки в цій родині? (зачитати уривки тексту, прокоментувати).

Етап «Дослідження».

Відкриваємо кабінет   психолога (прийом «психологічне дослідження»).  Наше завдання  -    дослідити життя героїв і зробити припущення, чому так склалося, що всі члени родини стали чужими одне одному?  Адже є таке відоме висловлювання: «Зрозуміти – значить вибачити» (відповіді учнів, обговорення дискусійних висловлювань.   Орієнтовні відповіді: про Бена - сповнене важкої праці   життя, невпевненість у майбутньому, погані стосунки з дружиною, відчуження від власного сина;про  матір – весь час одна, постійні переїзди, життя у складних побутових умовах, дитина, яка стала тягарем, поганий характер, невміння чекати, терпіти, любити).

Як жилося Деві у такій родині ? (технологія  «Сторітелінг» -  учні спільно створюють  розповідь від імені Деві). Примірний зміст:

Я - Деві. Мені 10 років. У мене є тато і мама, але, здається, їм обом   до мене байдуже.  Мама мною не цікавиться, часто сердиться,  кричить, я їй постійно заважаю, а зараз вона й зовсім мене покинула, повернулася  у Сполучені Штати, в   Кембрідж.  Я живу з батьком у Каїрі, столиці Єгипту, у маленькій квартирці.  За мною наглядає  француженка із Сирії, а батька я майже не бачу і дуже рідко з ним спілкуюся.  Щоправда, інколи він бере мене з собою в політ і навіть   навчає вести  літак.  Мені дуже цікаво, я хочу всього навчитися і вже багато чого вмію, але, пояснюючи щось, батько завжди так роздратовано говорить зі мною,   що я, як не стримуюсь, починаю плакати, і це його ще більше дратує.  Я  хочу   допомагати  йому, хочу,  щоб він помітив, який я здібний, але  він мене не розуміє, і я дуже його боюся.

Ось і сьогодні він узяв мене з собою в політ до Акулячої  бухти. Мені було недобре в цьому маленькому літачку, який летів нерівно, дрижав і, здавалося, міг щохвилини впасти, але батько не зважав на  мій страх і нудоту, він продовжував розповідати мені про  особливості майстерної посадки літака, про найважливіший, останній дюйм перед приземленням. Я,як завжди, слухав і намагався все запам’ятати      Він   дуже майстерно посадив наш літак,     і ось ми вже на узбережжі. Я допоміг батькові одягти спорядження, і він опустився під воду, а я залишився на березі. Мені так самотньо! А  раптом з батьком щось трапиться і він не  повернеться, адже там, у глибині бухти, акули! Що буде зі мною? 

•  Продовжимо наше  психологічне  дослідження. Спробуймо  заглибитись у внутрішній світ Бена, уявімо,  що він  міг думати  про свою роботу, про сина   (технологія  «Сторітелінг»,  спільне складання розповіді-роздумів Бена  з демонстрацією      епізоду з кінофільму «Останній дюйм» ( СРСР,1958 р.) «Перша підводна зйомка»).  Примірний зміст : «Багато чим мені доводилося займатися в житті.    Ця робота  найнебезпечніша, але я  мушу  виконати її якнайкраще. Платять непогано.  Тим паче це мій останній шанс заробити грошей. Мене звільняють, що буде далі – невідомо. Дружині я не потрібний, для сина  я чужа людина.  Звісно,  я різкий і нервовий, не люблю багато говорити.     Відчуваю, що  хлопчик  мене боїться, а я його не розумію і не знаю, про що з ним говорити. За все життя ми з ним бували разом лічені хвилини, він дратує мене.   але він мій син і  я маю  потурбуватися про  нього. Що з ним буде, якщо зі мною щось  трапиться?  Треба бути обережним! Я  вмію поводитися з акулами, але ніколи не знаєш, чого від них чекати. Ось як спостерігає за мною ця огидна акула-кішка…

(Завершити перегляд епізоду кінофільму«1-е і 2-е занурення Бена». Поділитися враженнями від побаченого).

 Кор.:

- Містере Олдрідже, чому  ви змушуєте своїх героїв, особливо маленького хлопчика, пройти через такі тяжкі випробування?

О.:  Буває,  що   ми    поспішаємо   робити висновки  про людину, оцінюємо її   на   підставі перших вражень    і  часом дуже помиляємося. Поміркуйте! Чи дійсно Бен  черствий і байдужий до сина, а  Деві - всього лише  кмітливий, але боязкий хлопчик? Подивіться,  як у складному  випробуванні долі,  в екстремальній  ситуації  розкриються їхні  характери! Можливо, ці герої не такі, якими здаються з першого погляду? Адже    «ніколи не знаєш, на що ти здатний, поки не спробуєш».

Вчитель: Отже, діти, сьогодні домашнє завдання вам  задає сам Д.  Олдрідж.   Відповіді на його запитання ви отримаєте  у другій частині оповідання, яку уважно  перечитаєте вдома.

Домашнє завдання (одне  з завдань за вибором учнів):

1.    Вміти  переказувати  зміст  оповідання (ст.112 – 120), підготуватися до  виконання завдань та відповідей на запитання на ст.120 («Робота з текстом»). 
2. Підготувати   усні розповіді від імені персонажів твору (інтерв’ю кореспонденту каїрського телебачення): 

- Деві про порятунок пораненого батька;

- Бена про свого сина, якого він «недавно вперше розгледів».    

3.   Продовжити оповідання. Як складуться стосунки батька і сина в подальшому     житті?

Підсумки, рефлексія.

- Що змінилося у вашому розумінні героїв після цього уроку?

- Якими художніми засобами письменнику вдалося тримати нас у напрузі, співпереживати героям?

- Над якими проблемами спонукає нас задуматися це оповідання?

- Оцініть акторські здібності ваших товаришів, їх уміння перевтілюватися. 

- Визначте свою  позицію на цьому уроці: активний учасник, активний слухач,  

  пасивний слухач, першовідкривач (за допомогою кольорових сигнальних карток).

- Чи сподобалося вам створювати історії від імені героїв твору?

Заключне слово вчителя.

Діти, сьогодні   на уроці ви    були справжніми психологами - дослідниками,    спробували      усвідомити глибину внутрішнього світу  героїв оповідання, поглянути на  події їхніми очима. Ви відчули, як це нелегко. Але  саме так, не тільки розумом, але й серцем,   потрібно відчувати  й  розуміти іншу людину. Навчайтеся бути чутливими до переживань і почуттів  інших людей, прагніть зрозуміти причини їхніх вчинків. Пам’ятайте, що справжні якості людини розкриваються саме  у  її вчинках, а не словах, і що  кожна людина здатна змінюватися на краще під впливом певних подій у її житті. І звичайно ж, любіть і цінуйте своїх батьків.

З радістю чекаю вас на наступному уроці!